Як відомо, в Україні вільний обіг вогнепальної зброї, окрім мисливської та спортивної, перебуває поза межами закону. Однак, чотири роки безперервної війни з Росією даються взнаки ще й у цьому вимірі. Стріляючих і вибухонебезпечних предметів у населення стає дедалі більше, то ж новини про вчинення злочинів із застосуванням армійського «причандалля» вже нікого не дивують.

Інформагенції, газети й телеканали час від часу передають тривожні повідомлення із серії «зять жбурнув гранату у хату до тещі», чи «бійка у ресторані переросла у стрілянину». Причому, географія поширення таких випадків сягає вже провінційних райцентрів чи найбільш віддалених сіл.

Скажімо, минулого літа троє мешканців селища Зарічне, на рівненському Поліссі, підірвалися на гранаті РГД-5, яку на звичайне чоловіче застілля приніс 25-річний сусід. Ніхто не вижив.

А в 2016 році 5 гранат та 2 гранатомети у прифронтовій смузі Нацполіція виявила в багажі одного з капеланів. Пан-отець тоді заявив, що мав намір використовувати ці небезпечні знахідки виключно для власних потреб і «глушити рибу в ставку»... І таких випадків можна нарахувати з не один десяток.

Ручні гранати, легка стрілецька зброя, патрони будь-якого калібру ледь не рікою ллються із зони АТО. Військові, добровольці, комірники розбирають оце добро на «сувеніри», тримають на пам'ять, зберігають до першої ліпшої нагоди, готуються до продовження триваючої чи початку нової війни, й буває, що спродують, обмінюють, дарують, віддають комусь іншому. Після подій із «Правим сектором» у Мукачевому правоохоронці посилили контроль за оглядом особистих речей демобілізованих чи тих вояків, котрі прямують на ротацію або ж у відпустку, однак проблема все одно лишається.

Буває, що якісь фанатики такі смертоносні знаряддя виготовляють власноруч. Проте, домашні умови не дозволяють їм узятися за громіздкі, об'ємні вироби з масштабним обширом ураження, й вони зупиняються на чомусь не надто складному, однак, все одно смертельно небезпечному. Наприклад, прихильник «Антимайдану», представник невідомо ким і коли утвореної «партії Сталіна» Валентин Дорошенко, який раніше перебував на лікуванні в божевільні, влаштував посеред Одеси справжню бійню: відкрив із вікна свого помешкання вогонь по поліцейських. Не пошкодував і свого приятеля, котрий кинувся його зупиняти. Як пізніше виявили слідчі, слюсар від Бога й «на всі руки майстер» Дорошенко підпільну зброярню облаштував прямо у підвалі тієї ж багатоповерхівки.

Володимир Рубан на засіданні Медведчукового "Вибору" Фото з  Facebook-сторінки Служби безпеки України (facebook.com/SecurSerUkraine)

Отже, випадки з «гостинцями» з війни є, однак у більшості випадків це щось таке, що можна сховати у наплічнику, провезти під сидінням легковика чи відправити додому в, нібито, безневинній посилці. І довгий час вважалося: на щось більше чекати і, відповідно, шукати не варто, позаяк таке з різних причин є неможливим. Мовляв, нікому ж не дадуть непомітно винести/вивезти велику партію озброєння і боєприпасів. Та й провести кілька років життя за ґратами в ім'я вкраденого пістолета чи «заробітку» на проданій гранаті теж хоче далеко не кожен, тим більше - опинитися там назавжди у випадку великої партії.

Яким же було здивування бувалих вояків й експертів, коли о 09.15 ранку в четвер, 8 березня 2018 року, на контрольному пункті в'їзду-виїзду (КПВВ) «Майорське» у Донецькій області прикордонники затримали прямуючий з тимчасово непідконтрольних районів вантажний мікроавтобус Mercedes-Benz Sprinter з цивільною особою за кермом і комплектом новенької зброї й набоїв, достатнім для спорядження цілої роти піхотинців. Дещо було безпосередньо у скриньках із заводським маркуванням.

Автомати, пістолети, гранатомети, а також російський великокаліберний кулемет «Утьос» й 62-мм міномет на виїзді з окупованої території поскладали у дерев'яні шухляди, тумби і шафи. Тому зовні вантаж нагадував звичайне перевезення меблів, на чому й наполягав водій. Мовляв, сказали перевезти з точки «А» у точку «Б» через лінію розмежування.

Прикордонники перевізника схопили, закували у кайданки. Одразу передали Службі безпеки України, а ті, своєю чергою, повезли чоловіка до слідчого ізолятора в Маріуполі, а наступного дня, себто, вже 9 березня, до столиці. Для обрання запобіжного заходу в Шевченківському районному суді м. Київ.

Однак, тут наша розповідь не закінчується. Затриманим виявився наближений до політиків першої величини відомий громадський діяч. Завдяки цій обставині не така вже й звична кримінальна справа одразу стала гучним політичним процесом. І, як стверджують правоохоронці, це лише його перша серія.

Меблі з гранатометними й мінометними зарядами замість книжок та одягу віз широко розкручений у медіа «генерал-полковник», переговорник зі звільнення заручників та обміну військовополоненими й, за сумісництвом, голова ГО «Офіцерський корпус» Володимир Володимирович Рубан. Колишній видавець і політтехнолог, який ніколи не приховував свої відносини з екс-керівником Адміністрації президента Леоніда Кучми, «сірим кардиналом» української, чи то пак антиукраїнської політики Віктором Медведчуком та позафракційним народним депутатом, колишнім № 1 у виборчому списку партії «Батьківщина», військовою льотчицею Надією Савченко.

Від 10 до 20 років ув'язнення

Суд заарештував Рубана на 2 місяці без визначення розміру застави. Під вартою він пробуде до 6 травня.

Савченко хотіла взяти його під особисте зобов'язання. Однак, суд не дозволив. Надто важкі статті Кримінального кодексу озвучено, надто важкі обвинувачення пролунали того дня на адресу Володимира Володимировича: ч.1 ст. 263 «Незаконне поводження зі зброєю», та ч. 1 ст.14 «Готування до злочину», ч. 3 ст. 258 «Створення терористичної групи чи терористичної організації» КК. Скільки це, якщо вимірювати у роках ув'язнення? До 2-5 років за «меблі» додамо 8-15 років за терористичну організацію, виходить від 10 до 20 років, що для 50-річного підозрюваного не так уже й мало. І це без підготовки терактів та замахів на державних діячів (див. далі).

Передбачена у тій же ч. 3 ст. 258 КК норма про звільнення від відповідальності на Рубана не розповсюджується, оскільки, судячи з того, що нам розповіли, він добровільно не повідомив правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, не сприяв її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку зі створенням або діяльністю такої групи чи організації. «...Якщо в її діях (у діях підозрюваної особи - Авт.) немає складу іншого злочину», - це теж ще один виняток, котрий на Рубана теж не розповсюджується, бо, окрім статті «тероризм», є ще й 2 інші.

Тим більше, його не можна буде звільнити від покарання, якщо суд визнає його головним серед тієї умовної «роти», котру він мав намір озброїти з «меблевого» складу бойовиків: «... Крім організатора і керівника (звільняються від відповідальності - ред..)». А слідчі, судячи з перших заяв силовиків, керівником угрупування вже бачать Рубана.

«Мали розстріляти центральну частину міста Києва»

Кому й для чого мала би придатися сила-силенна наступального озброєння? Хто й чому завантажував його у білий бус Рубана?

«Вдалося попередити масштабні терористичні акти, які могли призвести до великих людських жертв. Хочу зазначити, що жертвами цих терактів могли стати тисячі мирних громадян, а також окремі політики, посадовці та народні депутати», - заявив у п'ятницю, 9 березня 2018 року, очільник СБ України Василь Грицак на спеціально зібраному брифінгу. Прізвищ політиків він називати, щоправда, не став. Кількома годинами раніше за нього це зробив суддя: Порошенко, Аваков, Турчинов, Яценюк. Виходить верхівка силового блоку влади й лідер «партії війни», як її називають у «партії миру».

Масштабна бійня, за словами Грицака, «за попередньою змовою з очільниками терористичних організацій т. зв. «ДНР» Захарченко О. В. та Тимофеєвим О. Ю. (він же «Ташкент», - ред.), а також іншими особами» мала відбутися у столичному середмісті.

«Що вражає? Ми далі ще обов'язково надамо свідчення, документальні свідчення того, що планувалися масові, я підкреслюю масові, теракти. З мінометів мали розстріляти центральну частину міста Київ. І на запитання «Там же мирні люди? Там же будинки мирних людей?» ...Це нікого насправді не хвилює», - розповів у п'ятницю голова СБУ.

Відповідно до сценарію московських «кураторів» Рубана-Захарченка-Тимофеєва, вів далі Грицак, потім мала настати головна фаза спецоперації: «...Якомога більше трупів, якомога більше крові. Йшлося про тисячі загиблих. І, як говорили їхні куратори з «ДНР» та з Москви, має бути хаос, внаслідок чого люди мають вийти на вулицю, а війська мають повернутися із зони АТО й перейти на Київ, щоб показати, що в Україні є громадянська війна», - пояснив Грицак.

Отже, українська контррозвідка переконує нас у наступному: Володимир Володимирович київський діяв безпосередньо в інтересах Володимира Володимировича московського. Звинувачення, вочевидь, має посилити неабиякий перелік виявленого у вантажівці Рубана.

«В процесі слідчих дій всього було вилучено 5 автоматів Калашникова АК-74, 3 автомати Калашникова АКС-74У, 1 автомат Калашникова АК-47, 2 ручні кулемети Калашникова, 2 пістолети Макарова калібру 9 мм без маркування з магазинами виробництва Російської Федерації, 4 пристрої для безшумної стрільби виробництва Російської Федерації», - розповів Грицак.

Під час обшуку у меблях, які Рубан віз з окупованої частини Донеччини, вилучено також предмет, схожий на саморобну міну діаметром 57 мм масою 2,6 кг з вишибними патронами виробництва Російської Федерації, міномет із внутрішнім діаметром ствола 62 мм.

Боєприпасів при цьому названо стільки, що з ними вже згадана умовна «рота» могла би втримати не один бій. Зокрема, проти танків та бронетехніки.

Зокрема, голова «Офіцерського корпусу», начебто, віз 46 одиниць 122-міліметрових мін із вкрученими підривачами М-12, вишибними патронами та додатковими пороховими зарядами, а також 6 протитанкових мін уламкової дії МОН-50 виробництва Російської Федерації, 6 мін калібру 82-міліметри з вкрученими реактивними двигунами до протитанкового гранатомету РПГ-7В, 12 порохових вишибних зарядів до пострілів ручного протитанкового гранатомету РПГ-7, 2 протитанкові гранатомети РПГ-22, 6 пострілів до протитанкового гранатомету РПГ-7, 20 гранат Ф-1, 20 запалів до них, 20 гранат РГД-5 та 20 запалів до них. Вилучено також 320 патронів калібру 12,7 мм, 1280 патронів калібру 9 мм, 700 патронів калібру 7,62 мм, 4 320 патронів калібру 5,45 мм, 17 магазинів, споряджених 750 патронами калібру 5,45 мм, 2 магазини, споряджені 60 патронами калібру 7,62 мм.

За даними СБУ, запаковували бусик підозрюваного люди Захарченка.

«У речах Рубана виявлено пакувальний лист, датований 11.06.2016 р., з військової частини 08819. За нашими даними, це військова частина 1 Армійського корпусу «ДНР», - підкреслив голова відомства.

Непередбачуваний Рубан та передбачувана Савченко

Пізніше у мережі оприлюднили аналітику контррозвідників, з якої випливає: такий собі підприємець Рубан працює на росіян з 2004 року й перших 10 років виготовляв необхідної їм літературу про Росію, про Путіна, про те, яке погане НАТО, і який файний Митний союз. Кошти йому на це надходили, буцімто, з урядової структури країни-агресора під назвою «Росспівробітництво». Що ж до «генеральських» погонів Володимира Володимировича, то їх насправді немає. Та й не було ніколи, наголошували у СБ України в 2016-му, коли Рубану фактично заборонили займатися обміном полонених, хіба що з власної ініціативи.

Певний успіх, яким у 2014-2015 рр. супроводжувалася його переговорна діяльність, на думку низки офіцерів (зокрема, тих, хто побував у полоні), пояснюється дуже й дуже просто: Рубан, власне, є alter ego пана Медведчука. Сам він завжди перебуває у «тіні», натомість, від його імені завжди діяли й діють інші люди.

Факти? Існування громадсько-політичного трикутника Медведчук-Рубан-Савченко неодноразово у той чи іншій спосіб підтверджували його учасники. Савченко, взагалі, схильна виписувати компліменти на адресу керівника «Украинского выбора», а Рубан, то той і взагалі офіційно відповідав там за напрямок «Федералізація України», починаючи з 2013 року.

	Олег Мезенцев разом з Вірою Савченко зустрічає Надію в аеропорту після повернення з полону. Фото з  Facebook-сторінки Олега (facebook.com/OlegMezentsev)

Полоненими теж займався Медведчук. Рубан, відповідно до низки свідчень, виконував роль суто допоміжної ланки. Був кур'єром, і не більше. Водночас, обставина ця пояснює, чому він, як перемовник, міг постійно безперешкодно подорожувати до окупованого Донецька й без остраху за власне життя та здоров'я регулярно зустрічатися із Захарченком.

Ось що 2015 року висловив в очі Рубану звільнений з полону офіцер з батальйону «Донбас» Дмитро Куліш (у заручниках пробув рік), зустрівши Рубана біля Верховної Ради. Далі пряма мова, розшифрована з відео на YouTube:

«Стєчкін» де трофейний, подарований тобі у «ДНР», де він? ...Це говорить та людина, яку ти пропивав разом із Захарченком. У ресторанчику. Це - факти, це - факти... Ти ж пишеш, що фактів немає. Ось вони - факти. Ти моїм батькам казав, що я «сидітиму», тому що я цього «заслужив», і «сидітиму» 20 років за «законами» «ДНР». І казав: «У них більше честі, ніж у тебе». Яка «республіка»? Хто хоче «республіку» створювати? Позорисько... Медведчук напряму телефонує... Й не треба усім розповідати, що ти «генерал». Ти старший лейтенант, то ж поводься як старший лейтенант!» - не міг заспокоїтися доброволець.

Вибори-2019

«ДНР» як практично повноцінне «державне» чи напівдержавне утворення Рубан визнавав і на телеефірах. Хтось, можливо, заперечить: то це ж така гра, інакше бойовики не сприймали би його за свого. У тім то й справа. Рубан загрався. Тепер він сам визнає, що надто необдумано довіряв своїм контактам на тому боці. А щодо переповненого зброєю бусика, то його він назвав «організованою операцією двох служб». По обидва боки фронту, спецслужби російської й української.

За такою ж логікою будуються й PR-тексти на захист нардепа Надії Савченко, які вже поширюються мережею: мовляв, «Рубан ні в чому не винен, це - «підстава», бо Порошенко хоче прибрати Савченко як конкурента у боротьбі за свій повторний президентський термін», натомість, мовляв, «Путін йому підігрує, бо йому ліпше Порошенко, ніж справжній патріот України Надія Вікторівна Савченко».

Як тоді бути зі, щонайменше, скандальною (щоб не сказати провокативною чи то, навіть, пропагандивною) проросійською риторикою пані Савченко і, власне, з тим самим Медведчуком? На ці питання адепти без 5 хвилин кандидатки в президенти, а то й штатні співробітники її прес-служби чи спеціально найняті ними «боти» не мають що відповісти. Не стануть же вони говорити: «Дарма, Медведчуку теж не потрібна Надя, йому потрібна лише його дружба з Порошенком та Путіним».

Наскільки обґрунтованими будуть обвинувачення на адресу Рубана, тут уже нехай працює суд і адвокати. Але політична сутність даної справи лежить на поверхні - бусиком фейкового «генерала» планують «переїхати» не лише його, а, насамперед, Савченко. І... і, може, навіть Медведчука.

Працює ж правоохоронна система проти бізнес-імперії Курченка й Клименка? Працює. Чом би тоді не попрацювати й проти структур Медведчука?!

Не з'явилася на допит

У понеділок, 12 березня, генеральний прокурор Юрій Луценко чекав на Савченко. Мав бути допит у справі про створення «терористичної організації». Надія не з'явилася. Без дозволу спікера Андрія Парубія пішла в «самоволку», оформивши собі раптове «відрядження» до Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). Проте, у Страсбурзі, де наразі перебуває наша делегація, її немає, про це заявили одразу троє парламентаріїв: Володимир Ар'єв (БПП), Вікторія Сюмар та Георгій Логвинський (обоє з НФ).

Потім Надія, нібито, «знайшлася» у Брюсселі, а де була перед цим - невідомо. У парламенті кажуть, що могла зустрічатися десь на «нейтральній території» з Медведчуком або з московською агентурою. Вже 16-го обіцяє повернутися.

Що буде далі, прокоментував нардеп Антон Геращенко:

«Я припускаю, що записи (відео- аудіо свідчення співпраці Савченко з «терористичною організацією» Рубана - ред.) будуть опубліковані. Далі ми повинні працювати за процедурою розгляду зняття депутатської недоторканності. Савченко буде надано два тижні для надання пояснень, після чого буде проведено відповідне голосування».

Політик вважає, що зараз для Савченко настав момент істини - їй необхідно самій прийняти рішення про повернення в Україну і визначитися з тим, чи готова вона постати перед судом. Тобто, якщо ні в чому не винна, то чого ж боятися.

 

P. S. Окрім Надії Савченко, у справі Рубана проходить її помічник Олег Мезенцев. Він вчився в одному виші зі синами «генерала», а потім виконував функцію водія у сестер Савченко.