rss
12/11/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#365

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Пам’ять \ Небесне воїнство

Українські воїни твердо тримають оборону. І хоча російські війська продовжують поливати передову з протитанкових ракетних комплексів, автоматичних гранатометів, великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї, наші воїни не відступають. Але чи не щодня Небесне воїнство поповнюється новоприбулими - Героями, ім'я яких навіки вкарбується у книгу пам'яті українського народу.

 

Ми продовжуємо публікувати інформацію про бійців, котрі загинули, захищаючи кордони України від наступу російських військ.

Title  

Федір Балог

 

Балог Федір Калманович, сержант, навідник-оператор, військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Загинув унаслідок бойових дій 4 серпня.

Інформацію про полеглого оприлюднила прес-служба райдержадміністрації Кегичівського району, Харківської області, де мешкав військовий.

«...Під час бойового чергування на позиції ВОП поблизу населеного пункту Яковлівка у результаті обстрілу загинув від ворожої кулі наш земляк, який проживав у селі Парасковія, Кегичівського р-ну, Балог Федір Калманович, боєць 92-ї ОМБр», - сказано в повідомленні.

Зазначається, що на контракт до Збройних сил Федір Балог прийшов лише два місяці тому - 30 травня. Трохи раніше йому виповнилося 45 років (чоловік народився 10 травня 1973 року).

Посада у 92-й бригаді - навідник-оператор 3-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону.

У бійця залишилися дружина і троє дітей.

Федір Балог - перша бойова втрата ЗСУ в серпні.

Смертельне поранення 4 серпня військовий ЗС України отримав у районі Авдіївки (Донецький напрямок), де окупанти проводили обстріл з 19-ї години, застосовуючи автоматичні гранатомети, великокаліберні кулемети і стрілецьку зброю.

  Title

Андрій Єлістратов

 

26-річний військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Єлістратов Андрій Юрійович. Загинув через бойові дії 8 серпня на Луганщині.

Народився 23 жовтня 1991 року, в Латвії, у місті Рига. У 1994 році разом з родиною переїхав жити до Луцька. Навчався в НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 10 - професійний ліцей» та у Волинському коледжі Національного університету харчових технологій.

Юнак був неодруженим.

Із 2010-го до 2013-го років служив за контрактом у 30-й окремій Новоград-Волинській бригаді.

Після початку війни з Росією, 9 квітня 2014 року, був призваний на військову службу в першій черзі мобілізації. 28 липня 2014 року хлопець отримав поранення під час виконання завдань у зоні АТО.

У 2015 році був демобілізований.

Утретє до українського війська Андрій Єлістратов прийшов у березні 2016 року, коли підписав контракт і став до лав 14 ОМБр.

Як розповів на брифінгу 9 серпня речник ООС підполковник Анатолій Стельмах, напередодні близько 17:30 неподалік міста Золоте, на Луганщині, противник підступно обстріляв військовий та цивільний автомобілі з протитанкового ракетного комплексу. Внаслідок розриву протитанкової керованої ракети один наш військовослужбовець загинув, ще один отримав поранення. Поранення також отримала цивільна особа.

Командир 14 ОМБр полковник Сергій Войченко на брифінгу уточнив: «Близько 17:30 військовослужбовці одного з підрозділів бригади на автомобілі виїхали з району зосередження у район виконання завдань. Під час руху поблизу населеного пункту Золоте військовослужбовці зупинилися, аби допомогти пасажирам цивільного автомобіля, який зупинився посеред дороги та заважав дорожньому руху. У цей час цією ж дорогою додому поверталась мешканка населеного пункту Катеринівка.

Наші військові ще не встигли запитати причину зупинки автомобіля як пролунав вибух. З напрямку окупованого Молодіжного в автомобіль з нашими військовослужбовцями влучила ракета протитанкового ракетного комплексу. В результаті один військовослужбовець загинув та ще один отримав поранення. Також поранення зазнала цивільна жінка, що проходила поруч».

Андрій Єлістратов - друга бойова втрата ЗСУ в серпні 2018-го.

Луцька міська влада та громада міста глибоко сумують із приводу загибелі воїна, висловлюють найщиріші співчуття родині та близьким покійного.

Title  

Віктор Кандалюк

 

Військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади ЗСУ солдат Віктор Кандалюк, помер від кулі снайпера російсько-окупаційних військ. Помер на Донеччині 8 серпня.

Кілька годин до нього не можна було дістатись через снайперський вогонь противника.

«Як показав розтин, куля калібру 7,62 влучила під пахву, уразила легені, і серце не витримало больового шоку», - розповів «Думській» прес-офіцер 28 ОМБр Олег Сидоренко.

Як відомо, 28-а ОМБр виконує завдання у районі Мар'їнки та Красногорівки.

Віктор Кандалюк - перший мешканець Південного, який загинув на фронті на Донбасі.

У Віктора залишилися мати й неповнолітній син. До підписання контракту зі ЗСУ чоловік працював електрогазозварником на державному підприємстві «Морський торговельний порт «Південний».

Прощання з воїном відбулося у 10 серпня у Південному.

Віктор Кандалюк - третя бойова втрата ЗСУ в серпні 2018 року.

 Title 

Дмитро Український

 

Стало відомим ім'я військового ЗС України, з яким було втрачено зв'язок 8 серпня, після того, коли у «сірій зоні», неподалік від Майорська (район Горлівки, Донецької області), відбулося бойове зіткнення українського розвідувального підрозділу з противником.

Це - Дмитро Український, позивний «Шубін», військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади. Він загинув і був евакуйований окупантами на їхній бік.

Title  

«Дмитро Михайлович Український народився 3 листопада 1979 р. у м. Хрестівка (кол. Кіровське, Донецької області), позивний «Шубін». Останнім часом мешкав зі сім'єю у Лисичанську. На фронті - з 2014 року.

Вічна пам'ять вірному синові України...» - написав у «Фейсбуці» волонтер Книги пам'яті полеглих за Україну Станіслав Смук.

На брифінгу в прес-центрі операції Об'єднаних сил командир 24-ї ОМБр підполковник Валерій Гудзь розповів про обставини того бою: «8 серпня один з підрозділів бригади виконував розвідувальне завдання щодо виявлення противника у визначеному районі, у так званій «сірій зоні». Під час висування розвідувальна група потрапила в засідку противника. Для забезпечення відходу основної групи з району виконання завдань група прикриття прийняла бій. Після виходу основної групи був втрачений зв'язок з одним військовослужбовцем. Уже в районі збору, незважаючи на вогневий контакт, командир групи прийняв рішення організувати пошуки цього військовослужбовця, які результатів не дали».

Згодом сепаратистські онлайн-ресурси оприлюднили фото документів та тіло загиблого, що потрапило їм до рук у районі Майорська.

Речник ООС Анатолій Стельмах на брифінгу 10 серпня розповів: «Дмитро Михайлович Український... 8 серпня у складі розвідувальної групи виконував розвідувальне завдання у так званій «сірій зоні». Будучи командиром групи прикриття, зрозумів, що потрапив у засідку, прийняв бій. Основна група, отримавши доповідь від Дмитра Українського про засідку, почала відхід. Дмитро Український разом з побратимом, якому щойно виповнилося лише 19 років, вступили в бій з набагато більшими силами противника. З'ясувавши, що основна група відійшла, й отримавши наказ на відхід, залишився поміж ворогів і наказав відходити 19-річному розвідникові».

«Молодший сержант Дмитро Михайлович Український загинув як герой. Пам'ять про нього завжди залишиться у серцях його побратимів. За мужність та героїзм під час виконання бойового завдання Дмитра Українського представлено до державної нагороди посмертно», - додав підполковник Стельмах.

Загиблого Дмитра «Шубіна» впізнали його побратими за татуюванням, набитим ще влітку 2014 року.

Вони заперечують можливість переходу Українського на бік ворога.

«Прощавай, брате, ти завжди будеш у наших серцях! Воїн, який завжди йшов попереду, загинув героєм!» - ідеться у дописах друзів на ФБ-сторінці Дмитра Українського.

Раніше Український служив у підрозділах міліції спецпризначення.

«Ми з Дмитром стояли на блокпосту 22.08.2014 року. Біля Сєвєродонецька. Місто тільки звільнили. Ми дуже зраділи, коли побачили цих файних жіночок в автівці, попросили сфоткатись. Спочатку я його сфоткав, потім він мене.

Відтоді минуло майже чотири роки. З перших днів війни Дмитро «Шубін» був з нами. І сьогодні його не стало. Він загинув у бою як герой.

Він завжди був героєм і буде у віках. Дякую за дружбу, брате... Скоро зустрінемось... Дмитре «Шубін», дякую за таке хоробре життя», - пише Олександр Вольний, який раніше служив у спецназі ГУ НП в Луганській області.

У прес-службі БПСПОП «Луганськ-1» підтвердили, що раніше Дмитро Український служив у цьому міліцейському добробаті.

«8 серпня на Горлівському напрямку під час виконання бойового завдання загинув наш побратим, колишній боєць батальйону «Луганськ-1», боєць БПОП, військовослужбовець 24-ї механізованої бригади Дмитро Український (позивний «Шубін») - чесна, порядна людина з високим чуттям справедливості, який залишиться у пам'яті друзів на віки», - йдеться у дописі на ФБ-сторінці підрозділу.

  Title

Геннадій Нємцов

 

Геннадій Євгенович Нємцов народився 9 лютого 1969 року, в Черкасах.

1986 року закінчив 10 класів школи, після чого вступив до Черкаського технікуму електрифікації (зараз - політехнічний технікум). Із 1987 до 1989 років проходив строкову службу, а після поверненню з армії закінчив навчання, отримавши фах «технік-електрик».

Геннадій Євгенович захоплювався фотографією та працював професійним фотографом у комунальному міському підприємстві ритуальних послуг.

14 липня 2015 року його було мобілізовано до лав ЗСУ.

Старший сержант, командир відділення снайперів 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, в якій він прослужив до 24 жовтня 2016-го, коли його було демобілізовано. Чоловік повернувся додому, але війна не завершилась, тому 2 квітня 2018 року він підписав контракт.

Старший сержант, снайпер 72-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 28 червня о 23:30 у районі Світлодарської дуги під час бою з найманцями РФ.

Поховання відбулося 2 липня у Черкасах. У нього залишились мати, дружина, син та донька.

Вервиця пам’яті

Вони заплатили за наше мирне життя найвищу ціну

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com