Під такою назвою відбувся конкурс на кращу вишиванку на фестивалі «Українські Дні», приуроченому відзначенню 27-ї річниці Незалежності України. Фестиваль «Українські Дні» вважається однією з найбільших мистецьких подій української діаспори штату Іллінойс.

 

Щороку цими лагідними серпневими днями з різних куточків Америки в Українське село приїжджають не тільки українці, а й представники інших національностей, які цікавляться нашою культурою і шанують її. Насамперед - це є простір для знайомств, зустрічей, спілкування, обміну інформацією тощо. Також кожен відвідувач знаходить щось приємне і цінне для своєї душі. Одні насолоджуються спілкуванням із друзями, інші - мистецькою програмою; хтось приїхав придбати сувенір, а хтось - натанцюватися від душі. Численна кількість волонтерів створили такі умови, щоб на фестивалі було якнайбільше приємних і радісних облич.

Для мене фестивальні дні - це унікальна можливість спостерігати за творчим розвитком однієї з найстаріших та найпопулярніших на сьогодні гілок українського народного мистецтва - вишивки. На імпрезах подібного масштабу в діаспорі можна побачити багате розмаїття вишиванок з різних регіонів України.

У сучасному сьогоденні мистецтво вишивання стало одним з наймасовіших та найулюбленіших ремесел в Україні. За останні роки могутня хвиля його розвитку сформувалася в двох напрямках.

Організатори конкурсу та волонтери.	Віра Бойчук

 

Перший з них - відродження віковічних традицій, які були притаманні кожній українській родині. Сучасні митці-народники відтворюють автентичні шедеври ручної вишивки, закладаючи в основу орнаментів архаїчну символіку стародавньої вишивки, яка тисячоліттями передається від покоління до покоління. Майстри-професіонали дбайливо вивчають, переосмислюють, впроваджують у свій творчий доробок стародавні традиції, відроджують призабуті техніки вишивання. Більша частина майстрів в основу своїх робіт закладають найдавніший з відомих орнаментів української вишивки - геометричний - з його багатющою символікою. Традиційно вишита на лляному домотканому полотні сорочка з давніх-давен вважалася символом здоров'я, краси, долі щасливої, символом святковості, родової пам'яті, оберегом від злого ока. Бережливо, немов святиню, її передавали від покоління до покоління, зберігаючи цілісним своєрідний місточок між предками та нащадками кожної української родини.

Ганна Росінська та Андрій Хомзяк	Гандзя Фіглярка

 

Другий напрямок розвитку мистецтва вишивання можна назвати самодіяльно-побутовим або простіше - базарним варіантом. Здебільшого, це сучасні роботи машинної вишивки. Сюди належить так звана «волошково-макова» тема, яка набула популярності в Україні впродовж останніх років. Велика плеяда сучасних дизайнерів на материковій Україні створює свої моделі одягу, залишивши позаду віковічні традиції покрою сорочки, розміщення орнаменту. На цих роботах майже відсутня символіка, загублено більшу частину функцій, якими була наділена стародавня вишиванка.

 

З кожним роком на наших фестивалях зменшується кількість людей, одягнених у стародавні вишиванки. Можливо, так і повинно бути. На сьогодні в мистецьких колах України тривають пожвавлені обговорення з питань: одягати чи не одягати автентичні речі.

Декотрі фахівці вважають, що автентичні старожитності повинні зберігатися в музеях, а одягання давніх, автентичних предметів одягу вважається мистецьким злочином.

Марія Кульчицька	Михайло Боднар

 

Зараз в Україні є багато талановитих майстрів, які на високому рівні володіють мистецтвом ручної вишивки, створюючи шикарні копії старовини. Одягаючи таку річ, усвідомлюєш, що належиш до когорти людей, які вболівають за збереження та відродження культурної спадщини наших предків. На мій погляд, усім шанувальникам мистецтва української автентичної вишивки насамперед потрібно керуватися національними почуттями, а вже опісля - усвідомленням того, що це - модно.

Метою нашого конкурсу було прищеплення любові та бережливого ставлення до національної спадщини, відродження українських традицій. Оцінка вишиванок на конкурсантах проводилась за такими критеріями: відповідність народним традиціям, цілісність комплексу та регіональна приналежність, метод виконання (ручна чи машинна вишивка), композиційне вирішення, якість виконання, кількість та складність технік вишивання на одній сорочці, досконале поєднання національних традицій та сучасних тенденцій.

Злата Харченко з мамою	Лук’янчик Лецишин з батьками

 

Завдячуючи призам від численних спонсорів конкурсу, журі у складі майстра традиційного народного мистецтва (ручна вишивка та бісеронанизування) Настасії Марусик та президента Українського Національного музею Лідії Ткачук, мало можливість оголосити більше переможців у кожній номінації.

Конкурс проводився в категоріях:

1.    «А ми такі паровані, як сорочки вишивані» - гармонійний ансамбль вишиванок цілої родини. Володарями головного призу в напрямку традиційної вишиванки (сертифікату на суму $500.00 від Федеральної Кредитної спілки «Самопоміч») стали Ганна Росінська та Андрій Хомзяк. Ця родина демонструвала стародавній буковинський стрій. Пані Ганна є відомим у діаспорі збирачем старожитностей. Родина свято шанує і зберігає традиції наших пращурів, а також дбає про збереження українських святинь у діаспорі. Свій приз пані Ганна та пан Андрій вирішили скерувати на потреби найстарішого українського храму в Америці, який збудували перші українські емігранти понад 100 років тому.

Родина отця Сергія Ковальчука	Родина Воротняк - Василь, Наталя і Северин

 

Наталя Стефанишин	Олександр Скопецький

 

У підкатегорії «сучасна вишиванка» було відзначено три родини, зокрема, родину Воротняків (Василь, Наталя та Северин), родину отця Сергія Ковальчука та родину Тамари Бурак.

Ольга Бандрівська	Тамара Бурак з донею

 

2.    «Ой файна я си файна» - найкраща жіноча вишиванка. Володаркою найкращої традиційної вишиванки визнано Ґандзю Фіглярку. Найкращою сучасною вишиванкою була вишиванка Наталі Стефанишин.

У найкращі жіночі сукні були одягнені Віра Бойчук, Ольга Бандрівська та Марія Кульчицька.

 

3.    «Козацькому роду нема переводу» - найкраща чоловіча вишиванка. Власник традиційної вишиванки - Михайло Боднар. Найкраща вишиванка в сучасному стилі належала Олександрові Скопецькому.

 

4.    «Народився (народилася) у сорочці» - найкрасивіша вишиванка наймолодших учасників конкурсу. Перемогу в цій категорії отримали Лук'ян Лецишин та Злата Харченко.

 

Організатори конкурсу - Марія Дзюма та Марія Дмитрів-Капеняк - висловлюють щиру подяку:

- всім людям, які зголосилися до участі у конкурсі;

 

- спонсорам: Українській Американській Кредитній спілці «Самопоміч», УККА (відділ Іллінойс), ресторану «Гетьман», ресторану «Тризуб», кафе «Шоколад», ресторану «It Crepes», салону «Oksana Beauty», дизайнеру прикрас Галині Рихтицькій;

- волонтерам: Анні Табас - випускниці Львівської національної академії мистецтв, Людмилі Капеняк, Наталі Павлишин, Христині Воланін, Марії Липко, фотографу Петрові Ковтуну.

 

До нових мистецьких зустрічей, діаспоро!

Світлини - Петра Ковтуна,

Володимира Тюна, Наталі Павлишин