rss
11/21/2018
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#340

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Турецький марш-кидок президента

Нинішня осінь багата подіями, зокрема, і міжнародними. Третього-четвертого листопада відбулася одна з найпомітніших подій - блискавичний марш-кидок глави Української Держави до Туреччини. Світське і церковне під час цього дводенного візиту поєдналися.

 

Хто входив до української делегації?

 

Усі ЗМІ писали про зустріч у Стамбулі президента України Петра Порошенка та Вселенського Патріарха Варфоломія та підписання Угоди. Складалося враження, що це було чи не єдиною метою візиту.

Однак, варто проаналізувати склад української делегації, як стає зрозумілим, що програма візиту була достатньо різноплановою.

Окрім міністра закордонних справ Павла Клімкіна, до складу делегації входили перший віце-прем'єр-міністр України - міністр економічного розвитку і торгівлі України Степан Кубів, один з колишніх керівних чиновників Адміністрації президента України, а нині директор Національного інституту стратегічних досліджень при президенті України Ростислав Павленко, міністр оборони Степан Полторак і генеральний прокурор України Юрій Луценко.

І це - якщо згадувати найпомітніших. Були й інші.

Стосовно перших трьох все зрозуміло. П. Клімкін супроводжував президента у його закордонному візиті. Степан Кубів відповідав за укладання економічних угод. Р. Павленко, за словами митрополита Євстратія (Зорі), є тією світською особою, яка на даному етапі найбільш втаємничена у перебіг справ щодо створення Української автокефальної церкви і процесу підготовки.

А ось що робили там генерал армії у відставці С. Полторак, який і у цивільному костюмі виглядав військовим, і генпрокурор Ю. Луценко - поки що невідомо.

На поверхні інформаційного поля України не вдалося віднайти пояснень щодо доцільності їх присутності в Туреччині. Але про дещо можна здогадатися.

Напевно, міністра оборони С. Полторака, як і Верховного головнокомандувача П. Порошенка, цікавило посилення співпраці з Туреччиною у питаннях безпеки в регіоні Чорного моря, оскільки Росія, як вважають в Україні, швидкими темпами перетворює Крим на свою потужну військову базу.

Ну а генпрокурор, можливо, напрацьовував питання більш активної допомоги турецьких правоохоронних органів, для прикладу, у сфері звільнення українських, зокрема, і кримськотатарських, заручників.

Проте, все це було за лаштунками офіційних повідомлень. А офіційно повідомлялось про наступне.

Вшанування пам'яті перших дипломатів УНР

  

Сто років тому Туреччина існувала у форматі Османської імперії. А ця імперія була споконвіків стратегічним противником іншої сусідньої імперії - Російської. Тому як тільки УНР, відділившись від Російської імперії, постала як самостійна держава, турки одразу визнали її.

  Title
  Діти діаспори, дошка і президент

І одне з перших посольств УНР було створено саме в Стамбулі.

Відбулося це внаслідок укладання Берестейського миру у 1918 році.

З приміщення колишньої української Амбасади і розпочалася офіційна програма візиту української делегації.

Щоб мати можливість організувати там урочисту подію, довелося просити дозволу в іспанців. Чому в них?

Справа в тому, що це історичне для України приміщення після його реконструкції у 2006 році викупили... - ні, не українці, а саме іспанці. Українці, як це, на жаль, часто бувало, своїм шансом не скористалися. Попросту кажучи, проґавили.

Нагадаю, президентом України у 2006 році був Віктор Ющенко, керівниками уряду України протягом року дві особи - Юрій Єхануров і Віктор Янукович, а міністром закордонних справ Борис Тарасюк. Отож, усі питання - до них.

Нібито ж, мали розуміти історичність питання і його порівняно невелику вартість. Але ж іспанці виявилися спритнішими. Чи українці байдужішими?

І тепер замість того, щоб ми мали в цьому історичному для України домі Український культурний центр чи Інститут Тараса Шевченка, іспанці там мають Інститут, названий іменем славетного класика іспанської літератури Мігеля Сервантеса, автора «Дон Кіхота».

Типова, на жаль, історія.

Отож, попросившись у іспанців, українці разом з представниками кримськотатарської громади Туреччини організували в цьому приміщенні тимчасову виставку, присвячену роботі дипломатичної місії УНР, яка функціонувала там у 1918-1922 роках і встановили, за погодженням з іспанцями, меморіальну дошку на стіні приміщення.

На сайті президента України міститься коротка історична довідка щодо тодішньої дипломатичної місії України в Стамбулі: «Керівниками дипломатичної місії УНР в Стамбулі були: Михайло Суковкін (1918-1919 рр.), Олександр Лотоцький (1919-1920 рр.) та Ян Токаржевський-Кардашевич (1920-1921рр.). У 1921-1922 рр. Посольство УНР очолював радник Василь Мурський, який згодом став представником екзильного уряду УНР у Стамбулі.

З квітня 1919 року до травня 1922 року Посольство УНР здійснювало свою діяльність у Стамбулі в орендованому приміщенні на вул. Таксім, 25, яку перейменовано на вул. Замбак».

На зустріч із президентом України привели діточок із двох стамбульських громад - української і кримськотатарської. Останніми опікувався ще один член української делегації - Мустафа Джемілєв, колишній голова Меджлісу кримськотатарського народу, нині Уповноважений президента України у справах кримськотатарського народу.

У своєму вітальному слові глава держави, подякувавши українцям, туркам та іспанцям за сприяння, сказав: «Дуже важливо, що Посольство у Стамбулі було відкрито одним з перших дипломатичних представництв Української Народної Республіки.

Дуже важливо, що в Османській імперії тоді була абсолютно тверда позиція щодо визнання УНР, імперія визнала її однією з перших.

Дуже важливо, що в ті роки видатні українці захищали права українців і представляли Україну.

Дуже важливо, що тут сьогодні є і хлопчики, і дівчатка в українських національних костюмах, і в кримськотатарських.

Ми вітаємо таку гостинність і такий зв'язок між громадою й українською владою».

Докторська мантія

 

 
Title  
 Президент України та ректор Стамбульського
університету
 

Від одного символічного місця Стамбула Петро Порошенко перемістився до іншого - відбулася його зустріч зі студентами, що вивчають українську в Стамбульському університеті, котрий веде свій початок з 1453 року.

Стамбул, як відомо, раніше був столицею Візантії Константинополем - до його завоювання турками. І Константинопольський університет було засновано візантійцями на тисячу років раніше, ніж османами - у 425 році.

Це до порівняння Константинополя не тільки зі Стамбулом, а й з більшістю столиць Європи, зокрема, з Україною.

Президентові України присвоїли звання почесного доктора Стамбульського університету. Як уточнив ректор Махмут Ак, цей науковий ступінь присвоєно за утвердження демократичних цінностей у світі та зусилля із зміцнення українсько-турецьких відносин.

Розчулений урочистостями, Петро Порошенко проголосив короткий спіч, у якому похвалив Стамбульський університет, зазначивши, що він є альма-матер для цілої плеяди видатних діячів Туреччини.

Похваливши інших, Петро Олексійович подумав, що не гріх згадати і про себе, коханого, і, не моргнувши оком, назвав себе славетним діячем: «Для мене є величезна честь отримати ступінь Почесного доктора цього поважного навчального закладу та приєднатися до когорти славетних діячів, удостоєних цього звання».

Подумав і додав: «Туреччина - дуже важлива для мене країна».

Цікаво. Логічно було б констатувати, що Туреччина є дуже важливою для України, причому, в усіх аспектах - геостратегічному, безпековому, економічному. Але Петро Олексійович чомусь прохопився, що вона є важливою особисто для нього.

Що вкладав президент в ці слова, не будемо докопуватися. Вілла у нього в Іспанії, отож, явно не перспективи осісти колись у Стамбулі мав на увазі Петро Олексійович.

А що? Можливо, той факт, що Вселенський патріархат перебуває в Туреччині і саме від нього вирішальною мірою нині залежить становлення Української Православної Помісної Автокефальної Церкви?

Потім президент України дав короткий аналіз динаміки україно-турецьких відносин, вказавши, що українці активно відвідують Туреччину, і не тільки влітку.

Для балансу побіжно сказав, що і громадяни Туреччини приїздять в Україну, але цифр не навів. Можливо, тому, що ці цифри були б неспівмірними - адже українці їдуть в Туреччину масово, особливо на відпочинок, а турки в Україну здебільшого, згідно з бізнес-контактами, тому не так часто.

Оскільки в Стамбульському університеті турки вивчають українську, а українці турецьку, президент П. Порошенко подякував університету і його ректорові за відкриття кафедри української мови і надання можливості турецьким студентам вивчати українську мову. Він назвав це інвестиціями у розвиток наших стосунків і задоволено зазначив, що кількість таких студентів зростає, а це є підтвердженням перспективності наших міждержавних відносин.

Подякував президент ректорові і за те, що українці сьогодні можуть здобувати дипломи на усіх рівнях - в бакалавраті, магістратурі, аспірантурі, докторантурі.

Спічрайтери президента постаралися і підготували йому родзинку - цитату турецькою мовою батька турецької нації Мустафи Кемаля Ататюрка: «Стала перемога можлива лише з військом знань».

І президент України її проголосив, чим викликав пожвавлення у залі і аплодисменти господарів.

А потім, не знімаючи мантії доктора, Петро Порошенко сів за столик і залишив свій запис у Книзі для почесних гостей.

Насамкінець президент повідомив, що за кілька годин відбудеться його зустріч із президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом та засідання Стратегічної ради між Україною і Туреччиною.

Посилаючи підкреслено дружній сигнал турецьким партнерам, глава держави підкреслив, що нині стосунки між Україною і Туреччиною є дружніми, партнерськими і стратегічними. Він також подякував Туреччині за абсолютно тверду позицію підтримки суверенітету, територіальної цілісності і незалежності України. «Нам приємне запевнення, що Туреччина ніколи не визнає незаконної анексії Криму», - наголосив президент.

  Title
  Президенти України і Туреччини зустрілися тет-а-тет

Зустріч президентів

  

Президенти Петро Порошенко і Реджеп Таїп Ердоган зустрілися у столиці Туреччини Стамбулі, у Палаці «Buyuk Mabeyn». Вони позували журналістам спочатку біля сходів палацу, потім на тлі розкішних золотих крісел.

Поспілкувавшись віч-на-віч і обговоривши низку конфіденційних питань, зокрема, безпекових, обидва президенти вирушили на Сьоме засідання Українсько-турецької стратегічної ради високого рівня, яке і розпочалося під спільним головуванням Петра Порошенка та Реджепа Таїпа Ердогана.

За результатами переговорів здійснено підписання низки двосторонніх документів.

Ще один крок до Томосу

 

При всій важливості політико-економічних питань, котрі обговорювалися зі світською владою Туреччини, українська делегація з особливою увагою поставилася до найбільш резонансної частини візиту - зустрічі глави Української Держави і глави Вселенського патріархату.

Обидві високопоставлені персони - і президент Петро Порошенко, і Вселенський Патріарх Варфоломій - уже добре знайомі один з одним, благо, зустрічалися і спілкувалися щодо всього кола проблем утворення Української Помісної Автокефальної Церкви.

Title  
 Підписання Угоди 

Цього разу спілкування завершилося і підписанням документа - Угоди про співробітництво та взаємодію між Україною та Вселенським патріархатом.

  Title
  Андріївська церкв

 

Звертає на себе увагу та не зовсім звичайна ситуація, коли однією із сторін Угоди виступає держава, а іншою - церковна структура, хай і така високоповажна як Вселенський патріархат.

З моменту підписання Угоди минуло вже декілька днів, а текст її поки що не опубліковано. І це тримає інтригу. Скептики щипають, уїдливо запитуючи - ну і де ж текст? Прихильники стоїчно витримують ці атаки, дипломатично відповідаючи, що текст свого часу опублікують і всі про все дізнаються.

А не публікують, щоб не зашкодити тонкому і делікатному процесу перемовин про кожен подальший крок підготовки до Об'єднавчого Собору у Києві та надання Томосу.

Адже висмикнута з контексту Угоди якась фраза чи вислів можуть бути перекручені і роздуті до провокації противниками - так пояснюють вітчизняні церковні ієрархи і авторитети подібну обґрунтовану обережність.

Президент України оцінив підписання цієї Угоди як завершальний етап: «Від імені українського народу дуже дякую Його Всесвятості і Синоду за дуже важливе і мудре рішення. Угода, яку ми підписали сьогодні, завершує процес, щоб надання Томосу відбулося за всіма канонами православної церкви».

Головне, що процес створення Української Помісної Православної Церкви зафіксовано в Угоді як вирішений факт, без небезпеки зворотних дій.

Вселенський Патріархат бере на себе зобов'язання сприяти налагодженню контактів створеної УППЦ та її ієрархів зі світовим православ'ям. Адже не секрет, каже Р. Павленко, що «більшість помісних церков дотримуються позиції нейтрально-позитивного вичікування. Угода передбачає, що Вселенська патріархія сприяє тому, що Українська Церква буде визнана іншими православними церквами».

Для цього в Києві утворюється Посольство Вселенського патріархату - Ставропігія. Її місцеперебуванням буде одна зі світових перлин церковного зодчества стилю бароко - Андріївська церква, створена за проектом геніального архітектора Бартоломео Растреллі.

До речі, Растреллі є тезкою Вселенського Патріарха, оскільки той підписує документи так: +BARTHOLOMEW of  Constantinople, тобто, Бартоломео з Константинополя.

Отож, віднині Андріївська церква у Києві безоплатно передається в користування Вселенському патріархату. Ключовими словами тут є два: безоплатно і в користування, а не у власність.

Title  
  

Залишається тепер дочекатися Об'єднавчого Собору і етап за етапом пройти необхідні сходинки до отримання Томосу.

Процес цей дуже непростий, незважаючи на те, що фактично дана «відмашка» з боку Вселенського патріархату, отож називати дати ніхто не поспішає.

В датах обережні, але і в результаті впевнені - так можна назвати настрої всередині УПЦ КП.

Завершення

 

Візит української делегації в Туреччину був успішним. Окрім вказаних подій, встигли ще відкрити українське консульство в Анталії - популярному місті відпочинку українців.

Загалом, можна очікувати як посилення україно-турецького співробітництва, так і прискорення процесу підготовки до Об'єднавчого Собору.

Зазвичай, критики президента Порошенка досить гостро коментують його дії. Після турецького візиту особливої критики за його підсумками не чутно.

Сподіваємось, в цих питаннях все буде добре.

Віктор Рудь – про шаблони західного мислення щодо Кремля та про те, як має діяти Україна: «Самооборона – це не стратегія»

Росія в імлі. Це дуже небезпечно, зокрема, й для самих росіян

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com