Диво чи фіґлярство, атракція, яка захоплює і бентежить, чи вишуканий обман, який конче треба викрити? Як ви, шановні читачі, сприймаєте виступи ілюзіоністів, чи знаєте, звідки у циліндрі фокусника кролик, і куди зі сцени зникає молода панянка, а потім з'являється, але не одна, а їх уже дві чи три... чи скільки їх? Словом, чим ближче ви дивитеся, тим менше бачите. Отож, краще розслабитись і поринути з головою у містерію, про особливості якої нам розповів знаний львівський ілюзіоніст Віктор Кочерган.

 

- Вікторе, зараз ви дуже популярний, а розкажіть, будь ласка, з чого починали?

- У 2012 році після наступної спроби почати власну справу я знову зазнав невдачі. У мене був вихід: або влаштовуватися десь на звичайну роботу, або спробувати працювати з фокусами на себе. Свого часу в Covent Garden (район у центрі Лондона) я часто бачив вуличного артиста-фокусника, і мені стало цікаво, чи зміг би я зробити таке у Львові? За свій перший виступ заробив 10 гривень і зрозумів, що це - клондайк. Адже для того, щоб заробити трошки більше, мені потрібно виступати трошки більше. І все. З цього моменту й почалися вуличні вистави, потім мене почали помічати, почали запрошувати на різні забави. Настав момент, коли мені довелося зробити перехід від вуличного артиста чи Фокусника з Площі Ринок до більш драматичного, значно глибшого персонажа.

- Як ви навчились робити фокуси?

- Я - самоучка. Вважаю, якщо хочеш навчитися чомусь новому, потрібно шукати серед класики жанру. Тобто, все, що я вмію, я вивчав, почерпнув, насамперед, із книг та відео. Маю колекцію класичних книг, які почав збирати, ще коли навчався в Англії і захопився фокусами. Саме ця колекція і була першим джерелом моїх знань. Потім почав креативити, створювати свої маленькі трюки з певними родзинками, класичні фокуси зі своїм баченням.

- Тобто, ви маєте свої «фірмові» трюки?

- Важко сказати, що якийсь фокус є моїм авторським. Тому що, наприклад, історія, яка розповідається, була не моя. Саму механіку фокусу придумали 2000 років тому. Я її просто підлаштував під себе. Музика, яку я взяв для номера, теж є не моєю. І зараз запитання: а сам фокус мій тоді чи ні? Для мене це - дилема. Тому що, так, я скомбінував його, створив цю композицію, але все решта є запозиченим у певних людей. Я колись прочитав в одній чудовій книзі під назвою «Кради як митець», що все, що ми творимо, все одно є вкраденим. Отож, чи є фокус моїм? Найімовірніше, він добре-добре вкрадений.

- Чи є якийсь фокус, який ви ще не опанували, але дуже би хотіли?

- Чи хочеться чогось нового? Так, хочеться. Чи він, взагалі, є, я не знаю. Я можу зробити ілюзію читання думок, але мені хочеться опанувати не ілюзію, не створення ілюзії того, що це можливо, а реально показати це. Уявіть собі, що зустрічаються двоє людей. Потиснули одне одному руки, й другий знає, про що думає перший.

 

- Це такі трюки з читання думок? Можливо, застосовуєте для цього гіпноз чи НЛП?

- Ні, це - швидше легке навіювання.

- Ви просто створюєте антураж, певну атмосферу, а люди думають стандартно, очікуючи обману?

- Не зовсім так. Це, мабуть, найбільша помилка фокусників ХХ сторіччя. Чому? Тому що раніше це було диво, вони були найбільш шанованими у водевілі, вони були найбільш оплачуваними. Потім, зі зникненням водевілю, справжнє мистецтво ілюзії теж почало щезати. Зараз, коли виходить фокусник, ми бачимо лише одну річ: він спробує нас обдурити, ми спробуємо його на цьому піймати. Але це - не так. Робота фокусника - затягувати людей в інший світ і показувати їм, що неможливе є можливим. Що можна читати чиїсь думки, що можна передбачити реакцію людей, можна оцінити і знати завдяки реакції, що людина зробить, яким буде її наступний крок.

- Яким чином ви вивчаєте людей?

- Життєвий досвід. Великий-великий життєвий досвід з багатьма помилками. З багатьма невдачами і позитивними моментами, які траплялися.

- Які невдачі запам'яталися найбільше?

- Один хороший фокусник мав дуже цікаву відповідь на це запитання. Він казав: «Я не можу обманювати всіх одразу, нехай цим займаються політики». Не можу сказати, що в мене була колись якась велика невдача. Зазвичай, прикро, коли люди пробують оцінювати і вигадувати свої теорії, як ти робиш цей чи інший трюк. Вони придумують завжди, тому що їм так класно. Їм так добре - придумати і сказати: «А-а-а-а, ось так ти це зробив!». Вони будуть помилятися. І тут запитання, ти стоїш перед дилемою сказати: «Вибачте, ви помилились», чи сказати: «Добре, саме так»? Забути цей момент і рухатись далі. Людина буде тішитися, тому що викрила тебе. Але якщо вона захоче проаналізувати все, то зрозуміє, що глибоко помилялася. Проте, це вже буде на її совісті. На моїй совісті є момент подарувати людям хороший настрій, показати, що неможливе є можливим. І змусити їх подумати про те, щоб вони зробили з такими силами, якщо б вони у них були? Як би вони їх використовували?

- Скажіть, Вікторе, які є види фокусів?

- Існують кілька напрямків ілюзії. Є, наприклад, мікромагія або close-up magic. Вона базується на спритності та моториці рук, і ти повинен добре ними володіти. Ти маєш бути хорошим маніпулятором. Це - карти, монети, будь-які інші предмети. Там багато всього є. Є приховані рухи, коли ніхто не побачить, що вони були. І є показові рухи. Це коли ти береш карти, і вони пролистуються, перестрибують з однієї руки в іншу. Це виглядає так «вау!!!». А є рухи, яких люди просто не бачать. Ти їх робиш, а люди не бачать. Це так само спритність рук, але прихована. Тут усе залежить від того, що саме ти хочеш, щоб побачили, і що ти хочеш показати. Це - один із напрямків. Другий напрямок - це фокуси, які базуються на реквізиті. Завдання ілюзіоніста подати їх настільки ефектно, щоб усі були в захопленні.

Є ще інший напрямок, який називається менталізм. Це, в принципі, те, чим я зараз займаюсь. Хоча я починав з мікромоторики, зі спритності рук. Мені й досі подобається спритність рук, подобається демонструвати щось візуально ефектне. Але менталізм захопив мене повністю. Це коли ти береш і вгадуєш чиїсь думки, це коли ти доводиш людям щось неймовірне, а саме - що їхні думки можна прочитати. І в цей момент людям стає моторошно. Вони починають задумуватись: а якщо таке дійсно існує? Після цього ти кажеш: «Ні, я лише фокусник, і це - лише фокус», але в них у підсвідомості лишається думка: а якщо це існує? А якщо б я таке міг, я зробив би з цим? Є третій напрямок, який, взагалі, не належить до спритності рук, це - великі ілюзіони. Дівчата з'являються, дівчата зникають, ще когось беруть і розпилюють навпіл, або ж з'являється слон. Для цього не потрібна мікромоторика рук, для цього потрібно бути хорошим актором і вміти робити шоу.

- Згадався фільм «Престиж».

- Там показано драму двох, але, як потім виявляється, зовсім не двох особистостей. Це - хороший позитивний фільм, який дійсно розкриває частину мистецтва фокусників, яким воно було наприкінці ХІХ - початку ХХ сторіччя.

- Моторика, спритність рук - часто вважають це шахрайством і подейкують, що такі «штучки» застосовують у казино.

- Круп'є просто дуже добре роздає карти:)))). Це - надзвичайно складна робота. Уявіть, що ви круп'є і здаєте карти для блек-джеку, і у вас є азартний гравець, який уже спустив тисячі гривень чи й доларів. Він думає, що от зараз йому пощастить. Але знову програє. І він на вас дивиться як на найгіршого ворога і вважає, що йому не щастить через вас.

- Чи є закономірність щодо понять щастить/не щастить? Наприклад, якщо тривалий час щастить, то потім неодмінно спіткає невдача?

- Не обов'язково. Наш мозок запрограмований пам'ятати наші позитивні моменти і витісняє негатив. Тому якщо ви будете кидати монету орел/решка, наприклад, сто разів, то співвідношення результату буде 50/50. Є чудове прислів'я luck meets the prepared mind - удача посміхається підготованим. Уявіть собі, що ви хочете виграти в лотерею. Ви йдете і купуєте квиток, і не факт, що Фортуна усміхнеться саме вам. А з іншого боку - якщо ви перебуваєте у пошуку роботи, у вас хороший досвід, ви любите справу, якою займаєтесь. Якось ви зустрічаєте знайомого, який каже, що чув, що там от шукають таких спеціалістів, то ви йдете і подаєте резюме. І виявляється, що ви - найкращий кандидат на посаду, навіть якщо ви так не вважаєте. Вам пощастило чи ні?

Ми виросли на казках про Золоту рибку, про Піноккіо та золотий ключик. Але так не буває. У житті все просто: якщо ти любиш свою професію, готовий віддавати свої знання, вкладати душу в цю справу, то тобі обов'язково посміхнеться успіх. Можливо, не сьогодні чи завтра, але неодмінно посміхнеться.

 

(Далі буде).