Коли кажуть, що в Україні триває гібридна війна - серце стискає біль. Бо війна - гібридна, а люди на ній гинуть живі, справжні. Дуже і дуже часто - ще зовсім юні, котрі не продовжили себе у дітях, не залишили молодої парослі. Відходять у вічність Воїни, наші небесні чатові...

 

Ми продовжуємо публікувати інформацію про бійців, які загинули, захищаючи кордони України від наступу російських військ.

Володимир Матвієнко

 

Матвієнко Володимир Анатолійович народився 12 грудня 1982 року. Навчався у 55-й школі м. Київ.

Володимир був єдиною дитиною у батьків.

Сержант 72-ї окремої механізованої бригади ЗСУ імені Чорних запорожців.

Загинув 18 вересня близько 23:00 у районі селища Луганське, Донецької області, поблизу Світлодарської дуги, під час ворожого обстрілу з важкого міномета, забороненого Мінськими домовленостями.

«Мій світ зруйновано. Сьогодні вночі в районі Світлодарської дуги загинув мій єдиний син - сержант 72-ї бригади Володимир Матвієнко. Я завжди вірила і сподівалася, що ця біда обмине мою домівку десятою дорогою. Вона вирішила інакше. Мій син - Герой! Я пишаюся своїм сином!» - написала мати Героя Тетяна Павлик у Facebook.

За сміливі та рішучі дії сержанта Матвієнка Володимира представлено до державних нагород посмертно.

Прощання з воїном відбулося 22 вересня у Києві. Також останню шану бійцеві віддали на Майдані незалежності.

Володимир Ткачов

 

Володимир Ткачов народився 1970 року. Жив у селі Вергуни, Черкаського району, Черкаської області.

Рано втратив батька, а наприкінці минулого року померла його мати.

Молодший сержант 12-го окремого мотопіхотного батальйону «Київ» 72-ї окремої механізованої бригади ЗСУ імені Чорних запорожців.

Із 2016 року перебував у лавах Збройних сил України.

Загинув 18 вересня близько 23:00 у районі селища Луганське, Донецької області, поблизу Світлодарської дуги, від уламкових поранень, отриманих під час ворожого обстрілу з важкого міномета.

«Ближче до півночі загострилася ситуація на Світлодарському напрямку. Окупанти зосередили свою активність у районі населеного пункту Луганське. Близько 23:00 ворог відкрив вогонь по позиціях Об'єднаних сил з мінометів 120-го та 82-го калібрів. Вогневі позиції противника були виявлені та своєчасно знищені. Під час вогневої атаки через розрив міни калібру 120 мм двоє військовослужбовців Об'єднаних сил отримали поранення, несумісні з життям», - розповіла речниця прес-центру ООС Вікторія Данильчук.

Поховали воїна у с. Вергуни.

З рідних у воїна залишилася тільки сестра.

Володимир Ткачов, як і Володимир Матвієнко, представлений до державної нагороди посмертно.

Олександр Слободян

 

Олександр Слободян народився 1991 року. Жив у місті Ізяслав, Хмельницької області.

Капітан, командир гірсько-штурмового взводу 128-ї ОГПБр.

Помер 14 вересня.

«14 вересня 2018 року у госпіталі через важке поранення, отримане під час виконання бойових завдань із захисту незалежності та територіальної цілісності України, пішов з життя 27-річний капітан 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Слободян Олександр Іванович з міста Ізяслав. Він до кінця з честю та гідністю виконував свій військовий обов'язок», - ідеться у дописі на ФБ-сторінці Ізяславської РДА.

15 вересня тіло офіцера було доправлено на Хмельниччину.

«Сашко став десятим військовим з Ізяславщини, що загинув у зоні Операції об'єднаних сил. Він служив у 128-й окремій гірсько-піхотній бригаді. Служив у Золочеві, Маріуполі та Волновасі. Він був майже в усіх «гарячих точках» Сходу. На жаль, наш земляк потрапив під обстріл та був поранений ворожими кулями. Лікарі боролися за його життя, але не змогли врятувати», - розповів Володимир Павлюк, голова громадської організації «Ізяславська районна спілка воїнів-учасників АТО».

Як відомо, 128-а бригада тримає оборону в Донецькій області, поблизу Волновахи.

На подвір'ї, де Олександр раніше проживав, зібралися сотні людей, аби провести воїна в останню дорогу.

У Свято-Михайлівському храмі УПЦ міста Ізяслав було відправлено поминальну службу представниками духовенства району.

Поховали Олександра Слободяна з військовими почестями на Алеї почесних поховань центрального кладовища міста Ізяслав.

За даними сайта Depo.Донбас, який посилається на власні джерела в МВС, 13 вересня 2018 о 22:50 поблизу села Гранітне, Волноваського району, під час конфлікту молодший сержант в/ч А-1556 вистрілив у спину капітанові цієї ж частини з автомата Калашникова.

 

За матеріалами «Цензор. НЕТ»

та з відкритих джерел