Опівдні 29 травня на сторінці журналіста Аркадія Бабченка з'явилася світлина гвинтокрила і ось такий підпис: «Чотири роки тому генерал Кульчицький не взяв мене на цей гвинтокрил. Через перевантаження. Не було місця.

Перевантажена «вертушка» важко відірвалася від землі і, мало не зачепивши шасі за бруствер, пішла на Карачун.

Години через дві після цієї фотографії гвинтокрил збили. Загинули чотирнадцять осіб. А мені пощастило. Другий день народження, виходить».

Через декілька годин після написання цих слів настав день його смерті. Аркадієві Бабченку вистрелили у спину. В кареті «Швидкої допомоги» він помер.

Як сталося, що корінний москвич, російський журналіст Аркадій Бабченко отримав постріл у спину в квартирі на київській вулиці Микільсько-Слобідській, де проживав із дружиною, і помер у машині київської «Швидкої допомоги»?

Аркадій Бабченко пройшов дві чеченські війни. В першій служив у армії, у військах зв'язку. Під час другої війни був кореспондентом і дуже активним. Співпрацював з багатьма виданнями, багато писав, публікувався. Його книги видавалися російською і перекладені низкою іноземних мов.

Достатньо швидко він сформував дуже критичний погляд на багато аспектів російської дійсності - передусім - на російсько-чеченські війни, методи її проведення, дії російського військового, а потім і політичного командування.

З роками він відточив свій надзвичайно критичний погляд на Росію й отримав репутацію непримиренного критика Путіна, особливо з 2011-2012 рр. Всередині Росії Аркадія Бабченка читали й обережно підтримували російські ліберали та опозиціонери і голосно засуджували та гудили прихильники Путіна і його влади.

Коли ж Бабченко гостро прокоментував загибель у Чорному морі російського літака, на якому у Сирію летіла російська «група підтримки», зокрема, і артисти, заявивши, що загиблі не варті співчуття і йому їх не шкода, шквал атак на А. Бабченка став таким щільним, погрози такими відвертими, заклики до влади вислати Бабченка і позбавити його громадянства такими голосними, що сам Аркадій не став чекати, коли всі погрози здійсняться і виїхав за межі Росії.

Поживши півроку у Празі, Бабченко відчув, що час минає для нього даремно. На питання журналістів - що він там робить, А. Бабченко бадьоро відповідав: «Пиво п'ю». Але бадьорість його була дещо награною. Він явно хотів працювати.

Тому в серпні 2017 року переїхав до Києва і почав співпрацювати з кримськотатарським каналом, отримавши там можливість вести свою програму.

У вівторок, 29 травня, Аркадій вийшов до магазину. Дружина залишалася вдома. Коли ж повертався, біля входу в квартиру йому в спину тричі вистрелили. Дружина почула постріли, побачила на вході свого скривавленого чоловіка і викликала швидку. Та було вже запізно. Його до лікарні не довезли.

Одразу ж звідусіль посипалися відгуки, і вони з кожним часом збільшуються, поширюються.

Низка вітчизняних політиків і журналістів висловили впевненість, що це - справа рук російських спецслужб або ж їхніх найманців всередині країни. Можливо, з Криму, з огляду на те, що він працював на київському кримськотатарському каналі і різко критикував ситуацію в Криму.

Правоохоронці поки що нічого не коментують. Чи мають вони хоч якусь зачіпку у справі - поки що невідомо. Реакції вищих осіб держави поки що теж не чутно.

Хоча вона, звичайно, буде і можна передбачити, що висловлена буде приблизно в тих же словах, що і реакція на вбивство ще одного російського журналіста - білоруса Павла Шеремета, який працював в Україні і якого 20 липня 2016 року було підірвано у машині в самісінькому центрі Києва.

Президент тоді заявив, що бере розслідування під свій контроль, правоохоронці висунули 5 версій мотивів убивства, слідство триває, але досі воно не завершено і замовники та виконавці того підриву не встановлені.

Хоча міжнародні організації, включно до ООН, продемонстрували увагу до розслідування і навіть слідчі ФБР, нібито, долучились до нього, проте поки що офіційних результатів не оприлюднено.

Як піде розслідування вбивства Аркадія Бабченка - час покаже.

В одному з інтерв'ю, звертаючись до всіх, хто його виганяв з Росії і переслідував, Аркадій Бабченко заявив: «Я ще потанцюю на ваших могилах з пляшкою коньяку в руках».

Однак, сьогодні, почувши новину, танцюють інші. І їх чимало, судячи з коментарів у соцмережах.

Ще один відкритий противник чинної російської влади загинув. Про причини можна здогадуватися. Замовників можна вираховувати. Але останнє слово за правоохоронцями, і ми будемо чекати результатів їхніх слідчих дій. Пам'ятаючи про те, що вбивство має бути розкритим у перші години і дні після нього.