rss
12/06/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#365

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Це цікаво \ Віктор Кочерган: «Найкраще на фокуси реагують впевнені люди – вони просто насолоджуються»

Продовження. Початок -
в попередньому номері

Чому не кожному до снаги стати фокусником, як і коли виникли найвідоміші трюки, а також про межу між ілюзією і шахрайством та про необхідність виховувати впевненого глядача - наша розмова з відомим львівським ілюзіоністом, менталістом Віктором Кочерганом.

 

- Вікторе, більшість фокусів вигадані дуже давно. Розкажіть, наприклад, про «розпилювання жінки».

- Фокус з розпилюванням жінки був придуманий на початку ХХ сторіччя. У 1923 році він вперше був презентований в одному з американських театрів. Це було шоком. Дівчина залазила в ящик, її там розрізали і показували дві частини ящика окремо. Історія цього фокуса сягає корінням у давню Індію. Саме там з'явився трюк, який називався «Хлопчик у кошику». Хлопчик залазив у кошик, який накривали кришкою і потім пробивали мечами. Хлопчина кричав, лилась кров, у людей німіло серце, коли вони це бачили. Адже вони були переконані, що батько по-справжньому вбиває свою дитину для їхньої розваги. І це було справді страшно. Після чого він діставав мечі, робив якесь закляття і хлопчина цілком живий вилазив з цього кошика. У цей момент у людей знову починало битися серце. Оце була справжня магія, коли глядачі не розуміли, що відбувається.

- Сьогодні навряд чи хтось не розуміє, що це не по-справжньому.

- Так. У наш час люди вважають це просто хорошою розвагою. На мою думку, в цьому нема нічого поганого, до моменту, поки не настає обман людей. Швидше, навіть шахрайство, зроблене на трюках. Ось приклад, моя знайома приїхала до ворожки. Та щось зробила, і на серветці з'явилась цифра 666, після цього вона сказала, що дівчині треба принести колосальну суму грошей, бо їй дуже пороблено і треба знімати порчу. Коли подруга розповіла, як і що використовувалося, виявилось, що то були ті самі фокуси. Просто зроблені в іншому форматі і з іншою метою.

- Як би ви визначили хорошого ілюзіоніста, чи має він бути харизматичним?

- На мою думку, хороший ілюзіоніст має займатись одним - він мусить вийти на сцену і люди повинні забувати про свої проблеми, негативний досвід і негаразди, які сталися саме в цей день. Глядачі повинні із захопленням дивитися на нього. Вони можуть сперечатися, кричати, але мають перебувати у цьому моменті. Є таке поняття, як «перебувати в моменті». Сидіти і насолоджуватися. Це - моя думка щодо того, яким має бути хороший ілюзіоніст. А стосовно того, чи він має бути харизматичним або мати оцей х-фактор, думаю так, тому що без нього ми далеко не підемо.

- Серед фокусників мало жінок, це - «чоловіча робота»?

- Ви помиляєтесь. Є жінки-фокусниці, які чудово володіють цим мистецтвом. Їх є багато. Наприклад, Фей Престо в Британії, яка є найчудовішим мікромагом Лондона. Вона вважається ресторанним перформером і творить дива в елітних закладах столиці Туманного Альбіону. Престо - справжній маг.

Title Title 

 

У Канаді є фокусниця під псевдо «Єкатерина», вона - неперевершена ілюзіоністка, найімовірніше, слов'янського походження. Це просто у нас чоловіки вибирають це як професію, бо їм треба доводити, що це саме «професія». От мої батьки лише нещодавно змирилися з тим фактом, що я - фокусник. Раніше казали: «Знайди собі нормальну роботу». Для їхнього покоління робота є на заводі чи в офісі, вона є зрозумілою.

- Зазвичай, люди шукають собі приклад для наслідування. Хто з ілюзіоністів вас найбільше вразив?

- Це залежить від конкретного життєвого періоду. Вперше вразив Девід Коперфілд, коли я побачив, як зникла статуя Свободи. Але найсильніше враження було, коли він їхав у потязі і попросив загадати карту. Ця карта зникла з колоди і з'явилась на склі за вікном. Це все відбувалось у рухомому поїзді, оце мене приголомшило, це було феноменально! Потім я захоплювався британським ілюзіоністом Полом Деніельсом, який 10 років поспіль щотижня мав свою програму на національному телебаченні. Далі я перейшов на Макса Маліні, про якого майже ніхто не знає, хоча він був видатною особистістю. Можливо, я колись зроблю виступ, щоб показати, яким він був. Мене шокували історії про Айзека Фокса, XVI сторіччя. Він був калікою, маленького зросту, у нього не було пальців, а щось на кшталт плавників. Проте, він вважався найкращим маніпулятором того часу. Цей приклад переконав мене, що немає нічого неможливого, основне - це бажання і наполеглива праця. Деррен Браун, Стів Шов під псевдо «Баначек», Боб Кеседі також унікальні особистості, якими я захоплювався свого часу.

- Вікторе, яку публіку найбільше любите?

- Це - простеньке запитання. Найбільше я люблю вдячну публіку.

- Наскільки по-різному реагують на фокуси чоловіки, жінки, діти?

- Я би так не ділив. Це - складно. Все залежить від внутрішньої впевненості людей. Але в нашій країні, на жаль, треба розвивати впевненість, і ми маємо людей надихати. Я починю робити трюк, і вже кричать: «Я знаю, а в тебе є інша карта». Тоді я віддаю їм цей фокус. А вони вже переконані, що в тебе є третя карта. Найкраще реагують впевнені в собі люди. Вони просто насолоджуються. Тому найкраща публіка - це впевнені молоді чи не зовсім молоді люди. І впевненість не залежить від віку і від того, ким вони є - діти чи дідусі з бабусями. Просто вони розуміють, що ти не прийшов пошити їх в дурні, ти тут, щоб подарувати момент справжньої магії.

Title Title 

 

- Це - правда, люди не реагують подібним чином на жодних артистів: ні акробати, ні дресирувальники, ні ведучі якихось свят не викликають бажання викрити їх у чомусь, лише фокусники.

- Розвінчування закінчується невдачею. Я згадував, що фокуси були еталоном водевілю. У ХХ сторіччі справжня містерія зникла, вона перетворилась на банальщину. Фокусники деградували дуже грубо, і дуже боляче мені про це говорити. З появою телебачення всі почали думати, що це фокуси з камерою. Люди, коли бачать фокусника, мають вибір, вони можуть поринути в містерію, як у чудовий театральний виступ, або просто напружитись і пробувати впіймати, як він це робить. До прикладу, щоб ви зрозуміли, що я маю на увазі. Коли двоє артистів виходять на сцену і один з них помирає. Наприклад, Ромео і Джульєтта помирають. То чому ніхто не кричить до них: «Чуєш, вставай, це ж не отрута, а водичка». Глядачі переживають той момент. То, може, нам, фокусникам, час розвиватися і навчати людей, що це - театральне мистецтво, створене для того, щоб люди насолодились і зрозуміли, яким глибоким, великим і неосяжним може бути Всесвіт.

- В Україні є якісь асоціації чи професійна спілка ілюзіоністів?

- Єдине, що я знаю, це Київська циркова академія, там є факультет фокусників. Але я їхніх випускників не зустрічав ніколи. Чи є якісь асоціації, я не знаю, бо я - самоучка.

- Може, ви працювали з кимось у парі чи влаштовуєте битви фокусників?

- Колись ми пробували це роботи з моїм товаришем Назаром, але він знайшов себе згодом у програмуванні і зараз очолює відділ великої ІТ-компанії. Інші фокусники, які стартують, тримаються якомога далі через певні умови. Можливо, я колись спробую заснувати якусь асоціацію чи платформу, де могли б розвиватися фокусники.

  Title

- Школу ілюзіоністів заснували б?

- Це дуже складно з однієї простої причини. Більшість людей думають, що це - дво-тритижневий курс, і ти станеш фокусником. Але коли починаєш вчитися і розумієш, що для одного фокуса тобі треба три-чотири тижні, а то й більше, мимоволі задумаєшся: чи потрібно витрачати стільки дорогоцінного часу, який ми ніколи не зможемо повернути, заради одного банального трюку. І більшість, кого я зустрічав, робили свій вибір. Вони вчились, вчились, а потім кидали це заняття і казали: «Це - не моє».

- Лишалось відчуття, що ви працювали даремно?

- Ні. Бо якщо ти навчиш цікавого фокуса молодого хлопця, він продемонструє його якійсь панянці. Їй це сподобається, у них розпочнуться стосунки і, можливо, створиться сім'я, то нехай це не визначально в якихось грандіозних масштабах, та воно змінює життя певної людини.

- Вікторе, що далі? Яке творче бачення майбутнього?

- Мої плани на наступних років 5 це - театралізовані виступи. Можливо, великі, можливо, маленькі, а можливо, великі й маленькі. Тобто, сцена для 50 людей, маленький камерний виступ, або ще менший - виступ мікромага, або closeup performances, де буде маленький столик і місце на 20-30 людей. Де вони все зблизька будуть бачити. Або, навпаки, великі виступи на 300-400 осіб. У мене це все в планах, і я думаю, що про мене зовсім скоро почують. А новатором цього жанру був Жан-Южен Робер Уден, французький фокусник, котрий модернізував фокуси та почав робити вистави вперше у театрі. Він здійснив чимало колосальних за значенням вчинків. Найцікавіша ж історія трапилась, коли Уден влаштовував один з перших концертів. Маестро вийшов на сцену, і побачив, що в залі було лише четверо людей. Він не зупинився, провів блискучий виступ, а потім наказав своїм слугам накрити стіл для цих кількох глядачів, після того вони довгий час були добрими друзями. Отож, надіюсь, що містерія у фокусах повернеться і все стане ох як цікаво.

 

Все, що потрібно знати про Apple iPhone Xs, iPhone Xs Max і iPhone Xr

Ці незвичайні бобри звичайні

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com