Просили вас мама, просили вас батько, й ми вас просимо до нас на весілля!

 

Коли вже зібрані осінні врожаї,

То наступає час весіль гучних,

Так цього дня чекають молоді,

Бо це найкращий день в житті для них.

 

До цього дня готуються батьки,

Напевно, не за місяць, все життя,

Щоб діти стали на вишиваний рушник,

І збільшилась їх здружена сім'я.

Споконвіку Україна славилась своїми звичаями і традиціями. Вони формувались сторіччями і передавались від батька до сина, від матері до доньки. Особливо зберігалися традиції українського весілля. Весілля - це народження сім'ї, а молода сім'я - це майбутнє цілого роду. Тому до шлюбу ставились шанобливо і ретельно готувалися до весілля. А весілля в Україні такі святкові, такі веселі і цікаві, хоч і різняться в різних регіонах України. Українське весілля - це завжди яскраве і витончене дійство.

 

17-го листопада в школі українознавства «Рідна школа» відбулось фольклорне свято «Чиє весілля, того й музики». Автор сценарію і режисер свята Оксана Заведенко - вчитель народознавства у середніх класах - мала на меті показати традиції проведення українського весілля на Галичині. Бабусі, дідусі, батьки мали такі весілля на Батьківщині, їм це було до болю знайоме, а діти дізнались, як святкують весілля в Україні. Школярі, які готували свято, показали обряд сватання, вінкоплетіння, обряд прикрашення гільця, дарування, обряд вбирання молодої, весільний поїзд та обряд викупу молодої, благословення.

 

Перший обряд - це обряд сватання. За українською традицією приходять у хату старости, розігрують сцену, коли стрілець-молодець прийшов вполювати куницю, красну дівицю.

Чи є у вас куниця, красна дівиця,

Щоб наш стрілець-молодець міг вполювати,

І щоб вона могла йому щастя дати?

 

Господар показує на свою дружину і каже: «Ось вам і куниця, панове стрільці, за нею гналися?» Дуже гарно описують старости дівчину, по яку прийшов стрілець: «Ні, господарю, то була спритна та тендітна, золотошерста, очі в неї - як зорі, зуби - як перли, вуста вишневі. Як гляне вона, то сонечко засяє».

Виводять тоді красну дівицю.

І виносить дівчина рушники,

Та обв'язує ними старостів у хаті,

І приймають хліб святий з рук старостів батьки,

І пригощають тим, чим є багаті.

У виконанні учнів 7-8 класів прозвучала пісня «Ой, дівчино, шумить гай». Ще ми знаємо, що коли дівчина не давала згоди на одруження, то виносила гарбуза або макогін.

Далі глядачам показали обряд вінкоплетіння. Приходять подруги у хату, щоб молоді віночок виплітати, розпочали вони це дійство словами:

Щоб віночок плести почати,

Мусять перш батьки благословляти,

На добрий початок, на щасливу долю,

Щоб прикрасити віночком голівку молодої.

Вінок плетуть на дівич-вечір, який влаштовують напередодні весілля як символ прощання з дівочим життям. Плетуть вінок з барвінку, який символізує довге і вічне життя, слугує оберегом молодій парі. Під час цієї дії учасники співали пісню «Прийди, Боже, до нас». Відтак, готовий сплетений віночок наречена котила по столі, за яким сиділи дівчата. До кого віночок перший підкотиться, та дівчина і першою заміж вийде. Щоб вдягнути віночок нареченій, спочатку дівчата їй косу розплели, а потім заплели та вдягнули весільний віночок. Це все відбувалося під виконання пісні «Ой, сядь ти собі, Марічко, на стілець». Ми також знаємо, що у весільному віночку дівчина ходила аж до весілля, боялася знімати навіть на ніч, бо якщо загубиться вінок, то не буде доброго життя у заміжжі.

 

Наступним обрядом був обряд весільного гільця-деревця, обмін подарунками. Гільце прикрашали у суботу ввечері. В хаті - батьки молодих, дружби, хлопці і дівчата. Старший дружба вносив молоду сосонку. Прикрашають гільце-деревце квітами, калиною, горіхами, яблуками, кольоровими стрічками. Перед вбиранням гільця відбувається благословення батьків. А коли гільце прикрашене, батько і каже:

Як на гільці квіти, так цвітіть ви, діти,

То ж ви процвітайте та журби

не знайте.

Як на гільці стрічки,

так дітей в Марічки,

Щоб були ви ситі та багаті,

як цей хліб святий!

Далі йде обмін подарунками. Мати молодого дарує нареченій хустину, а молодий дарує їй черевички зі словами:

Від мене, Марічко, прийми черевички,

Та не черевички, а добрі чоботи

Найкращої роботи.

Молода дарує молодому сорочку:

Ось сорочка біленька, вишита дрібненько.

Я ночей не спала, її вишивала.

Для свого милого, що до серця припав,

Для свого милого, щоб він добре дбав.

 

Прозвучала весільна пісня «Прошу, татоньку, прошу» у виконанні учнів 5-6 класів.

І ось настає неділя. Ми бачимо весільний обряд «Одягання молодого. Весільний поїзд». Перед виходом з батьківської хати наречений просить благословення. Благословляють батьки іконою та хлібом. Звучать пісні «Вибирайся, сину, в щасливу дорогу», «Курилася доріжка» у виконанні учнів 5-6 класів.

 

Останній обряд - викуп молодої, благословення на шлюб. Весільний поїзд підходить до брами молодої, яка перегороджена столом, а на ньому стоять: ікона, хліб, м'ясне, солодке, пляшка вина. За брамою подруги молодої, її батьки, сестра, сусіди. Починається викуп молодої. Старости пропонують вино, але батько молодої каже: «Де це бачено, щоб молоду за вино віддати? Заплатіть золотом і сріблом, дивіться, яка наша брама ладна, а молода - ще краща». Крім вина, пропонують хліб, ковбасу та на останок староста платить грішми за молоду, вже тоді весільний поїзд заходить за браму з піснею «Вже бим була їхала, вже бим була йшла» та «Ой, перший раз, Марусенько».

В Україні часто з боку молодої виводять підставну «молоду». Дуже часто на «молоду» перевдягають бабусю чи когось із чоловіків.

Потім батьки благословляють молодих до шлюбу. Мама молодої окроплює молодих свяченою водою, а батько сіє пшеницею з копійками та цукерками. І мчить весільний поїзд до шлюбу, сповнений дзвінкого молодого сміху, музики. Українці кажуть: «Як склався у людини шлюб, так піде і її життя». Отож, продумуйте кожний етап весілля молодих, щоб воно створювало незабутнє враження, було цікавим, змістовним, добрим початком сімейного життя. Бо сім'я - це тепло, щастя, майбутнє роду.

Хочеться подякувати вчителям, без яких не відбулося б весільне дійство: авторові сценарію і головному режисерові Оксані Заведенко, асистенту режисера Лесі Білоус, музичному керівникові програми Мирославі Борищук; за вивчення пісень з учнями 9-го класу - Ользі Новачинській; за оформлення сцени - інтер'єру господи - Ользі Новачинській; за костюми, декорації - Оксані Бабійчук, Оксані Заведенко та оформлення програми - Ярині Баран; за чудовий танець - батькові Андрієві Загайко, учням: Катерині Загайко, Діані Шуль, Денисoві Слюсару; учням 5-9 класів за виконання весільних пісень.

А також - головним дійовим особам весілля, це батько нареченої - А. Бабійчук (7 кл.); мати нареченої - В. Кумлик (8 кл.); наречена - В. Хомик (8кл.); сестра нареченої - К. Паламарчук (8 кл.); старший сват - А. Білоус (8кл.); другий сват - А. Цісик (7кл.); наречений - К. Перекліта (8 кл.); мати нареченого - М. Томків (8 кл); старша дружка - М. Носовська (8 кл.); старший дружба - А. Білоус (8 кл.); весільний староста - А. Пасічник (9 кл.); сусідка - Х. Скочипець (9 кл.); подруги нареченої - дівчата 7-8 класів; весільні гості - учні 5, 6, 9 класів.

Весілля завершилось на шкільній сцені. А читачам газети, які готуються стати на весільний рушник, я щиро бажаю:

 

З роси, з води, на радість, на добро

Нехай гніздиться щастя у вашім домі

Й кохання не міліє джерело.

Здорові будьте, на добро багаті,

Хай створюється у вас міцна сім'я,

А музику до вашого весілля

Продовжує в колисці немовля.

 

Фото Оксани Бабійчук