Напередодні виборів у колишнього заступника голови Конгресу українських націоналістів, а нині - кандидата в депутати від блоку "Наша Україна - Народна самооборона" Євгена Гірника немає жодної вільної хвилини. Як і більшість інших членів виборчого списку "НУНС", пан Євген безперервно спілкується з виборцями "на місцях". І запевняє, що хоч люди й зневірилися в багатьох політиках, але розчарувалися не остаточно.Цікаво, як виглядає агітаційна робота "в полі"?

- Олексій Івченко (голова КУНу. - Ред.) у той момент перебував за кордоном, тому з ним я проконсультуватися не міг, а рішення треба було ухвалювати швидко. На час підписання декларації в Конгресі українських націоналістів іще не була вироблена позиція щодо того, входити чи не входити у блоку. Та оскільки цей документ називався саме декларацією, а не остаточною угодою, я його підписав, розраховуючи на те, що в результаті обговорення він буде підтриманий нашою партією. Хоча не виключав, що може бути й навпаки - як зрештою і сталося.

- Це формулювання звучить як помста за мою певну діяльність, внаслідок якої дехто міг втратити владу в Конгресі.

Річ у тім, що вищий керівний орган Конгресу - збір (так у КУНі називається з'їзд. - Ред.) - не ухвалив жодного рішення: ні про входження партії до блоку, ні про самостійну участь у виборах. Жодна з цих пропозицій не набрала більшості. І фактично збір не завершився, хоча голова партії оголосив про його закриття й пішов. Але він не мав права закривати з'їзд, оскільки ніяких рішень не ухвалили. Тому я як заступник продовжив засідання, тим паче, що залишався кворум - більше половини делегатів. Проголосували за те, щоб продовжити роботу збору за кілька днів, аби виробити конкретну позицію. Хоча на той час про входження КУНу в блок уже й не йшлося, оскільки відбувалося підписання документів (ІІ етап з'їзду КУНу, про який каже пан Євген, відбувався 2 серпня - саме того дня, коли дев'ять партій-учасниць підписали угоду про створення блоку "Наша Україна - Народна самооборона". - Ред.). Саме за те, що я продовжив збір і взагалі виникла загроза відставки голови, провід, абсолютна більшість членів якого підтримує Івченка, оголосив про виключення мене з партії. Хоч, між іншим, ще за день до того я подав до Калуської міської організації КУНу, у якій перебуваю на обліку, заяву про зупинення членства в Конгресі (згідно із законом про вибори народних депутатів, аби стати кандидатом від блоку, до якого не входить його партія, член цієї партії повинен з неї вийти. - Ред.).

- На мою думку, відмовившись від входження у блок, Конгрес багато втратив. Бо об'єднання в єдину партію - це дійсно перспективний шлях, на відміну від перетворення у закрите акціонерне товариство, як це зараз відбувається з КУНом. Це призводить до того, що партії доводиться шукати собі все менш вигідні союзи і посідати все гірше й гірше місце у різних блоках. У такому вигляді, як зараз, КУН не має перспектив.

- Зачекайте. Я не згоден із тим, що у цієї майбутньої сили буде нечітка ідеологія. У декларації про об'єднання демократичних сил у блок "Наша Україна - Народна самооборона" чітко записано, що новоутворена партія буде національно-демократичною. Тобто правий, а краще сказати, національний рух не зникне, навпаки! Якщо ця умова не буде дотримана, то об'єднання піде інакшим шляхом, але воно обов'язково відбудеться. І це природно, бо маленькі партії зараз не можуть робити велику політику - хіба що на місцевому рівні, але й то без особливих результатів. Ідеться про створення сильної національно-демократичної партії, і крапка. Я не впевнений, що всі партії блоку "НУНС" об'єднаються саме в одну партію національного характеру, але більшість із них - безперечно.

- Якщо не вірити, то нема чого й жити (сміється). Насправді у політиці так само, як і в економіці: були часи дрібних крамничок, а тепер настав час супермаркетів. Націонал-демократичні партії мають об'єднуватися у великі потужні сили. Тому я дуже сподіваюся на створення такого-собі націонал-демократичного "супермаркета" у вигляді великої сильної партії.

- Справді, це безперечний позитив, що ми вирішили не відтягувати голоси у пропрезидентського блоку. Більше того, абсолютна більшість членів партії цей блок підтримують, працюючи у штабах "НУНС", виборчих комісіях тощо.

- Ну з націоналістів мене ніхто не виключав і не виключить (сміється). І з партійцями я постійно спілкуюся, добре знаю їхні настрої й ситуацію в Конгресі.

- Мабуть, це наслідок того, що Конгрес не увійшов до блоку. Увійшов би - можливо, й моє місце було б зовсім іншим. Але ж наразі я представляю не партію, а самого себе.

- Мені важко сказати, як проводять кампанію мої колеги, а я виконую свою роботу: штаб закріпив мене за Волинською областю, і я тут працюю. Зустрічаюся з людьми, доношу до них нашу позицію.

- Щиро кажучи, не дуже. У селах - від 20 до 50 осіб. Якщо мені вдається потрапити на храмове або інше велике християнське свято, то буває й 300-350, але це, звісно, винятки.

- Шок, який був у 2006 році, вже в принципі минув. Але розчарування є, точніше - недовіра. Недовіра до всіх політиків узагалі, не лише "помаранчевих". У мене таке враження, що парламентаризм у тій формі, в якій він існує у Верховній Раді, в Україні себе вичерпав. Очевидно, треба ту форму міняти, і тут справді дуже потрібна конституційна реформа - з новими функціями у тому числі й парламенту. Бо зараз люди його сприймають як годівницю, відірвану від народу, місце, де вирішуються власні справи. Це ненормальна ситуація, і самими лише виборами її не розв'язати - треба вносити зміни до Конституції й наповнювати Раду новим змістом. А поки що, на жаль, під шквал загальної критики потрапляють і ті політики, які дійсно хочуть зробити щось для народу.

От, скажімо, депутати від коаліції нібито "відмовилися" від пільг і недоторканності. Але хіба це не цинізм - спершу отримати всі відпускні й оздоровчі пільги, а вже після того нібито від них відмовлятися? Люди ж це теж добре розуміють.

- Частково ви маєте рацію - звісно, самим лише зняттям недоторканності ми обмежуватися не збираємося. Але не дійдемо ми до європейської України, не подолавши нашу тотальну корупцію. А скасування недоторканності - це і є перший крок на шляху до цієї мети. Це гасло, яке висунув Президент, справді актуальне, і я це бачу на кожній зустрічі з людьми. Хоча значна частина запитань, звісно, все одно стосується місцевих проблем: газифікації, доріг, дитячих садочків... До слова, щодо останньої проблеми, то вона водночас і приємна. Адже те, що мешканці сіл потребують дитсадків, які раніше були продані або розвалені, свідчить: зростає народжуваність. Очевидно, цьому посприяли запроваджені Віктором Ющенком виплати на народження дитини.

- Прийдуть.

- Якщо демократичні сили знову розсваряться - ось тоді буде справді розчарування. Насамперед, звісно, люди сподіваються на співпрацю "Нашої України - Народної самооборони" і Блоку Тимошенко, і якщо вони не виправдають цієї довіри - це вже буде просто обвал, повний крах цих сил і прихід цілком нових політиків. Але тепер демократичні сили переможуть і не розсваряться!

91-й номер списку кандидатів у народні депутати від блоку "Наша Україна - Народна Самооборона".

Народився 11 січня 1954 р. у місті Калуш.

У 1976 р. закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю інженер-хімік-технолог. У 1976-90 рр. працював за спеціальністю на підприєствах міста Берегове Закарпатської області та Калуша. У 1990-1991 - голова, 1991-1994 - перший заступник голови виконкому Калуської міськради, 1994-2000 - перший заступник голови Калуської райдержадміністрації, 20002002 - начальник управління магістральних трубопроводів ВАТ "Оріон" (м. Калуш); віце-президент ЗАТ "Регіональне агентство економічного розвитку" (м. Івано-Франківськ).

Народний депутат України IV і V скликань від блоку "Наша Україна".

До 7 серпня 2007 р. - член, заступник голови Конгресу українських націоналістів.

Син відомого українського дисидента Олекси Гірника, який спалив себе на Чернечій горі в Каневі на знак протесту проти русифікації України.