Минулими вихідними Балкани перебували за півкроку від «гарячого» конфлікту за участю професійних військових, важкої артилерії і, як наслідок, з тисячами жертв і мільйонами біженців.

 

Вранці у суботу, 29 вересня 2018 року, президент Сербії Александар Вучич зненацька привів у стан повної боєготовності підпорядковані йому як головнокомандувачу збройні сили після того, коли лідер населеної здебільшого етнічними албанцями самопроголошеної «Республіки Косово» Хашим Тачі вирішив «випити кави» на одному зі стратегічних господарських об'єктів поблизу міста Косовська Митровиця. Тож,  разом проаналізуймо, що ж там сталося і які це тепер може мати наслідки.

Вчені-геологи пояснюють землетруси і цунамі тектонічними зсувами плит земної кори. Насправді, так чи інакше коливаються-рухаються вони постійно. Але з різною амплітудою, з різною силою та іншими технічними показниками. Наука, звісно ж, не здатна опанувати ці процеси, але може їх відстежувати, вивчати, і в такий спосіб упереджувати непотрібні трагедії.

Щось подібне відбувається і в людському вирі під назвою «сучасна цивілізація». Точніше, якщо дотримуватися підходу Самуеля Філліпса Гантінгтона, між кількома основними цивілізаційними спільнотами і ще десятками дрібніших, котрі не те, що конфліктують між собою, а то насуваються одна на одну, зближаються, труться краями, то віддаляються, що часом буває не менш болісним. Одна з таких небезпечних зон традиційно розташовується в середній частині Балканського півострова.

Після Другої світової війни тамтешні комуністичні керманичі за радянським взірцем намагалися нівелювали всі сформовані протягом багатьох сторіч національні, мовні і релігійні суперечності за рахунок творення штучного «югославського народу». На ділі ж все закінчилося сербським великодержавним шовінізмом й 20-річною громадянською війною з просто неймовірними за своїми обсягами етнічними чистками. Бути «югославом» означало стати православним сербом й послуговуватися кирилицею. Не більше і не менше.

При цьому покладати виключно на сербів та на Сербію провину за все, що сталося й стається на східному узбережжі Адріатичного моря, теж було би не правильним. Там жива етнополітична матерія, що перебуває у рухливому стані за рахунок різної народжуваності і взаємних територіальних претензій представлених у даному регіоні народів. На додачу, кожна з основних сторін притлумленого мега-конфілікту, який, на щастя, поки що тримається під контролем і не вибухнув новим вулканом, так чи інакше користується підтримкою ззовні. А ці держави-партнери нерідко намагаються розіграти власні партії за допомогою гострих уламків колишньої Югославії. Скажімо, цього травня Сараєво відвідував Ердоган, разом з тим, Белград спирається на підтримку одночасно Брюсселя і Москви, інші ж є повноправними країнами-членами НАТО або зосереджені на виконанні Плану дій для членства (ПДЧ) в Альянсі.

Перейдемо до фактів

 

Усі описувані нами тривожні події тривали близько 12 годин, що ніби й зовсім небагато, однак відлуння від них ще довго йтиме мальовничими південно-європейськими пейзажами, по один бік яких живуть християни, а по інший - мусульмани.

У суботу Вучич підняв по тривозі свою армію за кілька хвилин після того, коли директор сербської Адміністрації в справах Косово та Метохії Марко Джурич повідомив йому, що спецназ косовської поліції начебто взяв під контроль об'єкти електростанції та водосховища на півночі Косова (це якщо з точки зору Приштини), або ж на півдні Сербії (це якщо з точки зору Белграду). Зауважимо одразу, що Україна входить до переліку тих держав, котрі принципово не визнають суверенітет Косова. І не тому, що про це нас просить Москва. Ні, справа у нормах міжнародного права і небажанні Києва підігрувати «Придністров'ю», «Абхазії», «Аланії», не кажучи вже про подібні до ракових пухлин усілякі «ДНР»-«ЛНР».

Під час «прогулянки». Джерело – прес-служба президента Косова

Озброєні косовари перебували на межі зон розселення сербів та албанців, а саме там розташовується згадане водосховище, з певною місією. На них було покладено супровід та охорону президента «Республіки Косово» Хашима Тачі, який тієї погожої днини вирішив влаштувати собі «прогулянку» і покататися на човні. Компанію йому склали керівник поліції і міністр фінансів Косова.

Миротворча місія KFOR діям кортежу Тачі та його охороні не перешкоджала. Можливо, через це близько сотні косоварських спецпризначенців настільки запопадливо поставилися до виконання покладених на них обов'язків, що після прибуття на місце влаштували «зачистку» прилеглої території, скрутивши в'язи чотирьом цивільним сербам. Вочевидь, з профілактичною метою.

По обіді сербські чоловіки заблокували вантажівками магістральний автошлях Косовська Митровиця - Рибарич у місті Зубин Потік. Їхніми діями керував міський голова Стеван Вулович. Під час перемовин із представниками миротворців KFOR політик висловив занепокоєння тим, що подібна ситуація може повторитися, і що це може привести до чогось ще гіршого.

Одночасно «Сербський список» - політичне об'єднання сербів у «Республіці Косово» - надіслав до Белграду запит про допомогу на випадок подальшого небажаного розвитку подій. Як стверджував очільник «Списку», мер Північної Митровиці Горан Ракич, поява бійців Сил безпеки Косова на водосховищі свідчить про нові загрози етнічним сербам. «Це тягне непередбачувані речі для життя сербів на півночі Косова», - сказав Ракич у спеціально підготованій заяві й наголосив, що робитиме все від нього залежне, аби не допустити подібного.

Він додав, що останніх 19 років сербські люди живуть там у страху і невпевненості, і він не мовчатиме, доки світ байдуже спостерігає за тим, що діється. «Нехай усі знають, що серби ніколи не дозволять відбуватися такому приниженню. Ми зі своїм народом, щоб захистити свою свободу, життя і власність, тому що Уймані (інша назва Газіводе - Авт.) є сербським», - підсумував Ракич.

Далі мав говорити Белград. Позаяк точка зору Приштини була озвучена Тачі під час імпровізованого брифінгу прямо на березі озера.

«Боже диво» як привід до війни

 

«Це - прекрасне місце, прекрасний куточок, незрівнянний з (основною частиною - Авт.) «Республіки Косово». Тут були особливі емоції та гарна прогулянка в цій чудовій місцині. Це - наше багатство і Боже диво», - наводить слова Тачі косоварський ресурс RTK, який називає дане водосховище «значним енергетичним та сільськогосподарським активом Косово».

Тачі також сказав, що він зустрів під час прогулянки сербських громадян і випив з ними кави.

«Ми працюємо над створенням нового Косова, європейського та євроатлантичного Косова. Як президент, я служу всім його громадянам», - підкреслив він.

Вислів «Боже диво», як і вся ранкова військово-пропагандистська акція Тачі та його кабінету, добряче рознервували Вучича. О 21:00 у Белграді відбулася термінова зустріч президента Сербії з пресою, на якій ним 50 хвилин поспіль озвучувалася оцінка подій на гірському озері Газіводе й анонсувалися дії у відповідь на провокацію косоварів.

«Він (Тачі - ред.) сказав, що він насолоджувався красою, яка є подарунком від Бога, але ви повинні знати, що озеро є штучним, що краса та створена не Богом, а людиною, і що людина була сербом, тому що це штучне озеро зробили серби», - карбував кожне слово сербський президент. По ньому було видно, що він неабияк схвильований.

На думку Вучича, всупереч Брюссельській угоді під виглядом «прогулянки» й «кави» албанці «намагалися отримати відповідь від Сербії», після чого «повернулися так, ніби нічого не сталося». «Крім того, вони (організатори й учасники подій на Газіводе, - ред.) мають підтримку з боку деяких членів міжнародного співтовариства», - додав він.

Хашим Тачі, зазначив президент Сербії, чомусь вирішив попити кави у супроводі вояків з гвинтівками. За даними сербської контррозвідки, оприлюдненими Вучичем, у операції узяли участь 110-130 спецназівців з Косова, всі вони були озброєні автоматичною зброєю.

«Підрозділи, які вдерлися на північ, етнічно були чисто албанськими. У цьому бандитському нападі 100% членів Сил безпеки Косова були албанцями. Порушено Угоду про свободу пересування. Порушено резолюцію 12/44, про яку ні хтось із них, ні їхні західні союзники вже давно не пам'ятають», - заявив Вучич.

Він нагадав, що армія Тачі має право в'їзду на територію здебільшого населеного сербами північного Косова лише у 2-х випадках: «Це схвалення НАТО та повна згода місцевої сербської громади». «Ці умови не є альтернативними, вони є однаково обов'язковими! Ніхто не питав сербів і не поінформував їх!» - обурився сербський президент.

Вучич пообіцяв протягом кількох найближчих днів особисто зустрітися з Путіним у Москві й звернутися до нього за підтримкою, оскільки «наші люди не можуть покладатися» на ЄС і НАТО, які потурають албанським сепаратистам. Відповідаючи на питання, чи РФ варто просити «допомогти російським військом» (серб. pomoс ruske vojske), як у Сирії, Вучич запевнив, що Сербія залишиться «мирною країною, процвітаючою економікою, країною майбутнього, а не перетвориться на пекло». Тобто, йдеться суто про дипломатичну підтримку з боку путінської Росії на «всіх міжнародних форумах».

«Молодша сестра»

 

Кадровий український дипломат, колишній посол у Хорватії та Боснії і Герцоговині Маркіян Лубківський порівняв суботню каву Хашима Тачі з «бурею у склянці з водою». А влаштоване військовими обох ворогуючих сторін брязкання зброї розцінив як обмін телевізійними PR-ударами.

«І Тачі, і Вучич досягли своїх суто політичних цілей - ніхто з них не має ані намірів, ані можливостей воювати», - зазначив він у своєму блогу на порталі 24.ua.

Однак, реальний стан справ, на нашу думку, не слід сприймати настільки оптимістично. Так, війни за водосховище, вочевидь, найближчими днями чекати не слід, але небажання Приштини далі загострювати ситуацію ще ні про що не свідчить. Посадовець № 1 у політичний системі частково визнаної держави за підтримки власних озброєних груп без жодного попередження пішов на відверту демонстрацію сили і майнових претензій. Своєю чергою, Сербія зараз слабка й продовжує надалі втрачати землі. Від неї пішла Чорногорія, позбавивши таким чином Белград виходу до моря, а нині з півдня тиснуть албанці-косовари.

Таку ціну серби сплачують за доведені до абсурду власні імперські амбіції. Й до того ж, продовжують на міждержавному рівні дослухатися до Росії, своєї «старшої сестри». У що це виливається, ми дуже добре знаємо - у сотні сербських найманців по той бік лінії фронту на українському Донбасі, котрі замість того, аби захищати власні землі (якщо вони, звичайно ж, дійсно все з того, що обведено контуром державного кордону на політичній мапі Сербії, вважають своєю територією), проливають священну кров захисників нашої з вами Батьківщини. У питанні наданні Україні Томосу сербська православна церква теж озиралася на Москву. Певно, в обох з названих країн православ'я досі розуміють якось по-своєму, а Господа Бога і вічні істини їм заміняють інструкції «для службового користування» з Луб'янської площі.

Інакше як тоді пояснити, що Белград вперто не чує надзвичайного й уповноваженого посла України Олександра Александровича з його вимогами розпочати притягнення до відповідальності понад 300 пропутінських бойовиків-четників, інформацією про яких, як і про їхні військові злочини, володіє Служба безпеки України. Й не те, що не чує, а ще й вимагає відіслати його до Києва.

«Нікого з сербських громадян не було ув'язнено за їхнє найманство проти України. Якщо я помиляюся, я пропоную сербському уряду спростувати мої слова. Йдеться про застосування сербського закону, який повинен покарати громадян Сербії, що беруть участь у війнах або конфліктах за кордоном», - уточнював Александрович у листопаді 2017 року.

Заяву посла до цього часу ніхто офіційно не спростував.