Напевно, більшість читачів знають, що блогами називають персональні Інтернет-майданчики на кшталт сайтів чи їх частин, на котрих Інтернет-користувачі, яких називають блогерами, регулярно розміщують певні дописи (пости), і висловлюють свою думку щодо будь-яких проблем, найчастіше, актуальних.

Блогери розміщують (постять) не лише тексти, але і картинки, світлини, відео, проте найціннішим у блогу вважається саме особиста реакція, позиція, думка блогера, оскільки вона, за визначенням, є вільною та непідцензурною.

Блогери, у яких є дуже велика кількість підписників, що читають їхні блоги, стають лідерами думок у тому сегменті Інтернет-середовища, в якому активно творять.

Саме незалежність ні від кого, можливість гостро критикувати будь-кого, писати будь-що відрізняє блогера від інших Інтернет-користувачів, які в цьому середовищі працюють на когось - будь-то редактор сайта, його власник, якийсь політик, бізнесмен чи громадський діяч.

Блогер може за власним бажанням та ідейним переконанням входити до групи підтримки будь-якої персони, громадської організації, партії. Але як тільки виникає підозра, що даний блогер не просто вільно висловлюється, не просто реалізує свої особисті, глибоко щирі переконання, а своїми блогами працює на когось, отримуючи за це певну винагороду, як його репутація в очах Інтернет-аудиторії стрімко падає.

Праця у блогосфері на когось за винагороду (в якій би формі вона не надавалася чи обіцялася) - це репутаційна смерть блогера і автоматичний перехід його в стан псевдоблогерів, яких називають ботами чи тролями.

Ось такі от псевдоблогери, що належать до групи так званих «порохоботів» (тобто, тих, хто працює у блогосфері на Петра Порошенка), і були запрошені 9 березня на зустріч із президентом. Зустріч була закритою. І це важливо підкреслити. Про неї завчасно ніде і нікому не повідомлялося - це також варто враховувати.

Така секретність пояснювалася потім небажанням створювати зайвий ажіотаж. Простіше кажучи, ніхто з організаторів не хотів, щоб на цю зустріч просилися журналісти, які б слухали, про що там йдеться, фотографували чи знімали її перебіг.

А чому - запитаймо себе? Що там такого могло бути, що б не варто виносити на всезагальне обговорення? Адже подібна зустріч, по ідеї, мала б нічим не відрізнятися від прес-конференції президента, котра в прямій телетрансляції доступна усім бажаючим онлайн.

Що б там не намагалися пояснити організатори та учасники, істина проста. Якби зібрали дійсно блогерів, які є своєрідними Інтернет-журналістами, тільки часто більш вільними, ніж журналісти, що працюють на якесь видання чи боса і ними тримаються у рамках, то від відкритості цієї зустрічі всі тільки б виграли.

Якщо ж форматом зустрічі передбачалася її втаємниченість, то тут уже виникає не просто підозра, а майже впевненість громадськості в тому, що там говорилося щось таке, про що не потрібно знати нікому, окрім учасників.

А що не варто знати нікому, тобто, суспільству? Адже воно, за законами демократії та відкритості, нібито, має право знати про все, що стосується очільників країни і конкретно президента, чи я щось не розумію?

А не варто широкому загалу знати те, як саме бачиться організаторам, тобто, команді Петра Порошенка, подальша робота «порохоботів» на майбутню виборчу кампанію кандидата і чинного президента, котра уже давно фактично триває неоголошеною - такий висновок напрошується, з огляду саме на цю секретність.

Про факт зустрічі стало відомо, коли один з її учасників - такий собі Мирослав Олешко - опублікував селфі з президентом. І тут почалося!

На марнославного Олешка гуртом напали інші боти - учасники «таємної вечері». Лаючи його на всі заставки, зокрема, й нецензурно, боти-спільники дорікали, що була, мовляв, умова організаторів і домовленість нічого не фотографувати на цій зустрічі.

Ніщо так не викриває, як гнів.

Так ось у гніві деякі порохоботи публічно, в Інтернеті, дорікали Олешку, що той прямо під час зустрічі попросився взяти його в команду на вибори (тобто, в перекладі простою мовою - на велику зарплату), що в нього є 154 аккаунти (якщо це правда, то вона означає, що він має 154 Інтернет-адреси, з яких виходить в Інтернет під різними іменами, імітуючи масовість підтримки свого боса, нібито, різними людьми).

Ця сварка одразу ж все поставила на місця і скинула залишки того покрову добропорядності, яку інші учасники зустрічі намагалися накинути на цю, по суті робочу, нараду роботодавців зі своїми працівниками.

Бо в своїх постах після зустрічі інші учасники усіма силами намагалися уникнути компліментарності на адресу Петра Порошенка, навіть доволі розв'язно називали його Порохом, імітуючи стиль незалежних блогерів, декларували своє бажання висловлювати критику на його адресу - правда, називаючи її конструктивною.

Але ж умови співпраці, все-таки, змушували їх якось вирулити і на похвали шефові. Тож похвали і прозвучали майже в усіх текстах. Петра Порошенка порівнювали з паровозом, якого не можна зупинити, коли він візьме розгін, називали бійцем, підкреслювали метал у його голосі, порівнювали з Черчиллем, писали компліменти його дружині, котра також була присутньою на зустрічі, і робили інші приємності - як то і належить лакеям інформаційного сервісу.

Зазначу, що порохоботи - це лише один загін, хоча, напевно, і найчисленніший, «бійців інформаційного фронту».

Існують і так звані «юлеботи» і боти з інших команд, хто має амбіції і гроші, щоб наймати подібних піратів, котрими кишить інформаційний океан.

Робота ця достатньо виснажлива - адже за день потрібно виконати «норму» постів чи коментарів як позитивного так і негативного (стосовно конкурентів) характеру, а наприкінці зміни здати звіт з точними посиланнями і таймінгом.

Ботам категорично заборонено визнавати замовний та оплачуваний формат своєї Інтернет-активності, тож вони мусять маскуватися під простих громадян, імітуючи стиль їх висловлювань, зокрема, деяку малограмотність, грубощі, лайку, браваду, псевдокритику своїх замовників та роботодавців.

Проілюструю це цитатою з посту однієї блогерші (чи псевдоблогерші - вирішуйте самі) на захист одіозного Олешка: «Він підтримує президента, я поважаю його думку, хоча багато в чому не згодна. Він будує кар'єру і б'ється до речі з тими, хто шкодить і ненавидить українців, до хрипоти і прокльонів на його голову. Налетіли, як шуліки, питається, за що?? Конкуренція! Ну да, все як завжди)) Ой-й-й-й-й, зробив фото з президентом, який жах)) Зграя придворних, не зрозуміла «нахабу», ну а що, за молодими майбутнє! Ще одне «подія», привід для нового скандалу і плювків одне в одного. Які блогери, так, одна лише назва, вже противно читати весь цей бруд».

Вам усе зрозуміло, шановні читачі? Тож, коли будете читати блоги і пости («весь цей бруд») тих, кого вони самі ось так називають-обзивають «Зграя придворних» - («Які блогери, так, одна лише назва»), вмійте відрізняти їх «скандали і плювки» від текстів щирих журналістів і чесних блогерів.

І не дозволяйте маніпулювати собою нікому.