Українська діаспора в Чеській Республіці - одна з найчисленніших і найактивніших у Європі. Тим більше, в цій слов'янській країні спостерігається велика трудова міграція з України. Приємно, що за останні 4 роки почалася нова хвиля згуртованості, яка перейшла в об'єднання українських організацій в асоціації та спілки. В 2017 році декілька організацій об'єдналися в Міжнародну неурядову організацію «Координаційний ресурсний центр» (КРЦ).

Олекса Мартінец на конференції МІОК

Про діяльність КРЦ, про загальний стан української діаспори в Чехії та про інше в розмові з виконавчим директором організації, представником волинських чехів Олексою Мартінцем.

- Ви походите з українсько-чеської родини, а ким себе насправді відчуваєте?

- Я - українець. У моїх планах протягом наступних двох років реемігрувати в Україну, якщо Україна буде вважати, що я їй потрібен.

- Коли ваші батьки виїхали з України в Чехію?

- В 1947 році почалася масова політична рееміграція так званих волинських чехів. У західній Чехії, звідки походить коріння родичів, відчувалася нестача людей, тому комуністична влада колишньої Чехословаччини почала розподіляти мігрантів та чеських біженців. З північної та західної частини Чехії виселили місцеве населення і поселили слов'ян, а серед них - і моїх батьків.

- Коли ви вперше приїхали в Україну? Які були враження?

	Олекса Мартінец отримує сертифікат після закінчення курсів української мови

- Ще в дитячому віці я потрапив на Перший Світовий Конгрес гуцулів у Яремчі. Україна тоді тільки починала розбудовуватись, творилася її новітня історія. Враження були колосальними, дивувала згуртованість українських громад з діаспорою. Тобто, початки у 1993 році були дуже гарні та обнадійливі. Подібні приємні враження були і після Помаранчевої революції. Представники чеської громади організовували гуманітарну допомогу, ми брали участь у виборах як міжнародні спостерігачі від національних громад. Тоді я також відчував велике піднесення народу. Але найбільше, колосальне враження було під час Революції гідності. Тоді теж була відчутна згуртованість української громади. Знаю декотрі родини, народжені на чужині, котрі мали бажання переїхати жити в Україну.

- Розкажіть про організацію, яку представляєте?

- Це - Міжнародна неурядова організація. Вона має свої осередки та прихильників також у Німеччині та Україні. Дуже добре, що відбувається координація між громадами. Бувають такі п'ятирічні хвилі, коли приїжджають трудові мігранти та засновують свої спілки. Потім усе йде на спад. Мені приємно, що зараз українці знову гуртуються, а не сперечаються, як це було після Помаранчевої революції. Їх об'єднує спільна мета. Впродовж останніх років наша організація займається гуманітарною допомогою для України. А психологічну і військово-медичну допомогу воїнам АТО надають окремі українці за свої кошти. Поточного року ми розпочали проект «CRCMedia - новини європейської діаспори».

- У Чехії багато українців із представників трудової міграції, котрі виїхали за часів незалежної України. Вони разом з вами чи окремо?

Українці з Праги приїхали підтримати Євромайдан у Мюнхені

- Буває по-різному, але зараз я спостерігаю, що всі намагаються бути разом. В нас є основна офіційна організація «Українська ініціатива в Чеській Республіці». Це - найстарша і найпотужніша організація, яка діє на всіх теренах країни, але не є міжнародною. Біля витоків заснування цієї організації була Лідія Райчинець. Зараз нею керують її чоловік і син. Видають журнал «Пороги».

Відтак, традиційно існують й інші спілки. Представники світового українства влаштовують навесні або восени Дні української культури за державної підтримки Чехії. Також проводять традиційні свята на Різдво, Маланку, Великдень, День Незалежності. Торік ми разом святкували 26-річчя відновленої Незалежності України і 100-річчя від Дня Злуки. Головним організатором виступило Посольство України в Чехії. Приємно, що Україна не забуває нас.

Також слід зазначити, що в Чехії є Профспілка українських заробітчан. Існує також Координаційна рада формальних і неформальних об'єднань та угрупувань незрозумілого походження, яку організовує Посольство України в Чехії. Вони проводять свої збори час від часу і тільки в Празі.

- Журнал «Пороги», про який ви згадали, єдине українське видання в Чехії?

- Є ще культурно-політичне видання «Український журнал» з центром у Празі. Але він виходить час від часу і на три країни - Чехію, Словаччину і Польщу. Видає чеська організація «Рута» з 2005 року.

- Чи бувають у Чехії непорозуміння між українцями східної і західної України?

- Серед тих, хто себе вважає українцем, ворожнечі немає. Але буває, що на центральних вулицях чеських міст та на майдані в Празі, де ми збираємось, російськомовні туристи привносять свій негатив. Але в проукраїнських організаціях таке не спостерігається.

- Чи маєте можливість навчати українських дітей рідної мови?

- Традиційно при церквах організовуємо суботні школи. Трудові мігранти з України за фінансової підтримки Міжнародної організації «Українська Свобода» у Празі організували суботню школу «Свобода», яку зараз перейменувалася на «Ерудит». Це школа I-го, ІІ-го та ІІІ-го ступенів, в якій можна здобути атестати українського зразка. У школі вивчають як історію України, так і українську мову. Зараз громада планує разом з Українською професійною спілкою в ЧР створювати різні позашкільні гуртки та дитсадки. Сподіваюся, що вже скоро дитсадки відкриють у Брні та Плзні.

	Очільники української громади в Празі

- Чи є в Карловому університеті у Празі кафедра української мови?

- Стосовно україністики чи українознавства в Карловому університеті, то немає нічого. Є лише Інститут Східноєвропейських досліджень. Це навіть не кафедра, але і тут є можливість вивчати білоруську, російську, українську і навіть казахську, яка зараз популярна. Все це - факультативні заняття, і лише в такий спосіб можна вивчати в університеті щось про Україну та українську мову.

- А де ви особисто вивчали українську мову?

Випускники школи «Свобода»

- Вдома спілкувалися двома мовами - українською і чеською. Свій рівень спілкування я підвищив на спеціальних курсах української мови та україністики. Потім багато мені допоміг Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою (МІОК). У них є спеціальні літні курси українознавства, які я теж успішно закінчив. Та оскільки я чув українську мову з народження, зокрема, в громаді, то фундамент був уже закладений.

- Українці мають свої церкви?

- Окремої української церкви не мають. В Чехії існує традиційна Гуситська церква. Також є своя греко-католицька і православна церкви. Власне, вони дають можливість українським громадам мати свого священика і відправляти богослужіння церковнослов'янською або українською мовами.

- Чи маєте українські ансамблі?

- У Празі є три активні колективи. Культурне товариство «Родина» має свій однойменний ансамбль. При чеській греко-католицькій церкві є хор святого Володимира. При організації Українська ініціатива в Чеській Республіці діє легендарний гурт «Іґніс», який у 1970 році заснувало подружжя Райчинців-Завтоканюків. Зараз, до речі, у Брні створилася нова організація, діє колектив «Думка».

	Олекса Мартінец (крайній справа) під час вручення «Короваю миру» голові СКУ Євгенові Чолію

- Чи відомо, скільки зараз проживає українців у Чехії?

- Згідно з переписом, який відбувся у 2011 році, 53 тисячі громадян Чехії вважають себе українцями. Зараз тут проживають 120 тисяч осіб, котрі є громадянами України.

- В якому регіоні країни найбільше проживає українців?

- Здебільшого, в центральній Чехії і Празі. Далі йдуть такі міста, як Брно, Плзень і Карлові Вари.

- Чи бувають випадки дискримінації стосовно українців?

- Здебільшого, це відчуває третя хвиля трудових мігрантів. Там навіть чеський уряд бачить, що на місцевому рівні є дискримінація. Але це пов'язано не тільки з українцями, але й з усіма мігрантами.

- Як чехи ставляться до сучасної війни в Україні? На чиєму вони більше боці?

- Більшість чехів на боці України. Звичайно не на боці якоїсь політичної партії, а саме - на боці народу. Можна сказати: масово підтримують воюючих українців. Багато чехів допомагають українцям. Українці відчувають допомогу Чехії як на державному рівні, так і від населення на місцевому рівні.

- Чи існує в Чехії проблема русинства?

- На державному рівні Чеська Республіка визнає русинів як національну меншину Чехії. Часто разом з ними проводимо спільні культурні акції і заходи, а коли йдеться про політику, то бувають непорозуміння. Проте, серйозних конфліктів з ними немає.