Перефразовуючи відоме про гори, сміливо скажемо, що краще від моря може бути лише море, на якому ви ще не бували. Неймовірної краси полотна українських художників у львівській ProArt Gallery вражали розмаїтістю та оригінальністю ідей на морську тематику.

 

Мистецький простір об'єднав знаних метрів і художників-початківців. Подружжя художників Михайла Сидоренка і Наталії Кручкевич, Віктор Жмак, Ірина Фартух, мистецька династія Олександра і Петра Крохмалюків, Ірина Депко, Остап Патик, Олександр Жирик та інші взяли участь у збірній виставці. Картини відрізнялися технікою виконання, кольоровими палітрами, сюжетами, проте відчуття виникало одне: наче море опинилося на крок ближче до тебе. Про цей творчий івент поділилися враженнями організатори та учасники.

Надія Тислюк, директор «PROART GALLERY»

 

Надія Тислюк та Наталія Скакун

- У своєму проекті ми створили мистецький простір, який маємо бажання активно розвивати. Ми - молоді, галерея молода, і команда наша молода. І ми стрімко йдемо вперед.

- Скажіть, будь ласка, виставка про море, бо зараз літо - час відпусток?

- Напевно, нам у Львові у цьому сезоні дуже не вистачає морського настрою. Отож, захотілося його створити за допомогою наших художників: знаних і початківців, яких об'єднує любов до морської тематики.

- Виставка вдалась?

- На мою думку, виставка відбулась на належному рівні. Прийшли всі люди, котрих ми очікували. Атмосфера дружня, всі активно спілкуються, обмінюються враженнями. Дехто вже вибирає картини для своїх колекцій. Для нас важливе не тільки відкриття виставки, а й щоб усі три тижні приходили люди. Подивитися, купити, розповісти про нас друзям.

- Надіє, які ваші подальші плани?

- Ми працюємо активно над проведенням майстер-класів, думаємо про художню школу. У нас у рамках виставки Тетяни Гамрищак уже був її майстер-клас. Ми всі залюбки малювали. Були дуже задоволені і щасливі. І будемо далі розвиватися у цьому напрямку. Для дітей, дорослих, для молодих і не дуже.

	Художній майстер-клас маленьких мариністів у ProArtGallery

- Починаючи цей бізнес, ви мали впевненість, що це потрібно львів'янам?

- Ні. Ми ризикнули. І наш ризик виправдався.

- За яким принципом вибирали полотна?

- Обирали за смаками людей з нашої команди. Сподобалась картина, брали її для виставки. Ми вже раніше співпрацювали з частиною запрошених художників, робили їхні персональні виставки. Ми їх знаємо і любимо.

- Чиї картини купуєте для себе, маєте улюбленого художника?

- Я купую картини, залежно від свого настрою. Подобається щось - купую. Це не залежить від імені того, хто намалював.

- Вам доводиться відслідковувати новинки художнього мистецтва?

- Звичайно. Хоча наша львівська публіка не завжди готова до чогось нестандартного, але це буде в наших наступних проектах. Не можу зараз розкривати всі секрети. Скажу одне - ми йдемо в ногу з тенденціями.

Наталя Скакун, мистецтвознавець

 

- Це - перша виставка, в якій мене попросили взяти участь. Зважаючи на те, що директорка галереї Надія - прекрасна людина з неймовірними ідеями, погодилась на це. Можливо ви зауважили, що я страшенно хвилювалася під час свого виступу.

- Як ви готували виставку?

- Це була абсолютно командна робота. Ми разом оформлювали експозицію: вішали картини, перевішували, шукали правильне світло, ракурси, намагалися догодити, тому що художникам теж потрібно догодити, а виставка збірна, то трохи важко було. Їх багато, а площа центральних стін обмежена. Тому ми робили так, щоб було і гарно, і, зрештою, ставили за ціль не розділяти, адже тут представлені знані метри і початківці. Ми робили експозицію для того, щоб вона сприймалася глядачем, а не за прізвищами. Оформлювали, сперечалися, знаходили компроміси. Але вдавалось усе злагоджено. Ми - на одній хвилі, всі разом думаємо однаково. Якось так підібрались люди, що все легко пішло.

- Будете й надалі тут працювати?

Петро Крохмалюк та Наталія Скакун

- Мене наразі покликали допомогти конкретно на цей проект, а далі буде видно.

- За яким принципом ви вибирали художників?

- Художників вибирала наша директорка ще до того, коли мене долучили. Думаю, що вибирали людей, котрих тут знають, з якими вже десь перетиналися. Частина з представлених художників вже тут виставлялися. Основним критерієм, мабуть, було людське: подобається - не подобається. Бо кожна людина має свій смак і свою суб'єктивну думку.

	Полотна Олександра та Петра Крохмалюків

- Яке ваше загальне враження про галерею і виставку?

- Галерея направду дуже світла і комфортна. Хочеться безперестанку перебувати у цих стінах. Як на мене, тут дуже гарна позитивна атмосфера. Щодо виставки, море не можна не любити, воно зачаровує. Кожна робота є по-своєму довершеною.

Ірина Депко, художник

 

- Ірино, що найчастіше малюєте?

- Найчастіше, звичайно, море. Все, що мене може надихнути, це енергія моря, подорожі. Передати місцевий колорит, вдихати це повітря - це для мене, напевно, найбільше, найкраще задоволення.

- Які кольори - ваші? Ваш стиль - імпресіонізм?

Ірина Депко

- Взагалі, щодо визначення стилю, я думаю, що це більше питання до мистецтвознавців. Я не дотримуюся якось певної колористики в своїх роботах. Кожна моя робота - це якась емоція і, відповідно, кожна емоція передається через певну призму і кольорів, і якихось специфічних технічних виражень. Можна навіть сказати, що мої роботи, часто так буває, різняться між собою технікою виконання. Я малюю так, як відчуваю.

- Чи довго мудруєте з назвами картини?

- Ні. Все дуже просто. Я не вдаюсь до якихось складнощів. Якщо малюю Дубровник, то й картину називаю «Дубровник».

- Де ви навчалися?

- Я закінчила Львівську політехніку, кафедру дизайну. За освітою я є дизайнер інтер'єрів.

- Як почали малювати?

- Саме навчання дало мені базові знання по живопису та рисунку. Чомусь після закінчення навчання в мене відпало бажання займатися інтер'єрами. Душа більше тягнулася до живопису. Я повністю в ньому розчиняюсь, розслабляюсь. Це дійсно та робота, якою я можу займатися день і ніч. Єдина робота, яка приносить мені стільки задоволення. Це навіть важко назвати роботою, це - частина мене.

	Ірина Депко «Дубровник»

- Часто берете участь у виставках?

- Цього року я лише народилася як художниця у плані виставок. В лютому відбулася моя перша персональна виставка, де були представлені роботи останніх трьох років. А ця виставка для мене друга.

- Ваші картини вже купують?

- Так, з першої виставки я продала чотири полотна. Це було не лише море, а й оливкові сади, архітектура. Я подорожувала багато Хорватією, островами, узбережжям Адріатики і малювала все побачене. Зауважила, що тема моря дуже до вподоби людям і це охоче купують.

- Ірино, хто з художників вас надихає?

Картини Наталії Кручкевич та Михайла Сидоренка

- Важко відповісти на це запитання. Я надихаюся багатьма художниками. Кожен із них має щось своє по техніці, по кольору, у кожного своє бачення. Від кожного я черпаю щось для своїх робіт.

Олександр Жирик, художник

 

- Пане Олександре, розкажіть про свої картини, які представлені тут.

- Я з родиною відпочивав на Криті, у Греції, і після повернення під великими враженнями від подорожі написав кілька картин. Завжди малюю море, коли приїжджаю з відпочинку. Власне, ці картини для виставки вибрав не я. Я би виставив інші, бо маю чимало робіт на морську тематику.

- Зауважила, що і ваші картини, і всі інші - яскраві й позитивні, море на них лагідне, спокійне, неймовірно гарне.

- Все залежить від характеру художника. Якщо художник спокійний, то він малює спокійне море. Коли ж у художника бурхлива натура, то він і море малює, відповідно, неспокійне, драматичне.

	Олександр Жирик з донькою Адріаною

- Що малюєте зараз?

- І зараз, і взагалі останнім часом я малюю міський пейзаж. Я живу у Дрогобичі і впродовж останніх п'яти років малюю, здебільшого, дрогобицькі міські пейзажі.

- Де можна побачити ваші картини?

- Я не часто продаю картини, так що багато картин є у мене вдома. Моя донька Адріана може їх показати, вона інколи фотографує і виставляє в Інтернеті.

- Яку кольорову гаму ви використовуєте найчастіше?

- Я належу до художників, в яких скромна палітра, але з тієї скромної палітри можна видобути багато кольорів. І я ними всіма користуюсь.

- Пане Олександре, ви навчились малювати самостійно?

Картини Олександра Жирика

- Мій батько був трошки художником. Ну а я живописом займався з давніх-давен, ще зі студентської лави. Я щороку бував по чотири-п'ять разів у картинних галереях. Роздивлявся твори художників, і це мене надихало. Почав малювати фактично з 71 року минулого сторіччя.

- Які техніки застосовуєте?

- Я малюю тільки олією. Здебільшого, зараз я малюю на полотні.

- Чи є у вас улюблений художник?

- Мій кумир - Леонардо да Вінчі. Напевно, кожен художник на мене справляє враження, і від кожного я щось десь собі беру.

- Що вас вразило нещодавно, яка картина?

- Скажу вам, що я досі під здивуванням і позитивними враженнями від минулорічного відвідування Лувру. Мене найбільше вразили представлені там роботи Марії Башкирцевої. Я не сподівався, що вона була настільки досконалою і професійною.

- Професійність худож­­ни­ка, це про майстерні мазки, гру кольорів чи про комерційний успіх? )))

- Найдорожчі картини - це маркетинг. Я сучасне мистецтво, можна так сказати, навіть трошки не розумію. З одного боку, художник щось хоче виразити, а з іншого - це нікому незрозуміло.

- Все ж таки, для художника важливо бути успішним?

- Для художника-професіонала це важливо, а для мене - ні. Я малюю для себе. Планую виставки. Я багато картин продав, ще більше подарував. Є мої картини і в Америці, в Ізраїлі, в Польщі.

Море Віктора Жмака	Картини Ірини Фартух та Остапа Патика

 

- Що би ви сказали про цю виставку, і чи часто ви берету участь у виставках?

- У мене було 5 персональних виставок і ця шоста - збірна. Виставка гарна. Всі художники професіональні, крім мене))). Особливо мені подобається Віктор Жмак та Ірина Депко, вона нагадує Ван Гога.