Тема військового параду на День Незалежності України стала однією з найактуальніших у масовій свідомості українців наприкінці серпня 2018 року.

 

ЗМІ та соцмережі переповнені дискусіями: доцільним чи недоцільним є військовий парад, варто чи не варто було на нього так витрачатися, до часу чи не до часу така демонстрація збройної моці?

А допоки такі дискусії киплять, підготовка до параду станом на 21 серпня, коли я писав ці рядки, триває повним ходом. Проводяться репетиції, під час яких звучать артилерійські залпи і Хрещатик здригається від чеканного кроку тисяч вояків.

А тим часом оприлюднено найсвіжіші результати дослідження патріотизму українців. І ці обидві теми органічно суміщаються.

	Міністр оборони України генерал С. Полторак (у центрі) на репетиції військового параду 18 серпня 2018 року

Оголошення про парад

 

Міністр оборони України генерал армії Степан Полторак на спеціальному брифінгу під час першої репетиції військового параду повідомив, що це буде найпотужніший парад за всю історію Незалежної України: «У ньому візьмуть участь 4,5 тис. військових та 250 одиниць техніки. Цього року вперше у параді візьмуть участь 24 підрозділи ЗСУ, ДПСУ, СБУ, Нацгвардії, ДСНС, Нацполіції й інших силових підрозділів, які виконують завдання з охорони й оборони країни».

Сподіваюся, читачі вже знайомі з абревіатурами, наведеними міністром, і зможуть їх розшифрувати. Загалом же, можна сказати, що це буде парад за участю представників ледь не всіх силових відомств - вояків, спецслужбістів, прикордонників, нацгвардійців, рятувальників, поліціянтів, інших людей у погонах.

Міністр додав: «Ми очікуємо ще прибуття 300 військових з 18 країн, які братимуть участь у параді».

Чому парад буде найпотужнішим?

 

Репетиція параду 20 серпня 2018 року

 

Загалом, піку святкувань досягають, як правило, тоді, коли вони присвячені так званим «круглим» датам. Але цього року буде 27-а річниця Незалежності України - дата зовсім не кругла. Правда, цього року відзначали і 100-річчя Української державності, але організатори параду на цьому не акцентують, хоча таку річницю і згадують - через кому з 27-ю річницею Незалежності.

Тоді може парад має символізувати якісь переможні зрушення на лінії бойових зіткнень, простіше кажучи, - на фронті? Також ні. Зрушень там відчутних поки що нема.

Після перейменування фронту із зони АТО в зону ОСС нічого принципово нового там не відбувається. Щоденні позиційні обстріли, як були, так і є. Майже щоденний трагічний список поранень та загибелі вояків і мирних мешканців, на превеликий жаль, поповнюється і складає вже понад 10 тисяч. То для чого чи кому потрібна така демонстрація військової потуги цього року?

Зацікавлена персона

 

Думаю, що найбільше - Петрові Порошенку.

Це - його остання можливість перед президентськими виборами 2019 року пропіаритися на тлі гарної, масштабної, вражаючої картинки, коли перед ним, як Верховним Головнокомандувачем, чітким строєм проходять різні роди військ, йде бойова техніка, коли Хрещатик заповнений святково налаштованим людом, а телебачення проводить трансляцію не тільки на всю Україну, але й, фактично, на весь світ.

Кожен політтехнолог знає, як важко, але дуже важливо організувати для свого підопічного кандидата на виборах якусь цікаву резонансну подію, на тлі якої ваш кандидат би вигідно прозвучав і тим самим підвищив би свій рейтинг.

	«Командувати парадом буду я»

А тут і думати особливо не потрібно - супернагода сама пливе в руки. Який ще кандидат у президенти України має таку можливість постати перед сприйняттям виборців України в ореолі військової моці, в ролі людини, що приймає парад? Та ще й мати можливість при цьому виголошувати основну промову цієї події, промову, в яку президент вкладе, без сумніву, не тільки політичні, безпекові, але й передвиборчі меседжі, хоча вони і будуть більш-менш замаскованими.

Чи викличе військовий парад приплив патріотичних почуттів українців? Безумовно. І чим більш вражаючим буде такий парад, тим сильнішими будуть ці світлі патріотичні почуття українців, тим більше розчуленості і гордості породить в їхніх серцях ця суперподія.

І підсвідомість мільйонів українців зафіксує, що з початку і до закінчення військового параду постійним образом цієї Події року буде образ чинного президента. Телекамери не дадуть про це забути, періодично чи постійно наводячи об'єктиви своїх телекамер на нього.

І коли він наступного року стане ще раз кандидатом у президенти України, у когось з виборців при голосуванні з підсвідомості (чи свідомості), можливо, й випірне образ Петра Порошенка у позитивному контексті. І рука такого виборця закреслить інші кандидатури, залишивши прізвище чинного президента зі своєю позначкою.

Це не виключає зацікавленості в параді інших - того ж С. Полторака, мера В. Кличка тощо.

Відчуття патріотизму

 

У першій декаді серпня поточного року соціологічною групою «Рейтинг» проведене опитування, згідно з яким «патріотами своєї країни вважають себе 82% громадян України (стільки ж як і у 2017)».

Що цікаво, в жодному з макрорегіонів України відчуття патріотизму не опускається нижче, ніж 75%. Хоча зрозуміло, що на Заході України воно найвище (85%), у Центрі майже таке ж - 84%, на Півдні - 79%, на Сході - 76%.

Проте, кількість безумовних патріотів України (як вони самі себе визначають) трохи знизилася і становить 49%. У 2014 році таких було 50%, а в минулого року - аж 53%.

А що могло трапитися за рік?

Щось мені підказує, що зниження на 4% порівняно з минулим роком могло відбутися після того, коли в результаті безвізу відкрилися небачені можливості для виїзду українців за кордон, зокрема, і на тимчасове працевлаштування (хоча воно й не передбачене умовами безвізу), і кількість наших співгромадян, які почали орієнтуватися на виїзд і полишення рідного краю, збільшилася.

Далеко ходити не треба - сім'я моїх знайомих саме за останній рік усілякими правдами і неправдами виготовила собі паспорти однієї зі сусідніх малих держав і готується на виїзд. Залишаючись при цьому патріотами України, але вже не пов'язуючи з нею свої сподівання на отримання гідної зарплатні і відповідних життєвих перспектив.

13% опитаних не відчувають себе патріотами України, і це така сама цифра, яка була зафіксована останнього «януковицького» року - 2013-го.

Про спалах надій громадян і піднесення патріотичних почуттів по закінченні того року свідчить хоча б те, що у 2014 році, після втечі Януковича, перемоги Революції гідності і приходу післямайданної влади кількість тих, хто не відчував себе тоді патріотами України, різко скоротилася і становила лише 6%. Причому, безумовних непатріотів України було лише 2%. Сьогодні їх вдвічі більше - 4%.

5% опитаних нині не змогли відповісти, чи відчувають вони себе патріотами, чи ні.

Найімовірніше, це люди, які живуть у країні на побутовому рівні, не впускаючи у свої серце і мізки Україну як цінність, як символ, як те, що піднімає нас над повсякденністю і робить громадянами країни, а не просто фізичними особами.

У 2010 році таких було 9%, отож, прогрес є.

Але військовий парад такі якщо й будуть дивитися, то одним оком і без сентиментів. Сльоза розчулення і гордості на їхніх очах не блисне.

Новинки та цікавинки параду

 

Загальна структура військового параду, який заплановано на 24 серпня 2018 року, в цілому, зрозуміла. Бо в загальних рисах повторює ті паради минулих років, які ми вже бачили.

Пройдуть підрозділи різних родів військ і силових відомств. Пройдуть вояки з 18-ти іноземних країн, які приїхали на святкування, у параді візьмуть участь понад 20 військових оркестрів.

Пройде зведений жіночий батальйон, і це буде вперше, тож стане окрасою параду.

Пройде колона бойової техніки кількістю понад 200 одиниць, яка складатиметься з трьох видів озброєнь: з того озброєння, яке нині використовується на фронті і в ЗСУ; з того, яке тепер проходить державні випробування і невдовзі надійде до вояків; і з того, що закуплене за кордоном і має висоті техніко-тактичні характеристики.

Планується участь авіації, і це також буде вперше та цікаво. Кияни розгледіли в небі столиці і приміських околиць гвинтокрили, винищувачі і вантажний літак Ан-178.

Є і певні цікавинки параду-2018.

По-перше, сказав міністр оборони С. Полторак: «Бригадам, які брали та беруть участь у бойових діях на Сході України, під час урочистостей будуть надані почесні назви та вручені бойові прапори».

	Українські амазонки на репетиції параду 21 серпня 2018 року

Це матиме велике символічне значення для воїнів цих частин і буде сприяти зміцненню локального військового патріотизму, щоб бійці пишалися своїми бойовими з'єднаннями і берегли їх прапори, як святині. 

По-друге, президент П. Порошенко повідомив, що на цьому параді замість звичного військового привітання «Здоров'я бажаю», яке залишилося від радянської армії, буде апробована нова формула привітань, добре знайома патріотам: «Слава Україні! - Героям слава!»: «Після ретельного обговорення з військовослужбовцями, військовими частинами, ветеранами АТО, з трудовими колективами ми порадились з міністром оборони, з урядом, і я прийняв рішення, що, починаючи з 24 серпня, ці слова вперше пролунають як частина офіційної церемонії військового параду на честь Дня Незалежності України.

І до початку роботи нової сесії ВРУ, оскільки це зміни до статутів ЗСУ, ці слова і ці вітання стануть офіційним військовим вітанням ЗСУ».

Дж. Болтон вітатиме Україну

По-третє, учасником урочистостей має стати радник президента США з питань національної безпеки Джон Болтон. Він має прилетіти 24 серпня, але наскільки зранку - поки що невідомо, тож від цього залежить, в яких саме урочистостях радник Дж. Болтон зможе взяти участь. 

Його присутність має символізувати підтримку України Сполученими Штатами Америки. До того ж, спецпредставник президента США повинен провести перемовини з українським керівництвом, оскільки заплановані його зустрічі і з представниками Росії та Ізраїлю - проте, вже за окремим планом і в інший, хоча й найближчий, час.

Перемовини ці очікуються серйозними, та й репутацію в Україні пан Дж. Болтон має авторитетну і жорстку. Тож вітальними тостами справа не завершиться.

Критики і невдоволені

 

Сказати, що проведення військового параду українці підтримують одностайно, не можна. Подумати, що критики і невдоволені таким рішенням президента складаються тільки з тих 13%, котрі не відчувають себе патріотами України, також було б неправильно.

Проти проведення параду виступає і частина тих, хто вважає себе патріотами України, але має свої, як їм здається, вагомі застереження.

По-перше, критикують саму ідею проведення параду як невчасну. Висловлюють думку, що такі паради можна проводити час від часу, а не щорічно.

Дехто порівнює вітчизняні військові паради з відповідними російськими, на яких йде техніка, котрої нема на озброєнні української армії (ракети, зокрема, і балістичні, новітні авіація, артилерія, танки, системи залпового вогню і т. п.) і вважає, що Україні поки що нема чим хвалитися, тож краще зовсім не проводити паради, ніж показувати свою обмеженість у бойовій техніці.

По-друге, висловлюється думка, що військовий парад - це дороге задоволення і проводити його в бідній країні є безглуздям. Особливо оживилися такі голоси після повідомлення, що президент Дональд Трамп відклав військовий парад у США саме з економічних причин.

Цитували заяву Пентагона: «Міністерство оборони та Білий дім планують провести парад на честь американських ветеранів війни та відзначити сторіччя Першої світової війни. Ми спочатку орієнтувалися на 10 листопада 2018 року, але тепер вирішили вивчити можливості в 2019 році».

Цитували сердитий коментар Д. Трампа: «Місцеві політики, які керують (погано) Вашингтоном DC, несподівано побачили в цьому можливість наживи. Коли ми попросили їх визначити ціну великого урочистого військового параду, вони назвали настільки абсурдну суму, що я скасував його».

Тож парад вартістю в 92 млн. доларів - сума для США, що називається, дрібна, - американці відклали. І цим дали нові приводи нашим критикам ставити питання про вартість запланованого українського параду і того, чи не наживеться на цьому хтось.

По-третє, звучали думки, що такі паради є сенс проводити не в столиці, а у прифронтових містах, щоб підняти бойових дух місцевого населення і фронтовиків. Бо саме ті, хто нині на фронті, потребують особливої уваги влади і суспільства.

Тож саме критики звертали увагу на деякі моменти, які виникали під час проведення репетицій параду.

Так, повертаючись з репетицій, одна з бойових машин - Бук - зачепила ріг біля входу в один з бізнес-центрів. Пошкодження було невеликим.

Але доводилося читати і повідомлення, що БУК, мовляв, «врізався у центральний вхід бізнес-центру Astarta», страшні історії про те, що, нібито, миттю звідкись-то наїхало море військових, поліції, нікого не пускали, обгородили місце і т. д., і т. п.

Дивно, як ще такі писаки не запустили «качку» про те, що Бук, мовляв, зніс бізнес-центр пострілом чи на таран.

Інші педанти постили в соцмережах світлину вулиці, пошкодженої траками, гусеницями танків, які рухалися на репетицію.

Пошкодження було, але й стан столичних доріг інколи є не кращим.

Тим більше, після кількох серпневих затоплень Києва внаслідок злив і дуже поганого стану зливних систем на вулицях столиці.

Вуха політики

 

Взагалі, за багатьма критичними висловлюваннями можна помітити вуха політики. Критикують не тільки ті, що дійсно так щиро думають. Критикують і політичні противники чинної влади та представники їхнього електорату.

Ну хіба можуть підтримати якусь ідею Порошенка, хоч би це був і військовий парад, ті, що мають намір голосувати за його політичних конкурентів? Не кажучи про позицію цих самих конкурентів.

Але що казати про таку масштабну річ, як військовий парад. Візьмемо приклад поодинокий, локальний, але дуже показовий.

Якщо я вам скажу, що одна українська жінка задумала стати військовою, пройшла відповідний вишкіл і склала присягу, що ви на це скажете?

Напевно, похвалите її як патріотку.

Якщо я додам, що це - жінка-політик, що додасте до своєї похвали?

Напевно, запитаєте, з якої вона політичної сили, але ж все одно критикувати за цей крок її не будете. Не так багато у нас нині добровольців, тим більше, серед політиків.

А якщо я скажу, що це - Тетяна Чорновол, якою буде ваша реакція?

Не знаю щодо вашого ставлення, але от у соцмережах здійнявся буквально шквал критики, глузування, насмішок, коли опублікували світлину моменту складання військової присяги молодшим лейтенантом Тетяною Чорновол.

Згадували, що вона, мовляв, психічнохвора і стояла на обліку в психлікарні, що вона запроданка, тусується зі С. Пашинським, така-сяка, що мостить собі запасний аеродром після того, коли перестане бути нардепом - і багато ще чого дуже образливого.

Окремі спроби її знайомих заступитися за пані Т. Чорновол, нагадати, що у неї чоловік загинув на фронті, що вона щиро так вчинила - потонули в хорі дуже жорсткої критики (і це я дуже м'яко висловився).

На цьому прикладі видно, настільки важливою є репутація для політика - і професійна, й особиста. Якщо навіть такий суто патріотичний крок жінки-нардепа сприйняли настільки гостро, що називається, в багнети.

Не нагороджені, але не забуті

 

Є ще одна категорія українців, котрих згадують у соцмережах упродовж днів підготовки до військового параду.

Один з дописувачів у соцмережах опублікував світлину свого 93-річного родича і написав, що це є вояк УПА, який має громадські відзнаки, але не має жодної державної нагороди.

Він та інші Інтернет-користувачі ставлять питання: коли ж держава Україна, пишно відзначаючи річниці Незалежності, зможе чи захоче належно вшанувати тих, хто непоступливо і до кінця боровся за державну незалежність України? Адже таких борців-ветеранів залишаються лічені одиниці.

Думаю, в своїй промові 24 серпня 2018 року президент згадає про цю категорію українських ветеранів, як про них згадував, наприклад, президент В. Ющенко. Але ж ці люди, наскільки можна судити, доживають своє життя з відчуттям образи, недооціненості.

Образи не на Україну - на владу, яка називається українською, але ніяк нею повною мірою не стає.

Післямова

 

Коли це число нашого часопису потрапить до читачів, парад ще не відбудеться. Але підготовка до нього та деякі події навколо цього дали нам можливість провести цю розмову.

З Днем Незалежності, шановні читачі! За Україну і за всіх вас!!!