rss
12/11/2018
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#341

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Адмірал Кабаненко: «Росія може перекрити Чорне море за «азовським сценарієм»

Адмірал ВМФ у відставці, колишній заступник міністра оборони Ігор Кабаненко в ефірі програми телеканалу Еспресо «Студія Захід з Антоном Борковським». Розмова – про повзучу окупацію Азовського і Чорного морів, нагальну необхідність ухвалення закону про територіальні води і підозріле ігнорування газу з чорноморського шельфу

 

– Наскільки я розумію, ситуація в Азові легшою не стає. Там понад сотня військових російських кораблів, і наскільки я розумію, радше всього, Путін не просто так збирає їх задля, умовно кажучи, залякування України. Можливо, йдеться про «кримський сценарій» – поступове поглинання інституцій, територій і впливів?!

– Можна і так сказати. Хоча тут є і особливі риси. Але, в принципі, це таке покрокове просування у сірій зоні між війною і миром, але просування вже не на суходолі, а в морському середовищі. На жаль, за моєю оцінкою, відсутність реагування, хоча експерти про це говорили досить довго, призвела до того, що ми де-факто втратили панування на морі.

Ситуація зараз така, що нам треба відвойовувати це панування, принаймні, в наших територіальних водах. Відвойовувати, знову ж таки, це не означає, що це в прямому зіткненні. Про це взагалі не йдеться. Але відвойовувати, знову ж таки, відповідними заходами – підтриманням, або відновленням сприятливого оперативного режиму, відповідною морською діяльністю. В Києві чомусь вважають, що ми всі питання нібито вирішимо з берега, тобто, використовуючи наш сухопутний компонент.

– Ракетні і протиракетні системи.

– Так, і авіацію. Але це не працює на морі, тому що така природа морської служби. Там, де корабель, там – територія держави, прапор якої несе цей військовий корабель. І саме тому склалась така ситуація, що були огляди суден, які йдуть в Маріуполь і в Бердянськ, фактично в наших територіальних водах, на відстані, що можна було побачити з Бердянська і коси.

– Пане адмірале, але свого часу пролунало дуже багато бравурних заяв. Нам пообіцяли, що скличуть різні секретні засідання, розроблять швидко ту чи іншу стратегію і почнуть її впроваджувати.

– Про те, що такий розвиток ситуації можливий на Азові, говорилося і останнім часом. І я хочу сказати, що на Чорному морі динаміка розвитку ситуації також йде у цій же площині, і є індикатори, які свідчать, що багато з тих ризиків і загроз, які вже активовані на Азові, вони наразі в такому прихованому стані, але вони в будь-який момент можуть бути активовані. І треба цьому також приділяти увагу.

– Ну, а відсіч ми плануємо давати і вирішувати ситуацію на нашу користь? Чи ми тільки поговорили, всіх запевнили, що «все добре, фахівці працюють», «ми думаємо»?

– Відсіч, – це таке поняття. Відсіч – масштабна річ. До цього треба готуватися. Треба реагувати на ті загрози, які є зараз. Вони спрямовані на послаблення нашої економіки, приморської економіки, бо море зараз впливає на берег, а не навпаки. Нам, по-перше, потрібна чітка морська політика. В основі всього є морська політика держави. Ну, а її наразі нема.

– Це – не тільки морська політика. Нам, взагалі, треба вирішити якісь засадничі речі, тому що, наприклад, засідання спільної україно-російської комісії стосовно вилову риби в Азові всіх шокувало.

– Гібридне це засідання. Воно гібридне не з точки зору нашої відповіді, а з точки зору сприяння іншій стороні. Я не бачу, чому Україна не може політично визначити і прийняти Закон про визначення своїх територіальних вод і виключної морської економічної зони в Азовському морі. По-перше, навіть не виходячи з цієї угоди 2003 року, яка не виконується. Повністю кожен пункт цієї угоди порушений Російською Федерацією. Кожен пункт! По-друге, ми повинні захищати наші національні інтереси. Ми не повинні думати про те, що, а от ми вийдемо з цієї угоди, і це вплине на те, що ми спровокуємо якусь сторону. Є національний інтерес!

– Пане адмірале, я хотів би, щоб ви трішечки деталізували цей процес, тобто, Росія фактично вже розірвала ось цю угоду, яка змушує нас виконувати. А ми робимо вигляд, що так би воно і мало бути.

– Ніщо не заважає нам сьогодні визначити територіальне море і виключно морську економічну зону. Нічого. Є Конвенція ООН з морського права. Це – невід’ємне суверенне право будь-якої, будь-якої прибережної держави, України зокрема. І навіть тимчасово, на період окупації Криму, можна визначити, що на період окупації Криму: «ось такі розміри, ось червоні лінії». Але ж це будуть конкретні вказівки нашим силовим структурам для того, щоб вони захищали і діяли, бо сьогодні вони перебувають у такому полі нерозуміння: що вони повинні робити.

– Але, з іншого боку, є відчуття, що Росія, в принципі, завжди може спробувати використати ситуацію на свою користь, або зробити ту чи іншу морську провокацію в стилі якогось Гляйвіца, вони ж можуть самі себе, вже даруйте за такі страшні речі, але свій же ж катер своїми ж ефесбешними силами і розстріляти.

– Знаєте, я би навіть переформулював ваше запитання, тому що не слід очікувати провокацій. Очікування провокацій само провокує іншу сторону до того, щоб робити щось. Хворобливе сприйняття цього, тобто, боязнь цього, – це породжує активність противника. Треба чітко, знову ж таки, ідентифікувати наші інтереси. Чітко спираючись на міжнародно-визнані норми і правила, встановити розміри наших територіальних вод. Це – первинно. Це – один із найголовніших елементів політики – встановити розміри наших територіальних вод і виключної морської економічної зони і поставити завдання відповідальним структурам, щоб вони ефективно захищали. Цього ж сьогодні нема. Це поле невизначеності створює всі ці проблеми.

Ми повинні ідентифікувати це не лише з точки зору людини, яка відпочиває на березі моря і бачить лише небокрай, красиве море, по якому гарні кораблики плавають. Це – значно далі. Наші інтереси і наші суверенні права розповсюджуються значно далі, зокрема, і на континентальний шельф. Це – величезні поклади корисних копалин під дном Чорного моря, Азовського моря, це – морегосподарчі ресурси. Чому ми їх повинні дарувати комусь?

– Чорноморський газ кудись якось так зник з політичного порядку денного в Україні, як не дивно.

– Це, до речі, дуже серйозне питання, тому що це – український клондайк. Ми можемо закрити всі питання того гепу газового, який у нас існує в Україні, тільки за рахунок газу, який у нас є на нашому континентальному шельфі. До речі, я хотів би нагадати, що цей газ дешевий. Його собівартість з постачанням безпосередньо на узбережжя – це 50 доларів за тисячу кубічних метрів. Згадайте, скільки ми зараз платимо за газ. Континентальне мислення – це таке сприйняття моря з берега – воно не просто заважає, воно згубне для нашої держави. Згубне не лише для економіки, а, взагалі, для держави. Я хотів би також нагадати, що транспортування морем – найдешевше. Це в 22 рази дешевше, ніж авіація.

– Ну, і плюс стратегічні міста – Бердянськ, Маріуполь. Росія займається тим, що вона намагається задушити їхню економіку. А це спричинить до соціального вибуху. І, відповідно, це може посилити ті чи інші сепаратистські настрої чи дасть ґрунт російським провокаціям.

– Безумовно, це і є мета стратегії, тому що пряме вторгнення малоймовірне в цих умовах, які зараз склалися. Але ось таке розгойдування ситуації, дестабілізація, а потім використання цієї ситуації відповідними силами і засобами з кінцевою постановкою крапки вже бліцкригами, мілітарними діями – ось це і є та стратегія, на яку ми повинні реагувати. Я не бачу іншого шляху, ніж посилення військово-морського угруповання.

– А є чим, пане адмірале, посилювати? Тому що ми пам’ятаємо цю сумну епопею з «Айлендами». Ми бачили епохальне впровадження двох не надто потужних українських кораблів в Азовське море.

– Треба віддати належне, що операцію провели, але цього занадто мало. Я – прихильник москітних спроможностей, москітного флоту, знаєте, підхід «вартість-ефект», тобто того, що дає можливість ефективно вирішувати завдання. Це – розумний підхід: меншими ресурсами вирішувати більше завдань.

– Якщо вульгаризувати, йдеться про шаланди, на яких встановлені великокаліберні кулемети, якщо в нас немає грошей на есмінці?!

– Це – не так! Це – потужні сучасні, дуже маневрові швидкохідні катери, на які встановлено сучасне морське озброєння. Звісно, два «Айленди» – замало, потрібно більше. Потрібні «Марк-5», «Марк-6» і інші катери, які спроможні випереджати іншу сторону в швидкості, реалізовувати концепцію мобільних місій, реалізовувати концепцію групового впливу. Це також дає можливість патрулювати великі акваторії, швидко виявляти небезпеку, можна патрулювати систематично і так далі. На Азовському морі просто іншого шляху не має. На Чорному морі це також треба реалізовувати, адже небезпека дуже серйозна, між цими захопленими платформами і островом Зміїним створився маленький коридор для всього цивільного судноплавства, який може бути перекритий у будь-який момент за тією ж калькою, яка розвивалася і розвивається на Азові. Тобто, мають бути три такі ключові напрямки – звичайно, морська політика і стратегія, звісно – поповнення і потужне поповнення швидкохідними малими платформами наших військово-морських сил, звичайно, це – кадрова політика, це потрібно вирішувати соціальні питання наших військових моряків, тому що вони дуже загострені.

– Ви згадали про можливість повторення «азовського сценарію» в Чорному морі. Якщо можна, трішки детальніше.

– Після захоплення платформ Російською Федерацію в Чорному морі, газових платформ, які належали «КримНафтогазу», вони створили там захищену зону. Це – зона з використанням військових активів спеціального призначення, Чорноморського флоту Російської Федерації. На кожній платформі перебувають відповідні підрозділи патрулювання катерів, кораблів, авіація в готовності, тобто, створена ціла система заборони доступу в район цих платформ. Зокрема, на цих платформах встановлене сучасне обладнання, яке дозволяє повністю контролювати надводну ситуацію і підводну в цьому районі. Фактично для мореплавства залишилась така маленька смуга, такий вузенький коридор між островом Зміїний і крайньою платформою «Таврида». І небезпека існує, що цей коридор може бути також перекритий, тобто, там потрібне патрулювання наших сил. Там потрібне відповідне панування наших військово-морських сил, і це повинно було бути зроблено вчора.

Автор: Антін Борковський

Джерело: Espreso.tv

Міжпарламентська асамблея «Україна-Польща-Литва» створює безпековий комітет

І тут знизу постукали… або Не користі заради, тікмо во ім’я боротьби з Путіним

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com