До виборів ще далеко, але політологи, і не тільки в Україні, вже стараються не так подати свій прогноз, як проаналізувати програми і можливості провідних кандидатів.

Ясно, що треба починати аналіз з чинного президента Петра Порошенка, адже ж у нього, мабуть, найкращі можливості, попри сьогоднішні опитування, і з точки зору власних, а також державних ресурсів і можливості відповідно ними диспонувати.

Одним із, мабуть, найповажніших важелів для виборця у демократичному суспільстві - це відповідь на питання: чи тобі краще сьогодні, ніж було у час попередніх президентських виборів, тобто, в цьому випадку йдеться про травень 2014. Правда, відповіді на це питання можуть бути різноманітними, що залежать часто від особистої долі респондента. Немає сумніву, що для Петра Порошенка краще сьогодні. Кажуть, що він шостий у списку найбагатших людей в Україні. Але коли поставити це питання пересічному мешканцеві України, котрий ще не виїхав в Європу, Канаду чи Америку для покращення економічного життя своєї родини, то, зокрема, два фактори стають приголомшуючими. Найважливіше для пересічного виборця - це стан його особистої безпеки, що включає політичну безпеку держави, а також економіка.

При такому аналізі у Петра Порошенка є проблеми. До зони військового протистояння на Донбасі додався новий конфлікт, цього разу - в Керченській протоці й акваторії Азовського моря. В Криму і на Донбасі нічого не змінилося на краще. Україна зазнала більшої кількості жертв як на полі бою, так і через дислокацію населення. Хоча, за словами Порошенка, Збройні сили України значно збільшилися, зріс їхній професійний рівень, вони забезпечені новою технікою, включно з американськими «Джевелінами». Що з того? «Джевеліни» не використовуються у війні, а тим часом Росія як загарбала Крим без одного оборонного пострілу, так само взяла повний контроль над Керченською протокою та Азовським морем без найменшого збройного спротиву з боку України. Тому політичний стан, тобто стан безпеки в Україні, гірший сьогодні, ніж був у травні 2014 року. До речі, в Україні, точніше, в 10 її областях, які межують з Росією, нещодавно запроваджено воєнний стан.

Другим важливим фактором є економіка. Правда, на це питання можна багато фантазувати, одначе, я хочу це зробити без емоцій і тому просто подаю лише суху статистику. Курс гривні стосовно американського долара у травні 2014 року був 12:1, а сьогодні - 28:1. Це фактично означає, що споживач може в Україні купити сьогодні менше половини від того, що міг купити тоді, бо, відповідно, зросли ціни майже на всі продукти. До речі, сам інвестиційний клімат теж поганий, а вартість нерухомості у самій столиці така, що фактично нічого не можна сьогодні продати, хіба за безцінь. Продавців багато, але покупців нема. Ось такий економічний стан дуже реальний для мешканців України. До речі, за цих останніх майже п'ять років дуже багато людей виїхали, але на це немає поки що офіційної статистики, а та, що є, здається не надто точною.

Разом з поганим станом економіки треба дослідити його головну причину, а саме - корупцію в Україні. У Петра Порошенка боротьба з корупцією фактично є штукою публічних відносин (Public relations). Антикорупційне бюро та старання впровадити машину судівництва для цієї справи видалися не надто серйозними зусиллями. До цього фіаско президент Порошенко долучив і Генеральну прокуратуру для впровадження конфлікту. Ніхто з олігархів сьогодні не перебуває під загрозою закону. Колишні олігархічні «сепаратисти» чи просто друзі президента сатрапа Януковича на кшталт Ріната Ахметова чи Сергія Тігіпка стали бізнес-партнерами нового президента. Сам Порошенко створив публічне враження «сліпого трасту» свого майна, але Панамські викриття, а також обман продажу заводів озброєння власності Порошенка показали, що це все не більше, ніж показуха. Якоюсь мірою Порошенко навіть зухвало розвинув своє майно, бо, здається, на кожному розі вулиць більших міст України, подібно до Starbucks у США, є магазин «Рошен» у надзвичайно розкішному представленні.

Де Петро Порошенко досягнув значного поступу - це у запровадженні українізації. Очевидно, найповажніше - це надання Томосу Вселенським Патріархатом. Це - історична подія, незважаючи, чи її будуть далі ускладнювати особисті амбіції ієрархів українських церков. Також за Порошенка впроваджено закони про декомунізацію, вшанування пам'яті історичних воюючих формацій України, разом з тим, перейменування міст, вулиць тощо, схоже до часів президента Ющенка, коли змістовно вшановувалася пам'ять жертв Голодомору 1932-33, зроблено юридичні та практичні заходи для втілення і розвитку української мови шляхом прийняття законів про освіту, про мову, виділенням бюджетних коштів для українського кіновиробництва тощо. Мені здається, що на останній сесії РНБО, яка проходила по телебаченню, «наживо» (чи «на диво»), де обговорювалися питання стратегічної безпеки, навіть міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заговорив українською мовою. Хто його знає, може Петро і Марина за цих п'ять років почали і вдома розмовляти українською також. Чи це PR, чи дійсність?

Незважаючи на існуючі проблеми, такі явища дуже корисні для розвитку України як держави, яка сьогодні бодай керується духовним добром також і «титульної нації». Чи ці заходи розвитку культури переважають над неадекватністю політичного захисту і поганої економіки, чи виборці сприймають піклування духовним добром народу просто як PR спеціаліста? Якщо вибори будуть демократичними, виборці дадуть відповідь, але, мабуть, навіть при цьому відповідь може бути неясною: чи Петро Порошенко добрий президент України, чи просто вдалий піарник.