Субота. Друга половина дня. Марш-кидок президента РФ Владимира Путіна по двох європейських країнах - Австрії та Німеччині. До першої ніби приватний візит, до другої - у справах. В обох випадках - чудова картинка для внутрішнього споживача: популярний, потрібний, ну геть нарозхват.

 

Фото Sputnik

Путін своєї традиції не порушив і спізнився: як на весілля Кнайсль, так і на зустріч з Меркель. Картинка в країнах Європи - від скепсису до критики.

Мінськ і газ

 

У заміську резиденцію німецького уряду Мезеберг у землі Бранденбург, що на відстані 70 км від Берліна, російський лідер прибув з півгодинним запізненням. Після вітання на ганку вони з Меркель пішли на кілька хвилин у замок, після чого вийшли до преси з короткими заявами.

Серед тем, що стоять на порядку денному, назвали ті, які раніше були анонсовані їхніми речниками.

Для нас має значення заява про те, що після введення в експлуатацію газопроводу «Північний потік-2» Україна повинна зберегти роль транзитера. Про це сказали і Меркель, і Путін, який, зокрема, запевнив, що новий маршрут «не закриває можливості продовження транзитних постачань російського газу територією України», головне, щоби цей «традиційний» для Росії транзит відповідав економічним вимогам і був економічним у всіх сенсах цього слова. Тут можна почути певне знущання.

Будівництво труби, судячи з усього, доведеться сприймати як факт. Питання ставиться не в площині «якщо», а в площині «коли». Американці намагаються втрутитися в проект, але незрозуміло, чи зможуть вони це зробити. До речі, в своїх заявах ані вона, ані він жодним словом не згадали США.

Другий момент: війна на Донбасі. Слово «війна», звичайно ж, не пролунало, але було обіцяно, що всі докладатимуть усіх зусиль у рамках Нормандської четвірки і поважати безальтернативні Мінські угоди. Тут, як звичайно, нічого нового. Крім обмовки «за Фрейдом» від Путіна: «Готові й надалі сприяти Спеціальній моніторинговій місії ООН»... Ми ж пам'ятаємо, що СММ - це ОБСЄ, а ООН - це «блакитні шоломи». Але, вочевидь, змішалось усе в голові. Ну, після весілля.

Робоче весілля або Путін-шоу

 

Ото про нього. Чи то був візит до Берліна - дорогою додому з весілля, чи то на весілля заїхали на шляху в Берлін... Судячи з того, що переговори в замку Мезеберг були призначені на 18-ту годину вечора, схоже, швидше, на перше.

Наречена, міністр закордонних справ Австрії Карін Кнайсль, схоже, не байдужа до нумерології: дата весілля - 18.08.2018. Чи то хотів Путін додати «родзинку» тим, що він спізнився саме на 8 хвилин, невідомо. Сотня гостей чекали, куди їм було подітися.

Весілля 53-річної Кнайсль стало «мега-весіллям року», як про нього розповідали в австрійських ЗМІ. А розповідали вони майже цілий день в прямому ефірі. Трохи про наречену і багато про гостя - президента РФ Володимира Путіна.

Те, що сімейне свято стало «шоу Путіна», згадували дуже багато коментаторів. Саме до його персони була прикута основна увага. Відвідування весілля міністра главою іншої держави - подія, в принципі, надзвичайна. Особливо - зважаючи на те, що у дружбі і навіть просто в приятельських стосунках двоє політиків помічені не були; ріднить їх хіба що любов до великих собак. Можливо, запрошуючи Путіна під час його візиту до Відня в червні, політик і не розраховувала на те, що той погодиться. І навіть, швидше за все, не розраховувала. Не виключено, що прийняти несподіване запрошення російському лідерові порадила його дійсно добра знайома, віднедавна - керівник російського відділення австрійського МЗС, а в минулому - колишня перша леді Австрії, екс-посол республіки в Росії Маргот Клестіль-Леффлер. До ресторану Tscheppe у виноробному районі Штрія, який називають «австрійською Тосканою», він прибув разом з нею.

Невідомо, чи хотіла наречена саме такого весілля: з 350 поліцейськими і бійцями спецпідрозділу «Кобра» (за яких вона, як стверджує, заплатила сама не один десяток тисяч євро), снайперами і поліцейськими гелікоптерами, кортежем із двох десятків автомобілів. До речі, інші гості прибули без особливих заходів безпеки: хто в кінному візку, як самі молодята, хто в причепі трактора. Як прибув ще один високий гість, канцлер Австрії Себастьян Курц, взагалі ніхто не помітив.

Путін тим часом демонстрував гарний настрій. Як подарунок наречена отримала від нього букет квітів, поцілунок, танець, традиційний тульський самовар, старовинну олійницю, картину зі сільськими мотивами, а також виступ Кубанського козачого хору, того самого, який співав на відкритті Керченського мосту. Ведмедів і циган помічено не було.

На весіллі Путін побув трохи менше, ніж півтори години. І, за логікою, повинен був би встигнути до призначеного часу в Берлін. Але не встиг. Можливо, він спілкувався з Курцем в аеропорту. Подейкують, що канцлер не планував відвідувати це весілля, але вирушив на нього саме через Путіна. Багато політиків у самій альпійській республіці різко розкритикували цей несподіваний візит російського керівника, вважаючи, що це ставить Австрію, яка головує нині в ЄС, під удар як країну, що позиціонує себе нейтральною і можливим медіатором в українському врегулюванні тощо. Який уже тут нейтралітет після такого. Приїзд Путіна з приватним візитом лише закріпив уявлення про Австрію як представника інтересів Росії в Європі. Відень і так постійно говорить про необхідність полегшення санкцій і, на відміну від більшості країн, не вислав російських дипломатів після справи Скрипаля.

Сирійська карта

 

Але повернемося до Берліна.

Однією з важливих, якщо не основних, тем переговорів була Сирія.

У Німеччині завжди визнавали, що без Росії проблему не вирішити. Воно і зрозуміло. Але останнім часом Кремль поставив собі за мету залучити до своєї схеми «врегулювання», в якій він, звичайно, відіграє основну миротворчу роль, Німеччину. Причому, ФРН потрібна, передусім, як дійна корова.

Росія розраховує, що Німеччина активно долучиться до відбудови тих районів Сирії, які урядові війська при безпосередній підтримці російської армії відбили в опозиції. Говорячи про важливість «нарощувати гуманітарну складову сирійського конфлікту», необхідність надання допомоги тим районам, куди можуть повернутися біженці з-за кордону, Путін нагадав, що і біженці в самій Європі, і в країнах-сусідах Сирії є «величезним навантаженням».

Розрахунок більш ніж влучний. Міграційне питання серйозно підірвало позиції Меркель всередині країни і в Європі. А тут пропозиція: відновіть те, що ми там зруйнували і, можливо, біженці почнуть потихеньку від вас виїжджати. Російські ЗМІ договорилися до того, що їхня країна дає Меркель «унікальну можливість» вийти з міграційного глухого кута, штопора, катастрофи. Канцлеру, судячи з усього, залишається лише дякувати благодійнику.

Втім, Меркель перед переговорами чомусь згадувала про гуманітарну катастрофу в контексті того, що така загрожує в зв'язку з безперервними боями в провінції Ідліб. Німці взагалі якось не дуже налаштовані на те, щоби фінансово допомагати Сирії доти, допоки країну очолює Башар Асад. І наполягає на просуванні політичного процесу - проведенні конституційної реформи та можливих виборів. Берлін, підкреслила Меркель, підтримує роботу спецуповноваженого ООН Штефана де Містури. А решта форматів не те щоби ігнорує, але основними не вважає.

Але ж Росія, щоб утвердитися в ролі миротворця, прагне затягнути ФРН у новий формат. Цього разу йдеться про анонсовану Москвою і Анкарою на 7 вересня зустріч керівників Туреччини, Росії, Німеччини та Франції. Ані Берлін, ані Париж наразі офіційно не підтвердили участь у цьому саміті. Але й не спростували. Ймовірно, вони все ж приймуть виклик.

Бажання залучити дві провідні європейські країни до програм з відновлення зруйнованої Сирії багато в чому пояснює несподіваний візит у липні до Берліна міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова і «санкційного» начальника Генштабу РФ Валерія Герасимова. Після переговорів ця пара разом із Меркель вирушила в Париж до Еммануеля Макрона. Інформації про суть переговорів - мінімум. Повідомлялося лише про те, що йшлося про Сирію і біженців. Що ж, тепер зрозуміліше, що саме малося на увазі.

Про повну нормалізацію казати зарано

 

Увечері суботи на підходах до урядової резиденції Мезеберг зібралося кілька десятків активістів. Українських, російських, сирійських. Вони вимагали припинення війни в Україні та в Сирії. А також звільнення політв'язнів, зокрема, Олега Сенцова.

Чи порушувалося під час 3,5-годинних переговорів питання голодуючого Сенцова та інших заручників Кремля - наразі невідомо. Меркель перед початком переговорів мимохідь зауважила, що буде говорити на тему прав людини. Напередодні її речник Штеффен Зайберт заявив, що Берлін хотів би «гуманітарного вирішення» питання Сенцова. Досі Німеччина намагається ігнорувати дану тему.

До слова, відомство канцлера ФРН ані словом не обмовилося про телефонну розмову Меркель із президентом України Петром Порошенком, яка відбулася напередодні візиту Путіна і під час якої Порошенко особливо просив порушити тему українських політичних заручників. З чого би це?

Не виключено, що за кулісами тривають якісь перемовини, можливо, якийсь торг. Але публічних гучних заяв із вимогою звільнити Сенцова та інших політв'язнів, як це зробили уряди низки інших країн і міжнародних організацій, від німецького керівництва ми не чули. Про це говорить хіба що опозиція.

А російські ЗМІ тим часом б'ють у фанфари. Оглядач одного з центральних російських каналів з захопленням розповідає, що німецький канал NTV у матеріалі, присвяченому візиту, зазначає, що зустріч проходить після возз'єднання Криму з Росією, не вживаючи слова «анексія», що має свідчити про зрушення в сприйнятті. Так ось: нічого подібного німецький телеканал не говорив. Навпаки, в усіх матеріалах цього та інших німецьких ЗМІ, присвячених візиту, зазначалося, що Крим анексований і ніхто нічого іншого визнавати не має наміру. Як і санкції скасовувати найближчим часом. Це ж повторив і міністр закордонних справ Хайко Маас безпосередньо в суботу.

Цей візит - перший саме двосторонній візит Путіна до Берліна після анексії Криму, хоча він був у Німеччині в 2016 році для зустрічі Нормандської четвірки і в 2017 на саміті G20. І це друга зустріч двох лідерів за останні 3 місяці після поїздки Меркель у Сочі. Потім був згаданий візит Лаврова з Герасимовим. Контакти дійсно почастішали. У Берліні люблять повторювати, що треба говорити, коли існують розбіжності, й за часів криз. Але стверджувати, що ситуація у двосторонніх відносинах Москви і Берліна «кардинально змінилася», мабуть, усе ж зарано.

 

P.S. Цікаво, якщо вже пішла така тема, чи приїде Путін на весілля до свого друга, екс-канцлера ФРН, а нині - голови комітету акціонерів «Північного потоку» Герхарда Шредера в Берлін у жовтні?

 

Автор: Ольга Танасійчук, Берлін

Джерело: «Укрінформ»