Конфлікт Росії із цивілізованим світом загострюється, і абсолютно несподівано дедалі більше світових лідерів демонструють доволі рішучу позицію в цьому питанні. Особливо несподіваною ця тенденція є для української влади, котрій дедалі тяжче всидіти на двох стільцях, що розбігаються в протилежні боки.

Великдень в Україні мав би пройти доволі буденно.

Телеканал «Інтер» в ніч на восьме квітня бадьоро протранслював на всю країну Великоднє богослужіння УПЦ Московського Патріархату у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі. Президент України Петро Порошенко протягом ночі завітав у Володимирський кафедральний собор УПЦ КП, потім - у монастир святого Василія Великого УГКЦ, а потім приєднався до служби у вже згаданій Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі УПЦ МП.

Якби не «Інтер», можна було б вважати, що президент на Великдень всім вгодив, за всіх помолився, зокрема, і за патріарха Кирила (Гундяєва). З Вербною неділею, нагадаємо, вийшло набагато гірше. Президент не тільки пішов у храм УПЦ МП в Маріуполі, а й відвідав службу Божу, котру проводив протоієрей Олексій Устименко, той самий, котрий брав участь і в освяченні Троїцького собору у окупованому російським бойовиками Донецьку. Для керівника країни, частина якої окупована згаданими російськими бойовиками (діяльність яких цілком схвалює УПЦ МП), така толерантність, м'яко кажучи, виглядає дещо надмірною.

Ще більш надмірною виглядає така толерантність президента на фоні того, що на окупованих територіях дивним чином продають продукцію підприємств того ж таки президента.

Цю дивну, як для країни, котра п'ятий рік воює з Росією, подробицю виявив ветеран АТО Олександр Хаджинов:

«Чи є щось принципового у тому, що «рошенки» повним ходом продаються в Горлівці?

Знайома їздила ховати діда і розповіла про побачене.

По закінченню служби було декілька пропозицій виготовляти деякі види товару для російського ринку. Я відмовився, хоча туди можна було весь шлак виготовляти та імпортувати. Але для мене будь-яке співробітництво з країною-ворогом та тимчасово окупованими територіями є принципово неможливим.

Тому особисто для мене новини про знаходження продукту на ворожих територіях є незрозумілими».

Втім, наразі ця новина не набула особливого розголосу. А якби й набула - що дивного, що президент торгує з окупантами, в країні, значна частина енергетичної системи якої належить громадянам країни-окупанта. І не тільки енергетичної системи. Напевне, саме так і має виглядати країна із вкрай підгальмованим інстинктом самозбереження, олігархи якої тісно зрослися із олігархами країни-окупанта...

Втім, як ми вже писали, тенденції глобальної міжнародної політики дають надію, що українська влада таки почне керуватися інстинктом самозбереження. І безпосередньо перед Великоднем ці тенденції посилилися.

З одного боку, у п'ятницю, 6 квітня, Міністерство фінансів США оприлюднило новий пакет санкцій, в який були включені 7 російських олігархів, 17 представників російської державної влади, а також 14 організацій і компаній. 

З іншого боку, у суботу, 7 квітня, в сирійському місті Дума внаслідок хімічної атаки загинуло понад 70 осіб. А світ вже добре знає, хто стоїть за хімічними атаками в Сирії...

Таким чином протистояння у світі вийшло на новий рівень.

І що робить українська влада - в  час, коли ударна група ВМС США на чолі з авіаносцем «Гаррі Трумен» прямує у Середземне море, до берегів Сирії? Та сама влада, котрій і не підтримати санкції США ніби як не годилося би, і підтримати - якось перед російськими партнерами незручно...

Дивовижно, але український головнокомандувач в цій складній ситуації їде в гості до колег, котрі теж перебувають у дещо подібній політичній скруті.

Всім відома прихильність певних кіл Німеччини до Росії, і екс-канцлер ФРН, а нині - голова комітету акціонерів компанії Nord Stream AG, член правління «Газпрому» Гергард Шредер - найкращий приклад політичної халепи, у якій опинилася Німеччина.

І от український президент, цукерки якого продаються на окупованій Росією території, а бізнесові кола країни тісно пов'язані з російськими олігархами, особливо в енергетичній сфері, відразу після Великодня в церкві УПЦ МП їде в гості до канцлерки Німеччини, яка не має свого бізнесу, не продає цукерок в Горлівці, але бізнесові кола її країни тісно пов'язані з російськими олігархами, особливо в енергетичній сфері.

І що просить український президент у німецької канцлерки?

Правильно, розірвати бізнесові стосунки з Росією, зокрема, стосовно проекту Nord Stream 2. Бо реалізація цього проекту дозволить Росії розірвати контракт з Україною у енергетичній сфері - і таким чином Україна не отримає російських грошей за транзит газу.

Трагікомедія абсурду.

Єдиний позитивний момент у цій сфері - що «Нафтогаз України» підписував контракти безпосередньо з «Газпромом», а не з «RosUkrEnergo» Фірташа. Інакше все це взагалі виглядало б як мега- трагікомедійні «внутрішні сварки», і ситуація була б ще гіршою...

Але загалом ситуація і так не дуже надихає.

У відповідь на прохання президента України Петра Порошенка федеральний канцлер Ангела  Меркель під час спільного брифінгу з українським лідером зробила дуже обережну і неоднозначну заяву:

«Ми розмовляли про це і, звісно, взяли до уваги думку президента України з цього питання. І ми говорили також з президентом Росії стосовно ситуації щодо Nord Stream 2, і висловили збентеження України. Звісно, йдеться про те, що все одно частина газу буде йти через українську територію. Тобто транзит через територію України залишається важливим... потрібно також враховувати політичний компонент цього питання».

Так, ніби в Німеччини й справді є реальні важелі для того, щоб змусити Росію постачати газ в Європу через Україну - у тому випадку, коли Росія зможе і без цього обійтися. Адже Росія, на відміну від України, намагається максимально скоротити свою економічну залежність навіть від потенційних держав-жертв, не кажучи вже про жертв реальних. А от самих цих жертв вона намагається якомога якісніше «підсадити» на залежність від своїх ресурсів. Демонструють, так би мовити, стратегічне мислення, щоправда, не туди, куди треба. Якби те стратегічне мислення, та й на мирні цілі - ціни б йому не було. А так - вся стратегічність витрачається на те, щоб створити проблеми іншим. Зокрема, і Німеччині.

До речі, Ангела Меркель продемонструвала залізну витримку, і жодним словом не натякнула на тісну співпрацю українських підприємств з країною-окупантом.

Але під час спільної конференції Меркель та Порошенка якийсь невідомий журналіст таки смикнув українського лідера за болюче місце і запитав, чи буде вводити санкції Україна проти російських олігархів - так само, як це зробили США.

«Кілька днів тому я дав доручення Службі безпеки України, Кабінету міністрів України і Раді національної безпеки та оборони, секретарю ради, підготувати відповідний проект рішень, який найближчими днями буде винесено на засідання Ради національної безпеки і оборони. Санкції будуть введені», - відповів Петро Порошенко.

А згодом навіть написав на цю тему повідомлення у Твіттер.

Є підозра, що Служба безпеки України, Кабінет міністрів України і Рада національної безпеки та оборони у повному складі були неабияк здивовані цією заявою.

Ще більше мали би бути здивовані громадяни України (та й загалом українці цілого світу), котрі дізналися, що за попередні майже 5 років війни від Головнокомандувача до СБУ, КМУ і РНБО не надходило таких доручень. І надійшли ці доручення тільки після того, коли жорсткі санкції ввели США, і не приєднуватися до них стало вже якось ну зовсім непристойно.

Хоча раніше українському керівництву цілком навіть вдавалося викручуватися з таких ситуацій. Мовляв, європейці багаті, вони можуть собі дозволити потерпіти і пережити збитки від санкцій. А ми бідні, ледве-ледве на Мальдіви та Сейшели заробляємо, тому ми санкцій собі дозволити не можемо, в нас відразу прибутки впадуть до критичної точки, доведеться або пенсійний вік піднімати, або плату за вугілля вводити не «Роттердам +», а «Бермудський трикутник +», а це вже може спричинити революцію в країні, воно вам треба, не розгойдуйте наш човен...

Найбільшою несподіванкою заява Порошенка мала би стати для заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони Олега Гладковського (Свинарчука). Ото мав би втішитися - його «Богдан Моторс» припинив закуповувати російські мотори за цілих два тижні до заяви керівництва про санкції щодо російського бізнесу!

До слова, після виходу програми «Схеми» з сюжетом про російські мотори для тролейбусів «Богдан Моторс» у соцмережах дивним чином з'явилося надзвичайно багато захисників спритного виробника тролейбусів. Мовляв, «а де гарантія, що ці двигуни в Росії не було закуплено у 2013 році, і оплачено тоді ж». Слова директора про те, що двигуни не купують вже кілька днів, записані на камеру, було проігноровано, «Радіо Свобода» з усіх боків намагалися звинуватити у «непрофесійності».

Принаймні, з того можна зробити висновок, що в тих кабінетах, де таким людям пишуть методички, вже зрозуміли, що переконати людей в необхідності російських двигунів для українських тролейбусів не вийде - лишається доводити, що журналісти помилилися, а двигуни закуповувалися ще до війни.

Тепер люди, котрі мають джерела інформації на окупованих територіях, можуть проводити дослідження: чи цукерки «Рошен» з полиць магазинів у тих краях щезнуть до Проводів, чи після Проводів, чи не щезнуть взагалі. До Проводів навряд - то саме сезон заробітку для всіх виробників цукерок, більше в Україні  заробляють хіба продавці тюльпанів і мімоз на 8 березня. Після проводів мали би зникнути - але тільки у випадку, якщо в корпорації «Рошен» можуть здогадатися, що в такої торгівлі, як і у газогону Nord Stream 2, є не тільки економічне підґрунтя, а й політичне.

Керівництву Німеччини для такого висновку довелося думати кілька років - та й то не факт, що до цього висновку дійшли б, якби не загальне загострення міжнародної ситуації.

Що може змусити корпорацію «Рошен» та її керівництво дійти до цього висновку - тяжко сказати. Однак вже можна очікувати на появу в соцмережах активних «тролів», котрі будуть захищати право українських корпорацій на те, щоб годувати цукерками окупантів. Врешті-решт, мусить же ж Україна якось здобути симпатію у тамтешнього люду?

Хоча цілком ймовірно, що з'являться ще й інші, більш вигадливі аргументи. Загалом методи роботи українських провладних симпатиків у соцмережах (та ще й перед виборами) наводять на думку, що українське керівництво користується не тільки російськими моторами для тролейбусів, а й російськими методами пропаганди в соцмережах.

Втім, українцям не звикати.

Ми ще 5 років тому попереджували, що російські тролі в Фейсбуку становлять небезпеку. В момент, коли я пишу ці рядки, Марка Цукерберга допитують в Сенаті на предмет того, чи розуміє він небезпеку російських тролів у Фейсбуку. Трансляція процесу в прямому ефірі відбувається через той же ж таки Фейсбук. Марк червоніє і блідне, сподівається на здоровий глузд користувачів по всій планеті. 5 років тому ми теж сподівалися на здоровий глузд людей по всій планеті. Здоровий глузд вже близько, ймовірно, навіть українську владу змусять хоч на деякий час забути про переваги бізнесу з Росією, і скористатися підказками того здорового глузду. Але є проблема - за той час, поки здоровий глузд був у дорозі, в нас вже загинуло понад 10 тисяч громадян...