Без урахування тимчасово окупованих територій в Україні залишається дев'ять міст із кількістю мешканців близько півмільйона й більше.

 

Однак, серед них тільки п'ять економічних і демографічних осередків, які не просто вирізняються своїми масштабами, а є центрами тяжіння на міжрегіональному рівні чи виконують важливі функції в загальнонаціональному масштабі.

Ідеться про столичний Київ (2,94 млн мешканців на середину 2018-го) та чотири менші міжрегіональні центри: Харків (1,47 млн), Дніпро (1 млн), Одесу (1,01 млн) та Львів (0,76 млн). Усі вони, окрім Києва та Харкова, останніми роками є нестабільними мільйонниками, оскільки кількість постійних мешканців Одеси чи Дніпра коливається на межі цього показника. Або й опускалася нижче у зв'язку з природним зменшенням, що нестабільно компенсувалося напливом переселенців з інших міст.

Однак, за своєю роллю в економічному й не лише житті країни ці міста все-таки впевнено вирізнялися протягом багатьох років на тлі інших найбільших у країні. Навіть якщо, наприклад, Маріуполь (0,46 млн), Миколаїв (0,48 млн), Кривий Ріг (0,63 млн) чи Запоріжжя (0,74 млн) мали не набагато меншу кількість мешканців або й часто більші обсяги промислового виробництва порівняно зі Львовом, Одесою чи Дніпром, вони не могли похвалитися тим міжрегіональним значенням, що міста з першої п'ятірки. Крім того, вони останніми роками значно швидше, ніж перша п'ятірка, втрачали свій людський та економічний потенціал разом зі стагнацією та занепадом успадкованої з радянського минулого технічно застарілої важкої промисловості.

Тим часом п'ять найбільших міст щороку дедалі більше утверджуються як багатофункціональні економічні центри у відповідних частинах країни, ніж просто промислові чи транспортні осередки. Після тривалого періоду зменшення кількості населення останнім часом у містах «великої п'ятірки» триває процес стабілізації, а в частині навіть поновилося зростання. Від тих-таки Запоріжжя, Кривого Рогу чи Маріуполя їх вирізняють і чималі передмістя, кількість мешканців яких, здебільшого, сягає сотень тисяч мешканців у кожному випадку.

До того ж, ці міста мають значні території «обслуговування», які забезпечують їм порівняно стабільні перспективи зростання в умовах далекого від завершення процесу урбанізації в Україні. Хоч уже сьогодні вони не поступаються, а в низці випадків і перевершують за кількістю мешканців низку європейських столиць. Наприклад, у Братиславі живе тільки 0,43 млн мешканців, у Вільнюсі - 0,55 млн, Ризі - 0,64 млн, Загребі - 0,8 млн, Стокгольмі - 0,94 млн, Белграді - 1,17 млн, Софії - 1,24 млн, Празі - 1,3 млн.

Наразі навіть без урахування приміських зон і не зареєстрованих офіційно фактичних мешканців у п'яти найбільших центрах країни проживає майже кожен п'ятий її громадянин (без тимчасово окупованих територій). А разом із приміською зоною зосереджено більше, ніж третина ефективно зайнятих працівників і до половини економіки України.

Постіндустріальні парадокси

На жаль, українська статистика не має даних про обсяг валового регіонального продукту для окремих міст країни, окрім Києва, який, водночас, є одним з регіонів. Тож контури ваги найбільших міст загалом та окремих із них в економіці країни доведеться окреслювати на основі наявних даних за окремими показниками. Наприклад, обсягами реалізації всіх товарів і послуг підприємствами, промислового виробництва або кількістю штатних працівників.

Частка підприємств п'яти найбільших міст за обсягом реалізації товарів і послуг у минулому, 2017 році, сягала 54% загальноукраїнських обсягів (4,06 трлн грн. із 7,58 трлн грн.). При цьому різко вирізнявся на тлі інших не лише Київ, а й Дніпро. В останньому обсяги продажів торік майже вдвічі перевищили показники Харкова чи Одеси. Водночас, слід робити поправку на те, що йдеться про продажі, зокрема, й оптові, компаній, які зареєстровані у відповідних містах. Наприклад, три чверті обігу «великої п'ятірки» забезпечували підприємства Києва, обсяги яких були на порядок більшими від будь-якого іншого міста.

У «великій п'ятірці» зосереджена майже третина (31%) всіх штатних працівників України. Саме відрахування із зарплат останніх нині становлять фінансову основу наповнення місцевих бюджетів. Штатні працівники великих і середніх компаній є основою білого ринку зайнятості в країні, забезпечують, окрім відрахувань до місцевих бюджетів, ще й стабільний попит на товари й послуги, кредитування фізичних осіб - від споживчого до іпотечного. За цим показником на тлі інших вирізняються Київ і Дніпро, де кількість штатних працівників у розрахунку на тисячу мешканців значно більша не лише порівняно з показниками по країні загалом, а й порівняно з Харковом, Одесою та Львовом.

Попри велику концентрацію в найбільших містах країни штатних працівників великих і середніх компаній, вони є також осередками концентрації малого бізнесу. Наприклад, тільки в Києві та Харкові (дані щодо розвитку малого бізнесу в розрізі окремих міст інші регіональні управління статистики не оприлюднюють) функціонує майже третина всіх малих підприємств України (99 тис. із 322 тис. компаній).

Найбільші центри країни є й основними порталами залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Хоча їхня роль у цьому процесі також вкрай нерівномірна. Загалом, на «велику п'ятірку» припадає майже 57% усіх залучених до країни ПІІ за весь час незалежності. Водночас, спостерігається величезна прірва між Києвом, який залучив близько половини всіх зовнішніх інвестицій країни ($19,3 млрд із $39,9 млрд) та іншими чотирма найбільшими містами, сукупний показник яких становить тільки $3,3 млрд або трохи більше, ніж 16% ПІІ, вкладених в Україну, без урахування Києва. Першість тут, як за загальним обсягом, так і в розрахунку на одного мешканця, також тримає Дніпро ($ 1,67 млрд), на другому місці Львів ($656,3 млн), далі - Одеса (530,9 млн) і останній серед «великої п'ятірки» Харків із $427,6 млн.

Водночас, на п'ять найбільших міст країни припадає лише 20% її промислової продукції, що майже відповідає їх частці в населенні підконтрольної Україні території. Промислові потужності, зазвичай, зосереджені в зовсім інших, менших містах, навіть тих самих регіонів. Роль індустрії в мільйонниках щороку меншає. Навіть у таких традиційно індустріальних регіонах, як Придніпров'я.

Наприклад, за обсягом промислової продукції Дніпро надто поступається Кривому Рогу (115,2 млрд грн. та 159,5 млрд грн.), а в перерахунку на особу - і низці менших індустріальних міст регіону (Кам'янському, Нікополю, Павлограду). На Одещині невеличке Южне виробляє майже половину обсягу промислової продукції обласного центру, попри те, що в десятки разів менше від неї. У Харкові обсяг реалізованої промислової продукції у 2017-му становив тільки 72,8 млрд грн., що в півтора разу менше, ніж у Дніпрі та майже вдвічі порівняно з тим же Кривим Рогом, який у 2,5 разу менший від нього за кількістю мешканців. А найбільш індустріалізованим районом Харківщини є Балаклійський район, який, попри в десятки разів меншу кількість населення, виробляє лише в півтора разу менше промислової продукції, ніж Харків.

Попри стереотипи, лідером за промисловим виробництвом серед п'ятірки є Київ. 172,8 млрд грн. - це обсяг, який майже в півтора разу перевищує аналогічний показник Дніпра, у 2,4 разу - Харкова, у 4,4 - Львова та майже в 7 разів Одеси. А це свідчить, що навіть у перерахунку на одного мешканця столиця все ще не має рівних за рівнем розвитку індустріального сектора економіки серед інших найбільших центрів країни, за винятком Дніпра.

До того ж, індустріальний сектор Києва має свою специфіку: його основу сьогодні становить харчопром (46,6% загального обсягу промислового виробництва міста та 17,9% усієї української харчової промисловості), виробництво та/або постачання електрики, тепла й газу (20,1% усього обсягу промвиробництва в місті та 8,4% галузі в масштабах країни), фармацевтика (8,5% продукції міської промисловості та 50,9% українського фармпрому).

Знову ж таки, попри стереотипні уявлення, сучасний Львів індустріальніший, ніж Харків чи Одеса. За обсягом промислової продукції у 2017 році він (39,2 млрд грн.) випереджав Харків у розрахунку на одного мешканця (яких в останньому майже у два рази більше (1,47 проти 0,76 млн). А Одесу індустріальний сектор міста Лева перевершив у 1,5 разу навіть в абсолютних показниках, попри те, що в першій живе на третину більше мешканців.

Останнім часом Львів активно залучає іноземні інвестиції у виробничу сферу, у його околицях відкриваються нові промислові підприємства провідних міжнародних компаній. Врешті, сукупний обсяг інвестицій, залучених туди натепер, як уже зазначалося вище, значно перевищує аналогічні показники як Одеси, так і Харкова. І це попри те, що населення у Львові все ще значно менше, ніж у двох згаданих містах. Тож його індустріальна складова з часом може ще більше посилитися, тоді як у мегаполісах Південного Сходу триває деградація промислового потенціалу через брак ініціативи в переорієнтації на кооперативні зв'язки із західними компаніями.

До того ж, поряд з Одесою місто Лева має динамічний туристичний сектор економіки, вага якого також зростає. Кількість туристів, які відвідують місто, наближається до 3 млн осіб. Вони залишають у ньому $0,6 млрд - $0,7 млрд на рік і лише туристичного збору до його бюджету сплачують понад 100 млн грн. Водночас, як і Одеса з Харковом, Львів належить до одних із ключових воріт України у зв'язках з навколишнім світом. Причому, це ворота до ЄС, на торгівлю з яким припадає понад 40% зовнішньої торгівлі України.

Однак, ще більша роль торговельних і транспортних центрів у зв'язках із зовнішнім світом далі належить Харкову й Одесі. Якщо остання спеціалізується на постачанні товарів морським шляхом і має поряд один із найпотужніших гуртових ринків - «Сьомий кілометр», то Харків відіграє аналогічну роль на шляху товаропотоків сухопутними засобами сполучення. Як свідчать статистичні дані, обсяг перевезених вантажів, що проходять через Харків, навіть більший, ніж через Одесу. Є в місті й потужний торговельний осередок - ринок «Барабашово».

Київ і Дніпро, як уже зазначалося вище, не надто страждають від того, що розташовані в серці країни. Радше, навпаки. Це робить їх найзручнішими центрами вкладення інвестицій, знижує уразливість до зміни торговельних чи транспортно-транзитних потоків, вони більше орієнтовані на обслуговування внутрішнього ринку країни. Київ, як столиця, і Дніпро, як центр усе ще найпотужнішого економічного й промислового осердя країни, мають високі шанси й далі зміцнювати свої позиції в економіці, навіть попри поступову втрату індустріального сектора своєї економіки.

Автор: Олександр Крамар

Джерело: «Український Тиждень»
 матеріал друкованого видання № 30 (558)