rss
08/06/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Парадокси демократії

Що робити з тим парадоксом демократії, коли, рахуючи підсумки голосування, голос, перепрошую, примітивної, неадекватної особи прирівнюється до голосу адекватної розумної людини?

 

І ще ж, окрім таких, є байдужі, жадібні, злісні особи, які ніяк і ніколи не в силі проголосувати свідомо, обдумано, з державницьких мотивацій за людину (партію), яка в даний історичний момент найбільше відповідає національним інтересам країни і, при всіх своїх недоліках, є реально найпотрібнішим вибором для долі держави і нації.

Як таких осіб виведеш з виборчого процесу?

Заборонити голосувати їм ніхто не має права. Запровадити якісь цензи, вікові чи майнові, як це інколи пропонується? Справа це надто складна і нереальна.

Добре, якщо подібні люди на вибори не йдуть і не вносять хаос у результати голосування. А якщо частина з таких на вибори йшла у попередні цикли і піде наступного року?

Ми часто бідкаємося, що з року в рік на парламентських і президентських виборах обираємо не того (не тих).

Що багато хто продає свій голос. Купується за продуктові чи грошові подачки.

Але ж існує і не така проста ситуація: зокрема, є такі виборці, котрі не беруть гречку, не беруть хабар за голос, а голосують безкорисливо, на основі своїх уявлень і симпатій.

Проте, голосують при цьому якраз не за об'єктивно потрібний країні варіант, а за свого (свою) улюбленця (улюбленицю). За того, хто об'єктивно не є кращим для країни, але суб'єктивно бачиться таким даному виборцеві.

І з цим нічого не поробиш - виборець має право вибирати, за кого голосувати.

А результат виходить той же, як і в попередньому варіанті: вибирається не найкращий для країни варіант, а менше (іноді і більше) зло.

То що ж робити? Наведу приклад-порівняння.

Поряд з місцем, де я зазвичай відпочиваю, гірська річка вливається в море. Воно тут чисте. Але інколи прийдеш з ранку і бачиш: у воду не можна зайти, вода надзвичайно брудна, переповнена трісками, пакетами, об'їдками, якимось дрібним непотребом.

Це ознака того, що вночі в горах прошуміла злива, і переповнені води гірської ріки принесли у море все сміття, що неохайні люди, на жаль, залишають на березі цієї річки вздовж усього її русла - обладнаних смітників там нема.

З подібним брудом море може впоратися за один день, максимум, за добу - і знову стає чистим.

А ось як очистити виборчий процес від того різноманітного «сміття», яким цей процес за минулі десятиріччя вже переповнений по вінця?

Адже за роки Незалежності всі парламентські, президентські, місцеві вибори, без винятку, за переконаннями ЗМІ, громадських активістів, комітету виборців і т. д., і т. п., відбувалися з численними порушеннями, включно до грубих. Навіть таких, які спотворювали волевиявлення виборців.

І подібне, на жаль, не отримувало належної чіткої правової оцінки.

Про жорстку і безкомпромісну оцінку, про ув'язнення за рішенням суду ініціаторів та головних виконавців підкупу та фальсифікацій я вже не кажу. Дрібна «рибка» у таких випадках не рахується.

«Море» вітчизняних виборчих кампаній поки що з величезними труднощами дає собі раду з тим брудом, який вливається в нього щоразу. Але ж його можливості самоочищення не безмежні! Вітчизняному «морю» виборів потрібна екстрена допомога!

Не плекатимемо ілюзій: покращити духовно-психологічні характеристики певної (на жаль, значної) частини вітчизняних виборців жодними технологіями поки що не вдасться.

І, взагалі, на слово «покращення» в українців уже нервово-сміхова реакція: ніяк не забудемо знущальні наслідки правління В. Януковича з його гаслом «Покращення вже сьогодні».

Мусимо усвідомити: поки вдасться науці покращити людські гени через біотехнології - то рак на горі свисне і минуть ще десятки, якщо не сотні виборчих кампаній.

Тож рано чи пізно маємо не через біологічні, а через соціальні чинники виховати не одиниці, не групи, а ціле покоління виборців України, які будуть спроможними свідомо голосувати як українські виборці.

Українські за свідомістю, духом, ментальністю, цінностями.

Такі у нас є - і всередині країни, і в діаспорі. Однак, критичної кількості, котра переважила б голосування інших груп виборців України, поки ще не досягнуто.

Тож ця найбільш свідома група українських виборців мусила всі роки Незалежності залишатися у меншості і не мала змоги провести свого кандидата (чи свою партію) до переможного результату. Бо просте потрапляння до Верховної Ради України будь-якої, зокрема, і проукраїнської партії не може вважатися перемогою, поки ця політична сила не матиме парламентської більшості.

Але тут питання і до політичних сил та їхніх лідерів: коли ж суспільству покажуть таку потужну партію і такого переконливого харизматичного лідера, які б були до кінчиків нігтів українськими?

Які б зуміли переконати не декілька відсотків, а більшість вітчизняних виборців, змогли б впевнено перемогти і реалізувати на практиці свою, таку потрібну Державі і Нації, програму!

Парадокс демократії і в тому, що найбільш свідомі українці змушені приймати результати кожних виборів, навіть розуміючи, що вони не на користь України - адже формально вони відбулися згідно з Конституцією і законами України. І світ їх також щоразу визнає.

Розуміємо - треба чекати.

Чекати, допоки зміцниться у собі Українська Нація. Допоки зросте її питома вага у складі народу України. Включно до того моменту, коли Українська Нація становитиме більшість (а потім і абсолютну більшість) Українського народу.

Тоді і справи в Україні підуть на лад. І підсумки виборів будуть тішити.

А наразі чекаємо. Але не пасивно: працюємо на те, щоб ці благословенні часи настали якомога скоріше.

Медична реформа в Україні: стан громадської думки

Як реагувати на агресію в Азові

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com