rss
08/07/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Держава і Церква за створення єдиної Помісної Автокефальної Української Церкви

У розпалі політичних подій, які віщували скандали і загострення боротьби, раптом з'явилася тема, яка на певний час примусила забути і плівки Онищенка, і складнощі всередині правлячої коаліції, й інші не менш гострі проблеми.

Це - тема здобуття автокефалії для Української Церкви.

Про це і поговоримо.

Що таке автокефалія

Кожна Церква може мати різні статуси всередині Вселенської Православної Церкви. Наприклад, статус автономії - коли дана Церква є незалежною і самостійною в управлінні, але її главу після обрання має затвердити Патріарх однієї з автокефальних церков, яка є стосовно цієї автономної Церкви материнською.

Автокефалія (від грец. бхфот - сам та кецблЮ - голова) - це найвищий статус помісної Церкви. Така Церква є сама собі голова. Вона ніяк - ні адміністративно, ні за ієрархією - не підкоряється іншій Церкві, не є її підлеглою частиною в жодному значенні.

До юрисдикції помісної автокефальної Церкви належить певна канонічна територія, на якій не має права діяти інша помісна Церква.

Тобто, формула проста: одна канонічна територія - одна Помісна Автокефальна Церква - один Патріарх.

І цей Патріарх після свого обрання ніким не затверджується. Він отримує всю повноту повноважень одразу після свого обрання Собором цієї Помісної Автокефальної Церкви.

Логічно, що досягнення, отримання статусу автокефалії є вінцем зусиль кожної незалежної Церкви. Українська Церква - не виняток.

Українське православ'я: три гілки одного дерева

Українське православ'я до 1991 року мало статус частини Російської Православної Церкви (РПЦ). Після досягнення Незалежності і низки бурхливих церковних подій, які тут не місце описувати, станом на сьогодні маємо в Україні за фактом три православні церкви: 1. УПЦ, яка є автономією РПЦ і підпорядковується Москві, хоча ієрархи УПЦ це відхиляють. Тому її часто називають УПЦ (МП), хоча це не є її офіційним найменуванням.

Очолює УПЦ Митрополит, Патріарха вона не має права обирати, її Патріархом є Патріарх РПЦ. Нині це Кіріл (Гундяєв).

2. УПЦ (КП), яка має всі формальні ознаки автокефальної церкви: самостійність і незалежність в управлінні, право обирати Патріарха, якого ніхто не має права затверджувати. Але УПЦ КП не визнана світовим православ'ям, тому поки що її називають неканонічною.

3. УАПЦ, очолювана Митрополитом.

Таким чином в Україні є три Православні Церкви, але жодна з них поки що не є автокефальною.

Як отримати автокефалію?

Статус автокефалії дається спеціальним церковним документом - Томосом.

В історії Церкви Томоси приймалися двох видів - щодо церковного устрою та щодо віровчення.

Щоб отримати Томос про устрій автокефалії, потрібно, мінімум, чотири умови: бажання самої незалежної Церкви, підтримка з боку влади цієї незалежної держави та її громадськості, патріотично налаштованих вірян, і як фінал - Томос від Вселенського Патріарха про надання даній Церкві статусу автокефалії.

Щоб мати уяву, в яких формулюваннях дається автокефалія, процитую уривок з Томосу про автокефалію православної церкви в Америці від 10 квітня 1970 року:

«1. Російська Православна греко-католицька церква в Північній Америці затверджується і проголошується Автокефальною церквою та іменується Автокефальною Православною Церквою в Америці.

2. Під «автокефалією», яка затверджується цим рішенням, розуміється, що Автокефальна Православна Церква в Америці буде:

а) незалежною і самоврядною, з правом обрання свого Предстоятеля і всіх своїх єпископів без затвердження і без права «вето» на це обрання з боку будь-якої іншої Церкви, організації або представника східно-православного або будь-якого іншого віросповідання;

б) твердо і незмінно зберігати божественні догмати, керуватися у своєму житті священними канонами Святої Христової Вселенської Православної Церкви та управлятися в згоді з її власним Статутом, прийнятим і від часу до часу доповнюваним, або зміненим її власним вищим законодавчим і виконавчим органом;

в) підтримувати безпосередні відносини з усіма іншими Церквами і сповідання як православними, так і неправославними;

г) користуватися всіма повноваженнями, привілеями та правами, зазвичай, властивими поняттю «Автокефалія» в канонічній термінології Східної Православної Церкви, включно з правом приготування й освячення святого мира».

До речі, цей Томос видала РПЦ, яка так вперто пручається проти надання автокефалії Українській Церкві.

Попередні спроби

Історія багата на парадокси. Є вони і в цій темі.

З часу Хрещення Київської Русі Українська Церква була Митрополією Константинопольської Церкви та її очільники мали титул «Митрополит Київський і всієї Русі». Москви тоді, як відомо, не існувало на світі.

Однак, час минав. Через декілька сторіч Москва з'явилася на мапі і почала зростати, перетягуючи на себе всі важелі управління, зокрема, і церковного.

І у ХІV сторіччі, а саме в 1448 році, Московська єпархія відокремилася від Київської митрополії.

Цілий 141 рік вона перебувала в такому ж стані, в якому нині перебуває УПЦ КП - у стані невизнання Константинополем і світовим православ'ям.

І тільки в 1589 році вона таке визнання отримала - історики стверджують, що через підкуп тодішнього Константинопольського Патріарха.

Ще майже через сторіччя Московська Патріархія через Константинопольського Патріарха Діонісія здобула підпорядкування собі Київської митрополії, яка історично була для неї материнською.

Однак, московська «донька» відтоді підпорядкувала собі київську «Матір»-Церкву.

У 2005 році очільник делегації Вселенського Патріархату архієпископ Всеволод під час прийняття в президента України Віктора Ющенка передав послання, в якому були такі рядки: «Материнська Церква, Константинопольський Патріархат, вважає, що її донька - Московський Патріархат - має ту канонічну територію, яка існувала в неї до 1686 року. Підпорядкування Київської митрополії Московській Церкві було здійснено Патріархом Діонісієм без згоди та затвердження Святим і Священним Синодом Великої Церкви Христової».

Однак, спроби українців, включно з президентом В. Ющенком, надати Українській Церкві автокефалію не принесли результату. Основною причиною мовчазної відмови Константинополя була категорична позиція РПЦ, що виступала ультимативно проти.

  Title
  Президент України і
Вселенський Патріарх

Нова спроба: звернення президента України

Нині ми є свідками нової спроби досягти статусу автокефалії для Української Церкви.

Офіційно ініціатором був президент України П. Порошенко.

На Великдень він зустрівся у Стамбулі зі Вселенським Патріархом Варфоломієм і проговорив з ним 6 годин.

Після цього президент звернувся до Вселенського Патріарха Варфоломія з таким листом:

«Його Всесвятості,

Вселенському Патріархові
Варфоломію,

Архієпископу Константинополя -
Нового Рима

м. Стамбул

 

Ваша Всесвятосте!

Христос Воскрес!

 

Звертаюся до Вашої Всесвятості - Вселенського Патріарха і лідера православного світу.

Як глава держави Україна, який представляє її громадян, зокрема, і тих, які належать до української православної спільноти, які завдяки Хрещенню, отриманому від Константинопольської Матері-Церкви 1030 років тому, сповідують православну християнську віру - прошу Вас надати Томос про автокефалію Православній Церкві в Україні.

Цей довгоочікуваний документ стане не лише торжеством православ'я, але й актом глибокої історичної справедливості, бо саме з Царгорода пролилося на нашу благословенну землю світло християнської віри.

Цей довгоочікуваний документ ще більше укріпить релігійну свободу в Україні та міжконфесійний мир, посилить права та свободи громадян.

Цей документ піднесе на нові висоти повагу та авторитет Вселенського Патріарха серед українців.

Ви, Ваша Всесвятосте, - єдина особа у світі, яка має канонічне право та законну владу вирішувати такі питання.

Вся наша нація дивиться на Вас із благоговінням та надією, бо саме у Ваших силах дарувати нам єдність, мир і згоду, яких ми так потребуємо і яких ми так довго були позбавлені.

Ваше благословення, рівно як і грамота, надана нашій українській Церкві, довершать утвердження незалежності і самостійності України у духовному вимірі.

І знову, як і раніше, ми завдячуватимемо цим Матері-Церкві й особисто Вам, Ваша Всесвятосте.

Сподіваюся і вірю, що Ви, мудрий і справедливий пасторе, не відмовите у благословенні та довгоочікуваному благодіянні Вашим духовним чадам, українцям, вірним нашій Матері-Церкві.

Залишаюся сповненим глибокої поваги до Вас, Ваша Всесвятосте, вірним православ'ю і відданим Матері-Церкві.

Президент України
Петро Порошенко».

Title  
 Звернення до нардепів 
 

19 квітня 2018 року президент П. Порошенко, шукаючи підтримки парламенту, звернувся до народних депутатів України і через них до народу з трибуни Верховної Ради та виклав свої аргументи:

 

«Христос воскрес!

Шановний пане голово,

шановна президіє,

дорогі колеги,
народні депутати України!

Шановний Український народе,
 любі співвітчизники!

 

Неначе грім серед ясного неба. Саме так питання, яке ми сьогодні розглядаємо й обговорюємо, пролунало для багатьох із тих, хто не дуже уважно слідкує за проблематикою Української єдиної Помісної Православної Церкви.

Я хочу наголосити, що в моїй роботі вона, Церква, була пріоритетною - і в моїй передвиборчій програмі, і з перших же днів президентства. Я про це неодноразово наголошував у своїх виступах, особливо на Дні Хрещення, а слова підкріплював справами на виконання обіцяного. І всі ці роки тривав непомітний для стороннього ока діалог між Україною і Вселенським Престолом. Представники нашої команди їздили на Фанар, як на роботу, бо боротися за українську Церкву - це і є робота, важлива, почесна, але, в той же час, надзвичайно відповідальна.

Моя Великодня зустріч з Його Всесвятістю Патріархом Варфоломієм була не першою, але виявилася, вперше, дуже обнадійливою і найбільш результативною. У перебігу нашої з Патріархом кількагодинної розмови - Патріархом, членами Синоду - я нарешті відчув, що настав уже час розрізати цю дипломатичну тишу швидкими конкретними кроками.

Днями я написав офіційне звернення до Вселенського Патріарха з проханням про Томос, про автокефалію Православній Церкві України, - грамоту про незалежність української церкви, якщо висловлюватися світською, мирською мовою.

І цей довгоочікуваний Томос стане не лише торжеством православ'я, але й актом відновлення глибокої історичної справедливості. Саме з Царгорода пролилося на нашу благословенну землю світло християнської віри... І вже потім ми поділилися ним з тим Заліссям, де давні київські князі дуже необачно заснували Москву.

Довгоочікуваний нами Томос ще більше укріпить релігійну свободу в Україні, зміцнить міжконфесійний мир, посилить права і свободи громадян, які будуть нарешті єдині і перестануть ділитися на, нібито, канонічних і, нібито, неканонічних.

Такий Томос, любі мої, зміцнить нашу незалежність. Він видалить рудименти того політичного проекту, який називається «Русскім міром» і який придумали, до речі, саме ієрархи РПЦ. То вже потім цю небезпечну для України політичну єресь (ахінею) взяла на озброєння влада Російської Федерації.

І, врешті-решт, наша об'єднана Українська Православна Церква може стати найбільшою в усьому православному світі. І про цю перспективу я говорив поточного тижня з Предстоятелями всіх трьох православних церков України.

Константинопольська Церква для нас була, є й буде Церквою-Матір'ю, до якої ми, її чада, звертаємося по допомогу у подоланні розділення. А Його Всесвятість - єдиний, хто спроможний допомогти православним України врегулювати канонічний статус Української Церкви в структурі світового Православ'я.

Отже, прошу вас, шановні народні депутати, підтримати мій лист до Вселенського Патріарха спеціальною постановою Парламенту. Я дуже добре пам'ятаю, що ви вже голосували за звернення до Владики, і це було ще 2016 року. Скажу по секрету: я теж пишу листи Його Всесвятості не вперше. Але зараз це треба зробити ще раз - виходячи з дипломатичних міркувань, для продовження й успішного завершення переговорного процесу, який має багаторічній час і термін.

Свого листа, постанову, яку ви, я сподіваюся, зараз приймете і підтримаєте, і відповідні звернення українських ієрархів, які вже підписані, я маю якнайшвидше надіслати до Стамбула. Його Святість Патріарх Філарет передав мені підписи всіх ієрархів Київського Патріархату з проханням до Вселенського про Томос щодо автокефалії. Так само в повному складі написали до Вселенського Патріарха ієрархи УАПЦ, і владика Макарій їх мені також вручив. Я втішений не лише тим, що ці дві церкви напрочуд швидко відгукнулися на мій заклик. Вони впевнено продемонстрували, нарешті, вперше за 26 років, готовність єднатися і забути певні непорозуміння, які час від часу виникали в їхніх стосунках.

Хочу наголосити, що двері об'єднаної Церкви відкриті для всіх. І я хотів би нагадати всім слова покійного Предстоятеля УПЦ (Московського Патріархату) Митрополита Володимира: «Автокефалія - це спосіб організації церковного життя, ... свідчення кількісного та якісного зростання Церкви, її здатності до самостійного буття».

Своєю чергою, ще раз наголошую, що слід виходити з давнього канонічного принципу: «Громадянським та земельним розподілам нехай слідує і розподіл церковних справ». Завжди після здобуття незалежності державою починалася дискусія про автокефалію. Так у різні часи було в Греції, Сербії, Румунії, Болгарії, Грузії, в тій же Росії, тощо...

А ми що, хіба, як у тій приказці, у Бога теля з'їли?

Україна як незалежна держава, згідно з традиціями православного світу, не просто має право, а зобов'язана конституювати таку Церкву та забезпечити її визнання з боку світового Православ'я. Наголошую, що численні опитування свідчать, що дедалі більша кількість православних громадян України хочуть мати - як це запроваджено в усьому православному світі і більшості православних країн - єдину Помісну Автокефальну Українську Церкву. Церкву, яка буде євхаристійно, молитовно поєднана з іншими помісними церквами, але адміністративно буде незалежною від будь-яких закордонних церковних юрисдикцій. Насамперед, від тієї, яка прямо пов'язана з країною-агресором.

До Вселенського Патріарха я звернувся від імені та на вимогу мільйонів громадян України православного віросповідання, які воліють мати визнану світом власну Церкву як абсолютно необхідний атрибут незалежної держави - держави Україна.

 

Шановні народні депутати!

Усі помісні церкви нового та новітнього часу були визнані лише шляхом активного залучення держави до цього процесу. Такими є традиція і вимога Вселенського Патріаршого Престолу. По суті, автокефалію надають не стільки конкретній Церкві, скільки країні. Тому для нас, для мене як президента, для вас, шановні народні депутати, залишатися осторонь значило би підтримати статус-кво, який вигідний Москві. А я давно попереджав, вибачте, цитую сам себе: «Ми не будемо байдуже спозирати за втручанням іншої держави в наші церковні справи, за її спробами використати в своїх інтересах почуття частини українських православних».

Ми шукали і знайшли таку форму, щоб незалежно від того, більша чи менша структура, всі православні юрисдикції України стали спільними учасниками конституювання визнаної помісної Церкви. Для всіх справжніх патріотів зміцнення єдності України є пріоритетним завданням. Бо єдність - це наша головна зброя у боротьбі з російським агресором.

Я радий, що ця ідея об'єднала всю Верховну Раду і надзвичайно вдячний вам за це. Тому щиро вдячний і голові, і лідерам фракцій, і всім народним депутатам за згоду невідкладно розглянути це питання. Воно того варте. Воно виходить далеко за межі церковного! Йдеться про наше остаточне унезалежнення від Москви. Тут не лише релігія, тут - геополітика. А для мене справа утвердження незалежної помісної Церкви - такої ж ваги, як уже здобуті безвіз та Угода про асоціацію з Євросоюзом. Як наша спільна з вам боротьба за членство в Євросоюзі та членство в НАТО, які ще попереду. Це - питання національної безпеки і нашої оборони у гібридній війні, бо Кремль розглядає РПЦ як один із ключових інструментів впливу на Україну.

Тому я дуже рішуче налаштований в цій справі діяти. І протидіяти - всім, хто ставатиме на заваді національним інтересам України і намагатиметься зірвати кооперацію з Вселенським Патріаршим Престолом.

У той же час хочу запевнити, що Томос, на який ми так сподіваємося і для отримання якого докладаємо зусиль, і поява визнаної єдиної Помісної Церкви жодним чином не означатиме порушення конституційного принципу свободи совісті.

Єдина Православна Помісна Церква не стане державною.

Усі віруючі мають і матимуть право вільно вибирати собі як конкретний храм, так і церковну юрисдикцію. Хто захоче залишитися в тій церкві, яка збереже єдність із РПЦ, теж зберігають за собою гарантоване право власного вибору.

У такому питанні, як релігійне, будь-які примус чи заборони, категорично неприпустимі. Хочу окремо наголосити на неприйнятності будь-якого насилля в міжконфесійних стосунках. Його виплески, не приведи Господи, сутички точно не наближатимуть нас до мети, а віддалятимуть. Ба, більше: можуть унеможливити її досягнення. Буде автокефалія, час усе розставить на свої місця. Не за день, не за місяць, не через рік навіть, але точно розставить.

Після того, коли ви проголосуєте, я зможу повідомити Його Всесвятості Варфоломію, що ми, здебільшого, виконали свою частину того, про що говорили 9 квітня.

Нехай потужний голос мільйонів православних українців, єпископів та мирян; позицію влади, Парламенту та президента почують Вселенський Патріарх і Синод.

Я вірю в українську автокефалію, бо вірю, що на неї є воля Божа.

Нам залишається сумлінно молитися за Вселенського Патріарха і за якнайшвидше надання Томосу Православній Церкві України. Я закликаю всіх молитися про це!

Дякую. Слава Україні!»

  Title

ВРУ своїм голосуванням ініціативу схвалила. Правда, не одностайно.

Опозиційний блок не підтримав звернення, як і УПЦ (МП).

Підтримка та активність Української Церкви

18 квітня цього року з рук Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета президент Петро Порошенко офіційно прийняв Звернення для передання Вселенському Патріархові Варфоломію про надання Українській Церкві Томосу про автокефалію. Воно було підписане всіма архієреями Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Передаючи Звернення, Патріарх Філарет сказав: «Українська держава пройшла випробування війною, і війна довела, що Україна є і буде. А якщо Україна є і буде, то в цій Україні, щоб вона була державою, повинна бути Церква - духовна основа.

Тому ми і боремось за те, щоб Українська держава мала цю духовну основу... І ми молимось за це. І віримо, що це станеться.

Церква є духовною основою будь-якої держави. Без цієї духовної основи держава не може існувати. Так само, як не може існувати держава без армії, не може - і без Церкви. Це буде великий поштовх до об'єднання всього українського суспільства - визнання Української Церкви. Церква цього прагнула впродовж усіх 26 років».

Title  
 Президент приймає Звернення від Патріарха 

За повідомленням прес-служби УПЦ КП, у зустрічі також взяли участь Патріарший намісник митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній, секретар Священного Синоду архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій та керуючий справами Київської Патріархії архієпископ Вишгородський Агапіт.

Президент також мав зустрічі з Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви митрополитом Макарієм та Предстоятелем Української Православної Церкви Московського Патріархату митрополитом Онуфрієм.

Взяли до уваги чи розпочали процедуру?

Заступник глави Адміністрації президента України Ростислав Павленко відвіз до Стамбула і вручив Вселенському Патріархові Звернення від Української Церкви.

Після цього у вітчизняних ЗМІ з'явилися дещо поспішні оптимістичні заяви про те, що Вселенський Патріарх почав визначену давніми правилами процедуру надання Томосу.

На це одразу з'явилися скептичні коментарі, зокрема, і такі, які стверджували, що жодної процедури не розпочато, а Вселенський Патріарх буде консультуватися з цього приводу з іншими помісними Православними Церквами.

У цій ситуацій УПЦ КП визнало необхідним внести ясність у ситуацію, зокрема, заявивши: «19-20 квітня 2018 р. в Стамбулі, у резиденції Вселенського Патріарха, в районі Фанар, відбулося засідання Святого і Священного Синоду Константинопольського Патріархату.

Як раніше вже повідомляв президент України П. Порошенко, заступник глави його Адміністрації Ростислав Павленко в ці дні перебував у Стамбулі, де передав офіційні звернення щодо Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні від єпископатів УПЦ Київського Патріархату та УАПЦ, а також від президента України, яке було підтримане рішенням Верховної Ради».

За підсумками роботи Синоду на сайті Патріархату опубліковане наступне повідомлення:

 

«Комюніке Святого і Священного Синоду (22.04.2018)

Святий і Священний Синод під головуванням Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія завершив своє засідання, яке відбувалося з четверга, 19 квітня, до п'ятниці, 20 квітня. Всі питання порядку денного були розглянуті та обговорені, а також прийняті відповідні рішення.

Відповідно до Божественних і Святих Канонів, а також вікового церковного порядку і Священного Передання, Вселенський Патріархат зацікавлений у збереженні всеправославної єдності та турбується про Православні Церкви у всьому світі, насамперед, Українського Православного Народу, який отримав від Константинополя спасительну християнську віру і святе Хрещення. Таким чином, як істинна Матір Церква, він розглянув питання, що стосуються церковної ситуації в Україні, як це було зроблено в попередніх синодальних засіданнях, і отримав (прийняв) від церковної і цивільної влади, які представляють мільйони Українських Православних Християн, Звернення, яке вимагає надання (дарування) автокефалії, вирішив тісно спілкуватися та координувати зі своїми сестринськими Православними Церквами щодо цього питання.

У Вселенському Патріархаті, 22 квітня 2018 року,

від Головного Секретаріату».

Коментар

1. Зазначене повідомлення засвідчує, що всі звернення - церковні (від українських архієреїв) та світські (від президента, яке підтримав Парламент) були офіційно взяті до розгляду, що є формальним початком процедури проголошення Томосу.

2. Так як раніше було сповіщено, що до Вселенського Патріарха звернулися архієреї УПЦ Київського Патріархату і УАПЦ в повному складі, важливо зазначити, що саме суб'єкти звернення іменуються «церковною ... владою, яка представляє мільйони Українських Православних Християн». Цим повністю спростовується твердження представників Московського Патріархату, що виключно вони представляють Українське Православ'я. Зазначеним повідомленням Синоду підтверджується, що мільйони православних християн України представляють ієрархи, які просять Вселенського Патріарха видати Томос про автокефалію.

3. Вище зазначеним також спростовується твердження, що лише МП в Україні може звертатися з питань автокефалії - як бачимо, Синод взяв до розгляду звернення від УПЦ КП і УАПЦ, а також від президента і Парламенту в той час, коли Церква МПвУ такого звернення не надсилала.

4. Синод ще раз підтвердив, що виключно Константинопольський Патріархат є Церквою-Матір'ю для України, і як така Церква, а також як Патріархат, наділений особливим обов'язком всеправославного піклування про порядок і єдність - він бере до розгляду зазначені прохання про автокефалію. Таким чином відхиляється твердження Московського Патріархату про те, що «українське церковне питання» є його «внутрішнім питанням» і не стосується компетенції Вселенського Патріарха.

5. Синод засвідчив, що буде інформувати інші Помісні Церкви та координувати з ними свої зусилля, що відповідає підкресленому вище обов'язку турбуватися про всеправославну єдність. Однак, це жодним чином не означає, що Вселенський Патріарх зобов'язується вирішувати це питання виключно «на основі консенсусу», тобто, лише за згодою РПЦ, яка такої згоди, очевидно, не дасть.

Підтвердженням того, що саме так у Константинопольському Патріархаті розглядають «інформування і координацію» є проведення Всеправославного Собору на Криті, попри заперечення РПЦ і ще трьох Церков.

6. Очевидно, що РПЦ буде вкрай жорстко реагувати на кроки Константинопольського Патріархату щодо автокефалії Церкви в Україні, тому Вселенський Патріарх має об'єктивно інформувати інші церкви про стан справ і разом з ними протидіяти антиканонічним крокам з Москви.

7. Важливо також зазначити, про що не сказано у повідомленні: у жодний спосіб окремо не згадується РПЦ чи її представники в Україні, а також не згадується про «розкол» чи «розділення», що означає зміщення акцентів у позиції Фанару від констатації негативних аспектів української проблематики, як це було раніше, до висвітлення позитивних тенденцій, якими є церковні та світські звернення щодо автокефалії.

* * *

Враховуючи, що, зазвичай, Константинопольський Синод взагалі обмежується лише інформуванням про свої засідання без зазначення подробиць, наведене вище комюніке самим фактом своєї публікації є вагомим позитивним сигналом про істотні зрушення та готовність Вселенського Патріархату довести розпочату справу до логічного позитивного завершення.

Наступне засідання Синоду очікується наприкінці травня цього року.

Розпорядження Патріарха Філарета

Прес-служба УПЦ КП поінформувала про таке розпорядження Патріарха:

«У зв'язку з ухваленням та скеруванням Вселенському Патріархові Варфоломію церковних і державних звернень із проханням надати Томос про автокефалію Православної Церкви в Україні, в усіх храмах та монастирях Української Православної Церкви Київського Патріархату благословляється:

1. Під час богослужінь на ектеніях після прохання про Україну виголошувати додаткові прохання:

на мирній ектенії

- За створення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви Господу помолимось.

- За Святійшого Патріарха Варфоломія, за президента України і Верховну Раду і за розпочату справу рук їхніх Господу помолимось.

На потрійній ектенії

- Ще молимось за створення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви.

- Ще молимось за Святійшого Патріарха Варфоломія, за президента України і Верховну Раду і за розпочату справу рук їхніх.

2. У неділю, 22 квітня, у наступні недільні та святкові дні, після Божественної літургії звершувати молебні за чином Молебню про закликання Святого Духа на початок всякої доброї справи. Під час молебню підносити вказані додаткові прохання, а також молитву:

Молитва за об'єднання Української Православної Церкви

Господи Боже наш, Ти бачиш, як наші невидимі й видимі вороги розділили нашу Українську Православну Церкву, а разом з нею і весь український народ. Допоможи нам об'єднати українське православ'я в єдину Помісну Церкву, поклавши наріжним каменем апостольське правило, яке повеліває нам знати, що кожен народ, а серед них і український народ, повинен мати свого першого єпископа.

Настанови, Господи, наших розділених братів, щоб вони об'єдналися з нами навколо Престолу Київського в єдину Церкву і щоб між усіма нами панувала християнська любов, бо Ти сказав: «По тому будуть пізнавати, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою».

Зглянься на нас, Чоловіколюбний Господи, і не карай нас за наші провини вільні і невільні, свідомі й несвідомі. Дай нам мати правдиву любов між собою, пробач нам провини наші і не пам'ятай беззаконь наших.

Title  
 Митрополит Димитрій (Рудюк) у Львові 20 квітня
вручає президентові П. Порошенку двотомник
проф. О. Лотоцького «Автокефалія»
 

Владико Многомилостивий, охорони й збережи нашу Українську державу від тих, хто зазіхає на її незалежність і хоче розділити її, як Ти завжди оберігав християнські держави. Нехай єдина Помісна Українська Православна Церква буде міцною духовною основою для неподільності Української держави та єдності народу нашого, нехай розвіються вороги його і нехай запанують у нас мир, злагода та єдність.

Ти, Господи, сказав: «Без мене не можете робити нічого». Вислухай, Боже, благання вірних Твоїх і благослови розпочату справу єднання православних у Помісній Церкві Українській до успішного завершення привести. Святійшому Патріархові Варфоломію, президентові України, Верховній Раді та всім, хто для цього докладає зусиль, мудрість та натхнення Духа Твого Святого пошли, і у добрій справі визнання Церкви Української до скорого завершення всіх приведи.

Бо Твоє є милувати і спасати нас, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

 

Філарет,

Патріарх Київський і всієї Руси-України

20 квітня 2018 р.,

м. Київ

 

Що ж, шановні читачі, розпочато велику справу. Помолимося і ми за її успішне завершення. Хоча шлях до цього дуже непростий.

 

 

Технології замовчування і відволікання

Героїчний Бубенчик та танці з бубном від Генпрокуратури

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com