Бачили колись у меблевому магазині табличку на дивані «Не сідати!»?

 

Мало що мене вражає більше, ніж ця грізна заборона. Але як?! «Як, Карле?» Як можна купити диван, жодного разу на нього не присівши? За ідеєю, гіпотетичний покупець повинен обійти навколо дивана, заміряти його рулеткою, прикинути, чи впишеться в інтер’єр, потім замовити диван з доправленням додому – і вдома табличку в жодному випадку не знімати.

Ідіотизм.

Під час проведення семінарів зі зброї і засобів самооборони я завжди починаю з питання «Хто що носить зі собою для самозахисту?». Відсотків дев’яносто присутніх (ну ось таке у мене коло спілкування) тягають зі собою багато всього різного. Балончики, ліхтарики, тактичні ручки, куботани, «травмати», ножі, слепери... Лідер хіт-параду – панянка з жіночого семінару, працівник автосервісу з фразою «коли йду додому через гаражі – завжди ломом помахую».

Наступне питання до аудиторії: «Хто з вас застосовував свою зброю з тренувальною метою?»

Бив по лапі куботаном. Розпилював балончик у лісі. Стріляв із «травмата» у мішені (я вже не кажу – у людей, а симуляція – вона така, від неї народ швидко прозріває). Різав ножем щось, окрім ковбаси.

Тут уже відповідей – значно менше.

Переважна більшість людей, які купили той чи інший засіб самозахисту, ніколи з ним не тренувалися, поняття не мають, як ним користуватися, і на що він реально здатний. Вони купили «диван» з табличкою «Не сідати».

На жаль, але тоді це – не зброя. Це – амулет. Оберіг. Купив, ношу, буде мене рятувати.

Але ж ні. Жодна зброя не працює сама. Позбувайтеся магічного мислення, двадцять перше сторіччя на дворі. Я спробував сформулювати основні правила носіння зброї, і вийшло їх рівно сім.

(Nota bene: я не буду вдаватися в термінологічні та юридичні тонкощі визначення зброї, спецзасобів та їхніх імпровізованих аналогів. Коротко кажучи, будь-який предмет, який ви носите для самозахисту, буде називатися зброєю).

Правило перше. Носіть зі собою зброю.

Вільям Еварт Фейрберн, дідусь сучасного прикладного рукопашного бою, батько-засновник систем підготовки як поліцейського, так і армійського спецназів, знявся у декількох навчальних фільмах. На «Ютубі» можна знайти два: один – про ножі, другий – про «рукопашку». Ось саме другий фільм починається зі слів: «Цей фільм призначений для ідіотів. Якщо ви зібралися битися з кимось голими руками, ви – ідіот».

Навіть мавпи користуються інструментами. Будьте розумнішими за мавп. Не слухайте ідіотів про «благородне мистецтво бою на кулаках». Заспокоїти п’яного за допомогою газового балончика – простіше і швидше, ніж задушливим прийомом. Підсвітити у під’їзді ліхтариком зручніше, ніж запальничкою. Бити людей каст... пардон, брелоком! – ефективніше, ніж кулаком.

«Добрим словом і пістолетом можна досягти більшого, ніж просто добрим словом».

Правило друге. Носіть зброю летальну і нелетальну.

Якщо у вас виник конфлікт із п’яним, а при собі тільки ніж або «травмат» – доведеться вирішувати все голими руками. Більшість побутових ситуацій, пов’язаних із застосуванням насильства, вирішуються газовим балончиком або куботаном.

Але якщо до вас біжать троє з бейсбольними битами – блимати їм стробоскопом ліхтарика або погрожувати тактичною ручкою дещо недоречно, тут уже треба мати в арсеналі щось серйозніше.

Ситуації бувають різними, й інструменти для їх вирішення теж потрібні різні, щоб ви могли варіювати рівень необхідного насильства за шкалою від «дременути» до «завалити».

Універсальної зброї на всі випадки життя, на жаль, не буває. Це – як спроба зробити ніж, який буде однаково добре і різати, і колоти, і рубати. Качка – це птах, який вміє плавати, бігати і літати, але все це робить однаково погано.

Правило третє. Носіть зброю легально.

Наскільки це можливо у нашій країні.

Подумайте заздалегідь, куди вас пустять з ножем, а куди – ні.

Із газовим балончиком на борт літака ви не пройдете, а з тактичною ручкою – запросто. Куботани дзвенять на рамці, а пластикові брелки-кицьки – ні. При проході у посольство доведеться здати навіть телефон. А ось охоронців на вході в «Оушн-плазу» можна сміливо ігнорувати, бо вони – ніхто, звати їх ніяк, перешкоджати входу в публічне місце вони не мають права – якщо у вас при собі «травмат» і дозвіл на нього.

І ще одне – не переробляйте стартові у бойові, не досипайте порох у «Флобер» – все одно вийде дурниця, а дадуть за неї, як за справжнє «ліве» дуло.

Те ж саме стосується заточування викруток та іншого хендмейду. Незаконно – це раз, не має сенсу – це два. Звичайний карабін з будівельного магазину ідеально замінює заборонений кастет.

Правило четверте. Застосовуйте зброю легально.

Я, коли чую фразу «револьвер кращий від пістолета, тому що гільзи не викидає», ніби бачу, як кілер-самоучка мріє у когось бабахнути, але так, щоб потім за це нічого не було.

Буде. Знайдуть. І посадять.

Тому, якщо носите зброю (зокрема, летальну, – пам’ятайте, що випадки бувають різні), заздалегідь знайдіть собі адвоката. Хорошого адвоката, як і лікаря, треба знати до того, коли він буде потрібний. (До речі, про лікарів: люди, які носять зі собою зброю, але не носять аптечку і не вміють надавати першу допомогу, вражають мене своїм оптимізмом – ви щиро вірите, що вам «не прилетить?» Ну-ну).

Вивчіть правові межі необхідної оборони.

Розрізняйте побутове хамство і реальний самозахист.

Дурень-сусід і занадто гучна музика – не привід для газового балончика. Недотепа за кермом? Дай дурневі дорогу. Гумова куля – це не сублімат мордобою. Юридичні наслідки пострілу (та ще й у в громадському місці) можуть бути дуже серйозними.

Знайте свої права.

Застосовуйте зброю тільки у випадку крайньої необхідності.

Вибирайте адекватний загрозі рівень насильства.

Не бавтеся у кілерів.

Правило п’яте. Тренуйтеся зі зброєю.

Жодна зброя не працює сама.

У комплексі «боєць-зброя» головний елемент – боєць.

Психологічна і фізична готовність до конфлікту є вирішальним фактором у результативності застосування зброї.

Простіше кажучи, мало користі з твого «травмату», якщо ти – в халепі.

Готовність досягається тільки тренуваннями – і жодним іншим чином.

Одна з дівчат на семінарі «Залізна леді» сказала, що носить зі собою ніж. Я, звичайно, запитав: «А застосувати зможете?»

– Звичайно, зможу, – відповіла вона впевнено. – Я в дитинстві у селі свиней колола.

Й одразу всі питання відпали.

У стресовій ситуації працюють тільки навички, закріплені на рівні рухової пам’яті. Це досягається тільки багаторазовими повтореннями.

Чарівних пігулок «я знаю кунг-фу» – не буває.

І ще. Тренуйтеся не тільки застосовувати, але витягувати зброю.

Тут є три окремі навики.

Перший навик – на швидкість. Те, що люблять спортсмени. Таймер, «що не можна виміряти – не можна поліпшити» і т. д. Це – важливий, потрібний і корисний навик.

Але якщо ви у реальній ситуації тягнете до останнього і ставите своє життя у залежність від частки секунди – на рівні тактики щось йде не так.

Не робіть так. Не бавтесь у найшвидше дуло на Дикому Заході.

Найшвидший спосіб дістати зброю – дістати її заздалегідь.

Коли саме? А коли захотілося. Не згодиться – заберете її назад.

Звідси другий навик – витягування зброї потайки. Так, щоб інші не зрозуміли, що у вас в руках уже щось є.

Як писав Суарез, «витягування пістолета має бути природним рухом, як дупу почухати». Плавно, спокійно, без ривків.

І третій навик – витягування стресове.

Якщо ви проґавили початок нападу, найімовірніше, замість сигналу таймера ви почуєте приємний дзвін у голові від пропущеного удару.

Ви зможете дістати свою зброю, коли вас б’ють або душать? А якщо вас схопили і притиснули руки до тіла? А якщо ви вже впали і вас штовхають ногами?

Якщо ні – напевно, варто переглянути спосіб носіння.

І відпрацьовувати цю навичку на тренуваннях. Тому що найчастіше на ці питання відповідають, як в анекдоті: «Ви вмієте грати на скрипці? – Не знаю, не пробував».

Не спробуєте – не дізнаєтесь.

Правило шосте. Тренуйтеся захищати себе без зброї.

Ага. Без азів рукопашного бою – нікуди. Оскільки життя – бентежне. Зброя ламається, губиться, заклинює, застрягає і т. д.

Якщо вся ваша доктрина особистої безпеки зводиться до одного чарівного девайсу – газового балончика чи дробовика – то в той момент, коли ви його впустили, ви стаєте беззахисними, як немовля.

Навчіться мислити поза категоріями. В реальності не буває рукопашного, ножового, вогневого бою.

У будь-якій бійці може з’явитися ніж. Будь-якого стрільця можуть вдарити стільцем у голову.

Світ насильства – різноманітний і багатогранний, а вузький фахівець, як правильно помітив Кузьма Прутков, схожий на флюс, його повнота – одностороння.

Ну і про фізичну форму не можна забувати. Адже застосування зброї для самооборони – це стресова ситуація, а організм у вас – слабенький, сердечко «пустує», печінка «стогне», зайва вага і все таке інше – є неілюзорний шанс «склеїти ласти» самостійно.

Правило сьоме. Носіть зі собою зброю завжди.

Навіть якщо «лише на хвилиночку, в магазин на розі за хлібом». Оскільки саме тоді, коли ви вийдете з дому без зброї – вона вам якраз може дуже згодитися.

Життя – бентежне. Законів Мерфі ніхто не скасовував.

Так, це – параноя. Бо параноя – це невід’ємний компонент ситуативної готовності і доктрини особистої безпеки.

Пістолети, ножі, ліхтарики і балончики – це лише інструмент.

Справжня зброя – це ви самі.

Автор: Антон Фарб

Джерело: «Українська асоціація власників зброї»