Науковці переконані, що гірський масив Карпат треба рятувати від забудови.

 

Свидовець є перлиною українських Карпат: льодовикові озера, Чорна Тиса, сотні червонокнижних рослин і тварин. Наразі ця краса - під загрозою масштабної забудови. Чи хочуть українці мати ще один гірськолижний курорт на зразок «Буковелю», але у кілька разів більший - на 60 готелів, 390 котеджів, 120 ресторанів, з торговельними центрами, місцями для паркування? Нас, зокрема, місцевих мешканців, про це не запитали. Натомість, інвестор разом із місцевою владою агітує громаду за будівництво мегакурорту, буцімто, це стане ледь не манною небесною для регіону. Утім, це - лише один бік медалі. Інший - не такий райдужний, як описують чиновники.

«Курорт - не єдиний шлях розвитку»

 

Нещодавно на Свидовець приїхала група вчених зі Швейцарії, Австрії, Німеччини, Великобританії та Франції. Їх запросив на оглядини території француз Орест Дель Соль, котрий має власну екоферму на Закарпатті й виступає проти курорту. Іноземні вчені теж давно спостерігають за ситуацією, запрошення стало приводом побачити все на власні очі.

«Ці науковці представляють провідні інститути та природоохоронні організації своїх країн, - розповідає еколог міжнародної благодійної організації «Екологія - Право - Людина» Катерина Полянська, котра брала участь у виході на гірський масив. - Разом з ученими ми оглянули місця, де планується курорт. Після експедиції науковці провели прес-конференцію, вони були вражені, сказали, що це - територія європейського значення, бо Свидовець і Чорна Тиса входять до Смарагдової мережі. Тож як влада може приймати рішення про знищення таких цінних земель? Крім того, це порушує Паризьку кліматичну угоду та Карпатську конвенцію. Науковців вразили озера, сніжники серед трави, коні на полонинах. Вони кажуть, що це треба зберігати, що гірськолижний курорт - не єдиний шлях розвитку цього регіону, треба шукати альтернативу. Можна розвивати зелений туризм, народні промисли або виготовляти екопродукти, створювати ферми».

Кліматичні перешкоди

 

Екоактивіст зі Швейцарії, виконавчий директор Bruno Manser Fonds, доктор Лукас Штрауманн зазначив, що досі немає відповіді на лист до Адміністрації президента та Міністерства екології і природних ресурсів, надісланий ще у березні низкою природоохоронних організацій Європи та США. Також іноземна делегація заявила, що буде долучатися до судового процесу щодо збереження Свидовця.

Іноземні експерти переконані, що такої природи в Європі вже практично не існує. А досвід альпійських країн свідчить, що будувати гірськолижні курорти на висоті, нижчій від двох тисяч метрів, не вигідно через зміни клімату. У нас вищу висоту має лише Говерла.

«Вчені поспілкувалися з місцевими мешканцями. Одні - проти курорту, інші - за, - продовжує Катерина Полянська. - У цих селах колись був авіаційний завод, де виготовляли деталі для гелікоптерів, завод з виробництва штучного хутра, лісофабрика. Зараз усе занедбане, ледь жевріють декілька підприємств, але місцева влада каже, що нема що розвивати».

Першим постраждає водне депо

 

Ідея будувати курорт на Свидовці була популярною років десять тому. Тоді щось стало на заваді. Наразі бачимо другу спробу «зайти» на гірський масив. До речі, ім'я інвестора не афішується. Але новини про курорт «Свидовець» часто пов'язують із засновником «Буковелю», народним депутатом Олександром Шевченком. За наявної підтримки місцевої влади інвестор має доволі великі шанси побудуватися.

Так, регіональний телеканал «М-студіо» в одному зі сюжетів цитує голову Рахівської РДА Павла Басарабу: «Будівництво комплексу - це, передусім, створення робочих місць і високі заробітні плати. Реалізацію проекту «Свидовець» підтримують і громади сіл, на території яких планують будівництво комплексу, й інші населені пункти Тячівського та Рахівського районів. До того ж, реалізація проекту - це величезні капіталовкладення, що тільки сприятиме розвитку туризму в краї». Чиновник додав, що жодної шкоди довкіллю при цьому не буде.

Та іншої думки екологи з науковцями. «Східний Свидовець - це осередок високого різноманіття видів, які не зустрічаються в інших місцях Карпат, це - один з міграційних коридорів великих хижих, - пояснює Оксана Станкевич-Волосянчук, еколог та активістка громадської організації «Екосфера». - Але основне - це льодовикові озера, які є водним депо. Бо ще є прилеглі до них болітця, заболочені місця, це - фактично цілі природні комплекси, які мають роль водозбору. У цих комплексах збирається вода під час дощів, а у період посухи ця вода живить Чорну Тису. У цьому - унікальність регіону, при тому, що Карпати зараз сильно втрачають воду, і в цьому - основна небезпека. Інвестор планує відвести воду, що акумулюється, у водозбірники, через це живий зелений Свидовець може висохнути».

Документи на півкімнати

 

Вирішальними для Свидовецького масиву є процедура оцінки впливу на довкілля (проект курорту наразі її проходить) і запущений активістами судовий процес. У січні цього року «День» розповідав, як кілька громадських організацій підготували позов до суду з вимогою визнати, що розробка детальних планів територій від Рахівської та Тячівської РДА, котрі передбачають появу курорту, готували без урахування думки громадськості. А це суперечить законам про природоохоронну діяльність і врегулювання містобудівної діяльності. Тоді суд став на бік позивачів. Інвестор, відповідно, подав апеляційну скаргу та отримав позитивне для себе рішення. Тепер активісти просять касаційний суд залишити рішення першої інстанції в силі. Орієнтовно засідання відбудеться наприкінці липня.

«Ми вважаємо, що апеляційний суд ухвалив несправедливе рішення. Суд зробив це на підставі того, що була занесена карта детального плану території на півкімнати, нам дали ознайомитися з нею десять хвилин, так само потрусили перед нами томом текстової частини, бо на сьогодні досі у нормальному доступному режимі немає детальних планів територій. Ось і все публічне обговорення, - додає Оксана Станкевич-Волосянчук. - Суть позову була у тому, що громадські слухання та обговорення не були проведені. Процедура громадських слухань триває 30 днів, у той час усі матеріали детального плану території, текстова і картографічна частини у нормальному форматі мали висіти на сайтах райрад, але цього не було».

«Це - відповідальність Мінекології»

 

Судовий процес приніс активістам чимало несподіванок. Юрисконсульт МБО «Екологія - Право - Людина» Софія Шутяк розповіла, що у суді першої інстанції кожна РДА говорила про свій детальний план території, а на рівні апеляції виявилося, що це - один план для двох районів.

«Як таке може бути? Крім того, є державні стандарти визначення вартості розробки детального плану території. Вартість одного складає десь 210 тисяч гривень. Нам у РДА відповідали, що за документи ніхто не платив, це робили за рахунок майбутнього інвестора, - продовжує Софія Шутяк. - Ще одним шаром накладається те, що коли будувався «Буковель», місцеві приватизували землі та швидко їх продали, бо ціни зросли, і тепер місцевих людей наразі немає. На Свидовці розпорядником земель є Держгеокадастр, а він свого часу роздав частину цих територій, сьогодні відкриті кримінальні справи за фактом перевищення повноважень щодо роздачі держмайна. Тому це - одна з мотивацій інвестора - що от як тільки ми покажемо всю документацію, місцеві кинуться все приватизувати, і ми не матимемо на чому розвиватися».

Експерти стверджують, що готувати містобудівну документацію для такого проекту мали б не районні ради, а Кабмін, бо йдеться про території особливого державного значення. А процедуру оцінки впливу на довкілля має контролювати теж не районна влада, а Мінекології. До речі, уряд Угорщини надсилав до нашого міністерства лист із проханням, щоб процедура оцінки впливу на довкілля була транскордонною та щоб за неї відповідало саме Мінекології.

У міністерстві наразі мовчать. Але екологічна спільнота активно долучається до процедури оцінки впливу на довкілля. На першому етапі надіслали свої зауваження. Далі інвестор має підготувати звіт і позначити, які пропозиції громади відхилили чи прийняли. Після опублікування звіту відбудуться громадські слухання. І вже потім Мінекології прийматиме рішення, давати дозвіл на будівництво чи ні. Тож грати у мовчанку не вийде.

 

Автор: Інна Лиховид

Джерело: «День»