Українські
воїни твердо тримають оборону. І хоча російські війська продовжують поливати передову
з протитанкових ракетних комплексів, автоматичних гранатометів, великокаліберних
кулеметів і стрілецької зброї, наші воїни не відступають. Але чи не щодня Небесне
воїнство поповнюється новоприбулими - Героями, ім'я яких навіки вкарбується у книгу
пам'яті українського народу.
Ми продовжуємо публікувати інформацію
про бійців, котрі загинули, захищаючи кордони України від наступу російських військ.
Федір Балог
Балог Федір Калманович, сержант,
навідник-оператор, військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Загинув
унаслідок бойових дій 4 серпня.
Інформацію про полеглого оприлюднила
прес-служба райдержадміністрації Кегичівського району, Харківської області, де мешкав
військовий.
«...Під час бойового чергування
на позиції ВОП поблизу населеного пункту Яковлівка у результаті обстрілу загинув
від ворожої кулі наш земляк, який проживав у селі Парасковія, Кегичівського р-ну,
Балог Федір Калманович, боєць 92-ї ОМБр», - сказано в повідомленні.
Зазначається, що на контракт
до Збройних сил Федір Балог прийшов лише два місяці тому - 30 травня. Трохи раніше
йому виповнилося 45 років (чоловік народився 10 травня 1973 року).
Посада у 92-й бригаді - навідник-оператор
3-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти
1-го механізованого батальйону.
У бійця залишилися дружина і
троє дітей.
Федір Балог - перша бойова втрата
ЗСУ в серпні.
Смертельне поранення 4 серпня
військовий ЗС України отримав у районі Авдіївки (Донецький напрямок), де окупанти
проводили обстріл з 19-ї години, застосовуючи автоматичні гранатомети, великокаліберні
кулемети і стрілецьку зброю.
Андрій Єлістратов
26-річний військовослужбовець
14-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Єлістратов Андрій Юрійович. Загинув через
бойові дії 8 серпня на Луганщині.
Народився 23 жовтня 1991 року,
в Латвії, у місті Рига. У 1994 році разом з родиною переїхав жити до Луцька. Навчався
в НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 10 - професійний ліцей» та у Волинському
коледжі Національного університету харчових технологій.
Юнак був неодруженим.
Із 2010-го до 2013-го років
служив за контрактом у 30-й окремій Новоград-Волинській бригаді.
Після початку війни з Росією,
9 квітня 2014 року, був призваний на військову службу в першій черзі мобілізації.
28 липня 2014 року хлопець отримав поранення під час виконання завдань у зоні АТО.
У 2015 році був демобілізований.
Утретє до українського війська
Андрій Єлістратов прийшов у березні 2016 року, коли підписав контракт і став до
лав 14 ОМБр.
Як розповів на брифінгу 9 серпня
речник ООС підполковник Анатолій Стельмах, напередодні близько 17:30 неподалік міста
Золоте, на Луганщині, противник підступно обстріляв військовий та цивільний автомобілі
з протитанкового ракетного комплексу. Внаслідок розриву протитанкової керованої
ракети один наш військовослужбовець загинув, ще один отримав поранення. Поранення
також отримала цивільна особа.
Командир 14 ОМБр полковник Сергій
Войченко на брифінгу уточнив: «Близько 17:30 військовослужбовці одного з підрозділів
бригади на автомобілі виїхали з району зосередження у район виконання завдань. Під
час руху поблизу населеного пункту Золоте військовослужбовці зупинилися, аби допомогти
пасажирам цивільного автомобіля, який зупинився посеред дороги та заважав дорожньому
руху. У цей час цією ж дорогою додому поверталась мешканка населеного пункту Катеринівка.
Наші військові ще не встигли
запитати причину зупинки автомобіля як пролунав вибух. З напрямку окупованого Молодіжного
в автомобіль з нашими військовослужбовцями влучила ракета протитанкового ракетного
комплексу. В результаті один військовослужбовець загинув та ще один отримав поранення.
Також поранення зазнала цивільна жінка, що проходила поруч».
Андрій Єлістратов - друга бойова
втрата ЗСУ в серпні 2018-го.
Луцька міська влада та громада
міста глибоко сумують із приводу загибелі воїна, висловлюють найщиріші співчуття
родині та близьким покійного.
Віктор Кандалюк
Військовослужбовець 28-ї окремої
механізованої бригади ЗСУ солдат Віктор Кандалюк, помер від кулі снайпера російсько-окупаційних
військ. Помер на Донеччині 8 серпня.
Кілька годин до нього не можна
було дістатись через снайперський вогонь противника.
«Як показав розтин, куля калібру
7,62 влучила під пахву, уразила легені, і серце не витримало больового шоку», -
розповів «Думській» прес-офіцер 28 ОМБр Олег Сидоренко.
Як відомо, 28-а ОМБр виконує
завдання у районі Мар'їнки та Красногорівки.
Віктор Кандалюк - перший мешканець
Південного, який загинув на фронті на Донбасі.
У Віктора залишилися мати й
неповнолітній син. До підписання контракту зі ЗСУ чоловік працював електрогазозварником
на державному підприємстві «Морський торговельний порт «Південний».
Прощання з воїном відбулося
у 10 серпня у Південному.
Віктор Кандалюк - третя бойова
втрата ЗСУ в серпні 2018 року.
Дмитро Український
Стало відомим ім'я військового
ЗС України, з яким було втрачено зв'язок 8 серпня, після того, коли у «сірій зоні»,
неподалік від Майорська (район Горлівки, Донецької області), відбулося бойове зіткнення
українського розвідувального підрозділу з противником.
Це - Дмитро Український, позивний
«Шубін», військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади. Він загинув і був
евакуйований окупантами на їхній бік.
«Дмитро Михайлович Український
народився 3 листопада 1979 р. у м. Хрестівка (кол. Кіровське, Донецької області),
позивний «Шубін». Останнім часом мешкав зі сім'єю у Лисичанську. На фронті - з
2014 року.
Вічна пам'ять вірному синові
України...» - написав у «Фейсбуці» волонтер Книги пам'яті полеглих за Україну Станіслав
Смук.
На брифінгу в прес-центрі операції
Об'єднаних сил командир 24-ї ОМБр підполковник Валерій Гудзь розповів про обставини
того бою: «8 серпня один з підрозділів бригади виконував розвідувальне завдання
щодо виявлення противника у визначеному районі, у так званій «сірій зоні». Під час
висування розвідувальна група потрапила в засідку противника. Для забезпечення відходу
основної групи з району виконання завдань група прикриття прийняла бій. Після виходу
основної групи був втрачений зв'язок з одним військовослужбовцем. Уже в районі збору,
незважаючи на вогневий контакт, командир групи прийняв рішення організувати пошуки
цього військовослужбовця, які результатів не дали».
Згодом сепаратистські онлайн-ресурси
оприлюднили фото документів та тіло загиблого, що потрапило їм до рук у районі Майорська.
Речник ООС Анатолій Стельмах
на брифінгу 10 серпня розповів: «Дмитро Михайлович Український... 8 серпня у складі
розвідувальної групи виконував розвідувальне завдання у так званій «сірій зоні».
Будучи командиром групи прикриття, зрозумів, що потрапив у засідку, прийняв бій.
Основна група, отримавши доповідь від Дмитра Українського про засідку, почала відхід.
Дмитро Український разом з побратимом, якому щойно виповнилося лише 19 років, вступили
в бій з набагато більшими силами противника. З'ясувавши, що основна група відійшла,
й отримавши наказ на відхід, залишився поміж ворогів і наказав відходити 19-річному
розвідникові».
«Молодший сержант Дмитро Михайлович
Український загинув як герой. Пам'ять про нього завжди залишиться у серцях його
побратимів. За мужність та героїзм під час виконання бойового завдання Дмитра Українського
представлено до державної нагороди посмертно», - додав підполковник Стельмах.
Загиблого Дмитра «Шубіна» впізнали
його побратими за татуюванням, набитим ще влітку 2014 року.
Вони заперечують можливість
переходу Українського на бік ворога.
«Прощавай, брате, ти завжди
будеш у наших серцях! Воїн, який завжди йшов попереду, загинув героєм!» - ідеться
у дописах друзів на ФБ-сторінці Дмитра Українського.
Раніше Український служив у
підрозділах міліції спецпризначення.
«Ми з Дмитром стояли на блокпосту
22.08.2014 року. Біля Сєвєродонецька. Місто тільки звільнили. Ми дуже зраділи, коли
побачили цих файних жіночок в автівці, попросили сфоткатись. Спочатку я його сфоткав,
потім він мене.
Відтоді минуло майже чотири
роки. З перших днів війни Дмитро «Шубін» був з нами. І сьогодні його не стало. Він
загинув у бою як герой.
Він завжди був героєм і буде
у віках. Дякую за дружбу, брате... Скоро зустрінемось... Дмитре «Шубін», дякую за
таке хоробре життя», - пише Олександр Вольний, який раніше служив у спецназі ГУ
НП в Луганській області.
У прес-службі БПСПОП «Луганськ-1»
підтвердили, що раніше Дмитро Український служив у цьому міліцейському добробаті.
«8 серпня на Горлівському напрямку
під час виконання бойового завдання загинув наш побратим, колишній боєць батальйону
«Луганськ-1», боєць БПОП, військовослужбовець 24-ї механізованої бригади Дмитро
Український (позивний «Шубін») - чесна, порядна людина з високим чуттям справедливості,
який залишиться у пам'яті друзів на віки», - йдеться у дописі на ФБ-сторінці підрозділу.
Геннадій Нємцов
Геннадій Євгенович Нємцов народився
9 лютого 1969 року, в Черкасах.
1986 року закінчив 10 класів
школи, після чого вступив до Черкаського технікуму електрифікації (зараз - політехнічний
технікум). Із 1987 до 1989 років проходив строкову службу, а після поверненню з
армії закінчив навчання, отримавши фах «технік-електрик».
Геннадій Євгенович захоплювався
фотографією та працював професійним фотографом у комунальному міському підприємстві
ритуальних послуг.
14 липня 2015 року його було
мобілізовано до лав ЗСУ.
Старший сержант, командир відділення
снайперів 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, в якій він прослужив до 24 жовтня
2016-го, коли його було демобілізовано. Чоловік повернувся додому, але війна не
завершилась, тому 2 квітня 2018 року він підписав контракт.
Старший сержант, снайпер
72-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 28 червня о 23:30 у
районі Світлодарської дуги під час бою з найманцями РФ.
Поховання відбулося 2 липня у Черкасах. У нього залишились мати, дружина, син
та донька.