Сьогодні виробництво страйкбольних реплік досягло того етапу, що стало дедалі важче відрізняти їх від справжньої зброї. У цей момент постає питання: як страйкбольна зброя співіснує з внутрішнім законодавством різних країн? Чи всюди можна її вільно купувати і використовувати?

 

Полум’ягасник яскравого-оранжевого кольору – вимога до маркування страйкбольної зброї у багатьох країнах світу

На ці та інші питання спробуємо знайти відповіді у невеличкому екскурсі навколо світу.

Австралія

 

Ввезення або володіння репліками кулеметів і штурмових гвинтівок регулює й обмежує приблизно стільки ж законів, скільки й на реальну вогнепальну зброю. У Квінсленді або в Новому Південному Уельсі видають спеціальні ліцензії на продаж дул та дозволи на володіння ними, але отримати їх можна, лише вказавши «справжню причину», для чого вам потрібна такого виду зброя.

Цікаво, що бажання грати у страйкбол до причин, що дозволяють отримати дозвіл, не входить. А от причина зняти короткий відеоролик, де у головних персонажів у руках буде страйкбольна зброя - досить припустима.

Болгарія

 

Airsoft - юридично визнаний спортом у Болгарії! Відсутні обмеження щодо зброї, якщо не вважати таким дозвіл від батьків для неповнолітніх дітей. Немає необхідності в якихось ліцензіях чи жовтогарячих маркерах. У нормативних актах лише зазначена заборона на проведення ігор в адміністративних будівлях, у громадських місцях та на заповідних територіях, що є цілком зрозумілим фактом.

Велика Британія

 

Купівля страйкбольних дул у Великій Британії жорстко регулюється. Необхідно придбати номер UKARA, який можуть отримати лише ті гравці, які протягом двох місяців зіграли не менше, ніж три гри на спеціально відведеному полігоні. Тільки після отримання номера гравець може придбати омріяне дуло з реалістичним корпусом. Гравці без номера або неповнолітні повинні використовувати приводи, корпус яких пофарбовано у жовтогарячий колір більше, ніж на 60%.

Існує обмеження щодо швидкості вильоту кульок із приводу на всіх полігонах - приблизно 105 метрів у секунду. Напівавтоматичні снайперські гвинтівки - приблизно 150 метрів у секунду, при дотриманні дистанції не ближче, ніж 15 метрів. Полігонів - не надто багато, здебільшого, ліси і поля.

Індонезія

 

В Індонезії страйкбольні копії зброї - досі юридично не класифіковані. Тобто, незрозуміло, чи прирівнюються вони до іграшок, чи, все-таки, до зброї, наприклад, пневматичної. Оскільки у місцевої поліції - негативне ставлення до ігор зі стріляниною одне в одного і перевдяганням у військову форму, страйкболу в такому вигляді, як ми його знаємо, в Індонезії не існує.

Іспанія

 

Кожне страйкбольне дуло в Іспанії повинне бути зареєстрованим під певним номером, і власник має мати спеціальну картку, яку потрібно заповнювати окремо на кожну одиницю зброї. Звичайно, що послуга реєстрації - не безкоштовна. Грати у страйкбол можна лише на полігонах, які перебувають у приватній власності, або у спеціально відведених місцях. 100% ігор - комерційні, однак, організовані на досить цікавих місцевостях. Через постійну проблему лісових пожеж використання піротехніки заборонено і влітку, і взимку.

	Фото зі сторінки DELTA CLUB.LVIV.UA у «Фейсбук» (https://www.facebook.com/paintball.lviv.delta/photos /a.1619011644893031/1619013751559487/?type= 3&theater)

Канада

 

Airsoft-зброя за законом розглядається як вогнепальна, якщо її використовують для вчинення злочину. Словом, пістолет вважається справжнім, якщо всі навколо були впевнені, що він - справжній. Відповідно, тоді злочинець несе повну відповідальність, і суд розглядає справу як таку, що була вчинена з використанням справжньої зброї.

Люксембург

 

Національне законодавство розглядає страйкбольні репліки як зброю. Через проблеми, які виникають із цим, страйкбол не набув значного поширення у країні.

Малайзія

 

Страйкбол - незаконний. Володіння, імпорт, виробництво і продаж зброї - заборонені. Наразі жодних змін у законодавстві не передбачається.

Нідерланди

 

Міністерство юстиції Нідерландів зазначає, що реалістичні копії вогнепальної зброї можуть бути використані з метою залякування, а поліція у потрібний момент не зможе відрізнити репліки від їх прототипів, тому для цивільних володіння навіть страйкбольною зброєю (яка за розміром співпадає з реальною) заборонено законом, без будь-якої можливості її придбання.

Німеччина

 

Законодавча база щодо питання страйкбольної зброї розроблена зовсім недосконало, тому купити щось досить проблематично. Німці класифікують будь-який об'єкт з енергією пострілу, що перевищує 0,8 джоуля, як зброю.

При цьому, зброю, що володіє енергією меншою, ніж 7,5 джоуля, розглядають як цивільну і маркують спеціальним «F»-штемпелем. Щоб бути власником страйкбольного дула, треба досягти 18-річного віку, знайти і купити сам пристрій, який обов'язково має бути промаркований «F»-штемпелем (а таких пристроїв практично немає).

Ввезення страйкбольної зброї з-за кордону наразі також заборонено. Тюнінг дозволено лише зовнішній, косметичний, а все, що змінює технічні характеристики зброї, перебуває під забороною. Цікаво ще й те, що німецьке законодавство дозволяє встановлювати оптичні приціли, але при цьому забороняє лазерні цілевказівники і тактичні ліхтарі.

США

 

Сполучені Штати Америки - фактично центр світового страйкболу. У федераціях, що його пропагують, грають понад 500 тисяч осіб. Показовим є той факт, що багато великих виробників амуніції і зброї орієнтовані винятково на США. У Штатах однаково розвинений і комерційний страйкбол, який проводять лише на спеціальних майданчиках із прокатним спорядженням, і milsim-формат, що передбачає наявність в учасників власного екіпірування.

Більшість великих ігор організовують магазини, які торгують страйкбольним спорядженням. Згідно з американським законодавством, airsoft-зброя не зараховується до категорії вогнепальної й іменується «м'якою пневматикою».

Однак, моделі з непрозорим корпусом повинні маркуватися яскравими помаранчевими позначками на кінці дула, що відрізняють їх від бойових оригіналів. У кожному штаті діють свої закони щодо можливості чи заборони зняття цього помаранчевого маркера, але у будь-якому випадку американські страйкбольні асоціації рекомендують не займатися самодіяльністю і замінювати помаранчевий полум'ягасник на звичайний тільки після ретельного вивчення законодавства свого штату. Таким чином, американська влада прагне всіма силами запобігти можливості використання страйкбольної зброї при пограбуваннях банків, магазинів чи інших установ.

Поліції значно простіше визначити, яка зброя перевозиться у випадково зупиненій на трасі машині: бойова чи страйкбольна. Теоретично помаранчеві маркери повинні допомагати співробітникам сил правопорядку правильно ідентифікувати зброю. Однак, хто перешкодить справжньому злочинцеві відкрутити помаранчевий полум'ягасник зі страйкбольної рушниці і поставити його на бойову, щоб збити з пантелику поліцію і ФБР? Відповіді ніхто не дає.

Туреччина

 

Перші паростки страйкбольного руху в Туреччині зародилися порівняно недавно, років 10 тому, але відчутного розвитку цей вид військово-спортивних ігор на території цієї країни не отримав. Причин тому багато - відсутність організованої структури, реклами, спеціалізованих магазинів та організацій, зацікавлених у розвитку airsoft.

Цікаво, що купити відповідну зброю у Туреччині через мережу Інтернет можна вільно, але тільки всередині країни. Вибір в існуючих онлайн-магазинах - досить мізерний, а ціни значно завищені. З-за кордону робити Інтернет-покупки зброї не можна.

Обмежень на швидкість вильоту кулі чи на схожість зовнішнього вигляду з реальними аналогами немає. У зв'язку з відсутністю спеціалізованих страйкбольних магазинів про особливу форму гравців, масову моду на реконструкцію чи моделювання також говорити не варто. Зазвичай, використовують форму зразків армій країн-членів НАТО і, відповідно, Туреччини. Великих організованих ігор чи тренувань немає, тільки рівень дружніх «стрілялок», які проводяться винятково на ентузіазмі фанатів своєї справи.

Таким чином, бачимо, що перешкод до розвитку airsoft у світі - достатньо багато. В Україні страйкбольні приводи для стрільби пластиковими кулями діаметром 6 мм визначені як такі, що не мають цільового призначення для ураження цілі і через це до категорії будь-якої зброї не належать. Їх, найімовірніше, розцінюють як іграшкові вироби, які за своїми зовнішнім виглядом і розмірними характеристиками схожі з вогнепальними прототипами.

 

Автор: Денис Дубровський

Джерело: «Українська асоціація
власників зброї»