Уже протягом п'ятнадцяти років Українська Католицька Освітня Фундація (УКОФ) організовує щорічний благодійний вечір на підтримку Українського католицького університету (УКУ). Здається, багато часу минуло з моменту організації підтримки розбудови і функціонування УКУ. Але якщо глянути на те, що відбувається в університеті, то результати вражають. УКУ, без перебільшення, є провідним і одним з найкращих університетів України і Східної Європи. Нещодавно працівники і випускники університету в рамках флешмобу ділилися добрими новинами з УКУ.

Проект полягає в регулярному поширенні інформації про важливі позитивні зміни, які відбуваються в УКУ та мають безпосередній вплив на українське суспільство. Важливою метою проекту є збільшення кількості осіб, які знають про університет та поділяють його цінності, та які в майбутньому будуть готові долучитися до розвитку цього навчального закладу.

УКУ представляє унікальну для України модель, коли університет існує виключно за рахунок пожертв людей доброї волі. Це - добрий приклад того, як завдяки ініціативі реалізовуються великі проекти. Станом на сьогодні університет підтримують близько 20 000 жертводавців з усього світу. Кількість людей, готових допомогти університету, постійно зростає. Збільшуючи кількість благодійників УКУ, заклад гарантує фінансову стабільність університету і підсилює подальший ефективний розвиток усіх навчальних програм та проектів, закладає основу для розвитку нових програм, а також забезпечує можливість для найкращих студентів України вибирати саме УКУ.

Ось один із прикладів, як ділиться добрими новинами УКУ проректор з розвитку та комунікацій п. Наталія Климовська, котра одна з небагатьох працює в УКУ від самих початків заснування університету: «Цими днями відзначаємо перший рік діяльності Центру митрополита Андрея Шептицького. Важко повірити, що промайнув лише рік: таким рідним він став для уківців, львів'ян, українців молодих і старших, гостей з різних континентів. Рік тому УКУ отримав нову домівку і відкрив ще одні двері. Увесь цей рік мене переповнює глибоке духовне почуття вдячності. З відкриттям Центру Шептицького ще виразнішими стали плоди праці попередніх років. Ними ми завдячуємо Богові і багатьом людям, що стали Його руками, щоб УКУ став таким, яким є. Сьогодні, коли університетський кампус наповнився новими і справді сильними студентами, коли від кількості першокласних подій в університеті обертом йде голова, коли всюди вирує життя, коли УКУ став впізнаваним у країні та світі, хочеться поділитися особистими думками про те, як УКУ почався для мене.

Зі співбесіди з Борисом Ґудзяком. Ще не єпископом і не священиком. Як мені тоді сказали, американським юристом, який планує відкрити свою компанію у Львові і шукає помічників. 1992 рік. Цікава перспектива для студентки старших курсів... На співбесіді виявилося, що переді мною не адвокат, а історик, який шукає працівника не в успішну юридичну кантору, а на проект дослідження історії підпільної церкви. А офіс у нас буде в монастирі, і будемо ділити кімнатку з працівниками видавництва...

Мабуть, не варто описувати розчарування 20-річної дівчини, що була активною учасницею студентського і громадського життя. Це було геть зовсім не те, чого хотіла тоді я, і така перспектива не тішила.

Я не знала, як відмовитися і, стримуючи розчарування, заговорила, що хочу більшого, тривалішого проекту, ніж просто збір даних про підпільну церкву. І тут вираз обличчя пана Бориса змінився, очі засяяли! Він почав захоплено розповідати, що проект інституту - це лише початок, про наміри відновити Львівську богословську академію, збудувати Український католицький університет у Львові... І про всі інші грандіозні плани. Мене не покидало стійке відчуття, що співбесіду я проходжу в інопланетянина, який нічого не знає про планету, на яку потрапив. Надворі 1992 рік: економічний колапс, суцільна непевність, а я тут чую про грандіозні проекти, зміну суспільства, університет та інші нереальні речі. У цей момент мені стало жаль молодого романтика-ідеаліста, адже йому, на мою думку, судилося набити ґуль об наші постсовєтські реалії. А він так щиро вірив у те, що говорив! Мій жаль і його віра, мабуть, і схилили тоді мене прийняти пропозицію праці. «Ну, - думаю - попрацюю трошки, а потім знайду собі щось інше». Під час роботи в Інституті історії Церкви я відчула, що змінююсь. Щодня маючи справу з чимось новим для мене, небуденним, святим, вивчаючи історію досі невідомої мені церкви, я почала багато що розуміти. І це був не лише мій досвід, а добра практика для всієї нашої невеликої команди. Довіра, щирість стосунків, досвід віри і духовного життя змінювали нас і відкривали перед нами нові горизонти можливого.

Минуло 26 років. З монастиря ми переїхали до садочка, потім - у школу, збудували один корпус, другий, колегіум, церкву, центр Шептицького. То хто виявився інопланетянином?

Сьогодні, дивлячись на сотні молодих людей, які відкривають для себе УКУ і себе в УКУ, захотілося розповісти цю історію і щиро поділитися власним досвідом. Хочеться, щоб моя історія мотивувала наших студентів повірити у те, що, коли ми будуємо з Богом, то будуємо на надійному і міцному фундаменті, ми приречені на успіх, хоча, можливо, іншим так не здаватиметься.

Любі студенти, прагніть великого, не бійтесь перешкод, беріть на себе відповідальність, творіть власну команду і нові середовища. Дерзайте і не лякайтеся ваших мрій».

Українська Католицька Освітня Фундація теж долучається до проекту «Добрі новини» і з радістю ділиться здобутками 15 років діяльності. Колосальна щоденна праця команди УКОФ (до складу якої входять Joseph Solimini, Соня Гриневич, Матвій Матушак, Nelson Bosacoma, Paula Solimini, Юля Комар), комітету друзів УКУ (д-ра Василя Лончини та д-ра Роксолани Тим'як-Лончини), волонтерів і всіх багаторічних жертводавців Америки вже традиційно приносить чудові результати на підтримку УКУ.

Було приємно вітати на благодійному вечорі багатьох випускників УКУ, які працюють і проживають в Америці, зокрема, чудових ведучих - о. Ігоря Кошика та його дружину Олю Кошик. Гості заходу із захопленням слухали головного промовця д-ра Бориса Лушняка - контр-адмірала Служби охорони здоров'я США, екс-заступника (протягом певного часу - в. о.) Головного лікаря США. Приємну несподіванку зробили 45 бізнесменів з України, які відвідували Америку в рамках проекту, організованого працівниками УКУ. Було представлено відео «Добрі новини з УКУ» та відео про УКУ, яке транслювали на футбольному матчі католицького університету Нотр-Дам, де були присутні тисячі американських уболівальників.

Щороку професори та студенти УКУ в рамках спільної співпраці мають можливість поїхати на наукове дослідження та викладацьку практику в університет Нотр-Дам. Учасники бенкету радісно підспівували талановитому музикантові, переможцю Всеукраїнського телепроекту «Голос країни-2» Павлові Табакову, який мав музичний супровід. А найголовніше - термометр пожертв просто кипів. Було зібрано 143% пожертв - близько 70,550 тис. доларів.

Щира вдячність і низький уклін усім жертводавцям і доброчинцям УКУ. УКОФ всіх запрошує ділитися добрими новинами для УКУ, і нехай Господь винагородить ваші старання і пожертви сторицею.

Фото Максима Прокопіва