18 квітня під час політичного ток-шоу на популярному телеканалі у прямому ефірі нардеп-втікач Олександр Онищенко озвучив запис, який він, нібито, зробив у кабінеті Петра Порошенка за допомогою пристрою, вмонтованого в годинник.

На цьому записі він пропонує Петрові Олексійовичу певні корупційні схеми і передає пропозицію іншого чиновника-бізнесмена Миколи Злочевського не вимагати від Порошенка борг у 10 млн. доларів, а навпаки, ділитися з ним майбутніми доходами від оборудок 50 на 50. І т. д., і т. п.

На це голос, «схожий на голос П. О. П.», відповідає російською: «Коля - хороший парень». Цей вираз за добу став надзвичайно популярним мемом.

Акцію під назвою «Коля - хороший хлопець» тут же організувала відома активістка Ліза Богуцька, заявивши, що їхня група автомайданівців поїде до маєтку Петра Порошенка у Козин, під Києвом, і запитає його, чи дійсно голос президента звучить в записах О. Онищенка? А також що означає характеристика «хороший хлопець» щодо відвертого корупціонера і що його пов'язує з ним? І чи не пора створити «клуб хороших хлопців», бо «Петя також хороший хлопець», Юра - хороший хлопець (маючи на увазі, певно, Юрія Луценка). Тож чи не треба перезавантажити політикум, відправивши у відставку всю еліту?

Емоційну дівчину ще більш емоційно підтримав, нібито, стриманий і серйозний Роман Безсмертний, який у розпачі заявив: «Від сьогодні в Україні нема ні президента, ні парламенту, ні уряду. Я не можу зрозуміти сьогоднішню неадекватну реакцію Верховної Ради.

Вчора у нашій державі були оприлюднені серйозні звинувачення про персональну корупцію президента. А зранку народні депутати, як голубки, разом голосують за звернення до Патріарха. І ніхто, ну взагалі ніхто в цьому парламенті не реагує на записи розмов Порошенка, який сидить отут перед ними, і його можна сто разів змусити давати пояснення.

Парламент мовчить, уряд мовчить. Аплодують президенту. Неймовірно. Вони живуть у якомусь віртуальному світі і, напевно, вважають, що так і має бути.

Я сьогодні півночі читав ще книгу Онищенка, яку він напередодні опублікував. Хто не знає, там теж про корупцію чинного президента України. Ми це все вже проходили. Змінились прізвища головних героїв, а сюжет той самий.

Відбувається процес наростаючої трагедії нації, суспільства, держави. Через кабінет глави держави проходять брудні фінансові потоки. У будь-якій іншій європейській країні такі звинувачення призвели б, по-перше, до серйозного розслідування, по-друге, до високої ймовірності перевиборів. У нас про таке говорити марно.

Ситуація з корупцією серед керівництва держави стала можливою через занадто централізовані повноваження у верхівці влади. Корінь проблеми - у старій моделі держави і Конституції, яка вже давно себе вичерпала. Україні потрібне повне перезавантаження. Це означає, що необхідно міняти Конституцію. Нові підходи мають унеможливити навіть найменшу ймовірність того, що президент (незалежно від прізвища) здатен говорити такими фразами, як на плівках Онищенка.

Мусимо це змінити».

Роман Безсмертний подумує про те, щоб висунути свою кандидатуру на майбутніх виборах президента України. Тож його позиція має бути визначально критичною.

Але ж Ліза Богуцька, як і її соратники, у президенти не йдуть. Як і не йдуть туди мільйони українців, що чули цей запис у прямому ефірі і, напевно, хотіли би почути після цього коментар самого Петра Олексійовича.

Але коментаря нема. Як нема і виправдань чи заперечень з його боку.

А що є? Нічого. Мовчанка. Яка насправді є технологією замовчування гострих проблем і активно використовується тими політиками, котрим не вигідно говорити про ті чи інші проблеми, особливо, якщо вони стосуються їх самих.

Але тактика замовчування стає особливо дієвою, якщо поєднується з технологією відволікання. При цьому особливо ефективною технологія відволікання стає тоді, коли в інформаційний простір вкидається дійсно важлива і гостра тема. Як от, наприклад, тема досягнення статусу автокефалії Українською Церквою.

Чи спрацьовують ці технології? Ще й як!

18-го квітня, після демонстрації тих викривальних записів, здалося, що інформаційне поле України буквально вибухне. Воно і встигло вибухнути, та й то не в повну силу, лише день-два. Бо на місце новини № 1, відтіснивши компрометуючі записи, стала новина про зусилля й активність Президента в розкручуванні дійсно актуальної теми отримання Томосу.

Коментарів щодо цього в Інтернеті незміряно. Навіть колишній нардеп і міністр Кабінету міністрів України Анатолій Толстоухов не витримав і видав два віршовані рядки: «Коли на гілках влади сидять гади, немає держави, немає влади».

Пікантність цього коментаря в тому, що А. Толстоухов є екс-регіоналом, доволі близьким до В. Януковича і М. Азарова. І якщо вже йому нинішні видаються гадами, то що вже казати про народ, котрий владу починає просто ненавидіти.

А Інтернет-користувачка Lidiya Rubchyk - Cogles саркастично зауважила: «Це лиш Савченко можна було на основі записів запакувати! А тут, мабуть, що «все неправда».

Користувач Tim Vlas аргументує історією: «Коли з 1990 року в Україні були президент, парламент і уряд? Є кандидатури на гетьмана?»

Volodymyr Parkhomenko захистив Петра Олексійовича: «А звинувачення - це вже вирок чи імпічмент? У нас чого-чого, а звинувачень звучить скільки завгодно щодня. І потім більшість з них виявляються порожніми. І навіть якщо колись пізніше вони будуть підтверджені, чи є це сьогодні підставою відмовитися від кроків до визнання автокефалії Української церкви? Може, через це і захист України на Донбасі необхідно припинити? Може, і децентралізацію згорнути? В чому іще поступ країни треба через це зупинити?»

Виникають і конспірологічні версії. Так, Oleksandr Master інтригує: «Вам не здається дивним оприлюднення «розмов» саме напередодні звернення до Патріарха?»

Остаточно всіх учасників дискусії заплутав Oleh Leontiev: «Плівки Онищенка» нічого не варті. Якщо Кучма досі не притягнутий до відповідальності за, нібито, вказівки вбити Ґонґадзе чи підвісити суддю, спокійно доживає віку та навіть впливає на щось у державі, чого тоді переживати Порошенку? А, якщо припустити, що все на плівках - правда, але з одним маленьким «але»: гроші він брав у вишиванці, та ще й у «громадян неукраїнської національності», може, це - Патріотичний Акт?

Ба, далі - якщо ці гроші Порошенком були використані для відновлення Української Помісної Церкви? Про «акт симмонії» (хабарництво) я не кажу і не натякаю, але ж ця робота потребувала якихось коштів. Не з обігу ж свого бізнесу їх вилучати, коли є такі вдячні «жертводавці».

От і ламай собі голову - зрада чи перемога?»

Ламати голову нам усім доведеться, бо що не день, то якийсь новий скандал чи поворот політичного сюжету.

А час покаже, що і хто за цим стоїть і куди воно все рухається.