Зустріч «Великої двадцятки» в Буенос-Айресі сама по собі жодних
великих сенсацій не принесла. Головна сенсація сталася перед відкриттям саміту,
коли Дональд Трамп скасував заздалегідь заплановану зустріч з Володимиром Путіним
в аргентинській столиці.
До того
ж, він зробив це у своїй традиційній манері - за допомогою твіта і тоді, коли літак
американського президента вже узяв курс на Буенос-Айрес. Відповідно, і Путін про
те, що він дістав такого значного дипломатичного ляпаса, теж дізнався, перебуваючи
в повітрі. Тому ні у російського президента, ні в його прес-служби просто не було
часу придумати якусь вагому відповідь, хоча б у пропагандистському плані. І ще принизливіше
для Путіна було те, що Трамп прямо обґрунтував відмову в зустрічі з ним нападом
російських прикордонників на українські військові катери в нейтральних водах і відмовою
Москви негайно повернути Україні захоплених у полон моряків і судна.
У принципі,
скасування зустрічі з американським колегою знецінило для президента Росії саму
поїздку до Буенос-Айреса. Жодних особливо важливих справ, окрім зустрічі з Трампом
на півтори-дві години, що передбачалася, у нього там не було. Проте, демонстративно
розвернути літака і повернутися до Москви Путин ніяк не міг. Такий демарш однозначно
означав би, що для Росії саміт Путін - Трамп має у столиці Аргентини головне значення,
а всім решта цілком можна було б знехтувати.
Основними
темами саміту «Великої двадцятки» в Буенос-Айресі були світові торговельні війни,
що розгортаються, і боротьба з потеплінням клімату.
Перше для
Росії є неактуальним тому, що її роль у світовій торгівлі нікчемна (торговельна
війна з Євросоюзом через Україну має суто політичний характер), а друге є настільки
ж неактуальним, тому що Росія жодної боротьби з потеплінням клімату не проводить
і проводити наміру не має. Тому Путіну, як розповів міністр закордонних справ Росії
Сергій Лавров, довелося «на пальцях» роз'яснювати Макронові і Меркель, що інцидент
у Керченській протоці - суто українська провокація. Щоправда, навіть у надоптимістичного
Сергія Вікторовича немає впевненості, що лідери Франції та Німеччини цю аргументацію
сприйняли. Хоча, з іншого боку, можна не сумніватися, що і Путін проігнорував прохання
президента Франції і канцлера Німеччини про швидке звільнення українських моряків
і повернення захоплених суден.
А ще прес-служба
російського президента, як повелося, як величезне досягнення подає те, що Трамп
і Путін під час робочого сніданку перекинулися кількома звичайними фразами. І звісно,
легко було передбачити, що найтеплішою виявилася зустріч наслідного принца Саудівської
Аравії Мухаммеда ібн Салмана Аль Сауда, ймовірного організатора вбивства саудівського
журналіста і дисидента Джамала Хашоггі, саме з російським президентом.
Звичайно,
Володимирові Володимировичу позиція наслідного принца є близькою і зрозумілою: лише
так з вождями позасистемної опозиції і слід чинити, але бажано не попадатися. Інша
річ - лідери західних демократій, які були з Мухаммедом ібн Салманом підкреслено
холодними і недипломатично нагадували йому про необхідність максимально повного
розслідування вбивства Хашоггі та притягнення до відповідальності всіх винних (усіх
- це в теорії означає і самого наслідного принца, проте, навряд чи в Європі і США
розраховують, що він сам віддасть наказ про власний арешт).
Що ж
до основних тем саміту в Буенос-Айресі, то тут найпомітнішим результатом стала фактична
перемога Трампа в торговельній війні з Китаєм. На зустрічі американського президента
з головою КНР Сі Цзіньпіном було досягнуто домовленості про те, що США не запроваджуватимуть
з 1 січня 2019 року оголошене підвищення мита на китайський експорт з 10 до
25%, а у відповідь Китай різко збільшить імпорт американських товарів для ліквідації
величезного дефіциту на користь Китаю, що існує в американо-китайській торгівлі.
З 1 січня наступного року протягом 90 днів сторони проводитимуть перемовини. І якщо
за цей час взаємна торгівля не буде збалансована і не буде забезпечено доступ американських
товарів на китайський ринок в обсязі, що влаштовує американців, фактично заборонне
25-відсоткове мито буде запроваджено з 1 квітня 2019 року. Насправді цей сценарій
- це саме те, до чого прагне Трамп. Реального підвищення мита на китайські товари
він хотів би уникнути і залишити в цій сфері все так, як сьогодні, проте, лише за
умови значного збільшення американського експорту до Китаю. Власне, за тією
ж схемою американський президент перебудував НАФТА, уклавши нову угоду про зону
вільної торгівлі з Канадою та Мексикою, яка, здебільшого, збігається з попередньою,
але з низкою змін на користь Америки. Очевидно, за тією ж схемою Трамп має намір
реформувати торгівлю СГА і Китаю. І він цього вже майже досяг.
А щодо боротьби
зі змінами клімату, далі загальних слів справа не просунулася. Що й не дивно. На
тлі масового безладу у Франції в зв'язку із запровадженням нового «екологічного
податку» на вуглеводневе паливо, що повинен пересадити людей на електромобілі та
велосипеди, час для застосування додаткових глобальних заходів щодо боротьби з парниковими
викидами явно не найбільш відповідний.
Стратеги
боротьби з потеплінням клімату зовсім не врахували, що штучне завищення вартості
бензину і дизельного пального для того, щоб зробити конкурентоспроможними екологічні
види палива, дуже боляче вдарить по тих не найбагатших соціальних верствах у розвинених
країнах, в яких від вартості дизельного пального і бензину залежить сама можливість
працювати. Можна також не сумніватися, що боротьба з потеплінням клімату має не
лише екологічні, а фіскальні цілі.
В умовах,
коли механізм змін клімату, так само, як і їхня періодичність, як і раніше, незрозумілі
(абсолютно не досліджений, наприклад, вплив на зміни клімату внутрішньої енергії
Землі), заходи, які повинні зменшити викиди парникових газів, фактично лише збільшують
податковий тягар і державні доходи, які все одно реально підуть не на екологію,
а на соціальні програми. Але за екологію ніхто не хоче платити, тому глобальні акції,
аналогічні до тих, до яких вдався французький уряд, навряд чи матимуть успіх.
Автор:
Борис Соколов, професор
Джерело: «День»