rss
12/11/2018
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#341

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Велика незустріч. Буенос-Айрес: торговельне перемир’я і кліматична безвихідь

Зустріч «Великої двадцятки» в Буенос-Айресі сама по собі жодних великих сенсацій не принесла. Головна сенсація сталася перед відкриттям саміту, коли Дональд Трамп скасував заздалегідь заплановану зустріч з Володимиром Путіним в аргентинській столиці.

 

До того ж, він зробив це у своїй традиційній манері - за допомогою твіта і тоді, коли літак американського президента вже узяв курс на Буенос-Айрес. Відповідно, і Путін про те, що він дістав такого значного дипломатичного ляпаса, теж дізнався, перебуваючи в повітрі. Тому ні у російського президента, ні в його прес-служби просто не було часу придумати якусь вагому відповідь, хоча б у пропагандистському плані. І ще принизливіше для Путіна було те, що Трамп прямо обґрунтував відмову в зустрічі з ним нападом російських прикордонників на українські військові катери в нейтральних водах і відмовою Москви негайно повернути Україні захоплених у полон моряків і судна.

У принципі, скасування зустрічі з американським колегою знецінило для президента Росії саму поїздку до Буенос-Айреса. Жодних особливо важливих справ, окрім зустрічі з Трампом на півтори-дві години, що передбачалася, у нього там не було. Проте, демонстративно розвернути літака і повернутися до Москви Путин ніяк не міг. Такий демарш однозначно означав би, що для Росії саміт Путін - Трамп має у столиці Аргентини головне значення, а всім решта цілком можна було б знехтувати.

Основними темами саміту «Великої двадцятки» в Буенос-Айресі були світові торговельні війни, що розгортаються, і боротьба з потеплінням клімату.

Перше для Росії є неактуальним тому, що її роль у світовій торгівлі нікчемна (торговельна війна з Євросоюзом через Україну має суто політичний характер), а друге є настільки ж неактуальним, тому що Росія жодної боротьби з потеплінням клімату не проводить і проводити наміру не має. Тому Путіну, як розповів міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, довелося «на пальцях» роз'яснювати Макронові і Меркель, що інцидент у Керченській протоці - суто українська провокація. Щоправда, навіть у надоптимістичного Сергія Вікторовича немає впевненості, що лідери Франції та Німеччини цю аргументацію сприйняли. Хоча, з іншого боку, можна не сумніватися, що і Путін проігнорував прохання президента Франції і канцлера Німеччини про швидке звільнення українських моряків і повернення захоплених суден.

А ще прес-служба російського президента, як повелося, як величезне досягнення подає те, що Трамп і Путін під час робочого сніданку перекинулися кількома звичайними фразами. І звісно, легко було передбачити, що найтеплішою виявилася зустріч наслідного принца Саудівської Аравії Мухаммеда ібн Салмана Аль Сауда, ймовірного організатора вбивства саудівського журналіста і дисидента Джамала Хашоггі, саме з російським президентом.

Звичайно, Володимирові Володимировичу позиція наслідного принца є близькою і зрозумілою: лише так з вождями позасистемної опозиції і слід чинити, але бажано не попадатися. Інша річ - лідери західних демократій, які були з Мухаммедом ібн Салманом підкреслено холодними і недипломатично нагадували йому про необхідність максимально повного розслідування вбивства Хашоггі та притягнення до відповідальності всіх винних (усіх - це в теорії означає і самого наслідного принца, проте, навряд чи в Європі і США розраховують, що він сам віддасть наказ про власний арешт).

Що ж до основних тем саміту в Буенос-Айресі, то тут найпомітнішим результатом стала фактична перемога Трампа в торговельній війні з Китаєм. На зустрічі американського президента з головою КНР Сі Цзіньпіном було досягнуто домовленості про те, що США не запроваджуватимуть з 1 січня 2019 року оголошене підвищення мита на китайський експорт з 10 до 25%, а у відповідь Китай різко збільшить імпорт американських товарів для ліквідації величезного дефіциту на користь Китаю, що існує в американо-китайській торгівлі. З 1 січня наступного року протягом 90 днів сторони проводитимуть перемовини. І якщо за цей час взаємна торгівля не буде збалансована і не буде забезпечено доступ американських товарів на китайський ринок в обсязі, що влаштовує американців, фактично заборонне 25-відсоткове мито буде запроваджено з 1 квітня 2019 року. Насправді цей сценарій - це саме те, до чого прагне Трамп. Реального підвищення мита на китайські товари він хотів би уникнути і залишити в цій сфері все так, як сьогодні, проте, лише за умови значного збільшення американського експорту до Китаю. Власне, за тією ж схемою американський президент перебудував НАФТА, уклавши нову угоду про зону вільної торгівлі з Канадою та Мексикою, яка, здебільшого, збігається з попередньою, але з низкою змін на користь Америки. Очевидно, за тією ж схемою Трамп має намір реформувати торгівлю СГА і Китаю. І він цього вже майже досяг.

А щодо боротьби зі змінами клімату, далі загальних слів справа не просунулася. Що й не дивно. На тлі масового безладу у Франції в зв'язку із запровадженням нового «екологічного податку» на вуглеводневе паливо, що повинен пересадити людей на електромобілі та велосипеди, час для застосування додаткових глобальних заходів щодо боротьби з парниковими викидами явно не найбільш відповідний.

Стратеги боротьби з потеплінням клімату зовсім не врахували, що штучне завищення вартості бензину і дизельного пального для того, щоб зробити конкурентоспроможними екологічні види палива, дуже боляче вдарить по тих не найбагатших соціальних верствах у розвинених країнах, в яких від вартості дизельного пального і бензину залежить сама можливість працювати. Можна також не сумніватися, що боротьба з потеплінням клімату має не лише екологічні, а фіскальні цілі.

В умовах, коли механізм змін клімату, так само, як і їхня періодичність, як і раніше, незрозумілі (абсолютно не досліджений, наприклад, вплив на зміни клімату внутрішньої енергії Землі), заходи, які повинні зменшити викиди парникових газів, фактично лише збільшують податковий тягар і державні доходи, які все одно реально підуть не на екологію, а на соціальні програми. Але за екологію ніхто не хоче платити, тому глобальні акції, аналогічні до тих, до яких вдався французький уряд, навряд чи матимуть успіх.

 

Автор: Борис Соколов, професор

Джерело: «День»

Припливли чи недокували? Історії про зрадників і суднобудівельні заводи

Лука Поджіалі: «Цього разу Путін може вдавитися українським ласим шматочком»

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com