rss
11/21/2018
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#340

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Виборчі очікування: вересневі передбачення

Є така чудова українська пісня: «Сонце низенько, вечір близенько...».
Одні називають її родинно-побутовою, інші - народною, треті вказують на авторство Івана Котляревського, чию 249-у річницю від дня народження, до речі, ми відзначали зовсім нещодавно - 9 вересня.

Тоді ж авторитетний столичний Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва опублікував підсумки свіжого опитування політичних експертів, соціологів та журналістів на предмет майбутніх виборчих кампаній, котрі мають відбутися наступного року.

Тема опитування майже перекликалася з тією самою українською піснею і звучала так: «Вибори близько: що чекати?».

Серед 42-х експертів мав честь перебувати і автор цієї статті, ваш покірний слуга. Тож дозвольте разом з Фондом презентувати вам, шановні читачі, підсумки цього експертного опитування.

Доля Виборчого кодексу

 

Формулюючи питання анкети, організатори давали на вибір декілька власних варіантів відповідей і варіант «Інше», в якому можна було писати ту свою думку, яка не зводилася до представлених альтернатив.

  Title

А перше питання, котре організатори поставили перед нами, експертами, стосувалося такого важливого предмета, як Виборчий кодекс: «Як ви оцінюєте перспективи ухвалення в цілому Проекту Виборчого кодексу №3112-1?».

Зі 42-х експертів оптимістами виявилися лише 16. Причому, 11 з них проявили, умовно кажучи «песимістичний» оптимізм, бо пристали на такий варіант відповіді: «Законопроект буде ухвалений зі суттєвими правками, які погіршать його якість».

22 експерти, тобто, трохи більше, ніж половина учасників, категорично заявили: «Законопроект не буде ухвалений». І подібний песимізм породжує невеселі передбачення. Адже проведення майбутніх виборів значною мірою залежить від того, чи приймуть даний законопроект.

А він є надзвичайно об'ємним. За твердженнями нардепів, у ньому 446 сторінок. Проект цього кодексу, кажуть, об'єднує у собі положення чинних Законів, що стосуються виборів - «Про вибори президента», «Про вибори народних депутатів», «Про вибори депутатів місцевих рад», «Про статус ЦВК та Державний реєстр виборців». У випадку ухвалення Кодексу, стверджують експерти, усі ці закони втратять свою чинність.

Варто підкреслити, що цей проект передбачає скасування мажоритарки та запровадження відкритих виборчих списків.

А це вже справжня революція у виборчому законодавстві.

Двоє експертів пов'язали долю Виборчого кодексу з тим, хто саме переможе на майбутніх президентських та парламентських виборах і чи захочуть переможці продемонструвати політичну волю та наполягти на прийнятті Виборчого кодексу.

Словом, як це часто буває, чинні законодавча, а разом з нею і виконавча влада, вкупі з главою держави не наважуються на рішучі кроки і воліють перекласти тягар прийняття принципового рішення на майбутніх переможців.

Адже проект Виборчого кодексу обговорюється уже декілька років, за цією темою проводяться Круглі столи, видаються книги. А віз і нині там.

Гендерні квоти або дорогу жінкам!

 

Жінки у кожному складі Верховної Ради України були і нині є. Причому, тепер із трьох керівників парламенту двоє жінок: у статусі заступниці і першої заступниці голови ВРУ.

Отож, голова ВРУ Андрій Парубій за столом президії має двох сусідок-заступниць: зліва Оксану Сироїд, а справа - Ірину Геращенко.

Однак, жінкам все ще важко пробитися до вищих ешелонів влади. Перевага чоловіків тут надзвичайно велика.

І з цим потрібно щось робити.

Тож організатори поставили перед експертами друге питання: «Як ви вважаєте, чи є необхідним запровадження гендерних квот на виборах до Верховної Ради (обов'язкового включення до виборчих списків певного відсотку осіб різних статей)?».

Зверніть увагу, як обережно сформульовано питання - «осіб різних статей».

Прямо про жінок не говорять, хоча саме їх мають на увазі. Ну не можна ж припустити, що маються на увазі гендерні квоти для чоловіків?

А щодо можливих квот для так званої «третьої статі» (як би її не розуміли) - то українське суспільство до цього поки що не дозріло.

Якби хтось ризикнув запровадити обов'язкові квоти в депутатському корпусі ВРУ для гомосексуалістів, трансгендерів, гермафродитів чи якогось іншого варіанту «третьої статі», то реакція громадської думки була б вельми гострою в усіх аспектах. Хоча, відверто кажучи, і нині нардепів інколи обзивають, перепрошую, людьми «третьої статі», тільки грубо.

Отож, про квоти і долю жінок-пошукачок своєї долі в політиці очима експертів.

29 експертів вважають такі квоти необхідними. 12 з них - абсолютно необхідними, 17, серед них і я, - потрібними, але не обов'язковими.

Моя позиція, як і експертів-однодумців у цьому питанні, визначається тим, що важкими бар'єрами для жінок у політиці є, принаймні, 2 фактори: великі гроші, які зосереджені здебільшого, в чоловічих руках і певний чоловічий шовінізм, який, за традицією, відводить жінкам роль дружини-матері-домогосподарки, які, хоч і працюють, але головним своїм призначенням все-таки вважають роль берегині домашнього вогнища.

Title  

Подібні стереотипи значною мірою притаманні і виборцям. Тож жінкам-кандидатам у нардепи виграти мажоритарні вибори складно, й їхня надія більшою мірою на те, що керівники та спонсори партій милостиво включать їх до виборчих партійних списків. Та й то в очевидній меншості.

Та що там говорити про вибори. Ось візьмемо наш список експертів. Хоча Фонд «Демократичні ініціативи» очолює Ірина Бекешкіна, вона запросила до складу експертів тільки 10 жінок і себе одинадцяту.

Тож 31 експерт у нашій групі належить до чоловічої статі.

То чи потрібні квоти для жінок у політиці? В українській - точно потрібні.

Хоча 9 експертів гордо заявили, що квоти взагалі непотрібні. Думаю, що це така собі напівромантична позиція: мовляв, якщо жінка має потенціал, то проб'ється без усіляких квот і не треба її принижувати наданням якихось квот.

Думаю, на даному етапі розвитку українського парламентаризму квоти не завадили б.

Адже розумних і яскравих жінок, гарних фахівців, у нас в Україні дуже багато. Та й у діаспорі не менше.

Болюче питання чесності

 

Практично жодні вибори в Україні не обходилися без скандалів - малих і великих. Звинувачень у недобросовісній рекламі, підкупі виборців, впливу адмінресурсу, фальсифікації результатів щоразу було з надлишком.

Тож проблема чесності виборів для вітчизняних виборців, як і для всього суспільства, є актуальною.

Організатори опитування тут постаралися детально дослідити - наскільки експерти вірять у чесність президентських та парламентських виборів в Україні, котрі мають відбутися наступного року.

Зітхнувши, констатую, що жоден експерт не вірить у те, що вибори президента і Верховної Ради України відбудуться чесно та без суттєвих порушень. Жоден!

А це означає, що суспільство якось навіть приречено чекає суттєвих порушень виборчого законодавства і навесні, на виборах президента України, і восени, на виборах до ВРУ.

Правда, і в те, що вибори будуть повністю сфальшованими, вірить тільки один експерт, та й то у випадку виборів президента. Щодо парламентських виборів, то жоден експерт не вірить у їх повну фальсифікацію. А в часткову?

В часткову вірять, причому, в обох випадках.

В те, що майбутні вибори пройдуть з порушеннями, які, однак, суттєво не вплинуть на результати виборів, вірять 27 експертів щодо виборів до ВРУ і 35 експертів щодо виборів президента України. Серед них і я.

А ось у те, що ті вибори пройдуть зі суттєвими порушеннями, які серйозно вплинуть на результати виборів, вірять меншість експертів - шестеро щодо виборів глави держави і 15 щодо виборів до парламенту.

Неважко помітити, що голоси експертів-песимістів розподілилися приблизно порівно: 41голос експертів було віддано за те, що порушення різного рівня будуть супроводжувати вибори президента-2019, і 42 голоси експерти віддали за ймовірність порушень (також різної міри тяжкості) на виборах до ВРУ.

Отже, мрія про чесні вибори поки що залишається тільки мрією.

А на реальних виборах бруду вистачатиме.

Хто стартуватиме?

 

Протягом усього нинішнього року соціологи закладають у свої анкети прізвища ймовірних кандидатів у президенти України. Однак, далеко не всі з них підтвердили своє бажання балотуватися. Деякі з них можуть услід за народним виразом сказати: «Без мене мене одружили...».

Тож експертам запропонували оцінити серйозність намірів цілої низки політиків, які можуть висунути свої кандидатури після початку виборчої президентської кампанії.

Список цей неповний. Так, наприклад, Роман Безсмертний уже публічно заявив про намір балотуватися на вищу посаду держави і повним ходом розгортає свої зустрічі з громадянами по всій Україні - але у форматі не виборчих, а дискусійних зустрічей.

  Title

Проте, його у цьому списку нема.

Чи то організатори опитування не вірять у перспективи пана Романа Безсмертного, чи то свідомо обмежили свій список. І це стосується не тільки його.

Чомусь у списку нема Юлії Тимошенко. Чи організатори заздалегідь уже прогнозують її стовідсоткове балотування, тому і не запитують.

Отже, щодо президента Петра Порошенка, екс-міністра оборони Анатолія Гриценка, лідера екс-регіоналів Юрія Бойка і голови партії «За життя» Вадима Рабиновича жоден експерт не вибрав варіанту відповіді «точно не братиме участі у виборах президента» і «скоріш, не братиме...». Значить, вірять у їхні наміри.

Зате всі 42 експерти впевнені - Петро Порошенко братиме участь у змаганнях за булаву зі ймовірністю у 96%.

На один менше - 41 експерт - впевнені і щодо Анатолія Гриценка.

38 експертів вважають, що лідер «Опоблоку» екс-регіонал Юрій Бойко братиме участь із ймовірністю 90%. А щодо серйозності намірів Вадима Рабиновича, то в них вірить тільки 31 експерт.

Хоча Рабинович так осідлав телеефір, що й дня не минає без його появи на блакитних телеекранах. Все одно низка експертів сумніваються у повній готовності колишнього регіонала а нині «незалежного» політика В. Рабиновича балотуватися.

Є передбачення, що він може скооперуватися з кимось - наприклад, з Юрієм Бойком чи кимось іще - і самому не балотуватися на посаду президента.

Не вірять, що Арсеній Яценюк піде за булавою 11 експертів, що так вчинить Андрій Садовий і Святослав Вакарчук - по 5 експертів.

Зате, тільки двоє сумніваються у намірах шоумена Володимира Зеленського балотуватися і дають йому 50% ймовірності це зробити.

Проте ясно - така скорочена таблиця є неповною. Принаймні, без Юлії Тимошенко. Можна забитися на будь-що про те, що пані Юлія стовідсотково має намір не тільки балотуватися, але і, нарешті, перемагати.

Чи вийде так, як вона собі думає, планує і мріє - час покаже.

Але ж і відсутність у списку Олега Тягнибока, інших ймовірних кандидатів з націоналістичного табору теж викликає запитання.

Чи потрібні передвиборчі дебати?

 

З урахуванням того, що у похід за булавою на наступних президентських виборах зберуться піти, як мінімум 2-3 десятки кандидатів, то обов'язкові дебати між усіма претендентами, особливо малорейтинговими, затягнулися б як мильний серіал.

І це не мало би жодного сенсу.

Title  

Крім одного невеликого: а раптом серед них з'явиться якийсь маловідомий чи маловпливовий сьогодні політик, котрому буде судитися зробити якісний переворот в українській політиці, стати тим, кого очікував ще Тарас Шевченко - нашим Вашингтоном з новим і праведним законом.

Може, якраз і під час дебатів виборці побачили б, як цей новий політик переконливо б'є тих «старих», давніх вітчизняних кандидатів, які вже роками перетасовуються в політичній колоді України і які вже навряд чи запропонують суспільству прорив і революцію розвитку. Не як гасло (подібні гасла пропонувалися), а як практичну політику, котра дасть очікувані народом результати.

Так ось усі 42 експерти висловилися за дебати між найбільш рейтинговими кандидатами. Причому, 36 з них, і я зокрема, вважають дебати обов'язковими.

Де ще буде настільки очевидною для мільйонів телеглядачів - потенційних виборців - і розумність кандидатів, і їхня можлива дурість?

Будемо сподіватися, що так і станеться. І ми побачимо словесні поєдинки такої сили і напруги, такого рівня переконливості, що нам буде неважко визначитись з переможцем. Якщо не визначимось до дебатів.

Теми дебатів

 

Прогнозуючи, що більшість експертів за дебати, нас запитали: «А які теми для дебатів ви б запропонували? (не більше, ніж п'ять)».

І очікувано лідером вибору експертів стало питання: «Як врегулювати ситуацію на Донбасі та сприяти майбутній реінтеграції цих територій?». Воно набрало найбільше голосів - 22. Проте, мене особисто це здивувало - невже для інших двадцяти експертів дане питання не є очевидно найбільш гарячим?

На другому місці з двома десятками голосів опинилося питання «Якою має бути зовнішня політика України (вектор її розвитку, інтеграційний напрям, як потрібно взаємодіяти зі сусідами)?».

Важливість питання зрозуміла. Особливо в контексті доволі проблемних і навіть складних відносин України майже з усіма державами по периметру її кордонів.

Достатньо назвати Угорщину, Польщу, Румунію - не кажучи вже про Росію.

Добре відомо, що у низки кандидатів у президенти вельми різні, а то й протилежні підходи до вирішення цього питання.

На один голос менше - 19 - отримало питання: «Як забезпечити сталий економічний розвиток України та покращити соціальні стандарти (стабілізацію та ріст економіки, соціальну політику, інвестиції в Україну тощо)?».

Розмов про економіку та шляхи її відродження вистачає і задовго до виборів. Але програмні підходи кандидатів почути було б важливо. Хоча надії на втілення у життя най-най-найсолодших обіцянок практично нема у більшості населення країни.

Ну а які дебати без проблеми втрачених територій?

Тому питання: «Як загалом втілювати поточну політику стосовно окупованих територій (зокрема, стосовно Криму, а також як сприяти звільненню Криму)?» набрало 15 голосів.

І це дивує. Не 25, не 35, а лише 15. Що, зневіра є і в експертів?

Ще більш шокує, що в умовах війни питання: «Яким чином гарантувати безпеку та як проводити ефективну оборонну політику?» набрало лише 12 голосів. Адже це питання є не тільки непростим, але й дискусійним в українському політикумі. І воно чомусь для трьох десятків експертів не здалося важливим.

Що цікаво, питання: «Чи потрібна конституційна реформа та зміна балансу сили серед інститутів державної влади?» отримало лише 11 голосів. А це ж поки що бачиться ледь не основною темою прихованої виборчої кампанії Юлії Тимошенко, котра пропонує створити нову Конституцію України й укласти новий суспільний договір.

Невже така позиція експертів підтвердиться майбутнім млявим інтересом виборців до цієї передвиборчої «фішки» пані Юлії?

Зневіра у серйозність намірів влади і суспільства боротися з корупцією позначилася на тому, що тільки десятеро експертів вибрали питання: «Як ефективно боротися з корупцією та знизити її рівень?».

  Title
  В. Винниченко, М. Грушевський, С. Петлюра
у виконанні акторів Є. Нищука, Б. Бенюка і
С. Фролова у фільмі «Таємний щоденник
Симона Петлюри»

Видно, що антикорупційна тема уже давно стала балаканиною і цинічною маніпуляцією. І все це на тлі буквально всеохопної корупції, про що розповідають і свідчать усі, хто має справу з державними органами.

Сім голосів набрало питання: «Якою повинна бути гуманітарна політика, формування ідентичності, ставлення кандидатів до розвитку культури, мовних квот тощо?». А тут же захована проблема розвитку державної української мови, котра останнім часом наштовхується на дедалі більший опір з боку неукраїнських та антиукраїнських сил.

Та й культура потребує значно більшої уваги, зокрема, книговидавництво, театр, кіно. До прикладу, останній фільм Олеся Янчука «Таємний щоденник Симона Петлюри» викликав зливу критики, і це свідчить, що не все гаразд у вітчизняному кінематографі - адже О. Янчук нині є директором кіностудії ім. О. Довженка і має бути лідером вітчизняного кінематографа.

Про освіту, науку та інновації згадали лише шестеро експертів - як і про ринок землі.

Правами людини і сталою демократією в Україні стурбовані лише 4 експерти. Стільки ж - відносинами Україна-Росія та шляхами побудови ефективних відносин з НАТО.

А ми ж усі добре пам'ятаємо, що інтеграція у НАТО (як і у ЄС) оголошена президентом Петром Порошенком як стратегічний напрям розвитку України.

Чому ж він так мало зацікавив експертів? Можливо, й тому, що НАТО та ЄС фактично закрили цей шлях для України на найближчі роки і тому нема про що говорити?

А може, й тому, що збіднілих виборців нині більше цікавлять питання соціального захисту і підвищення їхнього добробуту?

Специфіка наступних виборів

 

Кожні вибори в Україні вирізняються чимось відмінним від попередніх. Тож намагаючись вияснити - у чому саме полягатиме специфіка наступних виборів - організатори запитали експертів: «Чим, на вашу думку, президентські вибори-2019 будуть відрізнятися від усіх попередніх президентських виборів?».

Десятеро опитаних експертів відповіли: «Відсутністю чітких лідерів, і як наслідок - високою конкурентністю».

Я б не пристав до такої точки зору. Чіткі лідери майбутніх перегонів станом на сьогодні є.

Як би не «каламутили воду» численні коментатори, найбільший лідерський потенціал мають Юлія Тимошенко та Петро Порошенко.

Тільки структура їхнього потенціалу є різною.

Пані Юлія спирається на свій стійкий електорат та підтримку тих, хто шукає реальну альтернативу чинній владі і Петрові Порошенку зокрема.

Серед суперників чинного глави держави Юлія Тимошенко є найбільш підготованою, досвідченою і в плюсах, і в мінусах. Вона - гарна політична акторка і все ще здатна емоційно впливати на маси. Коли своїм медовим тоном вона тихо звертається до телеглядачів: «Любі мої...» - не одне сентиментальне серце у такий момент здригається і добровільно віддається у полон цій політичній лисиці.

У Петра Порошенка основна надія - на деякі позитивні здобутки типу відродження Збройних сил України, безвіз тощо і на адмінресурс, який він вибудовує крок за кроком.

Доповнені потужним медіавпливом, ці фактори мають слугувати основою його виборчої кампанії. А фінансові «підгодовування» населення у вигляді підвищення зарплат і пенсій та інших економічних важелів повинні, за розрахунками команди П. Порошенка, дати свій ефект.

Заяви про те, що П. Порошенко не увійде до другого туру поки що виглядають недостатньо обґрунтованими. Аванси, які видаються А. Гриценку, В. Зеленському, Ю. Бойку, ще не виглядають настільки переконливо, щоб зарахувати цих політиків до складу фаворитів майбутньої президентської кампанії.

Хоча сюрпризів і поворотів можна очікувати.

На другому місці є прогноз, що майбутні вибори відрізнятимуться «надвисоким (вищим, ніж зазвичай) рівнем популізму». Ось із цим можна погодитися без роздумів.

Популізм залишається зброєю тих, у кого нема вагомих досягнень і реальної програми відродження України. А таких кандидатів буде більшість.

Крім того, експерти побоюються, що вибори будуть відрізнятися критичним характером для України та потенційними загрозами.

Звісно, безпекова ситуація в країні погіршиться, якщо до шаленої внутрішньої критики влади й одне одного конкуренти будуть закликати і зовнішні сили для підтримки.

А таке не виключено.

Адже всі - починаючи від президента і РНБО до останнього претендента - впевнені, що потужні спроби Росії вплинути як на перебіг виборів, так і на їх результати обов'язково матимуть місце.

Ну не може Росія просто так відпустити Україну в самостійне геополітичне плавання. Буде активно впливати, і цей процес уже почався тим, що в медіасферу України стрімко інкорпорувалися кум В. Путіна Віктор Медведчук і Андрій Портнов, колишній головний юрист Януковича.

А те, що ці вибори будуть характеризуватися великою кількістю компромату та «бруду» під час виборчих кампаній і тотальною недовірою до кандидатів, що може спричинити незгоду з результатами, - ніхто і не сумнівається.

Правда, з останнім варіантом, що результати тих виборів будуть абсолютно непрогнозованими, погодитися важко.

Уважний погляд уже починає бачити обриси цих майбутніх результатів - хоча і в найзагальнішому вигляді. Поки що.

Вибори близько: що чекати?

(опитування експертів)

 

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва з 27 серпня до 3 вересня 2018 року провів опитування політичних експертів, соціологів та журналістів на предмет майбутніх виборчих кампаній. Метою опитування було з'ясувати думки експертів щодо майбутніх виборів президента та Верховної Ради, перспективи ухвалення виборчого кодексу, а також сформувати рекомендації стосовно змісту майбутніх передвиборчих дебатів. Всього опитано 42 експерти.

  • Опитані експерти скептично оцінюють перспективи ухвалення в цілому виборчого кодексу № 3112-1. Половина опитаних вважають, що він не буде ухвалений взагалі. І хоча частина опитаних все ж вважають, що такий кодекс може бути проголосований, більшість із них переконані, що він стане суттєво гіршим після внесення правок.
  • Абсолютна більшість опитаних експертів вважають доцільним впровадження гендерних квот на виборах до Верховної Ради, однак лише чверть експертів вважають такі квоти справді обов'язковими.
  • Абсолютна більшість опитаних експертів вважають, що майбутні вибори президента хоч і не пройдуть без порушень, але вони не матимуть вирішального впливу на результати. Водночас, стосовно майбутніх парламентських виборів експерти менш оптимістичні - більше, ніж третина з них вважають, що порушення на виборах зможуть суттєво викривити результати голосування.
  • Більшість опитаних експертів виступають за жорстке регулювання політичної реклами, однак не за повну її заборону. Найбільш критично експерти ставляться до телевізійної та зовнішньої (білборди, сіті-лайти) реклами, і порівняно нейтрально до реклами в Інтернеті та соціальних мережах.
  • З огляду на те, що не всі потенційно рейтингові кандидати підтвердили свою участь у президентських перегонах, список претендентів може коригуватись. У експертів майже немає сумнівів щодо участі у виборах чинного президента Петра Порошенка, екс-міністра оборони Анатолія Гриценка та лідера «Опозиційного блоку» Юрія Бойка. На вибори також найімовірніше, піде лідер «За життя» Вадим Рабінович. Щодо екс-прем'єр-міністра Арсенія Яценюка та співака Святослава Вакарчука більшість експертів вважають, що вони, найімовірніше, не братимуть участь у перегонах. А от щодо Володимира Зеленського та мера Львова Андрія Садового в експертів немає чіткої позиції.
  • Всі експерти погодились щодо важливості передвиборчих дебатів між основними конкурентами на посаду президента. При цьому експерти солідарні у тому, що такі дебати мають бути обов'язковими.
  • Більшість експертів зазначили, що майбутні дебати між претендентами на посаду президента повинні порушувати ті теми, за які безпосередньо відповідає президент: зовнішньої політики та оборони (передовсім, у питанні військового конфлікту). Водночас, враховуючи великий суспільний запит стосовно діяльності президента та його команди, необхідною є конкуренція позицій щодо економічного розвитку, загальної дискусії з приводу конституційної реформи, боротьби з корупцією та гуманітарної політики.
Title
Title 

Європа «правіє»?

План Трампа-Путіна не спрацював: Сербія та Косово не захотіли домовлятися

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com