Сватове, Новоянисоль, Балаклія, Калинівка - це не просто перелік населених пунктів. Це - всі ті пожежі на військових складах, які так нічого і не навчили вище керівництво України.

 

До 9 жовтня 2018 року місто Ічня в усієї України асоціювалося переважно із згущеним молоком. Мало хто знав, що за кілька кілометрів від заводу, котрий виробляє ці стратегічно важливі ласощі, розташовано близько 682,6 гектара шостого арсеналу Міністерства оборони України. Ще за кілька км від арсеналу - завод з виробництва сухого молока та масла. На момент написання статті доля заводів залишалася оповитою мороком і вибухами: прес-служба заводів повідомила про зупинку виробництва та евакуацію, сміливців перевірити інформацію про те, що заводи згоріли, не знайшлося.

Про пожежу на складах поблизу селища Дружба, Ічнянського району, стало відомо 9 жовтня о 03:30. Із небезпечної зони до вечора було евакуйовано понад 12 тисяч осіб. Станом на 19:00 оперативний штаб із ліквідації наслідків надзвичайної події відрапортував, що локалізовано 35 відсотків пожежі, інтенсивність вибухів складає 1 вибух на 4-5 хвилин.

Евакуйовані громадяни ночували у спортзалах на матах, волонтери збирали допомогу - дитячі памперси, теплі дитячі речі, матраци та ковдри. Адже погода в Україні вже зовсім не літня.

«Укрінформ» за день встиг приблизно порахувати втрати від всіх попередніх пожеж на складах Міноборони, цифра вийшла немаленька:

 

«....Загальні втрати від вибухів на військових складах за останні 15 років (як прямі збитки від втрати військового та цивільного майна, так і відшкодування) склали більше 25 млрд грн. За нинішнім курсом - близько $900 млн.

Для порівняння, це 30% загальних видатків Міністерства оборони на 2018 рік. Це 208 танків "Оплот" за цінами 2017 року.

Основний вклад "вніс" арсенал у Калинівці, Вінницької області, де було знищено найбільше боєприпасів на загальну суму 16,8 млрд грн., і близько 50 млн витрачено з держбюджету на відновлення місцевої інфраструктури.

На другому місці за фінансовими втратами йде Новобогданівка, Запорізької області, де склади горіли тричі. Приблизна вартість втраченого там військового майна - 3,7 млрд грн. та близько 300 млн грн. довелося відшкодовувати місцевим жителям з держбюджету на відновлення.

На третьому "призовому" місці - склади в Лозовій, Харківської області, де загалом втрати оцінюються в 3 млрд грн.»

 

Втрати від пожежі поблизу селища із наразі двозначною назвою ще не пораховано. Прикрим лишається ще один важливий момент: заводу для виробництва патронів та боєприпасів в Україні як не було, так і нема.

Хоча, здавалося би, якщо бізнес-структури головнокомандувача вже в нас є основним постачальником зброї для війська головнокомандувача - то чому би тим бізнес-структурам не почати забезпечувати військо головнокомандувача ще й порохом та патронами? Хоча ні, вибачайте, не можна не згадати важливий нюанс: 27 вересня група компаній «ТАС», яка належить Сергію Тігіпку, підтвердила, що купує президентський завод «Кузня на Рибальському».

Хто раптом забув, Тігіпко - колишній заступник голови Партії регіонів. Увійшов у найновішу українську історію тим, що у квітні 2014 року у Луганську підбадьорював працівників СБУ: «Тримайтеся, мужики, два місяці - і ми в Росії». Щоправда, чомусь не дременув до Луганська, як тільки туди прийшла Росія, сидить на українській території, купує стратегічно важливі заводи... Як головнокомандувач міг продати стратегічно важливий завод людині, відомій своєю симпатією до безпосереднього військового ворога? Хто його знає, мабуть без трастів не обійшлося...

Втім, повернімося до наших вибухів: як би там не було, виходить, що навіть ті неякісні старі патрони, котрі гниють на наших складах без належного нагляду і догляду - наразі невідновний ресурс. На п'ятому році війни.  Хоча яка ж там війна - у нас досі офіційно війни немає. Для прикладу, нещодавно журналіст Ростислав Демчук з подивом виявив, що у жодному міжнародному офіційному документі щодо взаємин Росії з Україною слово «війна» навіть не згадується. Відповідно, європейська професура про жодну війну в цьому контексті і чути не хоче - тільки «конфлікт», і на тому подякуйте.

	Карикатура Георгія Ключника

Зрештою, найвища влада України поводить себе теж десь так само - що б вона там не говорила.

Спіймали минулого тижня журналісти одного з топ-керівників розвідки, точніше -другого за посадою розвідника України Сергія Семочка на тому, що в дядька невідомо звідки з'явилися мільйони доларів, а його сім'я  з російськими паспортами постійно їздить до Криму, фактично живуть між Козином і Кримом. Але невістка президента теж до 2018 року російський паспорт мала - то йому не дивно. А Семочка шкода - як цінного кадра. То якби під час війни у другого за значенням розвідника країни з'явилися невідомо звідки мільйони доларів, а родина весь час їздила відпочивати на окуповану територію - ото була б халепа, треба було б когось судити, допитувати, витягувати з людини кліщами, де є те місце, на якому долари ростуть. А під час конфлікту - то таке, дрібниці...

Щоправда, вголос керівництво країни цю надзвичайно просту думку озвучувати довго не насмілювалося - принаймні, офіційно. Побоювалося реакції. Думало. Мовчало. Ігнорувало запити і простих громадян, і політиків.

І раптом десь звідкілясь взялася нікому до того не відома блогерка із багатозначним прізвищем - Анна Оскоміна, котра раптом провела день з президентом - і, на диво, наважилася йому поставити це питання. Щоправда, відповідь на нього ховалася за багатоповерховими складами солодкої патоки, але то вже дрібниці. Головне - що відповідь було озвучено, нехай навіть вустами анонімної особи (після публікації звіту блогерка видалила свій профіль із Фейсбуку) і російською мовою:

«Ситуація зовсім не така проста, як здається на перший погляд. У цього офіцера за плечима - великі заслуги перед Україною, висококласні професійні операції... В дискредитації, компрометації і нейтралізації, нехай навіть на якийсь час, цього офіцера зацікавлені потужні сили поза нашою державою. А ось репутація джерела резонансного розслідування, скажімо так, далеко не бездоганна. ...Але внутрішнє розслідування в процесі, і, якщо факти підтвердяться, президент не стане покривати злочин, ризикуючи власною репутацією. Тому наберіться терпіння і дайте час - реакція буде».

Одно слово, вийшло - як завше: чиясь рука підкинула цінному кадру мільйони доларів, його сім'ї - російські паспорти, а «рука Кремля» Денис Бігус про це написав.

Що цікаво, що через кілька днів СБУ здивувала персонально «руку Кремля», тобто Бігуса: викрила голову держадміністрації одного з районів Харкова на співпраці з спецслужбами РФ за допомогою відкритих сервісів російської податкової. Тобто тим самим методом, котрий Бігус використав для пошуку російських паспортів членів родини Семочка. Тобто, і про цю базу, і про родину Семочка СБУ знає - але що ж поробиш, цінний кадр, під час конфлікту такими кадрами не розкидаються...

І тут раптом стається халепа у безпосередній зоні відповідальності цінного кадра.

Пожежа на військовому складі, котрий за радянських часів був одним з восьми найбільших у СРСР, а зараз є третім у країні. Десятки тонн артилерійських снарядів, вибухових речовин, мін та інших боєприпасів. Щоправда, старих - але ж!

І тут тимчасово виконуючий обов'язки голови Національної поліції України В'ячеслав Аброськін підступно заявляє, що основною версією пожежі та вибухів на складах боєприпасів у Чернігівській області є дії диверсійних груп Російської Федерації.

Хоча от прокуратура відкрила кримінальне провадження за статтею про недбальство, досудове розслідування доручено Управлінню СБУ в Чернігівській області.

Тепер будемо бачити, наскільки цінним є цінний кадр. Бо цілком логічно припустити, що якщо склад підірвала диверсійна група РФ, то потрібно з'ясувати, куди в той час дивилася розвідка?..

А тут ще й дивовижний такий збіг: напередодні вибухів в Ічні суд відновив на посаді відповідального за зберігання боєприпасів у Балаклії. Теж, мабуть, цінний кадр. Може ще й склад біля Дружби під його відповідальність віддадуть - аби раптом цінний кадр не подумав що у нього забагато вільного часу...

Втім, у випадку з Дружбою, схоже, вже зараз можна сказати, що без цінних кадрів діло не обійдеться.

«Я не хочу зараз намагатися влаштувати покарання заради піару», - заявив Порошенко на зустрічі з представниками силових відомств у зв'язку з ситуацією, що склалась через вибухи на складах боєприпасів.

І відразу запевнив: «Ніхто з хапуг, з тих, хто своєю недбалістю допустив це, відновлений не буде».

Окрім того, зазначив, що мають бути проведені перевірки всіх, хто забезпечував охорону частини в ніч, коли сталися вибухи, «щоб ми сьогодні повністю і ретельно вивчили цей досвід для того, щоб не допустити повторення атаки диверсійно-розвідувальних груп противника».

 

Тобто, хапуги чи диверсанти - то ще не вирішено. Вочевидь, будуть дивитися, котрі  кадри цінніші: розвідники, у котрих самі по собі з невідомого боку з'являються мільйони доларів і російські паспорти, а чи сторожі складів, у котрих майно щезає само по собі у невідомий бік. Можливо, поділять відповідальність порівну - і поміняють їх місцями. Розвідника поставлять стерегти склади, а сторожа - шукати диверсантів. Сказав же ж президент - на посаді ніхто з хапуг відновлений не буде....

Після  такої перестановки доданків, ймовірно, в СБУ почнуть щезати в невідомому напрямку мільйони доларів і російські паспорти. Але от чи почне від того на складах з'являтися зброя? Малоймовірно. І чи припинять ті склади горіти - теж малоймовірно.

Схоже, головнокомандувач теж розуміє: кадри - кадрами, а зі складами треба щось робити. Однак розуміє це доволі специфічним чином.

Під час наради із силовиками президент доручив міністру оборони Степану Полтораку та міністру закордонних справ Павлу Клімкіну провести переговори з Північноатлантичним альянсом.

«Розумію, що нам у спадок з радянських часів дісталася велика кількість боєприпасів, і добре, що вони збереглися і досі. Добре, що оборонні міністри і комерсанти 90-х і «нульових» не встигли їх розпродати. Але на сьогоднішній день ми, на жаль, ще не маємо жодного сучасного складу, який би повністю відповідав би стандартам НАТО... Доручаю міністру оборони, міністру закордонних справ терміново завершити переговори з НАТО по створенню і реалізації спеціального трастового фонду, який забезпечує безпечну експлуатацію і ефективну сучасну охорону об'єктів зберігання боєприпасів», - сказав Петро Порошенко.

От тільки дарма він те словосполучення вжив - «трастовий фонд».

Громадяни, не звичні до заморських термінів, відразу відновили в пам'яті свіжі асоціації. І почали обговорювати, як б то було добре, якби склади Міноборони охороняли так само, як охороняють склади з цукерками відомої корпорації... За 5 років війни рука Кремля жодного такого складу не спалила - просто дотягнутися не можуть, або руки короткі, або розвідка, тобто, перепрошую, охорона працює, а не грошові дерева на полі дурнів шукає...

Щоправда, люди в нас креативні, можуть ще багато варіантів вирішення ситуації підказати. Наприклад, поставити охороняти склади бійців-ветеранів із посттравматичним синдромом, котрі факт війни не просто розуміють, а ним керуються, і це в них надовго. Щоправда, цілком ймовірно, що за законами військового часу діяти вони будуть недемократично, і диверсанти отримають кулю в лоба швидше, ніж встигнуть пояснити, що насправді вони - цінні кадри, а бізнес в Криму їм рука Кремля підкинула ще в колисці.

Ну але то таке: на війні - як на війні. Робота на ворога карається, і справжня відповідальність, як і воєнний трибунал, ще багатьох дістануть. І їм ще пощастить, якщо за співпрацю з ворогом просто садитимуть...