Багато
воєн між індіанцями та з індіанцями завершувалися різаниною.
1864 р. - безславна різанина
на річці Сенд-Крік, яка закінчилася тим, що 400 мирних чоловіків, жінок, дітей та
немовлят Арапо і Чеєнн були вбиті військовими силами полковника Джона Чівінгтона,
територіальною міліцією Колорадо у складі 700 осіб. На жаль, чинилися звірства проти
мирних поселень індіанців. У битві біля Літл Біг Горн 1876 р. генерал Джордж Кастер
і 264 військових були вбиті корінними американцями племені сіу в Монтані. Вождя
Джозефа, вождя Не Перса без упину переслідувала американська армія на відстані 1300 миль (близько 2001 км), аж поки їх не спіймали.
У 1890 р. відбулася битва «Пораненого
Коліна» (Вундид Ні), що завершилася смертю 200 беззбройних індіанців сіу, після
чого було вбито вождя на ім'я Сидячий Бик (Ситтінг Бул). Це і був кінець індіанських
воєн.
А що було
до і після?
Індіанські
війни і бої
Історія індіанських війн і боїв
починається у 1600-х роках, коли на індіанську віковічну територію прийшли англо-європейські
поселенці.
У 17-му сторіччі основні війни
відбувалися у Східних штатах, куди поселенці з Європи прибули швидше, ніж в інші
штати.
У 18-му сторіччі індіанські
війни тривали в усій Північній Америці.
Причиною війн була колонізація,
захоплення земель індіанців або їхнє примусове виселення та переселення у резервації.
Що було
до війн?
Відома велика цивілізація так
званих «Будівників Насипів», які вибудовували витончені будівлі з ґрунту від Великих
Озер аж до узбережжя Мексиканської затоки. Земляні будівлі мали різне призначення:
церемоніальні центри, Храми Сонця, будинки вождя племені, насипи (як могили в Україні).
Ця культурна епоха мала назву Міссісіпська культура (700 р. до н. е.-1.300 р. н.
е).
Прагнення
розбагатіти, насаджуючи «цивілізацію»
Правдою є те, що європейське
загарбання проводилось наймогутнішими країнами - Англією, Францією, Голландією,
Росією, Іспанією. Усі вони прагнули примножити своє багатство та розширити свої
території. Багато з них також мали за мету «цивілізувати» корінних американців,
бо, мовляв, як це так, що вони такі відсталі та примітивні? Була у багатьох і благородна
мета, продиктована Біблією: поширити серед тубільців християнство.
Правда, Біблії мало хто дотримувався,
як і заповідей, а часто її умовно розділяли на дві частини: одна була добра - для
колонізаторів, інша - для покарання корінних народностей, у яких крали землю, їжу
і життя. Нічого не поробиш: більш розвинені цивілізації завжди знищували менш розвинені,
асимілювали їх, знищуючи їхню культуру і цінності.
Ну і почали «цивілізовувати».
Приносили ще додатково і «цивілізовані» хвороби, яких індіанці не знали: віспу,
туберкульоз, холеру, кір, грип... Не було в індіанців імунітету від цих хвороб,
і почали вони втрачати величезну кількість населення. Тривала страшна, ніким не
оголошена і нікому ще тоді невідома «біологічна війна».
Індіанців експлуатували не тільки
тим, що у них відібрали їхні споконвічні землі, але також примушували їх до роботи,
перетворювали на рабів, силоміць змушували їх приймати християнство і навіть платити
податки (на їхній споконвічній землі!).
Англійці облаштували 13 колоній
у Новій Англії і на Північному Сході, зустрівшись з такими племенами, як паугетени
і вампаноаги.
Вампаноаги
Вампаноаги - конфедеративне
плем'я, що займалося сільським господарством, мисливством і рибальством. Воно проживало
у південно-східному Массачусетсі, між бухтою Нарагенсет та островом Роуд (Род-Айленд),
аж до західного мису Код (Кейп-Код).
Вампаноаги та їхній вождь Массосоіт,
його син Метаком (король Філіп), увійшли в історію як люди, що допомагали першим
колоністам.
Вампаноаги розмовляли декількома
спорідненими діалектами алгонкінської мови. Значення слова «вампаноаг» - «Люди Першої
Зорі» або «Східні Люди». Їх також знали як «вейпноки», «массоіти» й «індіанці Філіпа».
Культура
вампаноагів
Вампаноаги були великою конфедерацією
племен і груп, куди входили поканокети і мешпі. У 1500-х рр. було багато тисяч вампаноагів,
але вони були буквально викошені епідеміями винищувальних заразних хвороб, таких,
як кір, віспа, що їх привезли зі собою новоприбулі. (Тоді не було санітарно-медичного
нагляду, щеплень і документів про щеплення не давали. Їх безжалісно робила сама
природа).
Незважаючи на побоювання, вампаноаги
врятували від голоду і смерті прочан судна «Мейфлавер» під час зими 1620-1621 рр.
Пілігрими-переселенці колонії, якою керували Майлз Стендиш, Вільям Брустер, Вільям
Бредфорд дали урочисту обіцянку миру з поканокетами. Один з індіанців, Тісквантум
ака Скванто, міг розмовляти англійською мовою. Плем'я навчило переселенців-пілігримів
з англійського судна «Мейфлавер» сільськогосподарської праці і допомогло їм вижити
у колонії. У листопаді 1621 р. племена поканокетів і вампаноагів відсвяткували перший
День Подяки з поселенцями. Мир був короткотривалим через смерть двох вождів вампаноагів
під час суперечки з капітаном Майлзом Стендишем. Відносини дедалі більше погіршувалися
і призвели до Піквотської війни (1634-1638 рр.).
Піквотська
війна
Піквотська війна 1634-1638 рр.
була короткою і жорстокою. Це була війна між піквотами, що були членами сильного
племені, яке розмовляло алгонкінською мовою, і союзом англійських колоній Массачусетської
затоки, Коннектикуту і Плімута з їхніми союзниками - племенами наррагансеттів і
могікан. Колоністи під проводом Джона Андергіла і Джона Мейсона перемогли. Лідером
у Піквотській війні з боку племені піквотів був воєвода Сассакус.
Причинами та наслідками війни
були:
1. Прибуткова торгівля хутром,
яка приваблювала колоністів на цю територію;
2. Міжплемінна війна, яка ослабила
корінних індіанців;
3. Данські та англійські колоністи
заручилися союзом з різними племенами, що зміцнило їхній влив у Коннектикуті;
4. 1633 року колонія Массачусетської
затоки почала виробляти «вемпум» (намисто з раковин), намистинки якого слугували
для племен Східної Лісової Зони грошовою одиницею;
5. Недобросовісні європейці
вимагали від піквотів данину, щоб запобігти кровопролиттю;
6. Військові сутички між європейцями
і плем'ям призвели до війни.
Значення Піквотської війни у
тому, що перевагу отримали англійці, а не голландці, і це відкрило більше можливостей
для поселення британських колоністів; увесь тягар війни був перекладений на плечі
піквотів, а не голландців чи англійців; Гартфордська угода зазначала, що жодний
піквот не міг більше проживати на колишній території піквотів, а вцілілі від побоїща
Великих Боліт повинні були бути поділені як раби між індіанськими союзникам англійців;
назва «піквот» повинна була бути стерта з пам'яті, а піквоти, що стали рабами інших
племен, мали взяти їхні імена. Війна була настільки жорстокою і нищівною, що ніхто
з корінних індіанців Коннектикуту не наважувався знову кидати виклик колоніям упродовж
наступних 40 років, аж до 1675 р., коли почалася війна короля Філіпа.
На - ти.
Contra tibi
Племінні війни корінних
американців
Війни, так виглядає, були численними
у 1500-х-1600-х роках. Але були найбільш важливі для історії територій США війни.
Це - війна 1614 р. між сотнями англійців і паугетенами на ріці Пеманкі у
Вірджинії (паугетени мали Конфедерацію, засновану Вогансонекоком 1580 р., який став
відомий під іменем Паугетен і був батьком Покегонтеса, який врятував капітана Джона
Сміта. Розмовляли паугетени алгонкінською мовою. 1609 р. зросло напруження між племенем
і англійськими колоністами: худобі колоністів дозволили заходити на індіанські кукурудзяні
поля; індіанці скоротили торгівлю з поселенцями, надіючись виморити колоністів.
Вождь запросив колоністів на своє нове місце проживання для проведення торгівлі,
але замість торгівлі його плем'я атакувало англійців, і багатьох з них було вбито.
Вождь наказав індіанцям не підтримувати жодних торговельних зв'язків з англійцями,
атакував тих, хто покинув Джеймстаун. Два роки війни (1609-1610) називали «голодним
часом». Потагонтас потрапила в полон. Вождь хотів звільнити Потагонтас, але індіанці
не дотримались усіх вимог англійців, і Потагонтас залишилася у полоні. 1614 р. Потагонтас
одружилася з англійським плантатором тютюну Джоном Ролфом, і перша війна завершилася.
Друга війна - 1622-1632.
Третя війна - 1644-1646 (війни
закінчилися поразкою). «Ваша корова зайшла на наше поле, потолочила кукурудзу -
якщо нам не буде що їсти, то ми вас голодом виморимо, повбиваємо», - такі ось мотиви
війни. Звісно, англійці не вибачилися і не відшкодували втрат індіанцям, ті оскаженіли,
пішли зі зброєю проти несправедливих та підлих, і загинули.
Війни Бобрів або ірокезькі
війни, чи французькі та ірокезькі війни (1640-1701 рр.) - війни Ірокезької конфедерації проти французів
і їхніх союзників-індіанців (гуронів і алгонкінів). Ірокезці, а, зокрема, могікани,
обмінювали боброве хутро на зброю у голландців; ірокезці хотіли розширити свою торгівельну
діяльність і захопити нові території, що розорило декілька великих племен (гуронів,
іріїв і сасквегенноків). 1701 р. після всіх тих «шкіряних» війн було укладено «Ґран
Пе» (Велику мирну угоду).
Повстання Натаніела Бекона
(1675-1676 рр.) у Меріленді було,
як і інші війни, спричинене колонізацією індіанських територій та примусовим переселенням
індіанців у резервації.
Повстання було спрямоване проти
американських індіанців і колоніального уряду колонії Вірджинія як розправа за,
нібито, крадіжки, спричинені індіанцями. Керував повстанням проти уряду губернатора
сера Вільяма Берклі 29-річний плантатор Натаніел Бекон. Рух фермерів Вірджинії
проти надмірних податків і політичних утисків, який очолив Натаніел Бекон, завершився
поразкою: вищі класи перемогли.
Повстання було спрямоване проти
«імперської» практики керівних кіл:
1) системи колоніалізму, що
збагачувалася від визиску і контролю над слабшими народностями або територіями;
2) культурного зіткнення і неприйняття
цінностей корінних і привезених культур.
Конкретними причинами повстання
були: низькі ціни на тютюн, високі податки, що вважалися несправедливими, питання
землі (суперечки щодо батьківщини корінних індіанців), вимога до індіанців - паугетенів
- покинути їхні землі, що охоронялися угодами; підвищення ворожості індіанців і
«недостатня» захищеність європейців від індіанців; корупція і надання привілеїв
«улюбленцям» і позбавлення прав общинників (фріменiв); торговельна конкуренція з
Мерілендом і Каролайнами.
Важливість повстання Натаніела
Бекона полягає у тому, що воно: було прецедентом у боротьбі за рівність в Америці;
поглибило расовий поділ суспільства і жорстокий контроль над бідними; об'єднало
раси і різні прошарки суспільства у боротьбі за єдину ціль; було спробою покращення
іміджу керівництва Вірджинії; сприяло зниженню податків; вільним особам повернули
їхні права; посилило більш жорстку політику щодо індіанців; поширилася думка, що
білі та індіанці не можуть проживати разом, та почалося впровадження резерваційної
системи (1677 р.)
Сумні наслідки
протистояння (1677 р.):
- повстанська армія здалася,
бо їй пообіцяли амністію;
- 23 колоністи-повстанці
засуджені і повішені губернатором Берклі, незважаючи на незадоволення Корони (Англії);
Натаніела Бекона визнають винним
у зраді, і його маєток конфісковується Королівським судом;
- сер Берклі повертається до
Англії, але помирає. Він так і не зміг отримати аудієнцію з королем Чарльзом.
Війна
короля Філіпа - запекла і кривава війна між алгонкіномовними індіанцями та англійськими
поселенцями колоній Нової Англії / Мейн, Вермонт, Нью-Гемпшир, Массачусетс, Род-Айленд,
Коннектикут (1675-1676 рр.). Індіанці атакували понад половину міст Нової Англії
(їх було всього 90). Було вбито кожного двадцятого мешканця регіону.
Війна мала
й інші назви - повстання Метакома, Метакомська війна. У війні брали участь колонії,
відомі як Конфедерація Нової Англії, племена наррагансетт, вампаноаг, ніпмак, поуданк.
Король Філіп (Метаком) був убитий, хоча він і отримав регалії, надані королем Джеймсом
/Яковом І.
Причинами війни були:
1. Зв'язки
між першими колоністами послабшали після смерті вождя Мессесвати;
2. Торгівля між індіанцями і
колоністами занепала: в індіанців на обмін залишилася тільки їхня земля;
3. Худоба колоністів витоптувала
поля індіанців;
4. Колоністи перейняли в індіанців
тактику «важкої руки»;
5. Метаком (король Філіп) був
змушений укласти нову мирну угоду і здати зброю;
6. Була побудована ціла низка
укріплень і міст, всупереч індіанцям.
Війна
короля Вільяма - найбільший конфлікт у період французьких і індіанських війн
(1688-1699) між Францією і конфедерацією Вобенакі проти Англії та Ірокезької конфедерації.
Війна отримала назву від протестанта, короля Англії Вільяма ІІІ, що протистояв Франції.
Ця війна була продовженням війни Великого Союзу в Європі. Англійці під командуванням
сера Вільяма Фіпса захопили Порт-Рояль, Акадію (Нову Шотландію), але не змогли взяти
Квебек. Французи та індіанці під керівництвом графа Луі де Бюад дю Фронтенака успішно
нападали на теперішні Нью-Гемпшир і Мейн, але не спромоглися досягти найважливішого
- взяти Бостон. Підписаний договір у Ryswick завершував війну без рішучих результатів.
Наступною була війна королеви
Анни (1702-1713 рр.)
Дев'ятирічна війна була спричинена
економічними причинами: Ірокезька ліга прагнула розширення угідь для монополізації
торгівлі хутром в обмін на товари і зброю, які вони вимінювали в європейців; і французи,
й англійці хотіли привілеїв у Північній Америці з метою монополізації прибуткової
торгівлі хутром з європейською перспективою.
Французько-індіанська
війна
Французько-індіанська війна
спалахнула у період між 1688-1763 рр. У французько-індіанській війні брали участь Великобританія
і Франція, які боролися за землі у Новому Світі. Корінні американці ввійшли у війну,
коли ірокезці стали союзниками французів, а алгонкіни - Британії.
Війна
королеви Анни (1702-1713). Королева Анна проводила війни на трьох фронтах: на двох -
із Францією та індіанцями, і на третьому - з Іспанією та індіанцями. На боці Англії
була Ірокезька конфедерація, племена онондага, чаюга, мохок (могікани), сенеки і
онейди. Також - племена крікс, чіксо і ємесі. Утрехтський мир завершив війну, але
результат її був невизначеним. Цікаво, що справжніми причинами західноєвропейських
воєн завжди вважаються основні три: 1. Європейський імперіалізм. 2. Колоніалізм.
3. Спроба монополізації торгівлі хутряними виробами (а що ще можна було би продавати?).
Нечіткі результати попередніх
війн та незадоволення корінних американців призвели і до інших воєн - війни короля
Георгія (Джорджа), війн Ємесі, Таскерора, війни отця Рейла, війн Лисиць (Фокс ворз)/війни
між Францією і тубільцями, французько-індіанської війни, яка, окрім усього, була
також результатом конфлікту між Пруссією та Австрією у Німеччині. Питання поставало
так: верхня частини ріки Огайо мала бути англійською чи французькою? Паризький договір
1763 р. закріпив північно-американські території за Англією.
Французько-індіанські війни
тривали 75 років! (Ну, як совєти. Мабуть, 75 - число фатальне).
Джерела:
(подаються
за вимогами про цитування робіт, що доступні для копіювання)
Ціммермен,
Леррі Дж., Браєн Лі Моліно, Рідна Північна Америка, 1986. - 184 с.
http://www.flickr.com/photos/bob_cates
http://pixabay.com/en/metal-work-west-coast-2006891/
http://pixabay.com/en/native-american-indian-hunter-42305/
http://pixabay.com/en/dream-catcher-native-american-indian-1197385/
http://www.warpaths2peacepipes.com/
the-indian-wars/pequot-war.htm
http://www.warpaths2peacepipes.com/
http://pixabay.com/en/
american-archer-indian-native-1298751/
Окремі
малюнки - роботи автора.
За сприянням
та допомогою бібліотеки ім. Гарольда Вашингтона, місто Чикаго.