О безконечно всещедрий Боже,

На Патріарха глянь з висот.

Зішли на нього небесні ласки,

на його церкву й Божий народ.

Хай добра доля з ним завжди буде,

Хай береже його твоя рука –

Дай йому Боже в щасті в здоров’ї,

Прожити многії, многії літа.

Саме такими теплими словами учні школи українознавства «Рідна школа» імені В. Стуса зустрічали Блаженнішого Патріарха Святослава. Вікторія Іванкевич, Олександр Боднар, Мілана Барна, Ангеліна Бакун, Павло Скоморох підготували вірші привітання й урочисто вручили святковий коровай. Незабутню зустріч розпочали зі спільної молитви, яку очолив владика Венедикт. «Отче наш...» – благали разом усі присутні про небесні ласки Творця.

 

Як належить, виконавши державний гімн України, естафету перейняли талановиті ведучі, учні старших класів: Леонтина Петрович та Іванко Скоморох і запросили директора школи пані Наталю Пономарьову до привітального слова: «Ваша Святосте, нам дуже приємно бачити вас у стінах «Рідної школи» ім. Василя Стуса в м. Чикаго. Напевно, невипадково ця зустріч відбувається саме в листопаді, адже у листопаді ми згадуємо про ті важливі і сакраментальні події, що мали місце у нашій історії протягом останніх ста років. У нашій школі учні дізнаються про Листопадовий зрив, коли у Львові гордо замайорів український прапор, створення ЗУНР, Геноцид українського народу 1932-33 років… Також ми вшановуємо пам’ять Митрополита Андрея Шептицького – духовного провідника українців Галичини. Як відомо, що співпраця церкви і народу в Галичині вже від 1848 року принесла добрі плоди, бо українське населення Галичини уже було свідомо підготовлене боронити свою Свободу. І це, насамперед, велика заслуга українських греко-католицьких священників. Під проводом митрополита Андрея Шептицького українці зрозуміли, що тільки в згуртованості та єдності можна досягнути своїх патріотичних цілей у процесі державотворення. Окрім цього, Андрей Шептицький завжди дбав про дітей і молодь, підтримував діяльність культурно-просвітницьких товариств, таких як, «Просвіта» і «Рідна школа». Ми пишаємося тим, що продовжуємо цю почесну просвітницьку місію «Рідної школи» уже тут, на такій далекій від України американській землі.

 

 

 

Учні всієї школи із задоволенням співали стрілецькі пісні, декламували патріотичні вірші.

 

Врешті-решт, настала довгоочікувана хвилина, коли до слова запросили Блаженнішого Патріарха Святослава. В залі запанувала особлива тиша... Привітавшись, Блаженніший Святослав розпочав свою промову з подяки. Справді, як щиро він дякував учителям, батькам і учням. Наголосив, що нелегко бути вчителем суботньої школи, адже він особисто мав досвід вчителювання в Аргентині. Інтегруючись в американське суспільство, завданням учителя є навчити дітей завжди бути собою, навчатись усьому новому, не цураючись свого рідного.

Особливі слова вдячності лунали для батьків: «Це – прояв вашої найвищої батьківської любові, й від імені церкви дозвольте вам подякувати», – продовжував він. – «Хто як не ви докладаєте найбільших зусиль, аби щосуботи привезти дітей до школи, зробити домашнє завдання. І ви, і ми розуміємо, що ця інвестиція завжди окупиться!»

 

А от медаль за учнівський героїзм отримали учні! Так щиро їм, мабуть, ще ніхто й ніколи не дякував. Блаженніший підкреслив важливість вміти ототожнювати себе із своєю культурою, мовою, історію. «Знання додаткової мови вирізняє вас серед ваших американських друзів, – наголосив Патріарх. – Не бійтеся бути особливими й мудрими, досягайте найвищих щаблів, будьте потіхою вашим батькам, учителям і всій нашій церкві».

Родзинкою зустрічі, що втішала всіх нас особливим талантом співу, була Софія Фрейзер, яка з радістю погодилась поділитись своїм унікальним даром –авторськими піснями та їх виконанням. Здавалось, що дзвеніли вікна, коли вона виконувала пісню «Вічно жива» про нашу Батьківщину.

 

Офіційна частина довгоочікуваної зустрічі закінчилась спільним виконанням урочистої молитви за Україну «Боже великий єдиний...», але учні ніяк не хотіли відпускати своїх шановних гостей.

Вишикувавшись одне за одним, почали ставити свої дитячі, щирі запитання.

Треба віддати належне терплячості Блаженнішого Патріарха, який дуже лагідно, з посмішкою, вислухав усіх і дав вичерпну відповідь кожному учневі.

Ця унікальна зустріч у кожного з нас закарбувалась десь глибоко у серці. Скільки ще разів протягом усього життя ми будемо повертатись у ті щасливі хвилини, які провели разом у товаристві Блаженнішого Патріарха Святослава.

Дякуємо Богові за все!