rss
10/23/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#362

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Скільки ж нас в Україні?

Ніхто не знає, скільки українців в Україні. Ні етнічних, ні політичних українців, тобто, наших громадян різних національностей. Ризикну таке стверджувати.

 

«Як ніхто?» - скаже читач. Адже періодично публікуються цифри, зокрема, такою, нібито, солідною інстанцією, як Держстатистика. Публікують навіть деякі цьогорічні цифри. Тобто, начебто, маємо свіжу інформацію. І, згідно з нею, кількість українців в Україні, при всіх розбіжностях у цифрах, становить понад 42 мільйони осіб.

Але раптом з'явилася інформація: невідомі автори в проекті Державного бюджету на 2019 рік, нібито, вказали, що станом на 1 січня 2018 року кількість наявного населення України становила 35,7 млн осіб.

А це, як не важко підрахувати, аж на 6 мільйонів менше, ніж наводить Держстатистика.

Спробуємо дослідити це заплутане питання хоча б у першому наближенні. Навіть за умови, якщо виявиться, що в проект Держбюджету-2019 вкралася помилка.

Почну з особистих вражень.

Працюючи на різних виборах протягом останніх 24 років, мав можливість особисто переконуватися, що з кожним виборчим циклом кількість квартир чи приватних будинків, до яких не можна достукатися, повільно, але зростала.

Рознощики листівок і різних агітаційних матеріалів отримували від виборчого штабу завдання - рознести агітматеріали, газети в кожну скриньку. Тобто, стовідсотково охопити нашим піар-продуктом все населення нашого виборчого округу.

І з кожним виборчим циклом кількість закритих на замок, порожніх квартир і будинків зростала. Особливо це стало помітним у 2012 і 2014 роках, на парламентських і президентських виборах і пізніше - на виборах місцевих.

Рознощики скаржилися, що виконати завдання штабу не можуть з однієї простої причини - неодноразове навідування до таких закритих помешкань і розпитування сусідів достеменно підтверджували - цих людей фізично нема в окрузі. Поїхали - рідше з особисто-сімейних причин, значно частіше - на заробітки. Зокрема, за кордон.

А у списках окружної виборчої комісії ці особи були зазначені як присутні.

Коли в день голосування виборчі дільниці закривалися, то недобросовісні окружні комісії мали можливість «проголосувати» за цих відсутніх на користь або кандидата від влади, або кандидата, котрий платив хабар.

Подібна історія спостерігається і в інших місцях, пов'язаних з різноманітними соціальними виплатами.

Тобто, виходить, що дуже багатьом високопосадовцям, чиновникам не вигідно, щоб суспільство знало, а Держстатистика фіксувала точну кількість населення як у кожному районі, так і по країні в цілому.

Може, тому ніяк не зберуться (чи не наважаться) провести перепис населення України.

ООН рекомендує проводити переписи населення раз на 10 років. Перший і поки що останній перепис населення за часів Незалежності був в Україні у 2001 році, тобто, 17 років тому.

Згідно з його даними, кількість населення тоді становила 48,457 млн.

За ці роки Україна поступово вилюднювалася.

Українці потроху виїжджали з країни в пошуках кращої долі. Смертність стабільно перевищувала народжуваність. Демографічним потрясінням у 2014 році стала втрата Криму та значної частини Донецької і Луганської області (так звані ОРДЛО).

Політики не втомлюються повторювати, що втрата ця тимчасова і вказані регіони повернуться до складу України. Демографи не заперечують, але рахувати населення Криму та ОРДЛО не можуть, не мають на те підстав та достовірної інформації.

Тому і вказують кількість населення України завжди з припискою - «окрім населення Криму та ОРДЛО».

У Експрес-випуску від 18 вересня 2018 року Держстатистика повідомила: «Чисельність наявного населення в Україні, за оцінкою, на 1 серпня 2018 р. становила 42248,1 тис. осіб».

Виникає питання - а чому ж у проекті Держбюджету-2019 ця цифра є меншою на 6 мільйонів? Може, Держстат рахує формально, а автори проекту якраз не враховують тих українців, котрі поки що є громадянами України, але постійно на заробітках за кордоном?

Адже й орієнтовна цифра тих, хто постійно виїздить на закордонні заробітки, теж, на думку деяких експертів, коливається навколо цифри у 7 мільйонів осіб.

Крім того, маємо і природні втрати.

Так упродовж січня-липня 2018р. населення України зменшилося на 138,3 тис. осіб. На 57 народжених (бо є і дитяча смертність) маємо 100 померлих.

І цей коефіцієнт потроху збільшується - не на користь немовлят.

Статистика інформує, що на момент розпаду СРСР і проголошення Незалежної України нас було понад 52 млн. Через 10 років перепис засвідчив, що Україна втратила 4 млн. мешканців - нас було у 2001 році приблизно 48 з половиною мільйона. На початку 2014 року нас було в Україні 45,5 млн осіб. Нині ж вибираймо цифру - або 42 млн., як стверджує статистика, або 37,5 млн., як закладено в проекті Держбюджету-2019.

І та, й інша цифра свідчать, що демографічні процеси в Україні мають викликати тривогу і стурбованість. Передусім, у влади - законодавчої та виконавчої.

Але ні у влади, ні у широкої громадськості нині голова про це не болить. Лише фахівці тяжко зітхають, бо уявляють, до чого можуть у найближчі роки призвести тенденції, що на очах стають панівними.

Скорочення питомого населення, висока смертність, еміграція українців - спочатку трудова, а з часом і постійна - міграція в Україну народів Сходу, Близького і Далекого, призведе до того, що етнонаціональна структура країни помітно зміниться, а через декілька десятків років може змінитися невпізнанно.

Наступний перепис населення, після декількох перенесень, заплановано аж на 2020 рік. Якщо знову не перенесуть.

Але він відбудеться уже після виборів 2019 року - президентських і парламентських. І новий склад влади (або ж новий-старий) мусить рано чи пізно взятися за вирішення корінних питань соціально-економічного життя країни.

Без оживлення економіки, створення робочих місць, підвищення рівня зарплат до середньоєвропейських, справжньої медичної реформи, інших заходів потік еміграції українців не спинити. Народжуваність не підвищити. Смертність не зменшити.

А інакше результати наступних переписів населення будуть нас уже не тривожити, а жахати. І з кожним разом - дедалі більше.

Ця влада з проблемами не може впоратися. Отож, маємо вибрати нову владу, яка буде державницькою і патріотичною. І, нарешті, впритул займеться відродженням України.

18 років без Гонгадзе: Мельниченка «шпигуном» зробили, Кучму до влади повернули

«Тронна» промова президента чи передвиборчий спіч кандидата?

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com