Чим ближче до виборів, тим активніше українська влада шукає  позитивні новини. І тим нестримніше лізуть, мов шило з мішка, новини вкрай негативні. Зокрема, і про саму цю владу.

Одну з чи не найбільших свиней підклала українській владі британська корпорація Бі-Бі-Сі. Та сама, на стандарти якої та ж таки українська влада намагалася перевести журналістів.

Так от, журналісти з цими стандартами почали передивлятися власників елітної лондонської нерухомості, а також відомі Paradise Papers, на які в Україні фактично майже не звернули уваги. А безсовісні британці передивилися купу паперів - і знайшли, зокрема, в Лондоні нерухомість української банди. Після розпаду СРСР банда базувалася в Італії, і явно намагалася конкурувати з місцевою мафією, що навряд чи подобалося місцевій мафії, і явно не подобалося місцевій поліції. Остання підозрювала банду у жорстоких вбивствах, а також у контрабанді наркотиків та зброї.

Як пишуть розслідувачі BBC Panorama (http://www.bbc.com/news/uk-43823962), до банди входили:

«Олександр Ангерт на прізвисько Дон Одеси. За інформацією поліції, одного разу його ув'язнили за вбивство.

Микола Фомічев, якого описують, як «дуже жорстоку людину».

Геннадій Труханов - за словами італійського комісара Савіно, він навчав членів банди «рукопашному бою, бою з використанням ножа і снайперській стрільбі з високоточної зброї». Зараз це мер Одеси».

Той самий мер Одеси, колишній регіонал, проти якого не раз і не два протестували одесити. Той самий, якого підозрювали у наявності російського паспорта і в розтраті 185 млн гривень міського бюджету. Той самий Труханов, якого 14 лютого 2018 року, разом із  його заступником Павлом Вугельманом було затримано в аеропорту «Бориспіль» по прибуттю в Україну, за підозрою НАБУ. Але згодом суд відпустив обох на поруки. Труханова взяв на поруки нардеп від БПП Дмитро Голубов, а Вугельмана - Олександр Пресман з партії «Відродження» та Юрій Мірошниченко з фракції «Опозиційного блоку» (обоє - колишні регіонали).

Безсовісні британці виявили в Лондоні вісім об'єктів нерухомості, придбаних за допомогою корпорації Rubicon Group, що об'єднувала десятки офшорних компаній. Чотири із цих компаній перебували під контролем Геннадія Труханова.

 

Корупція – вбиває. Незалежно від того, чи стоїть за нею кримінальне минуле. Мер Одеси Геннадій Труханов та президент Петро Порошенко під час презентації трагічно відомого одеського табору  «Вікторія». Фото з офіційної сторінки Геннадія Труханова у Фейсбуку. В ніч на 16 вересня 2017 року у таборі  внаслідок пожежі загинуло троє дітей. 24 квітня 2018 року суд визнав винною… виховательку табору «Вікторія» Наталію Цокур (Янчик), її арештували на три роки з іспитовим терміном у два роки. «Під час судового засідання обвинувачена свою провину визнала»…

 

З іншого боку вже цілком українські журналісти проекту Слідство.Інфо виявили у Труханова розкішну квартиру в Лондоні, щоправда, записану на родичів. Квартира коштує 5 мільйонів доларів, і розташована вона зовсім недалеко від славнозвісного будинку 221b на Baker Street. Дарма, звісно, родичі Труханова саме там хату купили, місце там таке... несприятливе для українських бізнесменів.

Офіційно мер Одеси заробляє близько 300 доларів на місяць. Можете собі порахувати, скільки років йому би довелося працювати, аби чесно заробити на таку квартиру. Тільки на одну - а ті британці кажуть, що їх цілих 8...

Щоправда, сам Труханов у коментарі ВВС цілковито заперечив оприлюднену  інформацію, і навіть наголосив, що вона «підриває його честь, гідність та репутацію». Британські журналісти, геть за стандартами Бі-Бі-Сі, зацитували його позицію у матеріалі.

Щоправда, навряд чи стандарти Бі-Бі-Сі українським бізнесменам дуже допоможуть. В Європі і раніше вже починали косо дивитися на мільйонерів з країн колишнього СРСР, а після отруєння Скрипаля і взагалі в той бік дивляться люто. Окрім того, 31 січня 2018-го у Британії набув чинності закон «Ордер на статки незрозумілого походження». Відтак британські служби можуть почати розслідування, якщо підозрюють, що речі вартістю від 50 тис. фунтів придбані іноземними публічними діячами (PEP - politically exposed person) на брудні гроші.

Ще в січні британський міністр з питань безпеки та економічних злочинів Бен Воллес заявив, що заможні іноземні злочинці тепер відчують «всю силу уряду».

«Ми прийдемо за вами, за вашими активами і зробимо проживання у вашому середовищі складним», - заявив міністр в інтерв'ю виданню The Times.

«Сила британського уряду», зокрема, полягає в тому, що якщо іноземцеві не вдасться довести правоохоронним органам, що статки зароблено чесним шляхом, майно можуть конфіскувати.

Тут варто згадати, які масові ридання звучали в Україні тоді, коли громадськість побоювалася, що до влади прийде Юлія Тимошенко, і відбере в олігархів «нажите непосильною працею». Мовляв, це ж занадто радикально, інвестори від нас відвернуться, це ж націоналізація буде, і то недемократична, не по-європейськи, ніхто з нами не захоче мати справу. А тут виявляється, що відібрати нечесно нажиті статки - дуже навіть по-європейськи. Більше того, Європа зрозуміла, що цими нечесно нажитими грошима користуються не тільки для купівлі маєтків, а й для підкупу західних політиків, фінансування протестних рухів, розхитування політичної ситуації, і, зрештою, для вбивств і терактів. І зрозуміла, що нечесно нажиті гроші несуть смерть. Корупція - вбиває, навіть якщо корупційні дії починаються і не на території Європи.

Тривалий час, зрозуміло, британський бюджет (та й не тільки британський) мав з цієї корупції чималі зиски. Щорічно у самій тільки Британії відмивають приблизно Ј90 млрд (понад 100 млрд євро) нечесних грошей. У Transparency International UK вважають, що кожні 4 з 10 елітних квартир або будинків у столиці Великобританії можуть бути придбані за корупційні гроші, виведені з інших країн.

Але виявилося, що такі гроші, якщо дивитися з більш широкої перспективи, дуже дорого коштують. Зокрема, і тому, що з бюджетів ЄС потім доводиться витрачати ще більші гроші на допомогу країнам, що їх обдирають ті люди, котрі купують дорогу нерухомість. Більше того, потім значна частина тих грошей, що їх Європа витрачає на допомогу обідраним країнам, потрапляють у ті ж таки руки, котрі згодом знову за ті ж гроші купують в Європі дорогу нерухомість. І як би ви не намагалися ощасливити допомогою обідрані країни, ці гроші все одно потраплять в ті ж самі руки, котрі купують дорогу нерухомість.

Власники елітної нерухомості, котрі хочуть її продати, будуть щасливі, а комусь доведеться думати, що робити з мігрантами з обідраних країн. І чому в цих країнах не приживається ні демократія, ні судова реформа. І на «демократичних виборах» перемагають люди, котрі або вже є власниками елітної європейської нерухомості, або от-от стануть ними.

Відтак є підозра, що не тільки британська, а й як мінімум французька влада наважиться розірвати зачароване коло з іншого боку. Тож до українських власників елітної європейської нерухомості наближається неабиякий е... когнітивний дисонанс.

Майже чверть сторіччя вони жили за схемою «обдираємо тут, робимо бізнес, живемо, навчаємо дітей, відпочиваємо, лікуємося - там». «Там» - то в Європі чи США. О, там вони живуть ідеально. Та ж таки BBC зазначає, що  членів злочинного угруповання з України в Італії в 1990 роки правоохоронці відстежували і прослуховували роками. Жахалися, коли слухали, як заїжджі жевжики розповідають одне одному про жорстокі вбивства. Але арештувати не могли - на території Італії панове поводили себе надзвичайно чемно, а потім і взагалі роз'їхалися по всій Європі.

Зрозуміло, що нікому з них навіть не спадало на думку робити Європу вдома. В Європі зручно жити, а от обдирати - не дуже. Звісно, є там і хабарі, і зловживання, але таких грошей, як на обдертій батьківщині, здерти не дадуть. Зробити таку ж систему вдома - це ж самому собі гілку під дупою обрізати.

Якщо ж Європа справді почне жорстко перевіряти статки скоробагатьків з обдертих країн, це не тільки зрушить когнітивну конструкцію скоробагатькам, а й може суттєво вплинути на геополітичну карту світу. Особливо якщо будуть перевіряти статки не тільки власників нерухомості, а й батьків абітурієнтів вишів та пацієнтів приватних лікарень.

Бо ти можеш до сказу толерувати хабарництво у медичних вузах, але якщо знатимеш, що студенти, котрі вивчилися за хабар, будуть лікувати тебе і твою родину, то будеш дивитися на це хабарництво зовсім інакше. З інакшим сказом, скажімо так.

І на хабарництво ректора і викладачів вузу, в котрому вчитимуться твої діти, будеш дивитися зовсім інакше. І престиж цього вузу тебе турбуватиме набагато більше.

Якщо ти будеш знати, що твої діти поїдуть відпочивати в український дитячий табір, то ти ніколи не повіриш, що у вкрай кепській пожежній системі табору винна вихователька. І ти луснеш, але знайдеш і власника, і тих, хто розробляв протипожежну систему, і тих, хто здавав і приймав табір в експлуатацію, і вимагатимеш, щоб кожен винний отримав своє - і то так, щоб більше нікому не хтілося. І особливо щоб не хтілося власникам табору, в якому відпочиватимуть твої діти.

І на розкрадання медикаментів, списання і розкрадання медичної техніки з лікарень, закупівлю неякісних вакцин чи медикаментів за завищеними цінами зовсім інакше людина дивиться, якщо знає, що їй та її родичам доведеться лікуватися в цих лікарнях. А Феофанії на всіх не вистачить, та й не йде у порівняння Феофанія із закордонними клініками. І на геніального лікаря-хабарника будеш зовсім інакше дивитися: бо знатимеш, що своєю пристрастю до хабарів він шкодить суспільству набагато більше, ніж допомагає йому своїм хистом. А тобі в цьому суспільстві жити. А як буде пильнувати армію батько, котрий знатиме, що його дітям в цій армії служити... І якщо армія не дасть раду з обороною - то він стане біженцем з конфіскованими капіталами (а то й в'язнем - за злочини перед людством)! О, то буде зовсім інший рівень пильнування армії...

Одно слово, попереду в українських скоробагатьків - цілий когнітивний зсув по фазі. І то цей зсув наближається неухильно, незалежно від того, чи наважаться на строгіші заходи уряди європейських держав прямо зараз, а чи будуть вони то робити трохи пізніше.

Але робити - будуть, то однозначно.

Досвід показує, що будь-яке здирницько-корупційне суспільство прагне перерости в тоталітарну систему і захопити якомога більше території чи й виплекати свою ядерну зброю, якщо її ще нема. І військовий удар чи фізичне знищення диктатора не дає результатів: корупційна диктатура вмудряється отруїти своїми щупальцями суспільство, знекровити його, прищепити йому свої шкідливі ідеали: жити і лікуватися там, обдирати - тут. Якщо вимагати тільки припинити обдирання - ефект буде набагато менший, ніж якщо показати, що жити скоробагатько буде там, де обдирає. І буде  користуватися обідраною інфраструктурою, освітою і медициною. І жити серед обідраних громадян. І на Заході до нього будуть ставитися не як до чесної людини, а як до здирника і хабарника.

З педагогічної точки зору це набагато дієвіше, ніж організовувати революції чи вести війни. З економічної - набагато економніше. Особливо якщо врахувати економію на траншах, кредитах і допомогах на реформування. Хоча, звісно, господарі елітних будівель, котрі збираються продавати свою власність, можуть з цим не погодитися.

Але, на жаль, стрічки новин дуже чітко показують: корупція вбиває, і вбиває не тільки на батьківщині корупціонерів. Крупційні уряди держав-спрутів тягнуться своїми щупальцями по всьому світові. І саме цей образ недарма спадає на думку політичним аналітикам дедалі частіше.

Звісно, в порівнянні з російським спрутом, український є доволі скромним і чемним. Але від того не менш небезпечним. Зокрема і тим, що якщо витягне зі свого народу останні сили, то той не витримає навали східного сусіда. Але й дати раду з українськими щупальцями набагато легше, ніж зі щупальцями російськими - та й щупалець цих набагато менше.

Тож українським власникам елітного житла у Великобританії варто приготуватися. Якщо не до показового сеансу політичної педагогіки, то хоча б до низького старту...