ЛЕГКА АТЛЕТИКА

 

Вони - марафонці. Крізь біль і втому, всупереч людським можливостям, долали 42-кілометрову дистанцію у різних куточках світу. Як правильно підготуватися до масштабного забігу, спланувати подорож на закордонні змагання, а також про перші враження на фініші розповідають іванофранківські бігуни. Для когось - це гонка за медальками, для інших - боротьба зі собою, для третіх - досягнення амбітних цілей... Та всі вони починали з «франківської половинки».

 

З американського Чикаго привіз омріяну медаль марафонця організатор Frankivskhalfmarathon Ігор Крицак. Він фінішував з часом 3:21:06 та посів 3899 місце з 50-ти тисяч учасників. Ігор розповідає, що не всі бігуни дісталися фінішу. Близько 6-ти тисяч легкоатлетів зійшли з дистанції. «Траса марафону чудесна, - додає Крицак, - зі стартом і фінішем в Grand Park. Дистанція марафону - 42,195 км».

Ігор Крицак: «Перші враження після фінішу були відсутніми. Був дуже втомлений і довго не міг зрозуміти, що я це зробив. Але вже через 5 хвилин з'явилася посмішка на обличчі, медаль на шиї, і я - «хеппі».

 

- Чому ти вирішив пробігти марафон у Чикаго?

- Марафон у Чикаго входить у шестірку найпрестижніших марафонів світу. Я маю ціль пробігти всі 6 марафонів і стати одним з небагатьох українців, які це зробили. Таким фінішерам дають спеціальну, суперособливу медаль. До речі, в Україні таких лише три.

- Участь в марафоні в іншій країні - це також гарна нагода познайомитися з її культурою та набути нових друзів. Такий собі біговий «нетворкінг». Як ти провів час у Чикаго?

- Під час марафону дощило, втім, це ніяк не заважало бігти. Вже після забігу випогодилося і вдалося погуляти містом. Зустрічали інших фінішерів, які гордо носили свою медаль на шиї. Ну, як мінімум, два дні. Зі мною бігла ціла група з URC («Ukrainian running club New York») та ще декілька спортсменів-аматорів з України. Усіх нас об'єднує здоровий і активний спосіб життя та популяризація України далеко за її межами. У нас була шалена група підтримки українців з New York City.

- Як потрапити на марафон у Чикаго?

- Безкоштовно потрапити в Чикаго - нереально.

1. Спочатку люди реєструються на лотерею, щоб виграти можливість купити реєстрацію.

2. Якщо ти виграв лотерею, тільки тоді можна купити реєстрацію.

3. Якщо ти не виграв реєстрацію, то можна спробувати стати charity runner - використати витрати для одного з благодійних фондів чи організацій. Я зареєструвався саме так. Отримав слот, завдяки тому, що зміг зібрати 1600$ для st.Jude research hospital (госпіталь святого Іуди, який займається дослідженнями в галузі лікування дитячого раку крові).

4. Можна ще знайти тур за кордоном, але це - супердорого. Від $2000-3000.

5. Інакше - ніяк.

- Як ти себе почуваєш після такого забігу? Пишаєшся своїм досягненням?

- Я фінішував і покращив свій попередній результат практично на 10 хв. Все круто! Враховуючи те, що на початку літа в мене діагностували артроз (коксартроз кульшового суглоба) і заборонили бігати взагалі. Проте, я не хотів категорично з цим миритися і на свій страх і ризик продовжував готуватись. Участь у таких подіях для мене - це, насамперед, шалений досвід і можливість, будучи учасником, побачити сервіс найпрестижніших марафонів світу. На трасі я помічаю багато цікавих речей і надихаюсь роботою організаторів - профі. Вражає їхня взаємодія з місцевою владою та дорожніми службами.

- Буквально наступного дня після Ювілейного півмарафону ти впевнено анонсував про Frankivsk­half­marathon 2019. Яким буде наступний франківський забіг?

- Попередньо проаналізувавши календар подій в Україні, погодив Frankivskhalfmarathon 2019 у загальному календарі з іншими організаторами подій в Україні. Був 5-й Ювілейний, буде і 6-й, і 7-й, і 50-й... Дороги назад немає! Щодо планів, то їх дуже багато, проте без ресурсів втілювати все буде дуже важко. Планую заснувати організацію, яка буде займатися спортивними подіями та розвитком належної інфраструктури Івано-Франківська. Будемо проводити більше пробігів та адаптовувати місто до занять спортом. І це стосується не тільки бігу. Наразі з командою півмарафону робимо висновки, готуємо презентації, шукаємо спонсорів та партерів і рухаємося далі...

***

Людмила Грудзевич: «Судоми супроводжували мене останні 10 км марафону. Це забрало у мене багато часу та сили. Та все ж я покращила свій час (порівняно з першим марафоном три роки тому) на 25 хвилин»

 

Іванофранківчанка Людмила Грудзевич нещодавно повернулася з марафону в Будапешті. Майже за 5 років бігу вона здолала 15 забігів. З них - 2 марафони та тричі була учасницею змагань з перешкодами, решту стартів - це «половинки», де жінка навіть здобувала призові місця з грошовим фондом. Погодьтесь, досить непогано як для провінційної офіс-менеджерки. Людмила ламає стереотипи і доводить, що будь-яких цілей можна досягти завдяки праці та наполегливості.

- Коли ти вперше задумала пробігти марафон?

- Мене надихнули лекції марафонців Павла Уварова та Діми Коваленка. Вирішила колись спробувати пробігти марафон і через рік вперше це сталось - у листопаді 2015-го в Стамбулі. Варто дуже багато уваги приділяти саме підготовці, добре харчуватися, застосовувати вітаміни та дотримуватися режиму сну. Я бігаю чи не щодня, додатково роблю зарядку та розтяжки. Спортивні заняття тривають, щонайменше, півгодини. Рекомендую їсти часто, але малими порціями. Виключити з раціону шкідливі продукти, зокрема, алкоголь. За цих умов зменшується ризик нашкодити здоров'ю, отримати травми чи судоми, як це сталося зі мною. Останні 10 кілометрів у Будапешті бігла зі судомами ноги. Однак, зараз все наче добре.

- Що найважче дається під час підготовки ?

- Систематичність. Тобто, якщо ви включились у тренування, то важливо не зійти з цієї дистанції і дотримуватися вашого плану. Добре працювати з тренером чи ментором. Це може бути навіть онлайн спілкування, інакше є спокуса все покинути.

- Яка вартість участі в марафоні?

- Реєстрація на забіг коштує по-різному. Середня вартість 60 євро. Я вибрала цей марафон, бо хотіла відвідати Угорщину. Потім склала програму щодо бронювання житла та квитків. Обидві марафонські поїздки - це спрощена система подорожі і бігу водночас. Їхала з друзями по біговому клубі. В мандрівці ми все робимо разом, і навіть готуємо та їмо «з однієї тарілки». Це - дуже круто. Нас поєднав спорт. На марафон у Будапешті я поїхала за спонсорські кошти фірми, в якій працюю. Її дирекція також фінансувала деякі інші мої забіги. Це - поширена практика серед бігунів. І мені дуже приємно, що колеги по роботі таким чином підтримують мене та бігову культуру загалом.

- Що тебе мотивує бігати?

- Спочатку бігати важко! Через деякий час, коли за плечима серйозні забіги та великі дистанції, відчувається загальна втома організму, даються взнаки старі травми. Однак, я ставлюсь до цього нормально. Я і досі отримую задоволення від бігу. Сподіваюся, що надалі буде тільки так. Сподіваюся досягти кращого результату, бо відчуваю, що здаю позиції. Надихає мене сам біг як вид спорту. Бігати на вулиці, в лісі чи біля водойми - насолода; споглядати чудові краєвиди, слухати улюблену музику. В такі моменти відчувається якась особлива свобода.

***

Наталія Бандалак: «Я роблю те, що я можу і від чого щаслива, тому я беру кросівки і вибігаю з дому!»

 

Будапештський марафон став першим серйозним забігом для мешканки Івано-Франківська Наталії Бандалак. За освітою вона економіст, працює бухгалтером. Біг для Наталі - хобі, яке триває 4 роки. Все почалося з Frankivsk Half Marathon 2016...

- Для мене мають велике значення рідні, друзі, робота - коли всі ці сторони мого життя слугують підтримкою, коли близькі мені люди радіють моїм успіхам. Це змушує мене рухатися вперед!

- Перший марафон - це відповідально? Як ти себе налаштовувала на 42-кілометровий забіг ?

- Готувалася з тренером, Володею Юрчаком. Він склав індивідуальний план тренувань на кожен день. І так рівно три місяці. Протягом цього часу не завжди легко було все поєднати: і роботу, і домашні обов'язки, і тренування. А ще іноді погане самопочуття чи застуду. Постійно намагалась прислухатись до себе і відчувати свій організм. Відтак, здоров'ю не нашкодила і марафон подолала з великою радістю. Пригадую, важко було відмовляти своїм друзям, щоб піти з ними на каву/театр/кіно, а натомість, йшла на вечірнє тренування на три години, після якого хотілось тільки їсти і спати. Окрім того, у зв'язку з роботою чи іншими обов'язками, часто доводилось прокидатись о 5 год. ранку і йти на тренування. І це було дуже непросто. Потрібно було дисциплінувати себе.

На 35 кілометрі ставало дедалі важче бігти. Головою я розуміла, що залишається ще якихось 7 кілометрів і морально, здавалось, важче було, ніж фізично, доводилось себе вмовляти! Та більшу половину дистанції я хотіла розмовляти з Ним, з Богом. Просто радіти всім тим можливостям, які Він дарує мені в цьому житті і дякувати за це!

- Ти сама заплатила за реєстрацію?

- Так. Реєстрацію придбала ще в серпні зі знижкою. А також, завдяки тому, що ми є учасниками бігового клубу Gutsul Running Club, була додаткова знижка 15 євро, тому сума вийшла 65 євро.

- Як організувала поїздку?

- За місяць до марафону ми винайняли собі квартиру через Booking.com. До Будапешта добиралися літаком з Києва, оскільки любимо літати і знайшли вигідні квитки, тож ми залишились задоволені. В Угорщині користувались, зазвичай, банківською карткою. Це доволі зручно, тому що повсюди був термінал. Організація самого забігу просто чудова, сімейне бігове свято, яке розпочалось ще у суботу (а того дня бігли 5, 10 км і дитячі дистанції для дітей), коли ми розминались побігли за своїми стартовими пакетами, які були щедро наповнені, і всі учасники могли взяти участь у так званому фестивалі «Паста Паті», що був організований для всіх бігунів різних дистанцій. Організація в день марафону також на вищому рівні. Звичайно, величезна кількість людей на старті, але ніхто нікому не заважав: було де і розігрітись перед стартом, і в черзі до туалету не довелося довго чекати, так як їх було дуже багато. На фініші отримали свої фінішні пакети і чудові медальки. Після забігу відчували лише радість, зробили багато фотографій, скуштували смачної їжі, яка теж там була в рамках бігового свята безкоштовна (свіжі салати, йогурти, шоколад, різноманітні напої, ізотоніки, водичка, соки) - і все це в необмеженій кількості, і відпочинок на галявині просто посеред паркової зони, де власне і проходив сам марафон.

- Як воно - бути марафонцем?

- Бути марафонцем приємно, трохи не віриться, але вважаю, що тут немає нічого особливого. Трохи праці, дисципліни і велике бажання... і буде вам щастя під виглядом «Марафон». Відчуття після забігу НАЙКРАЩІ! Мій офіційний час, за який я пробігла марафон, - 3.43.11 секунди.

***

Сергій Грабовенко: «Надихають люди з обмеженими можливостями, які пробігли марафон. Дівчина, яка не має ноги, а біжить швидше від багатьох чоловіків!»

 

Столичний марафон Київ Wizz Air посідає почесне місце на світовій карті забігів. Фінішером вітчизняного марафону став іванофранківський бігун Сергій Грабовенко. Розповідає, що раніше заледве міг пробігти 10 кілометрів. Сьогодні він потроїв цю дистанцію та добряче покращив час забігу. Марафонцям-новачкам Сергій не рекомендує розпочинати з київського марафону.

- Коли і де ти розпочав своє марафонське тренування?

- Вперше почав думати про марафон на початку 2016 року! Мій друг Юрій Забава всякими методами пробував залучити до бігу! На той час я вже тренувався, але повільно і не більше, ніж 10 км.! Ближче до літа зареєструвався на Франківськ півмарафон. Після мого першого офіційного забігу FRHM16, який я подолав з часом 1:37:48, вирішив подолати повноцінний марафон. Біг посів чільне місце у моєму розпорядку дня. Склав приблизний план стартів. Акцент на run Ukraine лігу. Бо вибрав марафон у них! Зима - це особливий період, де закладається база! Бігати не дуже хочеться, холодно мокро і темно! Але чемпіони формуються взимку. На той час я працював у Татарові. Дякую моєму керівництву за те, що відпускали по обіді бігати! Коли не виходило, я тренувався пізно ввечері з ліхтариком на чолі! «Маст хев» для кожного бігуна!

- Були травми під час тренувань?

- Травми - питання індивідуальне! Були банальні мозолі через неправильний вибір кросівок та носків. Натертості через брак знань та легкі розтягнення. Але це все треба пройти, коли біля тебе немає наставника. Зараз люди за ці знання платять немалі гроші, бо біг став мегапопулярним. Або ж все можна знайти в статтях та Youtube.

Всі важкі тренування будуть даватись як цікавий виклик! Довгі тренування 25-30-35 км - ще та розвага. Приємно тренуватися в парі або групою.

- Розкажи лайфхаки як зекономити на реєстрації?

- На марафон може зареєструватись кожен і досить просто! У моєму випадку це Wizz Air Kiev city Marathon, на сайті runUkraine та оплата. Чим раніше це зробити, тим дешевше. Я це зробив майже одразу при відкритті реєстрації ще взимку ! Бо запланував пробігти всю лігу на той час. Це 5 стартів: Київ 21 км, Дніпро 21 км, Одеса 21 км, Київ 42 км і Львів 21 км! Для отримання стартового пакету вам потрібно мати медичну довідку, де вказано, що ви допущені до марафону або іншого забігу. Страховку можна зробити на Експо, де отримуєте стартовий! Квитки на транспорт, особливо на поїзд, беріть завчасно, можна за 45 днів - теж дешевше. Експо - це виставка товарів різних брендів, де можна подивитись та придбати щось по знижці. Грошей брав мінімум, щоб не було спокуси скупити все. :) Проживання в хостелі за 300 м від Майдану Незалежності, де мав бути старт події! Теж забронював завчасно, так дешевше і є хороші місця.

- Марафонська медалька вже є, що далі? І навіщо?

- Мотивація у кожного своя; хтось використовує мантру, хтось - музику, хтось любить страждати. І такі є! Надихають люди з обмеженими можливостіми, які пробігли марафон. Дівчина, яка не має ноги, а біжить швидше від багатьох чоловіків, - історії людей, які змогли подолати хворобу і подолали марафон або ультрамарафон чи Ironman! Цілі - покращувати свій результат! Хочеться взяти участь у серії стартів Мейджор, Ironman.

***

Ярослав Волощук: «Опинитись серед трьох тисяч учасників і стати частинкою цього дійства - це вже свято. Айронмен - це виклик, насамперед, перед собою й своїм можливостям, але суперництво ніхто не скасовував. Після стартової лінії все буде настільки драйвово й фаново - плавання, велосипед, біг. Головне - правильно розрахувати сили на всю дистанцію»

 

Він пішов далі - і став «залізною людиною», здолавши Барселонський Ironman. Іванофранківець Ярослав Волощук ділиться враженнями від іспанського тріатлону Це майже 10 годин безперервних фізичних навантажень, які змінюють одне одного - біг, плавання та їзда на велосипеді. Як більшість успішних спортивних історій - все почалося 2,5 року тому під час підготовки до FrankivskHalfMarathon. 35-річний Ярослав Волощук працює інженером в місцевій компанії. Аматорський спорт увійшов в його життя разом з знайомством з Gutsul running club та початком відкритих тренувань.

- Коли варто розпочинати готуватися до тріатлону?

- Реєстрація відбувається на офіційному сайті Ironman та розпочинається за рік до змагань. Від початку року до старту загальні обсяги тренувань виглядали наступним чином: 175 км плавання, 6360 км на велосипеді, з яких 540 км сайкл та 2140 км біг. Найдовші тренування: 4км плавання, 3.40 год. біг та 7 год. вело. Таких кілька вихідних підряд. За три тижні до старту зменшив обсяг до нуля. Всі три етапи належать до циклічних видів спорту, тому й тренування в них схожі.

- Які дасте поради майбутнім Ironman ?

- Аби уникнути травм, важливо приділяти увагу загальній та силовій фізичній підготовці, також спеціальним біговим вправам. Становленню як бігуна завдячую тренеру Володі Юрчуку. За весь час підготовки жодних травм не мав. Найважче це зібратись на тренування. Особливо в негоду, хоча, чесно сказати, мені мотивації ніколи не бракувало; дощ, сніг, спека - нічого не зупиняло, впевнено йшов до мети.

- Скільки коштує участь у змаганні?

- Варто врахувати, що є низка популярних стартів, де слоти розбирають дуже швидко. В Барселоні 3000 слотів розійшлись всього за місяць. Вартість - близько 550 євро. Відповідно від моменту реєстрації, залишалось близько року, був час знайти бюджетний переліт та житло. Барселона - місто вражаючої архітектури старого й нового стилів, безлічі музеїв та туристичних місць, буде цікаво мандрівникам. Самі змагання проходитимуть за 70 км від Барселони, в курортному містечку Calella.

- Традиційне питання до спортсменів - що вас мотивує ? Були думки зійти з дистанції?

- Мотивація повинна йти зсередини. Від тренувань ви повинні отримувати задоволення, адже стаєте кращими та сильнішими. Раджу проміжні старти, на яких здобувається досвід. Це - спринт, олімпійська дистанція тріатлону та напівзалізна дистанція. Змагання Ironman - це рівень; усе злагоджено, пункти харчування, стартова та фінішна зона, робота волонтерів, все на висоті. Атмосфера неймовірна, це - підсумок довгого шляху, коли ви виконали величезну роботу, тепер насолоджуйтесь результатом. Із мінусів, мабуть таки, вартість участі. Мій результат - 9.54.15 год.

На спідометрі швидкість постійно близько 40км/год., поглянув на пульс, в районі 150, нормально, їдемо далі. Дуже демотивують проколи та падіння учасників, стає не по собі, на 15 км бачив на узбіччі перший прокол...

Свій досвід Ярослав яскраво описав у соціальних мережах. З його сторінки у facebook: «Попереду учасники йдуть на наступне коло, я ж з піднятою головою звертаю на червону доріжку, руки в боки, начебто заходжу на посадку, стискаю праву руку в кулак, підстрибую, вигукуючи IRONMAN, роздаю п'ятірки ведучим та ефектно підстрибую на фінішній арці. Ведучий промовляє заповітні - You are a IRONMAN! Перейшов на крок, вперше за 10 годин зміг спокійно пересуватись, не плисти, не їхати, не бігти. Волонтер вручила медальку, омріяну медальку. Вперше її побачив в березні 2017 в офісі і облизувався, що колись, можливо, і я отримаю її. Час настав, час перемоги, все вийшло, як планувалось, без ексцесів і з фантастичним часом, стрибнувши вище своєї голови».

 

Автор: Віра Лутчин

Джерело: ТРК «Вежа»