rss
04/19/2024
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Автосвіт \ Транспортний соціалізм: як це – жити у країні з безкоштовним транспортом

Поки кияни оговтувалися від підвищених вдвічі цін на проїзд, Естонія стала першою країною ЄС з безкоштовним громадським транспортом. Як це вдалося та чи можливе таке в Україні?

 

Журналістка Еспресо.TV «втекла» на вихідні від київських підвищених цін на проїзд, щоб дослідити транспорту систему Таллінна - столиці Естонії, де для містян ось уже 5 років діє безкоштовний проїзд.

Й лише на Таллінні естонці не спинилися - нещодавно транспорт став безкоштовним майже в усій країні. Як їм вдалося це реалізувати та яким чином працює транспортна система столиці Естонії?

Менше автомобілів - більше чистого повітря

 

З липня мешканці 11 з 15 повітів Естонії мають можливість їздити в муніципальному громадському транспорті безкоштовно.

Зважитися на це рішення естонське мінінфраструктури підштовхнули успішний досвід Таллінна й так чи інакше дотаційна транспортна система. Адже 2/3 витрат на функціонування автобусного сполучення в сільській місцевості все одно брала на себе держава. Тож естонці вирішили «докласти» ще третину від необхідної суми (загалом, 34,8 млн євро), щоб звільнити мешканців повітів від плати за проїзд взагалі.

За словами міністра економіки і інфраструктури Естонії Кадрі Сімсон, влада країни хоче зупинити відтік сільського населення в міста та внести вклад у захист довкілля.

Також в Естонії розраховують, що безкоштовні автобуси можуть знизити частоту використання легкових автомобілів громадянами.

Досвід Таллінна свідчить, що завдяки безкоштовному транспорту можна ще й непогано заробити. По-перше, така «фішка» приваблює до себе інвесторів та туристів. По-друге, повністю безкоштовний транспорт у Таллінні лише для мешканців міста, тож чимало людей захотіли ними стати, а це - додаткові податки до муніципального бюджету.

Окрім того, завдяки безкоштовному транспорту мешканці почали частіше виходити вечорами та у вихідні на прогулянки, до ресторанів тощо. А це також стимулює місцеву економіку.

Транспортна система Таллінна

 

У середньовічному Таллінні немає метро. Натомість, містом жваво курсують автобуси, тролейбуси та трамваї. Розклад на маршрути всього транспорту міста можна подивитися на сайті.

Право на безкоштовний проїзд мають усі мешканці міста, але для цього потрібно мати зі собою єдину проїзну картку та документ, що засвідчує особу.

Туристи та мешканці решти Естонії повинні оплачувати проїзд. Штраф за проїзд «зайцем» - 40 євро.

Втім, користуватися транспортними вигодами Таллінна зручно та дешево. На весь транспорт діє система єдиного квитка, який можна придбати чотирма способами:

Паперовий одноразовий квиток коштує 2 євро, його можна придбати у водія (для школярів та студентів квиток коштуватиме 1 євро). Й це - найменш економічно вигідний варіант, оскільки доцільно, якщо ви в Таллінні тільки проїздом.

Uhiskaart - єдина проїзна картка. Uhiskaart можна придбати в кіосках R-Kiosk, на пошті або в бюро міської адміністрації. Сама картка коштує 2 євро, однак після повернення картки - гроші за неї також повертають. Тарифи Uhiskaart:

- квиток на 1 годину - 1.10 євро. Можна використовувати одну картку з достатньою сумою на кількох пасажирів (до 5 осіб);

- квиток на 1 день (24 години) - 3 євро;

- квиток на 3 дні (72 години) - 5 євро;

- квиток на 5 днів (120 годин) - 6 євро;

- квиток на 30 днів - 23 євро.

Я купувала картку на три дні, тож заплатила в кіоску прямо в аеропорту 7 євро. Три дні їздила містом будь-яким транспортом без обмежень, а коли повернулася в аеропорт, віддала картку в тому ж кіоску й отримала назад свої 2 євро.

Тож, всього за 5 євро за три дні (що порівняно з цінами на транспорт у більшості столиць світу, де я була досі, дуже мало) я відчула себе мешканкою столиці з усіма транспортними вигодами.

Tallinn Card дає можливість безлімітного безкоштовного проїзду протягом часу дії картки. Відмінність від Uhiskaart у тому, що Tallinn Card дає можливість безкоштовно або зі знижкою відвідувати музеї, галереї, зоопарк та інші пам'ятки.

Але за аналогічну триденну Tallinn Card мені довелось би викласти 45 євро.

Купити квиток можна онлайн чи через додаток. QR-квиток можна придбати на сайті tallinn.pilet.ee, навіть без авторизації. Виконавши платіж, квиток можна завантажити зі сайта. Також квиток буде відправлений вам на електронну пошту.

Ще один варіант - скористатися мобільним додатком Pilet.ee, але тут уже потрібна авторизація. Також за таких умов до квитка додається плата за обслуговування в розмірі 0,32 євро.

Онлайн можна придбати до 10 поїздок, які коштуватимуть по 1 євро, що вже вигідніше, ніж за 2 євро у водія. Також таким способом можна придбати квиток на кілька людей.

Здебільшого, у міському транспорті є пояснення стосовно того, як можна придбати квитки кількома мовами

  Title
  У «старовинних» трамвайчиках також діє система
єдиного квитка

Як це працює у транспорті

 

Перед початком кожної поїздки картку, паперовий квиток чи екран телефону потрібно прикласти до валідатора.

У талліннському транспорті - це круглий помаранчевий апарат, що є біля дверей громадського транспорту. На квиток валідатор може зреагувати, мигнувши зеленим (якщо все гаразд), або червоним (якщо квиток або картка недійсні чи на ній бракує коштів).

Якщо розраховуватися однією карткою за кількох пасажирів, то потрібно ще додатково вказати їх кількість. На валідаторі є необхідні стрілочки.

Загалом, система транспорту зручна, на кожній зупинці є позначки на карті з варіантами транспорту та напрямками, також є табло, що відраховує, скільки залишилося чекати на автобус, трамвай чи тролейбус.

Транспорт дуже чистий, зручний та швидкий (жодних заторів та змагань за пасажира, є спеціально відведена смуга). З кондиціонуванням салону та привітними водіями у формі. Місць для сидінь вистачає, здебільшого, на всіх. Лише ввечері якось довелося їхати навстоячки. Тож рівень сервісу в Естонії «за безкоштовно» вигідно вирізняється у кращий бік - у порівнянні з українським «все по 8».

Мушу визнати, що безкоштовний транспорт дає суттєвий психологічний ефект. Замість ретельного та довгого планування маршрутів, щоб користуватися транспортом якомога менше та зекономити (як часто доводиться робити в дорогих європейських столицях), можна просто прийти на зупинку та сісти в будь-який транспорт, що їде в потрібному напрямку.

Також це дозволяє побачити значно більше. Наприклад, щовечора я їздила на пляж, який розташований за містом. Якщо б за це треба було платити кількадесят євро, найімовірніше, я б відмовилася від цієї ідеї. Адже Балтійське море дуже холодне для мене навіть влітку, тож й особливого сенсу їхати ніби немає. Але там - чудові краєвиди, приємний пляж з усіма зручностями, а ще - саме там найкраще можна зрозуміти, як живуть містяни.

Чи можливо таке в Україні

 

Загалом, безкоштовний транспорт дарує майже абсолютну свободу дій та суттєво економить час. Припускаю, що за такої ж інтенсивної програми пересування містом за три дні на транспорт Києва я б могла «спустити» навіть більше. Адже лише доїхати з роботи-на роботу в мене забирає по 30-40 грн. та 3 години життя на день (далеко не в найкомфотніших умовах).

Тож коли я повернулася до Києва й зайшла в маршрутку з іконами, водієм у майці та леопардовим сидінням, щоб передати за проїзд, стало трохи сумно, що у нас все ще така «транспортна традиція». Та чи можливо зробити, як у Таллінні?

Про безкоштовний транспорт в Україні загалом наразі годі й мріяти, адже податки платять не за місцем проживання, а за місцем роботи. А ось впровадження електронного квитка в Україні частково відбулося.

В частині українських міст, містечок та навіть селищ перевагами е-квитка вже користуються. Наприклад, така система діє у Харкові, Вінниці, Житомирі, Тернополі, Мукачевому та Білій Церкві.

Також цікавим є досвід селища Немішаєве, що на відстані 30 км від Києва. Імплементація картки у громадський транспорт коштувала селищу близько 10 тисяч гривень, а вже заощадила в перший рік 290 тисяч гривень, - розповідає експерт з муніципального транспорту Володимир Антків. Для валідаторів достатньо було закупити сканери на кшталт супермаркетських, а для мешканців - заламінувати картки зі штрих-кодом.

«Якщо пільговики інших сіл району користуються пільгами раз у тиждень у районних автобусах, то немішаївці - двічі», - пояснює вигоди нововведення Антків.

У Києві ж е-квиток обіцяють уже довго. Столична влада спочатку анонсувала впровадження електронних квитків навіть у маршрутках з 1 квітня 2018. Однак, запуск системи довелося відкласти до 14 липня. Потім в КМДА вирішили зачекати з впровадженням до 1 листопада. Хоча розраховували, що повноцінно система повинна запрацювати зі середини осені.

Автор: Уляна Букатюк

Джерело: Espreso.tv.

У Німеччині студенти розробили «сонячний» електрокар

Тест-драйв Hyundai Santa Fe: ставка на ефект

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - Dropshipping suppliers