Незаконні рішення пропрезидентських депутатів Київради допоможуть збагатитись бізнесу президента на кількасот мільйонів доларів.

 

Відома фраза Петра Порошенка про критиків, які розгойдують човен, «хоча навіть собачої будки не збудували», незабаром набуде нових обрисів. Адже тепер він її зможе вимовляти значно твердіше і переконливіше.

Річ у тому, що доки Порошенко працював на посаді президента України, менеджери його приватного бізнесу реалізували проект, який він сам безуспішно намагався втілити ще 13 років тому. Проект під назвою «Забудувати Рибальський півострів у Києві».

У результаті цієї операції, заробіток приватного бізнесу президента, залежно від вибраної схеми, складе від 100 до 500 млн. доларів. І якщо раніше отриманню цих бонусів перешкоджав закон, то сьогодні він виявився просто прикрим непорозумінням.

Почнемо з цитати. «Виробничі території ВАТ» завод «Ленінська кузня» на даний час перебуває в занедбаному стані, неефективно використовують земельні ділянки, є хронічно збитковими, не змогли пристосуватися до роботи в сучасних ринкових умовах, при цьому практично припинили виробничу діяльність».

Це - не фраза зі статті ще одного зрадофіла, а фрагмент містобудівної документації 2016 року, яка дозволяє забудову Рибальського півострова житловими будинками.

Образливі слова про один із знакових активів Порошенка (який зараз називається «Кузня на Рибальському») не повинні вводити в оману. Що тільки не напишеш заради втілення багаторічного бажання забудувати десятки гектарів впритул до історичної частини столиці.

Бажання справді - багаторічне. Якось призабулось, що ще в 2005 році містобудівна рада розглядала прохання «Ленінської кузні» забудувати Рибальський. І навіть поставилась до цієї ідеї прихильно. Але з двома умовами: спершу змінити Генеральний план Києва, а попри те - будувати тільки офісно-адміністративні будівлі. Жодного житла.

Спершу кілька слів про другу умову. Усі перспективні плани розвитку Рибальського передбачали його забудову саме офісами та адмінбудинками. Зокрема, і широко розпіарений свого часу проект «Київ-сіті» від московської фірми MSG бізнесмена Павла Фукса. Далі піару справа тоді не пішла: завадила криза 2008-го і все той же Генплан.

Саме Генеральний план Києва і став головним джерелом страждань для різнокаліберних забудовників. У його скрижалях чітко зазначено: практично вся земля Рибальського - складського і промислового призначення.

Кінець страждань дивним чином збігся з часом, коли головний орендар земель півострова став президентом.

Приборкання закону

 

Для реалізації мрії було вирішено використати «схему незаконного ДПТ». Спосіб достатньо апробований, але настільки невишуканий і неприкрито корупційний, що при попередніх президентах його використовувати посоромилися.

У двох словах суть схеми. ДПТ - детальний план території - уточнює положення Генплану щодо конкретної території, вказуючи, що там буде збудовано. Прийняти ДТП, яке не відповідає Генплану - складно, але якщо дуже треба, то - можна. Для цього потрібно, щоб цієї невідповідності «не помітили» депутати. Після «правильного голосування» відповідальність розмивається, посадити в тюрму нема кого, зате кращі люди міста отримують право забудувати комунальну землю.

Упродовж минулих років зупинити депутатський галоп вдавалося прокуратурі, яка такі рішення скасовувала через суд. Але після введення Закону «Про прокуратуру» суди почали масово відмовляти прокурорам у розгляді позовів, оскільки права громад у судах повинні тепер представляти ... самі місцеві ради, які і затвердили незаконні ДПТ. Одразу після обрання президентом Порошенко обіцяв, що схожу прокурорську функцію виконуватимуть префекти. Але «люди государеві» так і не з'явилися, а потім про них зникли і всякі згадки.

Юридичний старт схеми відбувся ще 30 липня 2015 року. Тоді КМДА дозволила одній з фірм, яка мала орендувати на півострові кілька гектарів, розробити ДПТ на всіх 130 га Рибальського. Тобто, створити карту майбутніх забудов не тільки для своєї ділянки, а й для всіх сусідів. Можна, звичайно, припустити, що менеджери президента не знали про те, що сусідня дрібна фірма самостійно вирішила, що на місці «Кузні» з'являться житлові будинки. Але навіть у наш сумбурний час таке припущення виглядає дещо недоречним.

З боку КМДА договір підписав заступник директора Департаменту містобудування Андрій Вавриш - чиновник з багатим минулим ще часів Януковича. У нашій історії він ще з'явиться. Правда, уже як інвестор.

Але розробити ДТП - це лише півперемоги. Головним акордом двоходової схеми повинна була стати сесія міськради, яка затверджує вже розроблений ДПТ. Перша спроба була 28 липня 2016 року, і тоді голосів не вистачило. Але вже 29 вересня голосування зібрало достатньо голосів пропрезидентської «Солідарності» і фракції екс-мера Омельченка «Єдність».

Про Генеральний план говорили побіжно. Запитали у розробників-забудовників, чи все нормально з Генпланом, ті запевнили: все чікі-пікі, і це повністю задовольнило пропрезидентську більшість.

Суд і гоморра

 

На превеликий жаль, для організаторів схеми сесією все не закінчилося. Призупинив веселощі народний депутат Юрій Левченко, який подав позов до Окружного адмінсуду Києва. За двома пунктами: невідповідність Генплану і відсутність громадських слухань. І несподівано для наших часів суддя В. Келеберда скасував рішення сесії Київради. Виявилося, що деякі судді можуть не тільки прислухатись до порад, але і вчитуватися у документи.

Але на будь-якого суддю є «новий реформований суд» вищої інстанції. І 3 квітня 2018 року апеляція (К. Бабенко, В. Кузьменко, А. Степанюк) рішення Окружного суду скасувала. Дату ми написали не випадково. Річ у тому, що 9 березня депутата Левченка побили під час одного з різких конфліктів будівельні тітушки, у результаті чого він на кілька тижнів потрапив до лікарні. Позивач попросив перенести дату засідання, але високий суд вирішив, що справа настільки очевидна, що можна провести її і без позивача. Дійсно - якісь побої. Це ж не ангіна в адвокатів Януковича чи відпустка прокурора в справі Кернеса.

Чим же керувалася колегія суддів, визнавши, що ДПТ відповідає Генплану? Блискучим пасажем. У Генеральному плані вказано, що частина земель Рибальського - складські землі, частина - промислові, а частина - можуть бути або одними, або іншими. І ось ця третя частина в Генплані названа словом «поліфункціональна територія». Суд вирішив, що «поліфункціональна» - це прекрасне слово, а тому стосується всіх видів забудови, зокрема, і житлових будинків. Ну, а те, чому інші - складські і промислові території - теж можна забудовувати - суд вирішив взагалі не пояснювати.

Думаємо, що якби корупціонерам минулого показали це судове рішення, вони б заціпеніли від відваги нащадків. А ось Верховний суд цей вигин юридичної думки жодним чином не вразив. І колегія ВС під проводом Я. Берназюка (інші співучасники - М. Гриців, Н. Коваленко) підтримала апеляцію. Із тими ж аргументами. Депутата Левченка на засідання вирішили не викликати. Про всяк випадок зазначимо, що вищезгадані судді - це вже ті люди, які успішно пройшли недавній конкурс до Верховного суду в рамках реформи, яка «відбулася на вимогу суспільства для очищення судової влади».

На цьому рішенні схема логічно завершилася, і нам залишається поговорити лише про бенефіціарів та їхні майбутні прибутки.

«Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті»

 

Про всяк випадок нагадаємо одну деталь: усі землі, про які йдеться, - комунальні. Такими ж вони і залишаться. Просто тепер там з'являться будинки, а у забудовників, відповідно, - гроші.

Найбільші бонуси згенерують менеджери Петра Порошенка. Пишемо - «менеджери», оскільки президент України, передавши свої бізнеси в управління, може і не знати про такий успішний фінансовий ривок своїх екс-підлеглих.

Якщо подивитися на карту ДПТ, то цифрою 1 позначені землі «Кузні на Рибальському» і «5-го елемента».

Другий за значимістю бакшиш отримає група з кількох бізнесменів.

По-перше, це «Київський річковий порт» Бродського-Шуфрича. Правда, в даному випадку, ці відомі політичні діячі, здається, вирішили не надто багато заробляти, віддавши свою землю (4.5 га) в суборенду ТОВ «Ріверсайд Девелопмент». А той, об'єднавши свою ділянку із землями (3.5 га) сусіда - ТОВ «Комплекс Рибальський» - почав перше будівництво - «Житловий комплекс «Рибальський». Квартири вже продають.

 

Два слова про концесіонерів першого ЖК на Рибальському.

«Ріверсайд Девелопмент» має класичних для подібних операцій засновників - з Панами і Белізу: «Тревор Бізнес С.А.» і «Рокбері Інвест Інк.». Але директором цієї фірми вважається Андрій Вавриш. Так, той самий. Утім, екс-чиновник особливо і не приховує своєї причетності. Так, сайт ЖК «Рибальський» зазначає, що девелоперами будівництва є SAGA Development і Perfect Group. А Вавриш - гендиректор SAGA Development (раніше - Riverside Development). Та й, загалом, Вавриш уже фігурував як офіційний представник інвестора розробки ДПТ ще на етапі протягування ДПТ через Київраду. Тобто, фактично підписав договір сам зі собою.

Що стосується іншого девелопера - Perfect Group, то інформації про нього небагато, зате вона яскрава. Він спільно з іншою знаковою корпорацією - «Укрбуд» - встиг засвітитися у вкрай скандальному будівництві «Чарівне місто» на землях Міноборони.

Інший учасник будівництва ЖК - ТОВ «Комплекс Рибальський». Власники - Андрій Кулик, Дмитро Просін і Марина Луценко. Можна було б їм присвятити кілька абзаців, але заощадимо місце для більш значущих гравців схеми.

Останній великий бенефіціар забудови Рибальського - Павло Фукс (5 га). Той самий, який 10 років тому намагався своєю московською фірмою забудувати Рибальський офісними будівлями в нью-йоркському стилі.

Правда, відтоді його статус значно змінився. Принаймні, в близькості до влади. Нічні візити в АП, отримання без конкурсів газових родовищ і переписування на нього власності «попередників», реалізація двомільярдного кредиту-висяка Київського метрополітену ... Цей список можна продовжувати довго. Йому, до речі, вже вдалося заробити на Рибальському. У 2015 році його компанія «Інтербуд Груп» придбала цехи-розвалюхи заради землі під ними. Й одразу подала позов до міської влади, що під час будівництва Подільського моста ці будівлі дуже постраждали. Аргументи захисту про те, що останні будівельні роботи на мосту відбувалися ще в 2014-му, суд до уваги не взяв. Так міська скарбниця спорожніла на 80 мільйонів гривень. Тепер ці цехи знесуть остаточно, і на їх місці з'являться висотки.

 

Якщо виходити з даних ДПТ, то рейтинг забудовників Рибальського буде виглядати так:

 

(в дужках - позначка на карті)	Площа квартир тис. кв. м	% забудови (лише для житла)	Нежитлові (офісні, торгові, готелі і т. д.) тис. кв. м
«Кузня» (1)	671.5	71.3	221
ЖК «Рибальський» (2)	183.1	19.4	40.6
Павло Фукс (3)	87	9.3	59.3

 

Варто згадати, що в реаліях ці цифри будуть дещо іншими. Ми порівняли дані ДПТ із даними експертизи по двох будинках, які вже будуються в ЖК «Рибальський». За ДПТ - площа квартир 37.9 тис. м, згідно з експертизою - 45.7 тис. ДПТ передбачає 326 квартир, експертиза - 666. Якщо в двох словах, то людей на Рибальському жити буде значно більше, ніж це було обіцяно (21 000 осіб), і жити ці люди будуть зовсім не в елітних будівлях. Про що, до речі, свідчить і такий факт: озеленення забудованого півострова буде втричі нижчим від норми. Недобір пояснюється пішою (!) доступністю Труханового острова.

А де ж Тігіпко?

 

Допитливий читач, безумовно, вже втомився чекати відповіді на це питання. Дійсно, повідомлення про те, що Сергій Тігіпко домовився про купівлю «Кузні», виявилося схожим на вибух маленької бомби.

Насправді до цього можна поставитися значно спокійніше. Просто спочатку треба поговорити про гроші. Наприклад, скільки заробить «Кузня», якщо реалізує всю свою ділянку.

Статистику кошторисної вартості будівництва Мінрегіон фіксує щороку. У Києві вона зараз - близько 13 тисяч за метр. Квадратний метр у ЖК «Рибальський» продають уже по 30-37 тисяч грн. залежно від стадії готовності будинку. Тобто, прибуток - від 17 до 24 тисяч грн. Перевівши в більш тверду валюту - мінімум - 600 доларів.

Для «Кузні» існує три магістральні варіанти

 

Перший. Якщо будувати все самому і самому ж продавати, то загальний прибуток складе близько 535 мільйонів доларів (400 від квартир і 135 - від нежитлової площі).

Другий. Віддати землю в обмін на 12-15% побудованих у майбутньому квартир. Прибуток - 160-200 млн. дол.

Третій. Віддати землю за кеш «тут і зараз». Прибуток - 80-100 млн дол.

Отож, якщо Тігіпко віддасть 100 мільйонів доларів за «Кузню», то менеджери Порошенка в накладі не залишаться - проект буде реалізований повною мірою за третім сценарієм. А от, якщо сума буде символічною: наприклад, 2-5 мільйона, - то значить Тігіпко представляє не свої інтереси, а слугує ширмою, якою прикриють незаконну забудову і ліквідацію оборонного підприємства. Тому що жоден продавець у світі не продасть за два долари те, що коштує сто.

Тут варто сказати про одну важливу деталь. Ні менеджерів Порошенка, ні, тим більше, його самого звинуватити в цій історії неможливо: ці руки ні до чого не торкались. Посудіть самі. ДПТ отримувала не «Кузня», а фірма Вавриша - «Ріверстоун», депутати Київради проголосували самі по собі - радісно і без натиску. Ну, і в фіналі суди двічі підтвердили тріумф справедливості. Просто пощастило. Але не можна на рівному місці ділитися цим везінням зі сторонньою людиною, навіть якщо це Тігіпко.

 

І наостанок. Ми нічого не написали про те, куди будуть переносити ГУР Міноборони, яке теж розташоване на Рибальському. На наш запит розвідники відповіли, що їм про можливу передислокацію невідомо.

Ну, що ж, можливо, їм і пощастить. Усе-таки, в головному гаслі президентських виборів «Армія» перебуває на першому місці. Щоправда, разом з тим, у тому ж гаслі відсутні слова «Земля» і «Гроші». А можна було б і дописати.

 

Автори: Георгій Могильний,
Олексій Шалайський,

Ірина Шарпінська

 

Джерело: «Наші гроші»