Скорботне цьогорічне відзначення 85-х роковин Голодомору в Україні проходило в умовах підвищення внутрішньої соціально-політичної напруженості, з одного боку, і в ситуації, коли тема Голодомору почала дедалі більше сприйматися українським суспільством - з іншого боку.

 

Згадаймо ж, як відбувалося це відзначення і доповнімо його найсвіжішими соціологічними дослідженнями.

Динаміка

 

Як стверджують автори дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 79% громадян вважають, що Голодомор 1932-33 рр. був геноцидом українського народу.

Це твердження поділяє абсолютна більшість мешканців Заходу та Центру країни (92% та 83% відповідно), та порівняна більшість Півдня та Сходу (69% та 67%). Зрозуміло, що можливості опитати мешканців територій, які наразі непідконтрольні українській владі й офіційно іменуються окупованими, у соціологів можливості не було. Але і без того видно зсув думок населення Півдня та Сходу України.

Більш схильні підтримувати цю фундаментальну тезу про геноцид мешканці сіл, молодші та україномовні респонденти - там, де український дух більш вкорінений.

Для порівняння: відсоток тих, хто визнає Голодомор геноцидом, із 2010 року збільшився на третину. І це дуже відчутний поступ умонастроїв.

	Сталін з двома співтворцями Голодомору, керівниками тодішньої України - Кагановичем і Постишевим

Хто винен?

 

 

Як не дивно це може комусь здатися, але й досі визначення винуватців Голодомору в масових уявленнях наших співвітчизників триває.

За свідченням авторів опитування, 47% українців вважають винним в організації Голодомору особисто Й. Сталіна. Порівняймо: у 2008 році таких було 42%.

Покладають провину і загалом на центральне керівництво СРСР - 39% (у 2008 - 38%).

Ще 28% (у 2008 - 23%) покладають вину за геноцид на каральні органи СРСР (НКВС, ГПУ), 23% (у 2008 - 17%) - на вище керівництво Радянської України.

Лише якісь дивні і нечисленні опитувані (3%) зазначили, що у Голодоморі винні українські селяни (куркулі), які відмовлялися добровільно віддавати врожай.

Тези про те, що Голодомор був зумовлений природними причинами - що стверджують росіяни і ряд вітчизняних проросійських політиків, дотримуються менше, ніж 5% (у 2008 році - 11%).

Цікаво, що про особисту провину Й. Сталіна в організації Голодомору в Україні частіше зазначали мешканці західних та центральних областей. Натомість, щодо провини радянських правоохоронних та владних інституцій частіше говорили як мешканці Заходу і Центру, так і Сходу. Респонденти Півдня менше від інших покладають вину на радянських керівників, при цьому частіше вагалися з оцінками, або ж зазначали, що Голодомор був спричинений несприятливими природними умовами.

Суд бажаний, але чи реальний?

 

Як наголошують автори дослідження, за останніх 10 років рівень підтримки ідеї проведення суду над винуватцями Голодомору 1932-33 рр. зріс із 37% до 48%, а ініціативи щодо надання компенсацій постраждалим від геноциду та їх сім'ям - зі 46% до 63%.

Подібно до попередніх тверджень, ці ініціативи користуються більшою підтримкою на Заході та у Центрі, серед мешканці сіл та україномовних.

Суд, аналогічний Нюрнберзькому, провести вже неможливо. Залишається суд історії або ж символічний судовий процес.

Хоча в Україні вже названі офіційно винуватці Голодомору. Проте, список є неповним - це безумовно.

А компенсацію, якщо б і давали, то, на жаль, лише в символічних сумах. У розграбованій державі всі можливі компенсації - в кишенях багатіїв, що нажили свої статки не через чесний бізнес.

Та й живих свідків Голодомору дедалі менше - роки невблаганні.

Свічка пам'яті

 

За інформацією соціологів «Рейтингу», 68% опитаних зазначили, що будуть цього року запалювати свічку у День пам'яті жертв Голодомору в пам'ять про загиблих від голоду.

Це на 11% менше, ніж тих, хто вважає Голодомор геноцидом українського народу. Вони з якихось причин не можуть чи не вважають за потрібне запалити свічку пам'яті, як те роблять по усьому світу?! Дивно.

21% сказали, що не будуть цього робити. І це збігається з кількістю тих, хто не вважає Голодомор геноцидом, або ж не має своєї думки з цього трагічного приводу.

Ініціатива свічки пам'яті знаходить більшу підтримку на Заході та у Центрі (84% та 70% відповідно). Так само більше, ніж половина опитаних на Півдні та Сході також зазначили, що візьмуть участь у цій акції. І це вже також помітний зсув настроїв.

Відзначення роковин-2018. Церква

 

Відзначення 85-х роковин Голодомору було воістину всесвітнім.

За повідомленням польського агентства РАР Папа Франциск під час недільної зустрічі з вірними у Ватикані говорив про 85-і роковини Голодомору та перед молитвою «Ангел Господній» закликав молитися за Україну: «Україна відзначила роковини Голодомору, жахливого голоду, спричиненого радянським режимом, що призвів до мільйонів жертв... Величезна рана минулого - це заклик до кожного, щоб ці трагедії не повторились...».

А Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у своєму слові під час засідання у Верховній Раді України, яке було присвячене вшануванню пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні, сказав: «Українська Греко-Католицька Церква одна з перших не побоялася говорити про Голодомор.

Ба більше, свого часу вона намагалася допомогти тим людям, які страждали від трагедії, а сьогодні висловлює слова вдячності тим, хто також не побоявся це робити...

Ми з болем та сумом згадуємо жертв великої трагедії, злочину проти людства, а також пам'ятаємо про рану, яку було заподіяно не тільки на тілі українського народу, а й всього людства, знану під словом Голодомор», - звернувся на початку свого виступу Предстоятель УГКЦ.

«Ми сьогодні хочемо перед нашим Господом і Спасителем пом'янути всіх жертв, бо не ми, але Він знає ім'я кожного, яке записане на небесних скрижалях.

Проте, згадуючи цю трагедію, я б хотів згадати й героїчні сторінки цих роковин, тобто всіх, які намагалися бути голосом людей, у кого голос відібрали, тих, які рятували жертв цієї трагедії...».

За повідомленням прес-служби УПЦ КП, у своєму виступі в стінах парламенту Глава УПЦ КП, Його Святість Патріарх всієї Руси-України Філарет зауважив, що він виступає не лише як Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату, але і як один з останніх свідків Голодомору: «У 1932-1933 роках мені було 4 роки, я добре пам'ятаю, що відбувалося. Тільки я не розумів тоді, яка мета і хто керує цим, і яка причина того, що, як батьки говорили, урожай був великий у 1932 році, а хліба не було.

А куди ж подівся хліб? Вивезли. А чому вивезли? Це я зрозумів потім, коли почав досліджувати причини Голодомору», - сказав Патріарх.

Також Святійший Владика нагадав присутнім про слова Бухаріна, який сказав, що хто володіє хлібом, той має владу. А хлібом володіли українські селяни.

«Тому почався процес колективізації для того, щоб передати хліб у руки радянської влади. Українці не хотіли йти у колгоспи, і це була друга причина знищення українців», - наголосив Предстоятель, зауваживши, що Українська Церква стане основою миру в Україні і світі.

Також Владика висловив вдячність державам, які визнали Голодомор геноцидом українського народу.

«Нас знищували, а ми живі, і не тільки живі, а й утверджуємося... Душу і тіло ми положим за нашу свободу, і це - правда, бо ми в рабстві жити не хочемо і не будемо жити ніколи», - підсумував Предстоятель.

Свій виступ він завершив словами: «Слава Ісусу Христу і Слава Україні».

Відзначення роковин-2018. Політики

 

Багато українських політиків відгукнулися на цю вікопомну дату і сказали слова скорботи і пам'яті. Хто щиро, а хто і, відверто кажучи, задля годиться - як не жахливо це може звучати стосовно такої трагічної теми.

Від імені держави декілька доволі великих звернень оприлюднив президент України Петро Порошенко.

По-перше, у п'ятницю, 23 листопада 2018 року глава держави оприлюднив «Звернення до Українського народу та українців у світі у зв'язку з Днем пам'яті жертв голодоморів», у якому наголосив: «Голодомор 1932-1933 років, голодомори 1921-1922 та 1946-1947 років, політичні репресії, депортації - далеко не повний перелік злочинів, заподіяних тоталітарним комуністичним режимом на українських землях.

В ім'я збереження України маємо завжди про це пам'ятати.

Вірю, мільйони невинно загублених душ нарешті змогли віднайти вічний спокій - десятиріччя замовчування неприємних для системи історичних фактів залишилися далеко у радянському минулому, за залізною завісою того часу.

Цивілізований світ зробив і робить усе можливе, щоб гірка, але така необхідна правда стала широко оприлюдненою, а злочини тоталітарного режиму отримали належну історичну і правову оцінку...

Закликаю український народ, усіх українців у світі у День пам'яті жертв голодоморів запалити свічку та вшанувати хвилиною мовчання мільйони загиблих».

Наступного дня, у суботу, 24 листопада, у рамках Міжнародного форуму «Україна пам'ятає - світ визнає!» за присутності глав деяких країн і урядів, власних високопосадовців, нардепів, дипломатів президент знову виступив.

Він звернувся до присутніх: «Шановні друзі, які сьогодні зібралися всі разом для того, щоб відзначити 85-ї роковини страшної трагедії.

Я щиро вдячний за вашу участь у пам'ятних заходах з нагоди трагедії, яку від нас віддаляють довгих вісімдесят п'ять років.

Уявіть собі, сьогодні з нами представники понад 50 країн!

Я глибоко зворушений таким виявом солідарності з Україною.

Це - свідчення того, наскільки глибоко ви поділяєте наш біль, і як щиро ви вболіваєте за нашу долю.

У такий історичний період це має особливе значення для нас і знаходить найтепліші відгуки у серцях усіх українців.

Бо сьогодні ми схиляємо голови перед невинними душами, які знайшли свій передчасний спочинок внаслідок одного з найстрашніших злочинів проти людяності».

Особливий акцент президент зробив на міжнародній підтримці: «З кожним роком розширюється коло держав, які визнають Голодомор геноцидом українського народу.

Вже близько трьох десятків держав на тому чи іншому рівні дали належну оцінку цій людській трагедії. Лише за останній час ухвалені важливі рішення Сенатом США та Асамблеєю Португальської Республіки.

Маємо належне вшанування пам'яті жертв Голодомору і на рівні міжнародних організацій - таких, як Організація Об'єднаних Націй, Європейський парламент, ЮНЕСКО, ОБСЄ, Парламентська асамблея Ради Європи.

Ми вдячні нашим іноземним партнерам, які долучилися до відновлення історичної правди.

Однак, сьогодні ми ще на півдорозі.

Тому розраховуємо на широку міжнародну підтримку проекту декларації ООН до 85-х роковин Голодомору, підготовленого Україною.

Закликаю наших партнерів підтримати та приєднатися до співавторів декларації.

Завдяки всім цим спільним діям української громади, особливо закордонної громади, діаспори, весь світ опинився перед запитанням - то де та межа людської жорстокості?».

На завершення президент закликав: «Шануймо пам'ять жертв Голодомору, який став геноцидом українського народу.

Нашим моральним обов'язком є вписати кожне невинне ім'я в історичну книгу пам'яті. Бо це і є та абсолютно необхідна засторога для людства від повторення подібних злочинів.

І підтримуймо тих, хто сьогодні потребує нашої допомоги!

Бо це нинішня наша спокута перед тими, кого не змогли вберегти в минулому.

Єднаймося на захист людяності!

Сьогодні ми, українці, як, власне, й інші народи, продовжуємо потерпати від агресії та насильства.

І нам потрібна єдність і солідарність усього вільного світу в захисті цінностей та гуманності, якими ми так пишаємося після всіх тих жахіть, які уже випадали на долю людства.

Вічна пам'ять тисячам і мільйонам закатованих та принижених! Слава Україні».

Найбільш хвилююча церемонія вшанування пам'яті жертв з нагоди 85-х роковин Голодомору відбулася біля Меморіалу жертв Голодомору в парку Слави.

Після спільного молебню глава держави звернувся до присутніх:

 «Високоповажні іноземні гості! Друзі України! Ваша Святосте! Шановні предстоятелі церков і лідери релігійних організацій! Шановний український народе!

Щороку пізньої осені на ці дніпровські кручі приходять тисячі людей. Вони прибувають з різних куточків України та з далеких країн. Їх приводить сюди бажання вшанувати загиблих і нагадати світові про один із найбільших злочинів ХХ сторіччя - про Голодомор, організований Кремлем.

Геноцид був дуже ретельно спланований. Ним хотіли вирішити назавжди українське питання, яке сторіччями не давало спокою Росії, та й, відверто кажучи, і досі не дає. На початку тридцятих років ще свіжою була пам'ять про Українську національну революцію, сторіччя якої ми відзначаємо цього року. Наша революція виявилася надто романтичною, надто вже сподівалася на мир і братерство, надто мало дбала про армію. Через те й була придушена навалою з півночі. Але пробуджена революцією національна свідомість - точно залишилася...

Напередодні ми почули від Папи Франциска слова вшанування жертв Голодомору. Зі співчуттям та підтримкою до українського народу звернувся Вселенський Патріарх Варфоломій. «Ця трагедія, - зазначив Його Всесвятість, - свідчить сама за себе, серед інших жорстоких злочинів проти людства та Божого творіння, вчинених у двадцятому сторіччі, саме Голодомор стоїть окремо».

У зверненні Його Всесвятість ще раз наголосив, що «Священний Синод вирішив надати автокефалію Православній Церкві в Україні, щоб вона приєдналася до повноти Православ'я в єдності та внутрішньому мирі». Рішення, яке ми українці очікували десятиріччями і навіть сторіччями, прийняте, і ми за нього надзвичайно вдячні нашій Константинопольській Матері-Церкві. Очікуємо, що найближчим часом остаточно юридично та канонічно буде оформлена автокефалія».

На завершення президент акцентував: «Ми провели декомунізацію і стерли імена катів нашого народу з карти України, прибрали їхні ідоли. Цей процес має бути завершений...

Нещодавно, і дуже дякую Парламенту України і народним депутатам, Верховна Рада в першому читанні вже схвалила зміни до Конституції, які зобов'язують українську владу забезпечити вступ України до Європейського Союзу та НАТО, які карбують в Основному законі наш курс на Євросоюз та НАТО.

Це - частина нашої стратегії, яку ми послідовно впроваджуємо протягом останніх чотирьох з половиною року.

Лише інтеграція України до євроатлантичного простору гарантує нам і мир, і безпеку, і незалежність, і подолання бідності.

Щойно цитував Хвильового: «Геть від Москви! Дайош Європу!». Від цієї стратегії ми не відступимо. Україна обов'язково стане повноправним членом НАТО і повноправним членом Європейського Союзу!

І не буде більше ні Голодомору, ні Великого терору, ні русифікації.

Як писав Тарас Шевченко: «І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі!»

Історична відповідальність за Голодомор лежить на Російській Федерації як правонаступниці СРСР, і той злочин не має терміну давності. Росія знову, як і сто років тому, розгорнула агресію проти України, щоб повернути її назад, в імперію. У Кремлі знову ненавидять і бояться вільної європейської України. Але я точно знаю, що вони вже не зможуть повернути назад колесо історії.

Україна впевнено йде своїм шляхом.

Ми пам'ятаємо! Ми - сильні!

Вічна пам'ять жертвам Голодомору!

Вічна пам'ять усім, хто віддав життя за свободу і незалежність України!

Оголошую загальнонаціональну хвилину мовчання».

Завершення

 

Звісно, усі заходи, які відбувалися в Україні цими днями на вшанування пам'яті жертв Голодомору, перелічити в рамках статті неможливо.

Основні оцінки, меседжі пролунали в столиці з вуст керівників держави, глав церков.

Збирався у Києві і Світовий Конгрес Українців, але то - тема окремої статті.

Схиляючи голови на вшанування пам'яті невинно загублених українських душ, передаємо світло від Свічки Пам'яті далі, у майбутнє...