rss
09/22/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#360

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Економіка \ Звільнена ніша: економічні наслідки блокади окупованих територій

Як позначилося на важкій промисловості України припинення торгівлі з ОРДіЛО минулого року.

Ще до припинення повномасштабної торгівлі з ОРДіЛО «Тиждень» писав: «Попри всі спроби залякування з боку урядовців та олігархів, котрі мали активи на окупованій території, розірвання економічних зв'язків з окупованими ворогом територіями не лише не призведе до катастрофи в українській економіці, а й цілком здатне простимулювати зростання в низці секторів важкої промисловості на підконтрольних Україні теренах».

Тим більше, що до початку цієї торговельної блокади очевидною була зворотна тенденція - до скорочення чи стримування обсягів виробництва на підприємствах з підконтрольних територій на користь його підтримання (чи й збільшення) в ОРДіЛО навіть у межах окремих олігархічних компаній.

Розвиток подій за останні майже півтора року після припинення економічних зв'язків з окупованими територіями підтвердив на практиці наведені аргументи й прогнози.

Друге дихання

Ефект міг би бути й більш яскравим за цілеспрямованої державної політики заміщення втрачених на окупованих територіях потужностей і використання можливостей від припинення постачань звідти для розвитку альтернативних виробництв в Україні. Однак у реальності ми, все ж таки, отримали відмову від левової частки антрациту, який до блокади масово завозився з окупованих територій й упевнено витісняв видобуток газового вугілля на підконтрольній території.

Масштабної реконструкції всіх ТЕС з метою переведення їх на спалювання виключно такого вугілля, на жаль, усе ще не відбулося. Однак, як державна Центроенерго, так і найбільший приватний виробник струму на вугільних блоках ДТЕК, розпочали і продовжують процес переведення своїх потужностей на використання газового вугілля.

Частка цього палива, яке видобувається на шахтах підконтрольної Україні території, у загальному споживанні твердих вуглеводнів неухильно зростає. А використання й імпорт антрациту, хоч і повільніше, аніж мало би бути, все ж скорочується. Навіть на ТЕС ДТЕК, згідно з останніми даними, понад 75% спалюваного вугілля припадає на його газову групу.

Як наслідок, досить стрімко підвищується видобуток енергетичного вугілля на підконтрольних Україні копальнях. Зокрема, уже минулого року він зріс на 1,23 млн т (із 24,96 млн до 26,19 млн т). Та й з початку 2018-го тенденція не змінюється: у січні-квітні на територіях, підконтрольних Україні, видобуто 9,08 млн т енергетичного вугілля проти 8,85 млн т того самого періоду 2017-го.

Заплановані на поточний рік значні інвестиції у вуглевидобування дають підстави вважати, що цей процес триватиме й далі, адже основні гравці ринку вугільної генерації струму впевнено тримають курс на заміщення імпортного антрациту вугіллям газової групи, яке може в значно більших обсягах видобуватися в країні.

Металургійні парадокси

Ще більш стрімко долає наслідки від утрати на окупованих територіях частини виробничих потужностей вітчизняний гірничо-металургійний сектор.

Виробництво чавуну з квітня 2017-го до грудня 2017-го зросло з 1,47 млн т до 1,88 млн т, коксу - з 0,74 млн т до 0,93 млн т. З початку 2018 року виробництво останнього на підконтрольній території поступово досягло торішніх показників (з урахуванням обсягів виробництва в ОРДіЛО) й навіть перевершило їх.

Так, уже в січні цього року вироблено 0,95 млн т коксу, тоді як у той самий період 2017-го було виготовлено лише 0,73 млн т, а разом з підприємствами на територіях ОРДіЛО - 1,01 млн т. Виробництво чавуну (1,97 млн т) на 6,5% перевищило показник доблокадного січня 2017-го навіть з урахуванням обсягів окупованих підприємств. При цьому підприємства на підконтрольній території збільшили його виробництво на чверть - з 1,57 млн т до 1,97 млн т.

Загалом, за неповне перше півріччя 2018 року (січень-травень) обсяги виробництва коксу, чавуну, сталі й прокату вдалося наростити до рівнів, близьких до аналогічного періоду минулого року, а в деяких випадках навіть перевищити показники 2017-го.

Зокрема, за оперативними даними Укрметалургпрому, виробництво чавуну за цей час зросло на підконтрольних територіях на 15%. А його загальний обсяг уже перевершив на 8% результат за відповідний період 2017-го навіть з урахуванням показників підприємств з ОРДіЛО, які в січні-лютому минулого року статистично включалися до загальноукраїнських показників. Коксу, основного палива для виробництва чавуну, за січень-квітень вироблено на 21% більше, аніж за той самий період 2017-го (навіть ураховуючи підприємства на окупованій території).

Ситуація з виробництвом коксу та чавуну найбільш показова, бо саме ці два види металургійної продукції називалися як потенційно найуразливіші від наслідків припинення економічних відносин з ОРДіЛО. Адже значна частина коксівного вугілля та самого коксу постачалася звідти. А у виробництві чавуну ці вуглеводні відіграють ключову роль з погляду як його технологій, так і собівартості.

Дещо гірша ситуація з виробництвом сталі. За п'ять минулих місяців 2018 року її на підконтрольній Україні території було виплавлено лише на 5% більше, ніж торік. Однак, це стільки само, скільки було виплавлено торік, але з урахуванням підприємств з окупованих територій ще до блокади. Слабша динаміка по сталі, переважна частка якої виплавляється з чавуну, а решта з металолому (якого в Україні останнім часом удосталь завдяки підвищеним митам на його експорт), показує, що головним стримуючим фактором вітчизняної металургії є не «розрив традиційних виробничих ланцюжків» з ОРДіЛО, а проблеми зі збутом металопродукції з вищою доданою вартістю за умов загострення конкуренції на світовому ринку. Попри думку, що припинення торгівлі з ОРДіЛО мало «вдарити» найсуттєвіше саме по конкурентоспроможності українського чавуну, насправді його на світових ринках купують значно охочіше, аніж сталь чи прокат.

Таким чином, рік, який минув після припинення економічних відносин з ОРДіЛО, підтвердив аргументи «Тижня», що апокаліптичні прогнози для української металургії внаслідок розриву з ОРДіЛО - це лише маніпуляція, організована проросійським лобі, а також олігархами, які сподівалися й далі всидіти на двох стільцях та за рахунок України підтримувати виробництво продукції ГМК на захоплених ворогом територіях.

Більшість індустріальних регіонів південного сходу країни отримали очевидний зиск від розриву промислових контактів з ОРДіЛО. Наразі індустрія трьох регіонів України, колись найтісніше пов'язаних виробничими ланцюжками з територією ОРДіЛО, розвивається пришвидшеними темпами порівняно з іншими районами країни. Наприклад, якщо зростання промислового виробництва загалом по Україні за перші чотири місяці 2018 року становило 2,6%, то в Донецькій області - 3,3%, Запорізькій - 5,3%, Дніпропетровській - 6,4%.

Причому, нарощується виробництво продукції гірничо-металургійного комплексу саме після того, коли було покладено край доступу конкурентів з ОРДіЛО на ринок. Найпомітніша така тенденція в Запоріжжі, де вже в перші місяці після блокади, навесні 2017-го, не тільки не сталося спаду в промисловості, а навпаки, спостерігався динамічний рух по висхідній.

Таке піднесення в ГМК триває і в 2018-му та випереджає загальну динаміку промисловості області. Наприклад, у січні-квітні цього року в області приріст у металургії становив 10,6%, у виробництві коксу - 5,7% (при зростанні, приміром, в обробній промисловості загалом лише на 4,2%). Заміщення виробників з ОРДіЛО й масштабна реконструкція доменного виробництва на «Запоріжсталі» забезпечила збільшення виробництва чавуну на підприємстві за перших п'ять місяців цього року на 28,5% (порівняно з аналогічним періодом 2017-го), сталі - на 7,4%, а прокату - на 13,8%. Очікуване в поточному році різке зростання виробництва має суттєво збільшити частку регіону в загальноукраїнських показниках.

На підконтрольній території Донецької області промислове виробництво за результатами перших чотирьох місяців 2018 року зросло на 3,3%. Однак насправді ці показники є значно більшими, адже до блокади 22% промислової продукції, котру місцевий відділ статистики включав у показники по області, фактично вироблялося на непідконтрольних Україні землях.

Стрімке заміщення захоплених ворогом потужностей в ОРДіЛО наочно ілюструє корпоративна звітність Метінвесту, фактично монопольного виробника металопродукції в Донецькій області. За перший квартал 2018 року порівняно з аналогічним періодом 2017-го виробництво чавуну на маріупольських комбінатах компанії зросло на 24%. Це не лише компенсувало втрачені на окупованій території потужності, а й дало змогу перевищити на 9% показники першого кварталу 2017 року, навіть з урахуванням підприємств в ОРДіЛО. До того ж, потенціал приазовських комбінатів використовується не на повну потужність. Тож якщо здійснити ще й необхідну реконструкцію для підвищення екологічності їхньої роботи та сортаменту продукції, то вони матимуть дуже великі можливості для подальшого нарощування виробництва.

А виробництво коксу на підприємствах Метінвесту, якому минулої зими через розрив з ОРДіЛО пророкували чи не найбільш апокаліптичні наслідки в цьому виробничому сегменті, у першому кварталі 2018-го взагалі зросло на 38% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Попри втрату виробництва на захоплених територіях, воно було не просто успішно заміщене, а й перевершене потужностями компанії на підконтрольній Україні території.

Проблеми зі збутом

Однак, як і доводив ще навесні минулого року «Тиждень», найбільшу проблему для українського гірничо-металургійного комплексу становить не «розрив традиційних виробничих ланцюжків» унаслідок припинення торгівлі з ОРДіЛО, а насамперед, проблеми зі збутом.

Свою роль у цьому, звісно ж, відіграють і обмежувальні заходи з боку ЄС та США. Наприклад, у жовтні 2017 року Євросоюз запровадив антидемпінгові мита на імпорт сталі гарячого прокату, зокрема, з України. А на початку березня 2018-го вже США запровадили 25-відсоткове мито на імпорт сталеливарної продукції. Однак за останні десятиріччя такі обмеження встановлюються не вперше.

Але значно більшою проблемою для збуту продукції української металургії є хронічне недоінвестування, спричинене паразитичним, мародерським ставленням до власних підприємств чинних металургійних олігархів і, насамперед, найбільших - Ріната Ахметова та його бізнес-партнера Вадима Новинського.

У результаті підконтрольні їм промислові підприємства, а разом з ними й увесь металургійний сектор України, не лише невпинно втрачають необхідну конкурентоспроможність і відповідну частку на світовому ринку, а й поступово витісняються навіть із внутрішнього іноземними виробниками.

Так, згідно з даними Укрметалургпрому, за чотири місяці 2018 року з 6,2 млн т виробленого українськими підприємствами металопрокату було експортовано 5,16 млн т. Причому, попри сприятливу цінову кон'юнктуру на світовому ринку збільшувалося, головним чином, постачання напівфабрикатів, частка яких зросла до 44% проти 40% за той самий період минулого року.

Водночас, на внутрішньому ринку українські виробники були суттєво посунуті іноземними постачальниками готового прокату. За збереження його загального обсягу (1,42 млн т за чотири місяці 2018 року порівняно з 1,44 млн т за той самий період 2017-го) імпорт металу зріс майже на чверть - з 0,33 млн до 0,4 млн т, а його частка на ринку - з 23% до 28% за фізичними обсягами. При цьому, імпорт ще й дорожчий через те, що це продукція з вищою доданою вартістю.

Таким чином, за чотири місяці 2018 року за споживання в країні металопрокату практично на рівні аналогічного періоду 2017-го частка імпортну зросла на 21%, і сталося це через витіснення вітчизняних виробників із внутрішнього ринку. Варто зауважити, що найбільшими постачальниками металопрокату в Україну цього року є країни СНД (59%), насамперед, Росія й Казахстан. А присутність на вітчизняному ринку металопродукції із ЄС залишається незначною (16,2%).

Автор: Олександр Крамар

Джерело: «Український Тиждень»
  матеріал друкованого видання № 23 (552)

10 порад, як підвищити рівень залученості співробітника

Українські нафта і газ: приспаний потенціал

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com