НАСТІЛЬНИЙ
ТЕНІС
3 серпня
у Львові грошовими сертифікатами нагородили кращих спортсменів півріччя. Серед них
була чемпіонка Європи з настільного тенісу в парі Соломія Братейко. Після нагородження
наш кореспондент поспілкувався з нею та розпитав про старт кар'єри, ритуали та цілі.
- Як ви прийшли
у настільний теніс?
- Я народилась
у селі Андріївка, Буського району, Львівської області, і єдиний спорт, яким можна
було займатись, - це був настільний теніс.
Також моїм сусідом є Віктор Дідух (чемпіон Літніх Паралімпійських ігор, майстер
спорту України міжнародного класу - прим. ГС), я починала в нього тренуватись. Спочатку
мені не дуже подобалось, тому мама змушувала ходити разом зі сестрою. З часом почала
їздити до Львова на тренування, а потім переїхала в Жовкву, де тренувалась щодня.
- Коли зрозуміли,
що це ваш вид спорту і будете займатись ним професійно?
- Коли переїхала
в Жовкву. Я зрозуміла, що хочу цим займатись і досягнути у цьому успіху та показати
всім, що люди зі села також можуть багато досягнути.
- Де ви зараз
тренуєтесь?
- У Чехії,
там виступаю за місцевий клуб, який забезпечує мене всім необхідним. Але час від
часу приїжджаю в Україну на збори з національною командою.
- Розкажіть
більше про клуб.
- Клуб називається
«Годонін». Це - назва міста Годонін, що розташоване біля Брно. Я граю в Екстра-лізі.
Раніше грала з хлопцями у Дивізіоні. Також ми граємо в європейській Суперлізі.
- Як минає
ваш день - день професійної гравчині у настільний теніс?
- Прокидаюсь
рано, але все залежить від того, на яку годину тренування (потрібно домовлятись
з тренером). Найчастіше це між 9-ю та 10-ю. Снідаю, йду на тренування, розминаюсь,
тренуюсь дві/дві з половиною години. Потім йду відпочивати та обідати, а на пів
на п'яту/ четверту або третю (залежно від домовленості з тренером) йду на тренування
до сьомої вечора.
- Ви щодня
можете собі визначати, коли зустрічатись із тренером, йти на тренування?
- Завдяки
тому, що ми маємо цілий день вільний зал, ми можемо домовлятись на ту годину, на
котру хочемо.
- Чи є якісь
особливості при підготовці до змагань і в день гри?
- Кожен спортсмен
має свої ритуали перед м'ячем чи грою. Наприклад, постукування м'ячиком по столі
чи підлозі, витирання рук. Є така специфічна традиція - викрики. Після кожного виграного
очка можна щось кричати, стимулюючи себе. Мене це завжди підбадьорює.
- А які у
вас?
- Різні
(сміється - прим. ГС).
- Для більшості
настільний теніс - розвага. Чим вирізняється професійний настільний теніс?
- Найчастіше
- це тримання ракетки. Та ж ракетка має бути професійною. Аматори можуть купити
свою ракетку в звичайному магазині. Нашу - тільки в спеціалізованих, вона значно
дорожче коштує та має специфічні накладки. Використовуємо м'ячики кращої якості.
- Кожен спортсмен
розповідає про свій стиль гри. Як його побачити звичайним вболівальникам? Чим вони
відрізняються?
- Я - лівша,
а частіше грають правою. Є захисниці, які постійно відходять і захищаються. Є дуже
смішні техніки виконання топсів, підрізок. Потрібно добре придивитись до того, як
спортсмен виконує всі елементи і можна побачити, що він робить не так, як інші.
- Через те,
що ви лівша, ваш стиль незручний суперникам?
- Мені здається,
що навпаки, зручний. Мене вважають швидкою, проста нападаюча, яка нічого особливого
не робить. Але виграю я за рахунок швидкості, багато хто не встигає.
- Наскільки
велика різниця, якою рукою грає суперниця?
- Я, як лівша,
маю деякі переваги. Багатьом не зручно грати з лівшами. Тому я маю перевагу перед
деякими суперниками.
- Чим вищий
на зріст, тим важче грати в настільний теніс. Чи це так?
- Напевно,
так. Мені здається, що чим нижчий, тим легше. Високим потрібно нижче присідати біля
столу, щоб добре бачити сітку, м'ячик і контролювати себе. Якщо ти низького росту,
то не завжди і схилятись треба.
- Рахували,
скільки кілометрів «намотуєте» довкола стола під час змагань або тренувань?
- Ніколи,
але треба це порахувати. Думаю, десь п'ять кілометрів буде.
- У великому
тенісі гонорари сягають мільйонів доларів. А які заробітки у настільному.
- Звичайно,
менші, ніж у великому. Він і менш популярний. Але якщо ти хороший професіонал, виграєш
змагання, то тебе добре фінансують. Ти можеш рекламувати різні марки і фірми. Я
вважаю, що це - хороший спорт для заробітку.
- Чи може
спортсмен жити і відкласти на «пенсію» тільки за рахунок настільного тенісу?
- Думаю,
що можна. Настільним тенісом можна займатись все життя, тільки в різних ролях. Після
завершення кар'єри можна діток тренувати або проводити спаринги.
- У вас багато
перемог і нагород. Яка найцінніша?
- Перемога
на Чемпіонаті Європи в парі і третє місце на Протурі в Польщі. Це - дві «великі»
медалі, які мене стимулюють і показують, що я можу досягнути більшого.
- Наскільки
важливим є вік для гравців настільного тенісу? Ви вже в 15 років змагались на дорослому
чемпіонаті України.
- Він відіграє
важливу роль, але важливішим є, наскільки швидко ти адаптуєшся до вимог, як тренуєшся
й отримуєш нові знання. Мені здається, що найкращий вік - від 20 до 30 років. Це
- ідеальний вік для хорошої професійної кар'єри.
- Чи є «дідівщина»
у збірній України?
- Коли переходила
до національної команди, то думала, що буде. Але такого не було. До мене добре ставляться,
я з усіма на рівних умовах. Мене завжди підтримують, допомагають, радять, вчать.
- Настільний
теніс в Україні розвивається?
- Важко сказати.
Тренери допомагають дітям. Але з кожним роком дедалі менше дітей цікавляться цим
видом спорту. Навіть та ж Суперліга: колись вона була дуже сильною, а зараз майже
немає. Потрібно більше стимулювати дітей займатись після молодших класів, кадетських,
юніорських.
- А який
рівень в Європі?
- Сильною
є Німеччина, де ідеальна підготовка. Французи дуже добре працюють, у них є лікарі,
психологи. У нас тільки тренери їздять, а тепер ще масажист буде. Це вже добре.
- Не важко
переїхати у чужу країну так рано?
- Я хотіла
змін, хотіла спопробувати щось нове. Мені казали, що буде важко, що буду плакати
за мамою і татом. Я жодного разу не плакала і не пошкодувала, що поїхала.
- Як налаштовуєте
себе на змагання?
- Кажу собі
«треба виграти, треба постаратись, треба показати, на що ти здатна».
- Чи було
колись бажання покинути спорт?
- Це хіба
що буває після провальних змагань. Але через кілька днів ти розумієш, що треба більше
працювати, щоб були кращі результати.
- Часто заглядаєте
в рейтинг?
- Стараюсь
не так часто, щоб себе не розчаровувати, коли програю і «падаю». А коли виграю -
дивлюсь.
- Яка ваша
мета?
- Потрапити
на Олімпійські ігри.
- Чому потрібно
займатись настільним тенісом?
- Він розвиває
всі м'язи в організмі, тут повинен добре працювати мозок, виробляється хороша реакція.
Під час гри в настільний теніс потрібно багато рухатись, тому всі можуть скинути
зайві кілограми.
Довідка
Братейко
Соломія Володимирівна народилася 24 лютого 1999 року, в селі Андріївка, Буського
району, Львівської області. Настільним тенісом почала займатися з 5 років у тренера-викладача
СДЮШОР «Прудкий м'яч» Дідуха Ігоря Володимировича в селі Андріївка. Також з нею
займався його син Дідух Віктор Ігорович. Згодом почала їздити на тренування до Львова
на основну базу СДЮШОР «Прудкий м'яч» до тренера-викладача Шацького Миколи Миколайовича.
В 10-11 років
вперше виграла чемпіонат Львівської області. З появою СК «ЛІРС» у віці 12 років
переїхала жити в місто Жовква та під керівництвом тренерів-викладачів Карликової
Марії Олегівної та Бучацького Сергія Миколайовича у віці 14 років виграла чемпіонат
України серед кадетів, ТОП-16.
Неодноразово
здобувала перше місце на міжнародному турнірі «LIRS-OPEN» та «Кубок Анатолія Строкатова».
Після того ставала чемпіонкою України серед юніорів та молоді. Також посіла друге
місце на Чемпіонаті України серед дорослих у 2018 р. м. Чернігів. На цих же змаганнях
посіла І місце в жіночій парі та перше місце в змішаній парі. Була призеркою на
міжнародному турнірі в Польщі, Чехії та Словаччині.
Тренер: Віктор
Дідух - чемпіон Літніх Паралімпійських ігор-2016 у Ріо-де-Жанейро. Майстер спорту
України міжнародного класу з настільного тенісу.
Джерело:
«Галичина спортивна»