Причини зриву референдуму в Македонії щодо зміни назви країни пояснює Ростислав Палагусинець - заступник Посла України в Республіці Македонія.

 

30 вересня в Македонії відбувся історичний референдум щодо зміни назви країни. Суперечка між Македонією і Грецією триває вже 27 років і ніколи до цього сторони не були так близько до її вирішення.

Референдум у Республіці Македонія стосувався схвалення угоди з Грецією про зміну назви країни на «Республіка Північна Македонія», що необхідно для відкриття шляху до ЄС та НАТО, який наразі блокує Греція через чинну назву країни.

Найспекотнішим періодом проведення кампанії як на підтримку референдуму так і щодо його бойкотування виявився вересень. З одного боку, македонський уряд організував «конвеєр» відвідання країни важковаговиками світової політики, як-от Ангела Меркель, Тереза Мей, Себастьян Курц, Джеймс Меттіс, Єнс Столтенберг, Федеріка Могеріні, Йоганнес Ган та інші.

З іншого боку, ВМРО-ДПМНЄ (Внутрішня македонська революційна організація - Демократична партія македонської національної єдності) через свого сателіта проросійську партію з красномовною назвою «Єдина Македонія» та під патронатом президента Македонії Гьорге Іванова закликали громадян бойкотувати референдум.

Примітним є той факт, що протягом останніх 10 років правління ВМРО-ДПМНЄ в Македонії активно втілювалася політика «антіквізації», метою якої було формування у населення думки про їхній прямий історичний зв'язок з античним царем Олександром Македонським.

Для спостереження за ходом голосування акредитувалися близько 15 тис. місцевих та 500 іноземних спостерігачів, переважна частина з яких діяла під егідою ОБСЄ/БДІПЛ та була розподілена рівномірно усією територією країни.

У ролі спостерігача мені також вдалося відвідати більше, ніж десять дільниць, на кожній з яких наша група спостерігачів перебувала 30-40 хвилин. Примітно, що на половині дільниць нам за цей час не вдалося побачити жодного виборця. Регіон Ресену славиться своїми яблучними плантаціями. Тому переважна частина виборців в цей день займалися збором врожаю, і на дільниці змогли потрапити аж перед їх закриттям.

За підсумками голосування не зафіксовано якихось суттєвих порушень, однак, явка виявилася значно нижчою за очікувану - майже 37% або 666,7 тис. осіб. Тобто, не дотримано вимогу про голосування 50%+1 виборців. Однак, понад 90% з тих, хто взяв участь у плебісциті, підтримали зміну назви країни на «Республіка Північна Македонія» - що в разі голосування 50%+1 гарантувало б схвалення перейменування близько 70% виборців.

Реакція провладної коаліції та «західного світу» полягає в підтримці волевиявлення більшості громадян, незважаючи на низький поріг присутності. Натомість, риторика президента, опозиційної ВМРО-ДПМНЄ, «Єдиної Македонії» і Росії була діаметрально протилежною - провал референдуму розглядається як перемога Македонії.

Отже, спробуємо проаналізувати, в чому ж полягає причина такої низької активності македонців.

Перше, і напевно найголовніше, це - виборчі списки. Про їх якість свідчить те, що навіть спікер македонського парламенту заявив, ніби не знайшов себе у списках на голосування. Перепис населення востаннє проводився у далекому 2002 році, згідно з ним у країні проживало 2,1 млн. осіб. За оцінками експертів, з того часу населення країни зменшилося на 600 тис., здебільшого, через трудову міграцію. Ця теза підтверджується феноменом низької явки навіть у регіонах зі суто албанським населенням - Тетово (41,4%), Гостівар (33,1%), Дебар (38,4%), Струга (40,1%), яке, на відміну від етнічних македонців, не має сентименту щодо назви країни та було готове підтримати перейменування.

По-друге, розчарування владою. Невиконання обіцянок, працевлаштування за партійним принципом, численні скандали щодо зловживання службовим становищем могли відштовхнути частину прихильників провладної СДСМ, а також албанської ДУІ.

По-третє, заклик опозиції до бойкоту. Кампанія щодо бойкотування референдуму під проводом сателітів опозиційних сил була виразною та активною. Водночас, до останнього моменту лідер опозиційної ВМРО-ДПМНЄ публічно уникав відповіді на запитання чи братиме участь у голосуванні, чим мотивував до бойкоту своїх прихильників.

По-четверте, fake news. Під час проведення кампанії соціальні мережі рясніли неправдивими новинами, напівправдою та перекрученими фактами. Щодня в мережах Facebook та Twitter створювалися десятки нових аккаунтів, які активно долучалися до кампанії щодо зриву референдуму. До прикладу, 14 серпня 2018 року в мережі Twitter опубліковано новину про акт вандалізму, вчинений у Греції стосовно власника автомобіля з македонськими реєстраційними знаками, на капоті якого аерозольним балончиком виведено напис «Gipsy Skopia». Насправді цій новині 3 роки і жодного стосунку до нинішніх настроїв вона не має. За задумом авторів, згадана «новина» повинна була б посіяти паніку й страх серед македонського населення, стимулювати у македонців почуття відрази до греків.

По-п'яте, незважаючи на мобілізацію міжнародної спільноти у підтримці процесу зміни назви країни, всередині Македонії все ж недостатньо уваги було приділено тлумаченню умов підписаної 17 червня цього року «Преспанської» угоди з Грецією в частині здобутих тактичних перемог для самих македонців. Парадоксально, але лише 3% населення ознайомилося з текстом Угоди. Відомо, що до недавнього часу Греція категорично відхиляла можливість присутності в назві свого північного сусіда слова «Македонія». Навіть більше - Греція взагалі заперечувала назви «македонська ідентичність» та «македонська мова». Зрештою, Греція пішла на поступки у цих питаннях.

І наостанок - емоційність питання. Для значної частини аполітичного населення питання зміни назви країни є надзвичайно емоційним. Інтенсивність проведеної кампанії посіяла в середовищі цих людей страх безповоротної втрати самоідентичності. Скористатися цим страхом змогли, зокрема, і проросійські сили. Підбурюючи до протестів, щосили тиснули на сентиментальні почуття - «геноцид нації», «нація зникає зі світової мапи» тощо. Все літо і початок осені не тільки в Македонії, але й у Греції тривали демонстрації і навіть силові акції та сутички з поліцією. Представники влади Македонії стверджували, що насильницькі дії протестувальників інспіровані Росією.

Зважаючи на консультативний характер референдуму, його підсумки не зможуть заблокувати процес, проте, значно ускладнять пошук компромісу між провладною коаліцією й опозицією в парламенті щодо внесення змін до Конституції. На даний момент коаліція перебуває в пошуку 9 голосів, та у випадку неможливості переконати опонентів протягом двох тижнів буде оголошено дострокові парламентські вибори, які можуть відбутися вже наприкінці листопада 2018 р. Зважаючи на непередбачуваність результатів цих виборів, рівень ризиків щодо втрати перспективи євроатлантичної інтеграції Македонії дедалі зростатиме.

Автор: Ростислав Палагусинець, к. е. н.,
заступник Посла України
в Республіці Македонія

Джерело: Espreso.tv.