Після футбольного матчу між Росією та Хорватією два хорватські футболісти - Огнен Вукоєвіч та Домагой Віда - записали у роздягальні коротеньке відео, в якому присвятили перемогу київському «Динамо» та Україні. Задля більшого ефекту вони вигукнули «Слава Україні!».

А далі ФІФА винесло попередження за вигук, який, нібито, має образливий антиросійський характер. Таким чином, міжнародна федерація футболу визнала слова «Слава» та «Україна» антиросійськими політичними закликами - чи не образою на національному ґрунті. Федерація футболу України вже надіслала до ФІФА та УЄФА листи на захист гравців збірної Хорватії. «Ми оперативно надіслали до відповідних органів ФІФА та УЄФА листи з метою захистити не тільки футболіста хорватської збірної, а й, насамперед, людину, котра має право на свою позицію і поважає нашу країну. Віда має право публічно висловлювати повагу і до України, і до її громадян», - сказав президент ФФУ Андрій Павелко. Тож про яку «політику» йдеться?

Насправді, політика в усій цій історії є. Як будь-які професійні підлабузники, футбольні бюрократи відчули те, що українці намагаються донести до всього світу вже кілька років поспіль. Росія вважає існування на карті світу незалежної України величезною особистою образою або «геополітичною помилкою», як про український державний суверенітет висловився президент Росії Володимир Путін. Тож український славень, в якому проголошується існування України, для Російської Федерації є болісним спогадом про закінчення колоніального панування. Тому, образившись на фразу, яка подібна до «Боже, бережи королеву!», або «Живе Білорусь!», офіційний Кремль зробив офіційну політичну заяву, що державний курс їхньої країни спрямований на знищення України. А євро-підлабузники з ФІФА завізували це звернення, коли наклали санкції на гравців за слова «Слава Україні!» через бажання догодити Росії. Просто чиновники міжнародної федерації футболу нарешті визнали, що їм відомі антиукраїнські настрої Кремля. Таким чином ФІФА визначилось зі стороною у політичному, військовому, правовому та цивілізаційному протистоянні України і Росії. З чим їх і вітаємо. Отже, маємо не одну, а цілі дві заяви. Одна - про антиукраїнську політику Кремля, друга - про навмисне мовчання міжнародної спортивної організації щодо агресії, анексії та масових вбивств.

Мовчазне спостерігання за тим, як хтось чинить злочин, є співучастю. Ба більше! Співучастю є поділені зі злочинцем прибутки. Ні для кого не таємницею, що проведенням футбольного чемпіонату Росія намагається посилити мілітаризацію російського суспільства, згуртувати його навколо вождя задля подальшого нагнітання військової агресії. Саме за такою схемою кремлівським керівництвом в 2014 році була використана Олімпіада в Сочі. Розпаленні відчуттям штучної «величі», росіяни проковтнули Крим так, наче окупація була лише ще однією естафетою. До прикладу, намагання росіян загарбати Тузлу в 2003 році викликало у російському суспільстві значно більш стриману реакцію. Спортивні перемоги потрібні диктаторам заради того, щоб їхні народи повірили у можливість перемогти на полі бою.

Перемога збірної Хорватії над росіянами у чемпіонаті і запис, який підтверджує, що хорватські футболісти грали, усвідомлюючи спортивно-військові паралелі, можливо, зруйнував плани щодо посилення агресії. Хтозна. Але подальша неадекватна реакція міжнародної футбольної бюрократії ще більше посилила ефект. Після того, коли ФІФА розписалася в усвідомлені факту антиукраїнської політики Кремля, всі розповіді про недоцільність скасування проведення чемпіонату в Росії через війну в Україні, які ми чули останні місяці, - все це брехня, намагання приховати власну співучасть у міжнародному злочині.

Є слова, на які нервово реагують не тільки диктатори, але й їхня обслуга. Згадка про права, свободу, солідарність завжди дратують дрібних прислужників. Антиросійський характер в українському славні угледіли не тільки у Москві, але в високих міжнародних кабінетах. І це вже само собою є показовим. Тож вітання «Слава Україні!» тепер стало не тільки українським офіційним гаслом, але й тестом на непричетність до злочинів Кремля.

Автор: Лариса Волошина

Джерело: «День»