УДП «Укрінтеравтосервіс» під керівництвом екс-помічника нардепа Максима Бурбака («Народний фронт») збирає з перевізників нелегальну плату за зважування транспорту на митному кордоні України.

 

Уявіть, що кожного разу, заходячи у ліфт свого будинку, ви маєте справу з ліфтером, який вас зважує, аби не перезавантажити ліфт. І щоразу збирає за це гроші. Це - не плата за проїзд, а лише за зважування, але не заплатите - не поїдете.

Приблизно з такою ситуацією впродовж останніх років почали зіштовхуватись перевізники на низці пропускних пунктів українського митного кордону, де зважують вантажівки, аби перевізник заплатив визначений законодавством єдиний збір, якщо його машина важить більше від норми.

Усього по митному периметру України функціонує 100 автомобільних контрольних пунктів. На 12 із них розташовані вагові комплекси Державної фіскальної служби, де перевізники безкоштовно проходять габаритно-ваговий контроль.

На шести пропускних пунктах з 2013 року функціонують вагові комплекси, що належать УДП «Укрінтеравтосервіс». І саме за зважування на вагах цього держпідприємства з перевізників вимагають плату - 50 грн. При цьому, аби заплутати сліди, господарники стягують плату не за саму послугу, а за письмову роздруківку вагової інформації. Тобто, на словах саме зважування і надалі безкоштовне. Плата - за папірець.

У деяких пунктах пропуску, як от «Дякове», «Ужгород» та «Виступовичі», вагові комплекси «Укрінтеравтосервіс» розташовані безпосередньо на їхній території. Це сприяє тому, що перевізникам просто ніде «оминути» послугу зважування.

В «Укрінтеравтосервісі» місцерозташування стаціонарних ваг назвали «вдалим з комерційної точки зору» і похвалились, що воно дозволяє підприємству отримувати прибутки, а заодно пропонувати послуги зважування «всім, хто до нього звертається».

Перевізники ж поскаржились в Антимонопольний комітет, що підприємство позбавляє їх права вибору і нав'язує платну послугу, яка мала би бути безкоштовною. При цьому, якщо вони відмовляються платити «за інформацію» вагових параметрів на пунктах пропуску «Чоп», «Дякове», «Ужгород» та сервісній зоні «Тиса», працівники «Укрінтеравтосервісу» не видають роздруківку щодо ваги, а митники - не приймають такий транспорт для оформлення.

Те, що перевізникам не залишають вибору, підтвердила й «Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України», наполягаючи, що «зважування та отримання вагових показників транспорту з вантажем є не послугою, а формою митного контролю»:

«Перевізник в обов'язковому порядку відповідно до придорожніх інформаційних щитів, встановлених УДП «Укрінтеравтосервіс», в'їжджає в сервісну зону УДП «Укрінтеравтосервіс» через ваговий комплекс. Оплата при в'їзді за користування сервісною зоною та надання роздруківки результатів зважування на паперовому носії здійснюється контролером/касиром у готівковій формі».

На пропускному пункті Чоп-Тиса пішли ще далі - і справляють обов'язкову плату за проїзд до пункту через сервісну зону «Тиса» - 90 грн.

У зв'язку з усією цією сумнівно законною катавасією наприкінці липня 2018 року АМКУ за результатами розслідування держуповноваженої Агії Загребельської рекомендував Кабінету міністрів навести лад з послугами зважування вантажних транспортних засобів на пунктах пропуску через державний кордон та доручити відповідним органам виконавчої влади «вжити вичерпних заходів, що забезпечать документальний контроль за дотриманням перевізниками законодавства відповідно до вимог законодавства».

Сьогодні антимонопольники продовжують досліджувати вагове питання. А ДФС продовжує розвивати тему, придбавши у 2017 році до вже наявних 18 пристроїв ще 11 вагових комплексів. Тож, їхнє встановлення, як і закупівля решти необхідних пристроїв, ще попереду, а питання того, у кого на балансі перебуватимуть ці пристрої, залишається відкритим.

А ми вирішили познайомитись із тими, хто курує ці процеси.

У квітні цього року міністр інфраструктури Володимир Омелян призначив виконуючим обов'язки генерального директора «Укрінтеравтосервісу» Михайла Яковлєва, який до цього обіймав посаду заступника гендиректора на цьому ж підприємстві.

За даними сайта «Посіпаки», Яковлєв донедавна був помічником на громадських засадах нардепа від «Народного фронту» Максима Бурбака.

Ми вже писали про те, наскільки важливим гравцем у команді «Народного фронту» є Бурбак, який навчався в одній чернівецькій гімназії з Арсенієм Яценюком і був міністром інфраструктури в уряді Яценюка в 2014 році (коли Порошенко відсунув «фронтовиків» від Мінінфри на користь «ложкінських» - Бурбак пішов у Раду як голова фракції «Народного фронту»). Після правління в Мінінфра Бурбаку регулярно закидають звинувачення у «дахуванні» контрабанди у Чернівецькій області, які сам Бурбак спростовує й у відповідь оголошує «антиконтрабандні походи».

Зв'язки між Бурбаком та Яковлєвим збереглись. Торік дружина Бурбака продала племіннику Михайла Яковлєва якесь рухоме майно за 372 тис. грн.

З останньої декларації Яковлєва дізнаємось: прописаний у Києві, самостійно виховує двох дітей, не володіє нерухомістю і не орендує жодного даху над головою, при цьому, торік придбав з конвеєра Mercedes-Benz GLE250 за 1,71 млн гривень.

Брат Михайла Яковлєва - Едуард Яковлєв - від літа 2014 року є радником міського голови Чернівців Олексія Каспрука. Про нього коротко написали на сайті Чернівецької міськради - «з 1991 року до квітня 2013 року служив в органах внутрішніх справ УМВС України в Чернівецькій області». Син Едуарда Яковлєва (і племінник - для нашого Михайла Яковлєва) є бенефіціаром створеного навесні 2015 року ТОВ «Бук Транс Експрес», яке ділить зі ще двома партнерами. Кведи підприємства починаються з оптової торгівлі паливом і сягають діяльності ресторанів, а спеціалізація - «пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення».

Автор: Юлія Костюк

Джерело: «Наші гроші»