Ядерні об'єкти на тимчасово непідконтрольних Україні територіях можуть бути використані для виготовлення брудної бомби та знищення навколишнього середовища.

Шахта «Юний комунар», фото Дениса Казанського

14 квітня 2018 року на окупованій  шахті «Юний комунар», у якій ще 1979-го був проведений дослідницький ядерний вибух, було повністю припинено водовідведення.

Об'єкт переведено зі «сухої» у стан «мокрої» консервації. Без згоди МАГАТЕ, Держатомрегулювання України. Наслідки - непередбачувані, відповідальність за них формально нестиме Україна. І це - лише один приклад.

Рішення затопити шахту «Юний комунар» («Юнком») прийняло так зване міністерство вугілля та енергетики самопроголошеної ДНР. За його інформацією, «затоплення горизонтів шахти на 500 м вище від місця ядерного вибуху є найбільш функціональним технічним рішенням для екологічної безпеки центрального району Донбасу».

Влада самопроголошеної «республіки», заявляючи про позитивний ефект для екології Донбасу від затоплення шахти, посилається лише на висновки кількох російських установ, забуваючи при цьому про висновки державної експертизи з ядерної та радіаційної безпеки України: припинення водовідведення може призвести до надходження на поверхню штучних радіонуклідів, що можуть міститися в об'єкті «Кліваж» (так називають оскловану капсулу, що утворилася після ядерного вибуху), а саме - стронцію-137, цезію-90 і плутонію-239.

Самопроголошена безпека центрального Донбасу

Для дегазації вугільних пластів і випробування регіонального засобу боротьби з викидами метану ще у 1979 році на глибині 903 м горизонту «Юнкому» було здійснено дослідницький ядерний вибух потужністю 0,3 кілотонни. Через вибух утворилася осклована капсула радіусом близько 10 м, навколо якої сформувалася зона ущільнення гірських порід радіусом 20-25 м.

Комплексна комісія із залученням представників Міністерства екології та природних ресурсів України у 2006 році справді визнала, що ядерний вибух не призвів до радіаційного забруднення шахти, прилеглих до неї територій і навколишнього середовища. Але для дотримання радіаційної та екологічної безпеки Донбасу комісія рекомендувала утримувати об'єкт «Кліваж» у «сухому», тобто, незатопленому стані.

До початку бойових дій у Донбасі шахтні води відкачували з горизонтів 936, 826 і 476 м і передавали на поверхню у шахтні відстійники, звідки вода перетікала до ставка-відстійника і далі - в річку Булавин. Режим такого водовідведення забезпечував мінімальний вплив на навколишнє природне середовище завдяки відсутності процесів вилуговування радіонуклідів з осклованої маси. Вода, що подавалася на поверхню, не контактувала безпосередньо з об'єктом «Кліваж».

Після фактичного затоплення цієї шахти стверджувати про безпеку об'єкта і стовідсотково відхиляти ймовірність забруднення ґрунтових і поверхневих вод зарано. Для цього необхідні додаткові обстеження та дослідження із залученням досвідчених фахівців, зокрема, Держатомрегулювання України та МАГАТЕ. Але Україна на сьогодні не має доступу ні до «Юнкому», ні до повної документації щодо об'єкту, ні до багатьох інших джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ), які залишились на незаконно анексованій території АРК і окупованих територіях на Сході України.

Нагадаю, що ДІВ - це пристрій, який містить радіоактивну речовину, що створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання. Високоактивні ДІВ застосовуються у промисловості, наприклад, для виявлення мікротріщин у метало-бетонних чи металевих конструкціях, у медицині - для лікування онкологічних захворювань та їх діагностики (рентген-апарати). Також джерела іонізуючого випромінювання застосовуються у військових цілях, зокрема, для виготовлення зброї масового ураження. За умов повноцінного контролю вони не становлять небезпеки. Але, опинившись у руках ніким не контрольованих сепаратистів, ДІВ можуть становити загрозу для людей і навколишнього середовища. І можуть стати сировинною базою для ядерного тероризму.

Україна - МАГАТЕ

Україна своєчасно повідомила МАГАТЕ про втрату контролю над радіаційними об'єктами в АРК і на окупованому Сході країни.

Представники вітчизняного ядерного регулятора 26 березня 2014 року надіслали до МАГАТЕ спеціальний звіт, у якому повідомили, що через окупацію РФ контроль над ядерними матеріалами та установками в Криму втрачено.

8 квітня 2015 року аналогічного змісту звіт Держатомрегулювання було надіслано до МАГАТЕ стосовно втрати регулюючого контролю над ядерними матеріалами та установками на тимчасово непідконтрольній частині Донецької і Луганської областей.

Інформацію від Держатомрегулювання МАГАТЕ було взято до відома. Але... Відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 68/262, в якій було визнано суверенітет і територіальну цілісність України, МАГАТЕ продовжує дотримуватися позиції щодо застосування гарантій до всіх ядерних об'єктів і матеріалів у нашій країні згідно з Угодою між Україною та МАГАТЕ.

Простіше кажучи, Україна несе перед МАГАТЕ відповідальність навіть за ядерні об'єкти, розташовані на незаконно анексованій території АРК та окупованих територіях Донецької і Луганської областей! Попри відсутність доступу до таких об'єктів...

«На території України станом на 2014 рік перебувало 11784 радіонуклідних джерел іонізуючого випромінювання. З них на території Автономної Республіки Крим, до її незаконної анексії Російською Федерацією, перебувало 296 ДІВ.

Внаслідок військової агресії з боку Російської Федерації та ведення бойових дій на Сході України, в умовах відсутності державного регулюючого контролю ядерної та радіаційної безпеки, на території ОРДЛО опинилися 73 суб'єкти господарювання, які використовували 1192 одиниці закритих радіонуклідних ДІВ. А саме станом на вересень 2014 р.: на окупованій частині Донецької області перебувало 914 радіонуклідних ДІВ, на території непідконтрольних районів Луганської області перебувало 278 радіонуклідних ДІВ...» - зазначає Держатомрегулювання.

Докладніше про потенційно небезпечні об'єкти, які опинилися на непідконтрольній владі України території, Державна інспекція атомного регулювання на запит DT.UA не має повноважень відповісти - засекречено з січня 2017 року постановою Кабміну України. І доступу до цих об'єктів Держатомрегулювання також не має - лише короткі повідомлення від відповідальних організацій. Чимдалі - рідші і фрагментарні, що не дає навіть уявлення про поводження з небезпечними об'єктами на неконтрольованій владою України території ОРДЛО. Проте, самі тільки наміри так званого міністерства вугілля та енергетики самопроголошеної «республіки» повністю припинити водовідведення і перевести шахту «Юнком», де міститься іонізуючий об'єкт, у стан «мокрої» консервації, викликають у фахівців об'єктивне занепокоєння. А йдеться лише про один об'єкт...

Україна втратила контроль над дослідницьким реактором ДР-100 Севастопольського національного університету ядерної енергії і промисловості, об'єктами спеціалізованого підприємства поводження з радіоактивними відходами «Донецький спеціалізований комбінат» Державної корпорації УкрДО «Радон». Інфраструктуру останнього було пошкоджено під час проведення бойових дій на території міста Донецька.

Без контролю залишилися ще два сховища на території Донецька - ДП «Спеццентр «Вуглеізотоп» і ПрАТ «Донецьксталь - металургійний завод», де зберігаються майже 500 закритих радіонуклідних ДІВ. Територія законсервованого сховища радіоактивних відходів Донецького казенного заводу хімічних виробів потрапила під обстріл ще у 2014 році.

Невідома також доля компаній «Донецька вугільна енергетична компанія», «Луганськвугілля», в яких є понад 100 джерел іонізуючого випромінювання третьої категорії за рівнем потенційної небезпеки.

«Там «Гради», а ви хочете відрядити туди людей?!»

У відповіді на запит DT.UA Держатомрегулювання констатує: «Внаслідок військової агресії з боку Російської Федерації в ОРДЛО та незаконної анексії території Автономної Республіки Крим Державною інспекцією ядерного регулювання України з 2014 році тимчасово втрачено регулюючий контроль за поводженням з ДІВ на цих територіях».

Як розповів DT.UA прес-секретар Держатомрегулювання України Тарас Козулько, ще 2014-го це відомство зверталося до СБУ з проханням забезпечити можливість інспекторам провести на території незаконно анексованого Криму вимірювання поблизу джерел іонізуючого випромінювання. За його словами, відповідь СБУ зводилася до того, що вони не можуть гарантувати безпеку інспекторам Держатомрегулювання.

Аналогічну відповідь, за словами Т. Козулько, було отримано і 2016-го - щодо інспектування на території ОРДЛО. І навіть щодо відвойованих Україною об'єктів, зокрема, аеропорту «Луганськ» і Луганського авіаційного ремонтного заводу: «Там «Гради» стоять, а ви хочете відправити людей вимірювати, чи пошкоджені джерела іонізуючого випромінювання?».

У вересні 2014 року Кабмін прийняв розпорядження «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення». Але за кабінетними формулюваннями залишилися долі людей. Трьох інспекторів Південно-Східної інспекції Держатомрегулювання - трьох жінок, беззахисних у тій ситуації - захопили сепаратисти і кинули у підвал. Тримали їх доти, доки не втрутилися волонтери і, насамперед, представники США. Вони забезпечили переїзд інспекторів зі сім'ями у Запоріжжя.

Ядерний статус неядерної держави

Неядерний статус Україна отримала після прийняття закону про приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї у 1994 році. Умовою набуття чинності цим рішенням було надання нашій країні гарантій безпеки та територіальної цілісності, що й було зроблено положеннями Будапештського меморандуму. Цей меморандум підписали Росія, Велика Британія та Сполучені Штати Америки. Згідно зі законом, Україна ліквідувала всю ядерну зброю, що була розташована на її території.

Однак після анексії Криму, на початку 2016-го, цілком можливо, що ядерну зброю Україні повернули окупанти. За інформацією народного депутата України Мустафи Джемілєва, на території півострова розміщено шість ядерних боєголовок.

«Насамперед, це - грубе порушення Будапештського меморандуму, оскільки юридично Крим - це територія України. Ми, як неядерна держава, знову стали ядерною. Я звертався до Міністерства закордонних справ, з багатьма депутатами говорив про те, що нам необхідне сприяння МАГАТЕ. Адже загроза нависла не лише над Україною, а й над усім Чорноморським басейном», - прокоментував ситуацію лідер кримськотатарського народу.

Наскільки відомо DT.UA, інформація про розміщення ядерних боєголовок у Криму не підтверджується професійними джерелами. Втім, ті ж джерела повідомляють про те, що після окупації Криму в колишньому феодосійському радянському сховищі ядерної зброї, знищеному у 90-х роках минулого сторіччя, була виставлена охорона, розгорнулася масштабна відбудова об'єкта.

Міжнародна спільнота визнала факт порушення положень Будапештського меморандуму щодо України. Про це у своїй промові на Гаазькому саміті з ядерної безпеки 24 березня 2014 року заявив Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун. Він зазначив, що гарантії безпеки були важливою умовою для приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, але їх надійність було серйозно підірвано. Генсек ООН тоді висловив думку, що прецедент з Україною матиме негативні наслідки як для регіональної безпеки, так і для всього режиму нерозповсюдження ядерної зброї.

Скільки ж і як заплатить Росія за порушення державного суверенітету та кордонів України, вирішуватиме міжнародний суд у Гаазі.

Нахабність - друге щастя?

Починаючи з 2017-го, підконтрольне РФ керівництво Севастопольського національного університету ядерної енергії і промисловості неодноразово заявляло про наміри запустити дослідницький реактор ДР-100, яким заволоділа Москва після анексії півострова. У 2014-му все майно Кримської державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки також «перейшло» до РФ, але зв'язок з її працівниками та керівництвом тривав ще до вересня 2015 року. Відтоді Україна не може здійснювати державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки на території Криму.

Дослідницький реактор використовувався в наукових цілях з 1967 року для підготовки службовців для Військово-морського флоту та фахівців атомної галузі. Через необхідність подовження строку експлуатації реактора після того, як у 2012 році завершився проектний термін, його роботу зупинили.

Окрім того, на території АРК розташовані підприємства та лікувальні заклади, в яких на час анексії використовувалися прилади та контейнери з радіаційним захистом зі збідненого урану. Ще шість установ у своїй діяльності застосовували високоактивні джерела іонізуючого випромінювання найвищої - першої - категорії.

Стан і доля цих установ - невідомі, оскільки ні університет, ні підприємства і медичні заклади не звітують перед офіційним Києвом. Але окупаційна влада півострова не соромиться щороку надсилати державним установам неокупованої України запрошення на так звану міжнародну науково-практичну конференцію з атомної енергетики, яку третій рік поспіль росіяни влаштовують в урочищі Ласпі у Севастополі...

Ядерна галузь України також зазнала шкоди ще й у тому плані, що після анексії півострова втратила потужну навчальну базу для підготовки своїх спеціалістів, якою був Севастопольський національний університет ядерної енергії і промисловості. Цьогоріч поставили питання поновлення його роботи у м. Славутич, але починати все майже з нуля і на новому місці буде непросто.

Ядерні об'єкти ОРДЛО, або тактика «випаленої землі»

Найбільший ризик, з точки зору потенційної небезпеки, становлять джерела іонізуючого випромінювання першої категорії, активність яких становить понад 1000 Кюрі. За поводження з ними відповідальні вісім суб'єктів діяльності, а також спеціалізоване підприємство поводження з радіоактивними відходами «Донецький спеціалізований комбінат» Державної корпорації УкрДО «Радон».

Ситуація щодо забезпечення радіаційної безпеки у суб'єктів використання ДІВ на непідконтрольних територіях значно погіршилася з 2015-2016 рр. На прикордонному пункті пропуску «Ізварине» зруйновано пристрій для пошуку контрабанди, укомплектований ДІВ із радіонуклідом барій-133. Радіоізотопний сигналізатор обледеніння РІО-3А, укомплектований ДІВ із радіонуклідом Sr-90+Y-90 згорів на літаку в Донецькому аеропорту. Знищено 15 ДІВ з радіонуклідом Sr-90+Y-90 у складі РІО-3, встановлених на літаках, що зберігалися в окремих приміщеннях міжнародного аеропорту «Луганськ» і Луганського авіаційного ремонтного заводу.

За інформацією Державного агентства з управління зоною відчуження (ДАЗВ), станом на жовтень 2014 року інфраструктуру підприємства «Донецький спеціалізований комбінат» було пошкоджено через проведення бойових дій на території Донецька. Відповідно до рішення Кабінету міністрів України, ДАЗВ видало спеціальний наказ про переміщення «Донецького спеціалізованого комбінату» з Донецька до Дніпра, на виробничі площі «Дніпропетровського спеціалізованого комбінату».

На жаль, в умовах бойових дій правоохоронним органам і Міністерству оборони так і не вдалося організувати безпечне переміщення підприємства. Тож на початку 2015-го діяльність «Донецького спеціалізованого комбінату» було призупинено до завершення бойових дій. Наявні радіоактивні відходи залишено у тимчасовому сховищі ангарного типу у двох контейнерах. На сьогодні сферу обслуговування підприємства передано до ДСП «Дніпропетровський ДМСК».

***

Якщо уважно прослідкувати кількість днів від початку війни, коли бойові дії тривали безпосередньо поблизу кількох ядерних об'єктів на території ОРДЛО, то цифри вражають. Як тут не погодитися з твердженням про тактику «випаленої землі», яку застосовують окупаційні війська?

Будь-яка діяльність, пов'язана з ядерними та радіаційними об'єктами України, здійснювана представниками інших країн, а тим більше, незаконними збройними угрупованнями, є неправовою і становить небезпеку як для самих об'єктів, так і для населення.

Понад те, її можна кваліфікувати як міжнародний ядерний тероризм. Треба також зауважити, що ні так звана ДНР, ні так звана ЛНР не мають жодних законних чи інституційних прав на діяльність, пов'язану з поводженням з радіоактивними відходами чи джерелами іонізуючого випромінювання. Зрештою, на території ОРДЛО немає жодної профільної установи, яка могла б узяти на себе відповідальність за них.

Український ядерний регулятор, як сказано вище, зараз немає доступу до потенційно небезпечних об'єктів в анексованому Криму і на окупованих територіях Донецької і Луганської областей. Хто і як їх контролює, з якою метою використовує? Питань - багато, і необхідно шукати на них відповіді.

Отже, підіб'ємо підсумки: МАГАТЕ вважає Україну цілісною державою і такою, що продовжує нести відповідальність за всі ядерні об'єкти на її території. Таку позицію підтримує і український МЗС. І позицію МЗС можна зрозуміти - втрата Україною повноважень щодо ядерних об'єктів, розміщених на її території, означатиме автоматичне набуття цих повноважень країною-агресором.

А частковий перехід відповідальності за ті чи інші об'єкти на загарбаних територіях до окупантів означатиме наближення визнання їхньої юрисдикції на цих територіях.

Окрім політичного, існує ще й людський вимір. Ядерні об'єкти та ДІВ, які перебувають на тимчасово непідконтрольних Україні територіях, можуть бути використані для виготовлення брудної бомби, зараження питної води, знищення навколишнього середовища, насамперед, Донбасу. Окупаційна влада з такими об'єктами може поводитися безвідповідально, і це може мати негативні наслідки для населення та екології як контрольованої, так і неконтрольованої офіційним Києвом території.

Ми не можемо залишатися байдужими. Необхідний постійний радіаційний контроль на контрольно-пропускних пунктах на лінії розмежування і на окупованих територіях. Треба надати доступ українським фахівцям до об'єктів підвищеної небезпеки ОРДЛО та Криму для перевірки їхнього стану. Адже, врешті-решт, держава - це люди, і громадяни України не повинні постраждати через неправові і незаконні дії окупантів.

 

Автор: Тетяна Вербицька, прес-секретар Державного науково-технічного центра з ядерної та радіаційної безпеки

Джерело: «Дзеркало Тижня. Україна»