rss
10/17/2018
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#338

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Італійська справа Віталія Марківа: очікуємо на акції протесту від української діаспори

Віталій Марків - громадянин Італії, багато років жив з родиною та працював в Італії, куди вони виїхали у 2003-му. Коли почалась Революція Гідності, Марків повернувся в Україну - на Майдан. А як почалась війна - серед перших потрапив на фронт. І ось у 2017-му, коли Віталій прибув до Італії, він був заарештований за сфальшованим російською агентурою звинуваченням у вбивстві італійського журналіста Рокеллі. І тепер людина сидить у тюрмі тільки тому, що захищала Батьківщину.

 

Title  
 Віталій Марків на горі Карачун під Слов’янськом
31 травня 2014. Фото зі сторінки Юрія Касьянова
у «Facebook»
 

Арештований у червні минулого року боєць Нацгвардії досі утримується в італійському СІЗО, очікуючи суду. Як почувається солдат батальйону ім. Кульчицького? Чи є в прокуратури міста Павія докази проти Віталія? Про це в інтерв'ю «Цензор.НЕТ» розповідає бойовий побратим Марківа, народний депутат Андрій Антонищак.

- Ви - народний депутат, належите до фракції БПП. Із чим пов'язаний ваш особистий інтерес у справі Віталія Марківа?

- Із Віталіком ми познайомилися безпосередньо на Майдані. Я не знав, що він на той момент вже був громадянином Італії. Ми взагалі на Майдані одне одного називали, максимум, по імені. Нас не цікавила історія людини, нас об'єднала одна мета - боротьба з режимом Януковича.

Спочатку Віталій перебував у моїй 9-й сотні. Потім перейшов у іншу сотню, тому що знайшов там товаришів, земляків. Але ми підтримували контакт.

А 13 березня 2014 року з майданівців був сформований перший резервний батальйон Національної гвардії України у складі Міністерства внутрішніх справ. І 15 березня з Майдану ми одразу вирушили у Новопетрівку. Від Ради Самооборони Майдану, куди я входив, я був призначений координатором даного батальйону. Брав безпосередню участь у формуванні батальйону, в активній його підготовці до подальших подій. Десь приблизно у середині квітня я у складі батальйону склав присягу. Разом зі мною, серед інших, присягу склав і Віталій Марків. Тобто, він підписав контракт резервіста.

- І ось тут одразу виникає запитання: якщо Віталій мав італійське громадянство, як бути з присягою на вірність Україні? Чи не суперечить це одне одному?

- Абсолютно не суперечить. Згідно зі Законом «Про Національну гвардію України» будь-який громадянин іншої країни, який легально перебуває в Україні, може підписати контракт із Національною гвардією України. Хочу також наголосити, що Віталій Марків є громадянином України.

Але повернуся до перебігу подій. Усередині квітня ми вийшли з Новопетрівки. Спочатку базувалися у Павлограді, після цього брали участь у деблокуванні Слов'янська. Ну і пізніше одна за одною почалися бойові дії.

А Віталій у той час, коли ми зайшли під Слов'янськ, перебував у складі однієї з рот на горі Карачун. Де, безпосередньо, і сталася оця трагедія з італійським журналістом. І весь час - аж впритул до свого арешту в Італії - Віталій на законних підставах служив у батальйоні, який зараз називається батальйоном Національної гвардії імені Героя України генерала Кульчицького.

Я, як і багато інших ветеранів, поважаю добре ім'я батальйону. Окрім того, це - небезпечний прецедент.

Це і є відповідь на ваше запитання про те, яким є мій особистий інтерес у цій історії.

- Зрозуміло. Отже, після арешту Марківа в Італії ви вирішили зробити все можливе, щоб не залишати його без допомоги?

- У нас батальйон - це є батальйонне братство. І те, що сталося з Віталієм Марківим, це незаконне його затримання - ми всі сприйняли, як особисте. Тому я, як громадянин України, як депутат Верховної Ради України, - моментально, вже наступного дня долучився до захисту його прав, безпосередньо перебував у контакті з Генеральним консулом України у Мілані. Пізніше, разом з народним депутатом Богданом Матківським ми зробили два вояжі у Мілан, де мали зустріч безпосередньо з адвокатом Марківа. Той визначив мене і народного депутата Матківського (який також був бійцем батальйону Кульчицького) як основних свідків. Тому що Матківський перебував безпосередньо у зоні бойових дій, на горі Карачун, а я як координатор батальйону Кульчицького володів інформацією про те, що відбувалося і на горі Карачун, і навколо Карачуна. Оскільки італійці ніяк не могли збагнути, як генерал може командувати батальйоном, і ще багатьох речей.

Під час однієї з цих поїздок ми були допитані прокурором міста Павія, який веде цю справу, і підполковником карабінерів.

- Перекладачем з української був хтось із прокуратури?

- Хочу сказати, що перекладач був непрофесійний; належним чином не володів українською мовою. При цьому, від перекладацьких послуг нашого консульства вони відмовились. У тому, що стосується перекладу, я не гарантую точного відтворення наших свідчень. Разом із тим, проводилась аудіо- і відеозйомка.

Навіть не хочу розповідати, яким хамським способом було проведено цей допит. Я захищав честь Марківа і боронив позицію держави Україна щодо представника італійської влади...

- ...Ви говорити не хочете, але мій обов'язок як журналіста запитати: а яким таким хамським способом вас було допитано?

- Хамським я називаю ставлення, коли, ставлячи питання, підполковник карабінерів відверто сміється мені в очі. Мені - бойовому офіцерові, підполковнику Національної гвардії України. Або коли мені ставлять уточнююче запитання: «А кого ви вважаєте сепаратистами? Людей, які люблять Росію?» Знаєте, такі коментарі є взагалі неприпустимі!

На допит ми приїхали не з порожніми руками. Оскільки спочатку в італійських ЗМІ були звинувачення у тому, що, мовляв, в Італії був якийсь розбишака, який пішов з Майдану на війну, хтозна де взяв зброю і стріляв з неї - так от, щоб спростувати таку точку зору, ми привезли всі підтверджуючі документи офіційності перебування у Нацгвардії пана Марківа. Починаючи від наказу про Закон «Про створення Національної гвардії», присяги, отримання зброї і т. д. - і закінчуючи всіма виписками і довідками.

Крім того, я зустрічався з головою Служби безпеки України, Генеральним прокурором України, міністром внутрішніх справ. І від всіх них отримав запевнення у тому, що я можу передати італійській стороні запрошення до співпраці і відвідування італійською стороною України для об'єктивного, всебічного вивчення всіх обставин.

Отже, у серпні минулого року мною було чітко озвучено позицію. По-перше - що я шкодую про те, що в 2015 році, коли італійська сторона перебувала тут, у них не вийшло співпраці з нашими правоохоронними органами. Я наголосив, що 2015 рік був дуже складним для України. У нас змінились Генеральний прокурор України, голова Служби безпеки. На фоні цього ми пропонуємо відвідати Україну, і, зі свого боку, я наголосив, що ми даємо всі гарантії безпеки, доступ до матеріалів, які стосуються справи Марківа і загибелі італійського журналіста. І так далі.

  Title
  Фото з архіву. Андрій Антонищак

- Як на це відреагувала італійська сторона?

- Італійці все це вислухали і сказали, що вони розглянуть це питання і, можливо, відвідають Україну. На жаль, вони цього не зробили - пославшись на те, що вони, буцімто, образились на народного депутата Антонищака, коли я прокоментував у певних ЗМІ, що італійська сторона, на мій погляд, вже призначила собі винного.

- Ви і зараз не полишаєте цієї думки?

- Так. На мій погляд, італійська сторона все-таки призначила собі винного. Інакше як можна розцінити небажання прокурора м. Павія (попри його обіцянки) відвідати Україну для спілкування з нашими правоохоронними органами та обстеження місця загибелі громадянина Італії Рокеллі та опитування свідків?

- Але ж може у вас бути своя думка... Ця «образа» італійської сторони видається недолугим намаганням виправдати свій неприїзд в Україну.

- Натомість, прилетів італійський адвокат Марківа, йому забезпечили охорону; він опитав наших хлопців, побував на горі Карачун і повністю зняв всі матеріали. І коли він на власні очі побачив диспозицію - де стояла Нацгвардія і де загинув італієць - він сказав, що це просто неможливо. І описав це у своєму зверненні до італійської сторони з проханням відпустити Марківа під домашній арешт.

Особисто для мене важливо, щоб усе суспільство зрозуміло: ми не втручаємося в італійське правосуддя. Ми не даємо коментарі щодо їхніх правоохоронних органів і судової системи. Ми лише просимо, щоб італійці, якщо вони хочуть об'єктивного розгляду справи Рокеллі, приїхали в Україну для того, щоб створити спільну групу. Крім того, міністр внутрішніх справ Аваков надіслав їм такий лист. Голова Служби безпеки спільно з Генеральним прокурором також надіслали їм такий лист. На жаль, вони залишилися без відповіді. Про це громадяни - як наші, так і італійські - повинні знати.

- Окрім сміху підполковника карабінерів і дивних у формулюванні запитань, чи були ще моменти, які наводили вас на думку про те, що італійська влада ставиться упереджено?

- Так, важко не помітити вперте нерозуміння того, що таке сепаратизм, і небажання зрозуміти суті тих процесів, які відбуваються в Україні.

Насправді я розумію, що думка одного карабінера і одного прокурора не є думкою простих італійців, які досить прихильно ставляться до нас - і ми їм вдячні за цю підтримку; вдячні за санкції, які вони запровадили. Але ж є певні речі, які нас роз'єднують. А, між тим, ми розуміємо, що справа Марківа - це прецедент. І знаєте, що мені здалося? Що їм важливий не сам Марків, а ті наслідки, які ця справа може спричинити.

- Чому ви так вважаєте?

- Бо під час розмови прозвучала така фраза: «Так ви скажіть, що це не ви, Нацгвардія, а Збройні сили стріляли. Або будь-хто з офіційних військових формувань».

- А ви що їм відповіли?

- Що, по-перше, пан Рокеллі, на жаль, проник на територію України незаконно. Він був фрілансером і не був акредитований українською стороною. Він зайшов з боку Слов'янська, був безпосередньо у тій зоні, яку захопили сепаратисти. Причому, його попереджував таксист: що туди не можна їхати, бо там стріляють, що там вибухають міни, що там тривають бойові дії.

Тобто, людина поїхала у зону бойових дій. Вибачте, але це - територія України! І це - проведення антитерористичної операції! Хочу нагади, як в Іраку загинув від пострілу американського танка журналіст, якого - увага - було офіційно акредитовано. Тільки тому, що відблиск його об'єктиву був сприйнятий як відблиск снайперського прицілу.

Це - війна. А війна несе певні ризики.

Повертаючись до допиту, можу сказати, що він, взагалі, був мені незрозумілий за суттю. Ближчий, скоріше, до політики, ніж до деталей справи. Але будь-яке звинувачення італійської сторони я спростовував конкретними законами України.

- Наприклад?

- Наприклад, законом про Збройні сили України, який визначає, коли ми можемо використовувати зброю і коли маємо це робити, законом про Національну гвардію. З тієї сторони - жодного аргументу. Натомість, від них пролунала така фраза: «А що ж ви так підкріплюєтеся цими законами? Ви ж першими їх порушили! Ви ж взяли у лави Національної гвардії бійця, який є громадянином Італії і має подвійне громадянство. Що у вас заборонено».

- Що свідчить, скажімо так, про неґрунтовність знань італійською стороною українських законів

- Для того і потрібно створити спільну групу з розслідування цієї трагедії - щоб робота була ефективною. А зараз я був вимушений сказати: «У вас є закони. Ми вам переклали італійською 13 нормативно-правових документів. Чому ви їх не вивчили? Чому не підготувалися до мого допиту?»

Ще я сказав наступне: «О'кей, Марків є громадянином Італії, ми це визнаємо, більше того - вдячні державі Італія, що син італійського народу, побачивши, що на його історичній Батьківщині почалися бойові дії, взяв до рук зброю і пішов захищати свою Батьківщину. Але є одна важлива деталь: Марків не відмовлявся від українського громадянства. Він, зокрема, є і громадянином України. Річ у тому, що у нас не заперечується подвійне громадянство. Воно просто не передбачено. Це - велика різниця».

І третє. Після виправдального висновку і визволення - які, я впевнений, будуть, питання, які ми поставимо громадянинові України, нацгвардійцю панові Марківу - будуть винятково у компетенції наших українських органів. А зараз таке питання, я вважаю, втручанням в інтереси незалежної держави Україна.

- Це - те, що ви їм сказали. І якою була реакція італійської сторони?

- Це їм дуже не сподобалась. Допит, з одного боку, мав емоційний характер. З іншого боку, я не почув жодних фактів.

- Повернемося до хронології подій. Отже, у вересні минулого року ви тут зустріли італійського адвоката пана Марківа.

- Так, він отримав усі необхідні для захисту речі. Після цього він вилетів в Італію, де підготував на 40 сторінках запит італійській прокуратурі з проханням випустити Марківа під домашній арешт. Але отримав заперечення на 2 сторінках.

- У чому була суть заперечення?

- Воно зводилося до того, що він володіє спеціальними військовими навичками і може втекти з Італії в Україну. А Україна може його переховувати.

- Якими були ваші подальші дії?

- Я неодноразово зустрічався з міністром закордонних справ паном Клімкіним, який чудово володів ситуацією щодо цієї справи (взагалі, можу сказати, що наше МЗС - в темі і робить певні кроки, які я ще не можу озвучувати). Зустрічався я також і з міністром внутрішніх справ, із прокурором, з головою СБУ. Підтримка є повна, і ми всі зацікавлені у поверненні громадянина України, нашого бійця - додому. І переконані у виправдальному вироку.

Низка народних депутатів України звернулися з листом-проханням до міністра закордонних справ Італії. Він, коли нещодавно був в Україні, на жаль, не зміг зустрітися з нами. Але зустрівся з Клімкіним і міністром внутрішніх справ Аваковим. На цій зустрічі вони вкотре наголосили на безпідставності даного розгляду, на прискоренні оцієї судової тяганини, на звільненні під домашній арешт пана Марківа. Крім того, я передав панові Клімкіну, а той - міністрові закордонних справ Італії складений компетентними органами список італійських громадян, які воюють на боці сепаратистів. І я хочу, щоб про це знало суспільство. Як про це вже знає міністр закордонних справ Італії. У цьому списку, крім усього, - італійські політики, які були тут і в Криму, італійські громадські організації, які вербують людей для потреб сепаратистів на Донбасі; італійські центри такого спрямування.

Активісти цих організацій фінансовими та іншими матеріальними інвестиціями надають допомогу терористам НЗФ, зокрема, організовували перекидання найманців для поповнення складу воєнізованих формувань. Ними ж проводяться масові заходи в Італії на підтримку діяльності терористів «ДНР»-«ЛНР» і агітація для офіційного визнання цих структур органами державної влади Італії».

Тобто, ми кажемо: шановні, є десятки італійців, які воюють там. Серед них - люди, які пройшли Французький легіон. Вони - небезпечні ще й для італійців - тому що повернуться і невідомо що будуть робити в Італії. Чи це не таке саме роздмухування сепаратизму? Адже й у вас є своя історична проблематика такого плану...

Для того, власне, ми і хочемо створити тут, в Україні, спільну робочу групу. От тоді ми зможемо точно розслідувати цю проблематику. Тому що проблема - не лише в Маркові; проблема - комплексна. Справа Марківа для тих наших хлопців, які воювали, а зокрема, і для мене, - це велика небезпека.

- Що кажуть ті люди, які останнім часом зустрічалися з Віталієм у тюрмі? Яким є його фізичний та психологічний стан?

- З Віталієм у межах того, що дозволено, постійно спілкуються його адвокат, генеральний консул, мати і дружина. Я двічі висловлював прохання про зустріч з Віталієм Марківим. На жаль, відповіді не отримав. Але будемо наполягати. Тому що пан Марків в Італії утримується в камері з рецидивістами - тобто - з дуже серйозними злочинцями. Зрозуміло, що це є і моральний тиск на нього, і психологічний. Але зі слів людей, які з ним спілкуються, він перебуває у хорошій формі. Він знає, що держава Україна його не покидає, що про нього пам'ятають і дбають всі ветерани батальйону імені Кульчицького. І ви знаєте, що мене потішило? Слова адвоката, який сказав, що він близько п'ятдесяти років займається подібними справами - і при цьому не пам'ятає жодного випадку, щоб його підзахисного так одностайно підтримували.

- Вже зрозуміло, яке покарання для Віталія буде вимагати італійська прокуратура?

- Я, взагалі, не розумію, що вона може вимагати. Тому що італійське законодавство побудоване таким чином, що вони можуть за підозрою арештувати. Але судити за підозрою вони не можуть. Я так розумію, що фактів проти Марківа немає. Відповідно, випустити його вони не можуть.

- Не можуть ще й тому, що навколо цієї справи було зчинено стільки галасу...

- Галас був політичний. І весь цей галас - це політиканство, яке роздмухане російською діаспорою. Взагалі, тут, на мій погляд, є помітний слід втручання Російської Федерації, яка б хотіла дискредитувати нашого бійця.

- За вашими словами, держава багато робить для Марківа. І, все ж таки, - що можна зробити ще, які є резерви для юридичної допомоги бійцеві батальйону імені Кульчицького?

- По-перше, декілька народних депутатів, і я серед них, будемо вимагати зустрічі з Марківим.

Друге. На жаль, ми не можемо звертатися до італійського парламенту, тому що почалися вибори (а така ідея у нас була).

Третє. Я звернувся до народних депутатів України - Володі Ар'єва і низки інших, які презентують парламент України в європейських інституціях - і вони також будуть порушувати питання Віталія Марківа на всіх можливих зустрічах. Говоритимуть про незаконність його утримання під вартою. І вимагатимуть, як мінімум, його звільнення під підписку про невиїзд (чи під домашній арешт).

А у подальшому ми будемо порушувати це питання і в італійських мас-медіа, щоб показати народу Італії, що не все так однозначно. І цей штучно створений портрет ворога підривають дружні стосунки українського та італійського народів.

Четверте. Звучать думки, що якщо влада Італії все-таки не дослухається до здорового глузду, до звернення державних органів влади України, до звернення вищого керівництва країни, то я знаю, що 8 березня українська діаспора у всьому світі готує акції протесту. І ці акції будуть дуже серйозними. І я думаю, що ці акції точно не підуть на користь іміджу уряду Італії. І вже точно не покращать наші взаємні стосунки.

І найголовніше - таке загострення, такий прикрий розвиток подій не дозволить обом сторонам досягти кінцевого результату: знайти винних у загибелі журналіста Рокеллі. А це ж - саме те, що хоче італійська сторона. І ми готові їй у цьому допомогти. Ми вміємо чути - але і самі хочемо бути почутими.

- Отже, якщо підсумувати, яким ви бачите адекватний вихід зі ситуації?

- По-перше, відпустити Марківа під домашній арешт. По-друге, створити слідчу групу з представників компетентних органів Італії і співробітників прокуратури та Служби безпеки України. І спільно вирішувати дві проблеми - розкриття загибелі італійського журналіста Рокеллі і питання італійських найманців, що воюють проти України.

Автор: Євген Кузьменко

Фото з архіву Андрія Антонищака

Джерело: «Цензор.НЕТ»

Про Крим, Рим і double bind

Аспіранти, «доценти», та інші джентльмени удачі у військово-польових умовах

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com