rss
11/13/2018
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#339

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Культура \ Олег Кіращук. Від Дебальцевого – до писанок з Ангелом-охоронцем

Стара, як світ, Василина Кушнірчук, знала безліч пісень і легенд і завше любила стверджувати, що доки люди пишуть писанки, доти буде існувати світ. Бо тоді добро перемагає над злом. Василина в молодості писала писанки, але не мала таких барвників, які тепер мають космацькі жінки, то використовувала фарби, які сама готувала з різного зілля.

На зіллі Василина зналася бездоганно, бо збирала його по космацьких царинках та полонинах і лікувала ним людей. Попервах, ще зовсім юною, зцілювала рани односельцям, які поверталися з Першої світової війни, а вже згодом лікувала вояків армії УПА і навіть не міркувала, що настане час, коли захищати Україну від московської навали на Донбасі піде її правнук, і буде там тяжко поранений, і зцілять його у військових госпіталях та повернуть до життя. І писатиме він знову писанки, які принесуть йому світову славу.

Отож, мова про знахарку з Космача Василину Федірчукову (Кушнірчук), яка була дванадцятою дитиною в сім'ї, і батьки видали її за нелюба, бо був багатий. А правнуком її є Олег Кіращук, якому передався талант Василини в родинних генах. Бабця Олегова (донька Василини) - Гафія Кіращук - була славною в Космачі вишивальницею, а дід - Юрій Кіращук - знаменитим стельмахом. Тому й не дивно, що на писанках Олега так багато жовтогарячої барви, притаманної Космачеві, бо в Космачі зберігся великий його родовід по лінії батька. А по лінії матері гілки родинного дерева розростаються на Покутті. Тут, у селі Задубрівці, Снятинського району, Івано-Франківської області, жила його бабця Ступарик Василина Іллівна, 1924 року народження. Вона писала чудові писанки, добре зналася на символіці, передавала онукові Олегові свою майстерність і секрети. І справжньою Берегинею для Олега Кіращука стала його мама Марія Михайлівна. Вона навчила сина любити Україну і жити для України. Вона навчила сина писати писанки і продовжувати традиції свого роду. Разом з мамою склали родинне дерево зі шаленими розгалуженнями, аби нащадки знали, хто вони, і якого вони роду.

 TitleTitle 

 

Мама співала Олегові ніжні колискові, розповідала чудові казочки, навчала синочка віршиків Марусі Підгірянки, Лесі Українки, Тараса Шевченка... І вчила молитися, а молитви знала всілякі. Марія Михайлівна була духовно найбагатшою жінкою в покутському краю. І ангели з неба завжди охороняли її та її діток. Отож, дитинство Олега минало цікаво і весело. Побачивши в ньому задатки до малювання, мама віддала синочка до Коломийської художньої школи, а вже відтак був Прикарпатський університет імені Василя Стефаника. І, звичайно, служба в армії. Повернувшись з армії, Олег вирішив серйозно взятися за писанкарство, хоча мама навчила писати писанки й Олегову сестру та брата.

Title Title 

 

Марія Михайлівна разом зі своїми дітьми організовують виставки своїх робіт, в яких залюбки бере участь і її син Олег, а серед тих виставок у 1993 році родинна виставка в Івано-Франківському краєзнавчому музеї. Далі Олег Кіращук уже сам презентує свою творчість на персональній виставці в Івано-Франківському обласному науково-методичному центрі народної творчості в 1995 році і цього ж року бере участь у родинній виставці «Як задзвонять в усі дзвони» в Українському домі в Києві та в родинній виставці в Художньому музеї в Чернівцях, в 2001 році. А далі творчі дороги поведуть його з виставками в столицю Естонії - місто Таллінн, де не тільки експонувались Олегові писанки, але ще писанкар давав свої майстер-класи з писанкарства для тамтешніх українців, виступав по естонському радіо й телебаченні і вже у 2012 році свої писанки експонує на Міжнародній виставці в японських містах Токіо і Кіото. І останній дебют Олега Кіращука - виставка-ярмарок «Leipziger Eierlei 2018» у німецькому місті Лейпциг, де про його писанки бурхливо писала німецька преса, висловлюючи подив і захоплення.

Але в цьому всьому проміжку часу був Майдан у Києві, де Олег Кіращук брав посильну участь, полишивши писати писанки. Там він гартував свій характер, там він вийшов разом з тисячами українців боротися проти несправедливості, за краще життя. На Майдані Олег знайшов нових побратимів, і коли Росія почала на Донбасі війну проти України, він одним з перших поповнив наші добровольчі батальйони і пішов на фронт у складі батальйону «Дніпро», а звідти повернувся в рідну Коломию, пішов до військкомату і попросився офіційно на фронт, де влився до складу 128-ї гірсько-піхотної бригади, яка боронила українську землю. А там опинився в самісінькому пеклі війни, отримав уламкове поранення голови під час оборони дебальцівського плацдарму.

Title Title 

 

Забили тривогу писанкарі України, а серед них - уродженка Луганщини, заслужений майстер народної творчості України Тетяна Коновал, писанкарка з Александрії Ірина Михалевич... І, звичайно, космацькі писанкарі. Тоді молилась за Олега, аби він одужав, здається, уся Україна, бо таких талановитих митців нам, ой, як бракує. Був у Червонограді писанкар-віртуоз Тарас Городецький, та передчасно парубок покинув цей світ, а писанки його нині ціняться на вагу золота. Є зараз продовжувач справи Тараса Городецького, його побратим, Олександр Опарій, але той більше уваги приділяє кераміці. Є у США Микола Коваль, а в Косові - Сергій Борис, але, направду, такого, як Олег Кіращук, нема.

На війні Олег Кіращук був у голоді і холоді, під кулями і градами, душа його боліла за знищені московською навалою українські слобожанські села. Тінню за ним ходив повсюдно його ангел-охоронець, про якого любить згадувати, бо той Ангел не раз рятував його від смерті: «З надією, що малювання буде заспокоювати, зі собою під Дебальцеве я взяв альбом та олівці. Одним з ескізів, зображених там, стало відтворення ескізу писанки з Ангелом-охоронцем. На жаль, у момент відступу з позицій не мав змоги взяти альбом зі собою, але пам'ятав саме про ескіз з Ангелом, і тому, повернувшись після госпіталю додому, написав саме таку писанку на знак подяки за порятунок. Довкола зображення Ангела-хранителя (на гусячих та страусиних яйцях) наношу напис, якому мене навчила моя бабуся-писанкарка, та до якого я щоночі промовляв перед сном: «Ангеле, охоронцю мій, Ти все при мені стій, як удень, так і вночі - будь мені до помочі». Так повелось, що цю писанку або дарую тим, хто надавав нам допомогу, або ж продаю, але всі кошти від продажу ділю між важкопораненими та дітьми загиблих воїнів з нашого міста».

А ще на писанках Олег Кіращук полюбляє писати різні сарни та жар-птиці, і вже виробив своє письмо, відмінне від інших писанкарів. Використовує суто воскову техніку розпису яєць, однак, деколи пробує робити й дряпанки. Сьогодні його писанки є в художніх салонах та приватних колекціях США, Канади, Люксембургу, Німеччини, Японії... І - України.

 

Title
 

 

Спочатку писанкар взявся досліджувати етнічну покутську писанку і помандрував селами, шукаючи старі зразки писанок, вивчаючи їхні назви та символіку. У віддалених селах Олег відшукав старих писанкарок, котрі вже не писали писанки, але добре пам'ятали писанкові знаки і змогли йому посприяти відтворити ту чи іншу писанку. Таким чином Олег Кіращук написав 80 суто покутських писанок, символіку яких раніше дослідники не зафіксували. Було б добре, якби митець продовжив свою справу і ще пошукав нових невідомих зразків поміж селянами та видав альбом «Покутські писанки». Але, понад усе, писанкар кохається в авторській писанці. Там він дає волю своїй творчості і фантазії. Кожна Олегова писанка філігранна, довершена, унікальна, але, все-таки, найбільш душевні і щирі писанки з ангелами.

Олег зустрічає 46-у весну у покутській рідній Коломиї з люблячою дружиною Ольгою, зі сином та донькою у буйному цвітінні садів та щебеті різноманітного птаства. За цей порівняно невеликий проміжок життя він встиг багато зробити для розвитку і збагачення української культури. Олег Кіращук є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України, членом Національної спілки художників України, лауреатом мистецької премії імені Я. Лукавецького. Як не прикро, але за свій творчий доробок у Олега немає жодної урядової нагороди, бо чиновники від мистецтва ще не встигли і не зуміли оцінити його талант. Натомість, є в Олега Кіращука почесна відзнака «Учасник АТО»(2015 рік), медаль «Захиснику Вітчизни» (2015 рік), відзнака «Дебальцеве 2014-2015», відзнака «За бойову звитягу» (2015 рік), відзнака президента України «За участь в антитерористичній операції»(2017 рік)...

Молодий обдарований писанкар Олег Кіращук прожив тяжке життя, обпечене нестатками і війною, але за цей, здавалось би, короткий час, вчинив багато корисних справ, захищаючи свою Батьківщину, відроджуючи українську культуру. Віриться, що попереду в Майстра будуть нові злети і виставки, нові дослідження... І обов'язково буде нова європейська держава Україна, за яку він боровся на війні навіть ризикуючи своїм життям! У тій державі будуть жити його діти й онуки, будуть жити нові українці!

 

Кобзарському роду нема переводу

Проблема вибору: життя в ганьбі чи смерть? Читацькі роздуми з приводу роману Василя Шкляра «Троща»

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com