Зимові Олімпійські ігри-2018 уже давно перевалили за екватор, а у збірної України ще не було завойовано жодної медалі. Жодної! 33 вітчизняних спортсмени старалися, як могли, але все було марним - до п'єдесталу не вдавалося дотягнутися нікому.

І раптом - несподівана радість! Миколаївський  спортсмен Олександр Абраменко виграв медаль у фрістайлі. Та яку медаль - не просту, а золоту!

Радощам усіх, хто вболівав за наших, не було меж.

Олександра називали героєм, його хвалили на всі боки, наввипередки брали інтерв'ю. Хлопець одразу став знаменитістю, якою країна запишалася!

Але після нагородження спортсмена в соцмережах з'явився ось такий надзвичайно різкий, пересипаний образами та ярликами, текст (зберігаю авторську грамотність): «НЕВЖЕ ЦЬОМУ ВИРОДКУ ЩЕ Й ВРУЧАТЬ УКРАЇНСЬКУ НАГОРОДУ? За 200 років життя з московитами вивели спеціальну породу людей «хохол безродний». Ось, наприклад, олімпійський чемпіон від України (нехай тричі будуть прокляті всі олімпіади!) Олександр Абраменко обнімається зі спортсменом з Російської федерації.

Що, знову буде - «А что такое? Мы за мир»? Тобто, для цього пришелепуватого ідіота немає гідності. Або прибери прапор, ш***ра ти така, і обнімайся з ким хочеш, або не підпускай до себе ворога!»

Ось так поки що єдиний олімпійський чемпіон з України отримав від Інтернет-користувача О. К. зливу прокльонів і специфічних визначень на кшталт «виродок», «ш***ра», «пришелепкуватий ідіот», а його суперник зі збірної Росії однозначно був названий ворогом. Дісталося ні за що й Олімпіадам - їх було проклято гуртом!

Відомий видавець Kseniya Matskevych здивувалася: «От чому виродок?». На що невтомний О. К. охоче додав: «Ну, гаразд, вилупок, лайно, пришелепуватий, скотиняка, тупак. Так влаштує?». Але Kseniya Matskevych не здавалася: «Все одно не розумію, з чого це такий негативний потік свідомості на хлопця?». На що Tetyana Yaresko втішила посестру: «Це пан так себе описує...»

Аудиторія, як це часто буває, одразу розкололася по принципу «зрада-перемога».

Дописувач Леонід Олександрівський обурився: «Тьфу, яка гидота, які можуть бути обійми під час УКРАЇНО-російської війни, ще й на фоні ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ з недорізаним ворогом»?

Нашого чемпіона захистив уважний Vasil Tybel: «Та він же взяв їхнього під синьо-жовте крило. Ще буде час, коли всі з мордору побіжать під наш стяг».

Олег Попик вирішив розтлумачити детальніше: «Наш спортсмен переміг, стоїть з українським прапором, а до нього тулиться російський спортсмен без прапора. Хіба це не перемога? Та вони ж лікті кусають, бо хотіли б, щоб було навпаки».

Александр Нимко отримав задоволення від картинки і пояснень: «КЛАС. РОСІЯНИН ПІД УКРАЇНСЬКИМ ПРАПОРОМ»...

О. К. зрозумів, що короткими репліками не відіб'єшся, і видав ще одну «порцію» звинувачень з циклу «Все пропало!». Він з якимось надривом вигукнув: «НЕБЕСНА СОТНЯ ЗАГИНУЛА ДАРЕМНО! І герої на Донбасі, і депутат Рибак, і всі, хто любив Україну. Всі вони загинули абсолютно даремно. Їхні страждання нічого не варті! Так! Так! І лише так!

Чому? А от чому - варто було легковажному хлопчику отримати брязкальце за акробатику (це не подвиг, це всього лише цирковий номер, не більше!), це називається «олімпійське золото» (нехай будуть прокляті всі олімпіади, що були, є, і будуть!).

Отже, варто лише було Абраменку отримати олімпійську залізяку на шию, як українці просто забули все. Забули кров на Майдані, забули звірство москалів, відтяпаний Крим, скалічених діток під обстрілом ворога, нелюдські тортури в підвалах донецького КДБ. Це все не має значення, головне ж - медаль!

І цілуватися з ворогом теж нормально! «А что такое?»

Для вас не загиблі герої, а хлопчик, який цілком можливо, що вже скоро буде виступати під триколором москалів, бо йому під Москвою за це квартиру обіцяють!

І не кажіть мені, що росіянин був під прапором України. Це просто збіг обставин. Якби у ворога був його прапор, то так званий українець був би під прапором ворога».

Вкрай обуреного і «заведеного» О. К. спробували заспокоїти поза-політичними аргументами: «Наталія Дуденко «В спорті завжди переможці вітають одне одного. Хоча б тут політику не ліпіть». Ігор Жук підтримав: «Справжній переможець поважає переможеного. Це росіянину тепер світить «п'ята колона» в Московії за те, що посмів стояти під українським прапором з якимсь ведмедиком замість свого».

Tania-Flora Milewska спробувала подивитися на ситуацію по своєму: «Я б по-іншому сказала - росіянин став під наш прапор, може, хотів свою позицію показати?».

Katya Lisovik також втрутилася: «А нічого, що росіянин спокійно стоїть під українським прапором, і що людина здобула не для когось, а для України «золото»? Подивіться, скільки ще спортсменів таке зробили. За всю історію зимової Олімпіади тільки 3!

А ще беручи до уваги, що люди тренуються в руїнах». 

Вирішив осмикнути автора звинувачень і Юрій Войтенко: «Ви вже дійшли до маразму... мабуть і трішки не задумуєтесь, просто будьте звичайними людьми, спорт без політики. О. К., не теліпай язиком. Може, з цього і починається мир! Дякуємо Сашкові Абраменку за прославляння України!».

На це осмикування О. К. дещо задерикувато відповів: «А чого б це мені не теліпати язиком? Хіба права не маю?». На що Юрій Войтенко дотиснув опонента: «Невже не чув, скільки нашої молоді на олімпіаді виступають за Німеччину, Туреччину, Росію і т. д., а тільки справжні патріоти за Україну, бо в нас мало приділяється уваги розвиткові спорту».

Підсумок цій палкій дискусії грубувато підвів Дмитро Дмитренко: «Долбо...и, для чого ця істерика ? Для російського тв? Чи він замотався в російський прапор?».

Актуальні питання: як відрізнити принципову позицію від невмотивованої та істеричної мови ненависті? Чи можна на основі однієї національної належності категорично характеризувати незнайому людину? Чи має спортсмен обов'язково вважати суперника ворогом? І останнє: навіщо «теліпати язиком», навіть маючи на це право?