4 квітня 2014 року, коли ще ятрив біль від загибелі Героїв Небесної Сотні і коли вже починала майоріти заграва від війни з окупантом українських земель - Росією, у Корсунь-Шевченківському по-звірячому був закатований активіст Майдану, журналіст, науковець Василь Сергієнко. На його тілі побратими нарахували понад 20 колото-різаних ран, сліди від удушення, шия була надрізана з обох боків.

 

Володимир Зуєнко

Уже чотири роки тривають суди - наразі безрезультатно. Чоловік, якого побратими закатованого вважають замовником вбивства, досі на свободі. Працює в одному з найвищих органів країни й пишається званням Героя України. А судова справа переходить від одного судді до іншого.

І допоки сліпа українська Феміда випускає під заставу підозрюваних, побратими Героя пам'ятають про його велику жертву. На американській землі, у Чикаго, 28 вересня відбудеться презентація поетичної збірки Василя Сергієнка. Ми розпитали побратима пана Василя, Володимира Зуєнка, чим жив Герой Небесної Сотні, якою прагнув бачити Україну та чому так довго жоден з його вбивць так і не був покараний.

-- Пане Володимире, скажіть, будь ласка, що саме вас привело до Чикаго?

- Це - суб'єктивний фактор, який я зараз не хочу висвітлювати. Але я - один з тих мільйонів, які зараз покинули Україну і виїхали в Польщу, Чехію, Канаду, Америку. Україна нас там не бачить. Я хотів би висвітлити тему, яка була порушена у вашій газеті у статті «Хто замовив вбивство журналіста Сергієнка» (http://www.chasipodii.net/article/21373/).

- У ній йдеться про те, що журналіста Василя Сергієнка по-звірячому вбили. Знаю, що ви разом з колегами створили невеличкий фільм про життєвий шлях пана Василя, який прожив дуже непросте життя. Скільки часу ви були з ним знайомі?

- Він - мій близький товариш. Василь переїхав із Запоріжжя, аби доглядати свою матір. У Запоріжжі він проводив дуже активну політичну діяльність, входив до кола людей, які очолювали Українську республіканську партію Левка Лук'яненка, керував запорізькою організацією цієї партії. Потім очолював різні рухи, зокрема, за збереження Хортиці. Про це також йдеться у фільмі.

- Презентуватимете цей фільм у Чикаго?

- Це - фактично не фільм, а маленький ролик, створений для того, щоб презентувати книгу його віршів, яка називається «Космічний відголосок». При житті він зробив два видання своїх віршів. Але вони були невеликими, може, сторінок 50. Після його смерті ми разом з його дружиною зібрали всі ті вірші, які були неопубліковані, бо не було грошей, щоб це зробити. І вийшла книжка товщиною, ви не повірите, 600 сторінок! Там же розмістили і дисертацію, яку він не встиг захистити.

	Василь Сергієнко

- Коли ж він встигав писати вірші, займатися науковою діяльністю та ще й громадською роботою?

- Василь був людиною нестандартною. От ми кажемо, що у нас нема політичної еліти, нема нас кому скеровувати, нема кому очолювати. Василь був одним із тих, хто міг би обійняти за своїм інтелектом, за своїм життєвим досвідом, за напрацюваннями, які він мав, будь-яку державну посаду, очолити будь-яку партію чи рух. Але біда нашої нації - у тому, що таких визначних людей знищують. Згадайте Чорновола, Бандеру, Шухевича, Петлюру... Наші противники не знаходять іншого шляху, як просто їх знищувати. Така доля спіткала і Василя, який був вищим на голову від усіх нас. Він був талановитою людиною. Крім журналістської діяльності, а в нього було три освіти, писав дисертацію на соціологічну тему. Вона практично була закінчена, тільки треба було її захистити. Публікував статті у різних виданнях, писав вірші. Ми зуміли видати їх невеличким тиражем - 250 екземплярів. Був художником. Мав хорошу статуру, дотримувався здорового способу життя. Він ніколи не відрізнявся від інших і ставився однаково до всіх.

- Яке Василь Сергієнко мав бачення розвитку України після Майдану? Він загинув у перший рік після Майдану.

- На хвилі Майдану, можна сказати. Його ім'я записали до Небесної Сотні уже після тих подій, які відбулися у Києві. Він був по-звірячому закатований 4 квітня.

- Якою він бачив Україну? Як вона, на його думку, мала б розвиватися після Майдану?

- Щоби мати уявлення про його погляди на майбутнє України, треба почитати його вірші. Вони - дуже філософські, їх непросто читати. Вони наповнені філософією, ідеологією. Любов'ю до рідного краю, переживаннями за майбутнє. Він бачив ту небезпеку, яку становить Росія, яку несуть олігархи, що на хвилі революції з фальшивими гаслами прийшли до влади.

-- Але ж майже усі олігархи, що були при владі, залишилися в Україні, за винятком кількох.

- Бачите, частина з них втекла за кордон, в Росію, а частина пристосувалася до нових умов. Вони влились у цю систему і становлять велику небезпеку для України, разом з тією, яку становить Росія. Ота корупція, оті розкрадання завдають не меншої шкоди нам, ніж Росія-агресор.

-- Василь Сергієнко загинув через свою журналістську діяльність? Як я зрозуміла з фільму, він знав, що за ним можуть прийти у будь-який момент, оскільки йому погрожували. Він, нібито, мав інформацію стосовно земельних афер. Пропри те, що він усвідомлював, що його можуть вбити, вирішив оприлюднити отриману інформацію.

- В Україні за роки незалежності загинуло 70 журналістів. Нещодавно ми вшановували День пам'яті загиблих журналістів. Василь готувався до того, що його вб'ють. У нього навіть вірш є: «Як мене не стане, посадіть калину на моїй могилі».

Його друг Романюк Анатолій розповів, що коли Василь з ним прощався, то сказав: «Ти знаєш, таке відчуття, що за мною слідкують». Тобто, він відчував, що його переслідують. Йому вже був винесений «вирок». Готувалась ця страшна кара.

-- Скажіть, будь ласка, чи ви знаєте, що в Україні зараз відбувається у судах у справі вбивства Василя Сергієнка?

- Суди це - це одна з гілок нашої корупційної системи. Чого тягнуться суди? Через те, що той, хто його вбив, має дуже великі статки, входить у сотню найбагатших людей у країні - має понад 60 мільйонів.

-- Ви готові назвати його ім'я?

- Бобов Геннадій. І це я ще сказав у той день, коли знайшли тіло Василя. Наступного дня, 5 квітня 2014 року, він заявив, що тому, хто розкриє цей злочин, готовий заплатити 50 000 гривень. Це було блюзнірством. І необачний крок, який показав, що він безпосередньо цікавиться цими подіями, відслідковує їх. У суботній день кому було потрібно, якому олігарху, цікавитися цим питанням?

-- Окрім того, нібито, є записи розмов нардепа Бобова з підозрюваними, які є ймовірними вбивцями пана Василя.

- Так.

- Крім того, Генпрокуратура свого часу обіцяла, що подасть подання про зняття депутатської недоторканності з Бобова. Проте, так і не подала. Але тоді йшлося про зняття недоторканості у зв'язку з поданням недостовірних даних у декларації.

- Ми неодноразово зверталися до Генеральної прокуратури стосовно цього питання. Василева дружина щороку їздить на День відзначення Героїв Небесної Сотні і щоразу звертається до генерального прокурора, до Порошенка, до всіх із проханням посприяти тому, аби винні були притягнені до відповідальності. Але це все - обіцянки, які не виконуються через великі гроші, корумпованість системи правоохоронних органів, прокуратури. Вони використовують Бобова, як курку, яка несе золоті яйця. Він їм вигідний у тому стані, який є.

- Ви натякаєте на те, що такою людиною легко маніпулювати, оскільки вона - на гачку?

- На гачку, з якого вже ніколи не сприсне. Його кілери, які ніколи раніше не бачили Василя, не знали, хто він такий, просто виконали волю свого боса і закатували його з неймовірною звірячістю. Це звіряче вбивство можна порівняти тільки зі злочинами НКВД чи гестапо. Щодо судової справи, всі ці чотири роки вбивця-замовник оправдовувався, відтягував справу, погрожував суддям, підкуповував їх. Зараз настав зовсім інший етап. Бобов найняв Шадріна Олександра. Це - дуже досвідчений адвокат, який свого часу зумів звільнити Нелю Штепу, потім - Топаза, терориста зі Сходу. Зараз займається справою Надії Савченко. І його ж наймають для вирішення цієї справи. Думаю, там крутяться немалі кошти. Цей Шадрін знаходить помилки у попередніх рішеннях, і ці рішення скасовують. Таким чином зменшується ймовірність того, що вбивці Василя і замовник будуть засуджені. Вбивці-кілери не всі зараз на лаві підсудних. Один підозрюваний - Валерій Федоров - зник.

- Кажуть, нібито, його вже немає серед живих. І саме на нього хочуть перекласти всю вину підозрювані. Тоді фактично ніхто не буде притягнутий до відповідальності. Ні замовник, ні виконавці.

- Один з підозрюваних каже, що нічого не робив, тільки стояв збоку, а потім пішов до машини, а Федоров сам катував Василя і закопував його тіло. Тобто, він «валить» усю вину на Федорова. Потім, окрім тих, які зараз сидять на лаві підсудних, Валентин Завражин був випущений під заставу 700 000 грн., а Іносов зараз перебуває у Сполучених Штатах Америки. Є інформація від органів внутрішніх справ, що його на їхній запит заарештувало ФБР. Зараз порушується питання про його екстрадицію до України.

- Це - достовірна інформація?

- Мені ця інформація надійшла від слідчих поліції. Але якщо Іносова привезуть в Україну, то його випустять.

- На вашу думку, яка ймовірність того, що винуватці будуть таки притягнені до відповідальності?

- Винуватці діляться на дві категорії: безпосередньо кілери, які сидять на лаві підсудних, проти яких заведено справи, і ті, що мотивували необхідність розправи над Сергієнком. Це - містечкові, районного значення злочинці, які бачили небезпеку, що йшла від Василя і побратимів, через те, що революція становила загрозу їхній владі. Вони були злякані. Їм треба було принести у жертву когось, хто щось знав, щоб зупинити втрату їхньої влади, налякати. Зробити перший крок, щоб призупинити процес здачі влади.

Ми б не знайшли тоді Василя, якби не вирушили на його пошуки. Я особисто тоді очолював групу, яка пішла на пошуки, бо міліція й не мала наміру його шукати. Якби ми його не знайшли, не підняли біля місця вбивства чек із супермаркету, який був ниточкою у розкритті злочину, то, думаю, смерть Василя була б не останньою. Вони би продовжували вбивати. Смерть Василя їх зупинила, зупинила той процес, який вони задумали.

-- Чи досягнуті цілі, заради яких боровся Майдан і, зокрема, Василь Сергієнко?

- Ви ставите таке питання...

-- Ми маємо активіста Майдану, одного з найкращих, і ймовірного замовника вбивства. Фактично людину, проти якої боровся Майдан. Один - у могилі, інший - при владі. Який ви бачите вихід з цієї ситуації?

- Відповідь напросилася сама собою. Майдан не досяг своєї мети - реальної зміни влади, у нас не створено органів народовладдя. Ці періодичні вибухи революційної діяльності - одна революція, потім - друга - наче доходять до своєї цілі. Але десь на якомусь етапі у нас не була створена французька гільйотина, яка карала тих, кого треба. Ми, як нація, - дуже довірливі. Мабуть, найкращу характеристику українцям дав їхній ворог Троцький, коли сказав: «Якраз цю рису - довірливість українців - треба використовувати».

- Ви не боїтеся повертатися в Україну?

- Знаєте, я не кажу, що боюся жити в Україні. Але для кожного з нас Україна зараз становить небезпеку, оскільки стала кримінальною державою. Зараз в країні - купа неконтрольованої зброї. Боюсь назвати таку країну в світі, де скільки нелегальної зброї «гуляє» в особистому користуванні. А така небезпека може спіткати мене чи вас, чи будь-яку людину, яка висловлює свою думку.

- Ви були також при владі - очолювали Корсунь-Шевченківську райдержадміністрацію до 2016 року.

- Так, перебував на посаді протягом восьми місяців.

- Чому пішли з посади?

- Я був призначений головою РДА за квотою своєї політичної сили.

- Йдеться про ВО «Свобода»?

- Так. Це було несподівано для того бандитського середовища, яке є в районі. Але вони мусили сприйняти це моє призначення, бо все відбувалося на рівні Києва. Усі питання стосовно призначень вирішував Турчинов, Тягнибок, і бандити тоді нічого не могли зробити. Хоча намагалися зробити все, щоб не допустити мене до виконання обов'язків. Але їм це не вдалося. Я 8 місяців очолював районну державну адміністрацію. Потім, коли «Свобода» не набрала необхідної кількості голосів, була вказівка голови партії Олега Тягнибока всім членам партії залишити обіймані державні посади, крім виборних.

- Потім ви стали депутатом Черкаської обласної ради.

- Так.

- Тобто, ви зараз - чинний депутат?!

- Обласної ради.

- Якщо ви живете в Америці, то яким чином виконуєте свої депутатські обов'язки?

- У мене є помічники, які допомагають мені працювати, скеровувати бюджетні кошти, які виділяються на депутатський фонд, на розвиток соціальної інфраструктури.

-- Ви виїхали в Америку через погрози?

- Не скажу. Це - моє особисте.

- Звичайно, ви маєте право відповідати так, як ви вважаєте за потрібне.

- Це я не можу коментувати.

- Це - також відповідь.

- Хочу додати, що вбивству Василя Сергієнка передували певні події. 20 лютого призупинили і роззброїли колону кримських тітушків, Василь брав участь у цій події. 20 лютого приїхала колона кримських тітушків, яка складалася зі 6 автобусів та 300 осіб, а з ними - рота з Дніпропетровська, що їх прикривала. Ми їх роззброїли, при цьому згоріло три автобуси. Цей факт був використаний Путіним, щоб заговорити про окупацію Криму.

Це - дуже вагомий, знаковий штрих. Через те, що саме цю подію використав Путін. Її також було використано в інформаційних меседжах Росії, а саме у фільмах «Корсунский погром», «Крым. Путь на Родину» та «Крым». Одразу ця подія подалася росіянами, як причина окупації Криму.

Насправді ж це була кривава колона, яка вбила 30 наших майданівців біля Маріїнського парку. Вони везли бити, закривавлені ножі, трофейні щити. Ситуація тут виходила з-під контролю. Я тоді звернувся до Бога і сказав: «Боже, поможи». Ми ж фактично попередили те, що трапилося в Одесі 8 травня, коли загинули люди. Ситуація була не менш напруженою через те, що з боку тітушків їхало 400 озброєних чоловіків, а з нашого боку стояло близько 200. Потім підтягнулося понад тисячу. Якби дійшло до протистояння, то людські жертви були б однозначно. Але так сталося, що Бог нам допоміг, ми їх роззброїли і відправили додому.

Вони були настільки деморалізованими, настільки розгубленими і переляканими, що їхня реакція була передана кримському середовищу. І потім брехливо використана, що ми вбили когось, хоча жодна людина не загинула. Василь брав участь у цих подіях, не допускав до розправ.

Але причиною його смерті стало навіть не це, а те, що 1 березня я проводив віче, яке потім перетворилося на відсторонення від посад керівництва району. На цьому мітингу Василь дотримувався непримиренної позиції. Його виступ прозвучав найактивніше, він вимагав покарати Бобова, зняти з нього звання Героя України. Цей виступ, мабуть, став останньою краплею в їхньому терпінні. Потім він тягав за галстук Рябошапку, який очолював районну раду. Після того, коли ми усунули їх із посад, які вони обіймали, тобто, вимагали добровільно написати заяви на звільнення. З десяток чиновників таки написали заяви на звільнення. Якраз оця позиція Василя, як найбільш активного учасника віча, і спричинилася до його вбивства....

-- Але ж вбили не вас, не ще когось. Вбили його. Мабуть, Василь Сергієнко володів конфіденційною інформацією і становив для них найбільшу загрозу?

- Ви знаєте, що олігархи незаконно володіють землями. Це ні для кого не є таємницею. Вони використовують її на території всієї країни, на всіх рівнях. Не думаю, що це була закрита інформація. Просто вони злякались процесу втрати влади. Якщо деякі, як Янукович, повтікали, то інші позалишалися і трусилися, що позабирають їхні маєтки. Просили не палити їх.

-- Пане Володимире, що, на вашу думку, треба було зробити, щоби не стався реванш? Щоби вбивці Василя Сергієнка нарешті були притягнені до відповідальності?

- Покарати їх, покарати за скоєні злочини. Чинна влада пов'язана з Бобовим. Вона маніпулює його статками і посадами. Такі, як він, потрібні чинному режиму.

-- Дякую за розмову.

 

Фільм «Через терни до зірок» знято за ініціативи Володимира Зуєнка, за участі Валентини Сергієнко -  вдови героя. Кінооператор - Сергій Мошенський, озвучувала Галина Добровольська.