Віднедавна в травні українці мають одне з найкрасивіших та найбарвистіших свят - День вишиванки. Свято нове, народилось з ініціативи однієї студентської групи, але так сподобалось усім, що тепер українці не мислять травня без цього свята. А тому, користуючись нагодою, щиро вітаємо всіх українців світу з цим святом і щиро зичимо, аби ваша вишиванка була справжнім оберегом!

І справді, у казках трапляються згадки про сорочку нечуваної сили, яка може захистити від злих чарів, кулі, шаблі тощо. Розповідають, що ще донедавна вірування у таку чудесну сорочку були не лише у казках.

Бережани	Бережани

Вишивали її тим, хто рушав у далеку дорогу, йшов на війну або з іншої якоїсь причини мусив важити своїм життям. Для цього у четвер вирушали на ринок, не торгуючись, купували полотно, а прийшовши додому, намагались до заходу сонця дошити сорочку. Якщо не встигали - ховали її до скрині і до наступного четверга навіть не торкались. Голку під час цієї роботи не можна було міняти. Іноді казали, що чим більше на сорочці вузлів, тим краще - «аби добро гудзувалося». Часом вшивали у рубець сорочки обереги - часник, шматочок заліза тощо. Цікаво, що вірили в те, що саме шиття чи вишиття можна зурочити. Щоб уникнути цього - в рубець також вшивали зубець часнику та намагались нікому не показувати роботи.

Здебільшого, вишивали шерстяними нитками, лляними, конопляними, трохи пізніше - бавовняними. Домашніми барвниками нитки майже не фарбували, використовували для цього нитки фабричного фарбування, оскільки в домашніх умовах важко було уникнути так званої «текучості» барвника, тобто, нитки, фарбовані рослинними барвниками, легко линяли.

Бережани	Чернівецька область

Щодо техніки вишиття, то, мабуть, однією з найновіших можна вважати такий звичний нам «косий хрестик», який став популярним лише у середині ХІХ сторіччя завдяки фірмі «Брокард», яка завбачливо загортала шматки мила у папір з надрукованим орнаментом для вишивання «косим хрестиком».

Іноді у сорочках використовується кілька технік шитва - це, зокрема, характерно для борщівських сорочок, трапляється поєднання техніки і на верховинських сорочках - мається на увазі поєднання «косого хрестика та «низинки». Не завжди матеріалом для вишиття є нитки, так, наприклад, на Буковині для вишиття активно використовували «пацьорки» - бісер. Але  чомусь і досі майстрині переконані, що якими гарними не були б сорочки, вишивані бісером, однак ховати жінку мають неодмінно у сорочці, вишитій нитками.

Вашківці, Чернівецька область	Пістинь (Івано-Франківська область)

Кожен регіон мав свої особливості вишиття, крою сорочок, розміщення орнаменту тощо. Щодо кроїв, то найбільш відомими є уставкова сорочка, хлоп'янка або чумачка, сорочка на кокетці, щодо довжини - розрізняють коротку сорочку та додільну. До короткої часто підшивали так звану «підтичку» - тканину, що продовжувала сорочку майже до землі. Підтичку шили з грубшого та менш цінного полотна. Як чоловічі, так і жіночі сорочки шили як із коміром, так і без коміра. Цікавою особливістю закарпатської сорочки є наявність розрізу на спинці, а не на грудях

Пістинь (Івано-Франківська область)	Піч у Пістині

Трапляється пояснення орнаментів та кольорів, хоча такі знання дедалі більше стають рідкісними. Так, зокрема, причину вишиття постійного жовтого фрагмента на плечі буковинської сорочки змогли пояснити лише румунки, в яких цей фрагмент теж зберігся: до цього місця на рукаві жінка прикладає голівку дитини під час годування. Жовтий означає ситість та багатство, адже це - колір зрілої ниви, а відтак, цей фрагмент є побажанням ситості та багатства дитині чи майбутній дитині (якщо йдеться про дівочу сорочку).

Борщівська сорочка (Мельниця-Подільська, Тернопільська область)	Фрагмент нарукавного шитва (Мельниця-Подільська, Тернопільська область)

Орнаментику вишивки, так само, як і орнаментику писанки, можна поділити на кілька груп: солярні, рослинні, тваринні, геометричні та антропоморфні.

Солярні - знаки сонця та зірок. Здебільшого, є побажанням доброї, сонячної долі.

Рослинні - пов'язані з процвітанням, красою, любощами, молодістю. Мабуть, рослинна орнаментика - найчастіше вживана на сорочках чи не всіх регіонів.

Тваринні - трапляються рідше. Це - зображення тварин, комах, метеликів, бджіл, пташок. На сорочках їх можна побачити рідше, проте дуже часто подібні зображення є на рушниках. Зокрема, у Дніпропетровській області зображення павича чи папуги традиційне для весільного рушника, адже ця пташка - «Богом вінчана», тобто має від природи на голові корону. Зображення собак, оленів, птахів та комах часто можна бачити поруч із зображенням дерева життя, де вони є представниками якогось із трьох світів - світу праведників та богів, світу живих та підземного світу.

Чернівецька область	Косів (Івано-Франківська область)

Геометричні - дуже поширені та дуже складні для прочитання. Саме з подібними орнаментами (які повторяються також на писанках) іноді пов'язують оті самі загадкові «черти і ризі» - прадавнє письмо мудреців. Деякі вчені схильні також їх пов'язувати з трипільським протописьмом, але все це поки що лише теорії.

Житомирська область	Одеса

Антропоморфні - представлені зображеннями жінок з піднятими руками, які подекуди мають у руках квіти, а ноги їхні переходять у рослинний орнамент. Можливо, милуючись подібними зображеннями, ми маємо нагоду спостерігати зображення найдавніших богинь, що прийшли до нас з далеких часів матріархату.

Так чи інакше, вишивану сорочку люблять та цінують усі українці. І навряд чи знайдеться, бодай, одна українська родина, де в шафі не висіли б кілька особливо милих серцю сорочок-вишиванок. І, незважаючи на розвиток технологій, майже кожна українка вважає своїм святим обов'язком вишити сорочки всім тим, кого особливо любить: дітям, чоловікові, батькам.

Словом, зі святом вас, рідні!

Фото автора